Рішення

від 04.07.2011 по справі 22/88

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/88

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.07.11 р.                                                                                 Справа № 22/88                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.

при секретарі Староконь Л.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Словважмаш” м. Слов'янськ  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод ливарних і плазмових технологій” м. Краматорськ

про:  стягнення 146 799,42грн.

За участю представників сторін

від позивача: не з'явився;  

від відповідача не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство “Словважмаш” м. Слов'янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод ливарних і плазмових технологій” м. Краматорськ, про стягнення 146 799,42грн., з яких основний борг – 132 444,60грн., 3% річних – 1905,03грн., інфляційні втрати – 5827,56грн., пеня – 6622,23грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 154/45 від 20.08.2008р., специфікацію  10,  наказ-накладну № 335 від 29.10.2010р., довіреність № 37 від 28.10.2010р., претензію № 77/301 від 04.04.2011р., лист № 2-18/04-11 від 18.04.2011р.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. справу № 22/88 передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 31.05.2011р. справу № 22/88 передано на розгляд судді Морщагіній Н.С.

Представник позивача через канцелярію суду 17.05.2011р. надав письмові пояснення, згідно яких зазначив про відсутність на розгляді у іншого судді заявлених позовних вимог та відомостей про існування провадження по справі про банкрутство відносно відповідача, надав довіреність № 37 від 28.10.2010р. Також через канцелярію суду представником позивача в порядку ст. 22 ГПК України було надано клопотання про уточнення позовних вимог, згідно якого зазначив про здійснення часткової оплати відповідачем суми основного боргу в розмірі 12 000,00грн. після порушення провадження по справі, на підтвердження чого представив копію банківської виписки, просив суд стягнути суму основного боргу в розмірі 120 444,60грн.

Суд розглядає справу з урахуванням поданої заяви.

Представник відповідача у судове засідання від 31.05.2011р. з'явився, проти позовних вимог заперечив, письмового відзиву на позов не надав.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, господарський суд відповідно до ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

20.08.2008р., між позивачем, Публічним акціонерним товариством “Словважмаш” м. Слов'янськ (Продавець), та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “Завод ливарних і плазмових технологій” м. Краматорськ (Покупець), укладено договір № 154/45 , який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Згідно даного Договору постачальник зобов'язався в період дії договору виготовити та поставити покупцю, а покупець зобов'язався, прийняти та оплатити обладнання, в порядку та на умовах, передбачених діючим договором.

Згідно п. 1.2. Договору номенклатура, кількість та ціни, продукції, що поставляється, визначаються взаємоузгодженими додатками до діючого договору.

Специфікацією № 10 сторони погодили найменування продукції, що поставляється, її якісні та кількісні показники, вартість, умови поставки та оплати.

Згідно означеної специфікації встановлені наступні умови оплати продукції:

70% – передплата протягом 5 днів з моменту підписання діючої специфікації;

30% – оплата протягом 5 днів з моменту повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

У відповідності до п. 2.2. Договору загальна сума діючого Договору складає – 1 800 000,00грн.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що продавець відвантажує продукцію на адресу покупця партіями на умовах FCA, м. Слов'янськ (редакція ІНКОТЕРМС 2000).

Поставка продукції здійснюється автотранспортом покупця (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору строк поставки узгоджується в додатках до Договору.

Датою поставки вважається дата, вказана в наказі на відпуск продукції (п. 3.6. Договору).

На виконання умов Договору, позивач згідно представленого наказу-накладної № 335 від 29.10.2010р. поставив продукцію відповідачу на загальну суму 174 000,00грн.

Поставлена згідно зазначеного наказу-накладної продукція на підставі долученої до матеріалів справи довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 37 від 28.10.2010р. прийнята уповноваженою особою відповідача, що підтверджується підписом останньої на вказаному наказі-накладної.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 154/45 від 20.08.2008р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві товару на суму 174 000,00грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що оплата продукції здійснюється грошовими засобами у відповідності з законодавством України, в порядку та на умовах викладених у взаємоузгоджених додатках до діючого Договору.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).   

