Рішення

від 05.07.2011 по справі 6/113

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/113

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.07.11 р.                                                                                 Справа № 6/113                               

Господарський суд  Донецької області у складі головуючого судді _Подколзіної Л.Д.

При секретарі Чергинець І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КП ТД „Метизи” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'ян” м.Слов'янськ, Донецької області

про стягнення 183 235грн. 99коп.

за участю

представників сторін:

від позивача – Запорожський Д.Б. – директор згідно наказу №08 від 12.06.2007р.

відповідача –  не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

         Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю КП ТД „Метизи” м.Київ, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'ян” м.Слов'янськ, Донецької області заборгованості з оплати отриманого у власність товару у сумі 112 390грн.,  інфляційних у сумі 60 552грн. 05коп. та 3% річних у сумі 10 293грн. 94коп. на підставі договору поставки №20 від 01.07. 2007р. (Усього 183 235грн. 99коп.)   

        Слухання справи відкладалось, у зв”язку з неявкою відповідача у судове засідання, а також для представлення ним витребуваних документів по справі.

        05 липня 2011р. відповідач у засідання суду вдруге не з”явився, про причини неявки суд не повідомив. Повідомлення про вручення рекомендованих листів були повернуті з поштового відділення з відміткою про їх вручення відповідачу. Суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи відповідно діючого законодавства.   

        Враховуючи вищевикладене справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

        Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в :             

         01 липня 2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю КП ТД „Метизи” м.Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю „Слов'ян” м.Слов'янськ, Донецької області був укладений договір поставки №20, згідно умов якого позивач (далі по тексту-постачальник) взяв на себе зобов”язання передати у встановлений строк товар у власність покупця, а відповідач (далі по тексту-покупець) зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме: металопрокат в асортименті у кількості 500тн.

        Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

        Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному обсязі, де він у виконання умов договору у період з 03.09.2007р.-12.10.2007р. по видатковим накладним №РН-0000198 від 03.09.2007р., №РН-0000287 від 12.10.2007р. здійснив поставку товару, металопрокату у адресу відповідача на суму 163 319грн. 39коп., який згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБД№668189 від 03.09.2007р. прийнято уповноваженою особою відповідача. У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду докази поставки товару, а саме: видаткові накладні, довіреність до них, і переконав суд у факті поставки товару у адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'ян” м.Слов'янськ, Донецької області.

         Пунктом 6.1 укладеного договору сторони визначили наступну форму оплати: 100% передоплата банківським переведенням в українських гривнах згідно рахунку постачальника, виставленого на підставі письмового замовлення покупця на відвантаження партії товару. Але  відповідач свої зобов”язання за договором виконав частково у сумі 50 929грн. 39коп., в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'ян” м.Слов'янськ, Донецької області перед позивачем виникла заборгованість у сумі 112 390грн., яка до теперішнього часу ним не погашена.  

          Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається (ст.525 ЦК України).

          Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України свої зобов'язання   по оплаті  поставленої продукції своєчасно  не виконав.  

          Статтею 692 ЦК  зазначено, що отриманий товар повинний бути оплачений у повному обсязі за встановленою ціною.

За приписом п.1 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором.

         Сторони  у договорі  термін оплати продукції не  встановлювали у випадку її поставки  без попередньої оплати. Відповідно до ст.530 ч.2 ЦК України, коли строк виконання зобов'язання не встановлений, то боржник  повинен  виконати таке зобов'язання  у семиденний термін з дня пред'явлення вимог кредитором. Така вимога №1 від 31.03.2010р. була надіслана на адресу відповідача 06.04.2010р., в якій позивач запропонував відповідачу терміново оплатити суму заборгованості у розмірі 152 390грн. 53коп. на його рахунок. Але відповідач на претензію не відповів, борг частково погасив.  

Статтею 538 ЦК України встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

          Будь-яких належних документів у підтвердження відсутності боргу відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 112 390грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Внаслідок прострочення відповідачем поставки товару та звернення позивача до нього з вимогою №1 від 31.03.2010р. про оплату боргу, у відповідача виникло грошове зобов'язання - сплатити вищевказану суму.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача з% річних у сумі 10 293грн. 94коп. за період з 04.09.2007р. до 07.06.2010р. підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не вірно визначений період їх нарахування.

          Арифметичний підрахунок вимог щодо 3% річних здійснений судом за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Ліга”, встановив, що розмір 3% річних за період з 14.04.2010р. (надіслання вимоги-06.04.2010р.+7 календарних днів згідно ст.530 ЦК України) -07.06.2010р. (55 днів) відносно заборгованості у сумі 112 390грн. складає 508грн. 06коп.

         За таких обставин, господарський суд позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє частково та стягує з відповідача 3% річних у сумі 508грн. 06коп

Що ж стосується вимог позивача щодо інфляційних у сумі 60 552грн. 05коп. за період з 04.09.2007р.-30.04.10р. суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, у зв”язку з невірним визначенням періоду їх нарахування, а також оскільки індекс інфляції за період з 14.04.2010р.-30.04.2010р. складав 99,7%, а отже був відсутнім.  

         Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до теперішнього часу поставлений позивачем товар не оплачений, то суд вважає вимоги позивача підлягаючими частковому задоволенню з вищевикладених підстав.  

         Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог –на відповідача, в частині відмови –на позивача.

         Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК  України, суд –

                                                            В И Р І Ш И В  :

            Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю КП ТД „Метизи” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'ян” м.Слов'янськ, Донецької області про стягнення 183 235грн. 99коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Слов'ян” (84121 м.Слов'янськ, Донецької області, вул.Генерала Батюка, 2а, кв.65, п/р26006284030010 в АКБ „Базис”, ЄДРПОУ 34009100) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КП ТД „Метизи” (02099 м.Київ, вул.Бориспільська, б.7а, п/р260076535 у АБ „УКрбізнесбанк”, МФО 334969, ЄДРПОУ 35030458) заборгованість у сумі 112 390грн.,  3% річних у сумі 508грн. 06коп., витрати по сплаті держмита у сумі 1 128грн. 98коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 145грн. 41коп.

          В решті частині позову відмовити.

  Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

  Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

  У судовому засіданні 05.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

          Повний текст  рішення складено та підписано 11.07.2011р.

Суддя                                                               Подколзіна Л.Д.