Ухвала

від 15.06.2011 по справі 5020-929/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-929/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

15 червня 2011 року справа № 5020-929/2011

За позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю “Азов-Транзит”

(353680, Російська Федерація, Краснодарський край,

м. Ейськ, вул. Пляжна, 6)

до                     Закритого акціонерного товариства «Торговий дом ГЕСС и Ко»

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 50; 99011,

м Севастополь, вул. В. Морська, 5, ідентифікаційний код 20710364)

про стягнення 153667,00 грн.

Суддя Погребняк О.С.

Представники не викликались.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Азов-Транзит” звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Закритого акціонерного товариства «Торговий дом ГЕСС и Ко»про стягнення 153667,00 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача обов'язків за договором від 24.12.2008.

Позовна заява також містить вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту грошові кошті відповідача, що знаходяться на його розрахунковому рахунку, із зазначенням, що невжиття таких заходів може в подальшому унеможливити виконання судового рішення.    

Вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача про вжиття заходів до забезпечення позову такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із статтею 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 “Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування, зокрема, своїх вимог. Наведене стосується й вимоги щодо забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Проте, позивач належним чином не обґрунтував причин подання клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову та не додав належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Зазначені правові позиції викладені у Постанові Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Роз'ясненні Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», інформаційних листах Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006, №5-05/759 від 30.12.2008, №01-8/2776 від 12.12.2006, тощо.

Керуючись статтями 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                   УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Азов-Транзит” в задоволенні вимог про забезпечення позову.

 Суддя                                                                                 О.С. Погребняк