Специфікацією № 10 встановлені наступні умови оплати:

70% – передплата протягом 5 днів з моменту підписання діючої специфікації;

30% – оплата протягом 5 днів з моменту повідомлення про готовність продукції до відвантаження.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частина 2 зазначеної статті встановлює, що, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначає позивач, ним на адресу відповідача була направлена претензія № 77/301 від 04.04.2011р. з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 132 444,60грн. В матеріалах справи відсутні докази направлення зазначеної претензії на адресу відповідача, у зв'язку з чим момент виникнення права вимоги з оплати вартості товару виникає з положень ст. 530 ЦК України, після спливу 7-денного строку з моменту отримання боржником відповідної вимоги щодо виконання зобов'язання.

Відповідач 18.04.2011р. надав відповідь на претензію № 77/301 від 04.04.2011р., згідно якої визнав суму заборгованості у розмірі 132 444,60грн.

Таким чином, зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, враховуючи, що Договором чітко не встановлений строк оплати поставленого товару, у випадку нездійснення попередньої оплати відповідачем у встановленому в договорі розмірі та строку, виникло у відповідача з 18.04.2011р.

Прийняті на себе згідно договору зобов'язання відповідач належним чином не виконував, вартість поставленого товару на момент подання позову, як зазначає позивач, сплатив частково в сумі 41 555,40грн.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позову склав 132 444,60грн.

Як встановлено судом, після порушення провадження по справі відповідачем 17.05.2011р., 31.05.2011р. була здійснена часткова оплата за поставлений товар на загальну суму 12 000,00грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи копією банківської виписки, у зв'язку з чим позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останній просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням здійсненої часткової оплати в розмірі 120 444,60грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 120 444,60грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 120 444,60грн. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, відповідачем визнана, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Словважмаш” м. Слов'янськ суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо   предметом  неустойки  є  грошова  сума,  її  розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 7.4. Договору у випадку затримки оплати кінцевого платежу більше 5 днів після обумовленого в діючому договорі строку, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк продукції за кожен день затримки, включаючи день оплати, але не більше 5% від суми, яка підлягає сплаті кінцевого платежу.   

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені у сумі 6622,23грн., нарахованої за період з 30.10.2010р. по 22.04.2011р.

Перевіривши представлений позивачем розрахунок суми пені в сумі 6622,23грн., з огляду на прострочення відповідачем виконання грошового обов'язку, господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково в розмірі 281,22грн., за арифметичним розрахунком суду (132 444,60грн. * 7,75% / 100 * 5днів / 365днів).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі положень наведеної вище правової норми, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленого товару, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 1905,03грн., нарахованих за період з 30.10.2010р. по 22.04.2011р, а також інфляційних в сумі 5827,56грн. – за період з 01.11.2010р. по 31.03.2011р.

Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1905,03грн. та інфляційних втрат у розмірі 5827,56грн., господарський суд вважає, що позов в цій частині підлягає задоволенню частково:

3% річних – в розмірі 54,43грн. за арифметичним розрахунком суду (132 444,60грн. * 5днів * 3% / 100 / 365днів);

інфляційні втрати – в сумі 1721,78грн.

Представлені позивачем розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат судом до уваги не приймаються з огляду на невірне визначення позивачем моменту виникнення права вимоги, яке за розрахунком суду виникає не з 30.10.2010р., а з урахуванням ч. 1 ст. 530 ЦК України після спливу 7-денного строку з моменту отримання боржником відповідної вимоги, тобто з 18.04.2011р.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст.  525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Словважмаш” м. Слов'янськ – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод ливарних і  плазмових технологій” м. Краматорськ, на користь Публічного акціонерного товариства “Словважмаш” м. Слов'янськ основний борг у сумі 120 444,60грн., 3% річних в сумі 54,43грн., інфляційні втрати в сумі 1721,78грн., пеню в сумі 281,22грн., витрати за державним митом в сумі 1225,03грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 196,94грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення.                               

Суддя                                                               Морщагіна Н.С.