Постанова

від 27.05.2008 по справі 5020-4/058

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-4/058

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 5020-4/058

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"27" травня 2008 р.  14:26                                                                                          м. Севастополь

Господарський суд міста Севастополя у складі

судді Остапової К.А.,

при секретарі судового засідання Лебедеві С.О.,

розглянувши справу за адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг”(вул. Корчагіна, 34, місто Севастополь, 99059)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя

(вул. Пролетарська, 24, місто  Севастополь, 99014)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

За участю представників:

Від позивача: Вертій Н.А., довіреність № 229 від 16.06.2007,

Від відповідача: Чистякова В.В., довіреність № 3/10-011/2007 від 12.02.2007,

      Курій М.А., довіреність №  9/10-013   від 04.04.2008,  

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” звернулось до господарського суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Гагарінському районі міста Севастополя про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №000092151/0 від 14.08.2006 та №000091151/0 від 30.01.2008 (арк. справи 26, 27).

Ухвалою від 12.02.2008 відкрите провадження в адміністративній справі №5020-4/058 на підставі зазначеної позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 11.03.2008.

В процесі проведення підготовчого провадження було встановлено, що позивач в одному позові об`єднав різні позовні вимоги:

-          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000092151/0 від 14.08.2006 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14207,90 грн., прийнятого відповідачем відповідно до Акту перевірки №5307/10/15-032 від 01.08.2006,

-          визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000091151/0 від 30.01.2008 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15794,90 грн., прийнятого відповідачем відповідно до Акту перевірки №449/10/15-132 від 30.01.2008.

У  зв'язку з цим суд ухвалою від 11.03.2008 виділив у самостійне провадження позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №000091151/0 від 30.01.2008 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15794,90 грн., прийнятого відповідачем відповідно до Акту перевірки №449/10/15-132 від 30.01.2008.

Позовні вимоги мотивовані наступним.

На думку позивача заповнення рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства, в якому відображається авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований та внесений у зв'язку з виплатою дивідендів, не може вважатись узгодженням суми цього внеску. Узгодження податкового зобов'язання платником податку здійснюється шляхом надання декларації, а відповідно до Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства сума податкового зобов'язання звітного періоду вказується у рідку 14 декларації, яка визначається різністю між 12 та 13 рядками, до сплати сума податку вказується у рядку 17, і тільки на підставі вказаних рядків здійснюється узгодження сум податкового зобов'язання платником податку.

Позивач зазначає на те, що суми вже внесеного авансового внеску, нарахованого на суму дивідендів у рядку 20 декларації (“додаткові показники”) не може розглядатись як податкове зобов'язання, дані суми як надмірно сплачені, при розрахунку податку, який підлягає внесенню до бюджету, вказуються у рядках 13 або 16 Декларації

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначає на безпідставність позовних вимог.

Відповідач стверджує, що нарахування податку на прибуток по картці особового рахунку в сумі 187500,00 грн. були здійснені на підставі наданої позивачем декларації за 1 квартал 2006 року, у тому числі 187500,00 грн. були нараховані на підставі рядку 20 “Авансові внески, нараховані на суму дивідендів”.

Як вказує відповідач, у позивача з врахуванням переплати в сумі 45421,00 грн., що числилась на картці особового рахунку, на момент проведення нарахувань по декларації за 1 квартал 2006 року, вникла заборгованість в розмірі 142079,00 грн. Дана недоїмка на думку відповідача утворилась у зв'язку з тим, що нарахування згідно декларації за 2005 рік по терміну сплати 20.02.2006 було погашено авансовим внеском, нарахованим на суму дивідендів, сплачених у розмірі 187500,00 грн. 17.02.2006.

Заборгованість в сумі 142079,00 грн. була погашена платіжним дорученням несвоєчасно, у зв'язку з чим відповідачем складений акт про результати невиїзної документальної перевірки та відповідно до вимог підпункту 17.1.7 пункту 1.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до позивача було застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на прибуток.

Відповідно до статті  41 Кодексу адміністративного судочинства України, пункту  21 Заключних положень Кодексу адміністративного судочинства України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 15 Кодексу адміністративного судочинства України, пояснення та клопотання по справі надавались ними російською мовою.

Відповідно до статті  130 Кодексу адміністративного судочинства України перед початком слухання справи представникам сторін була вручена пам'ятка про права і обов'язки сторін.

Розглянувши  матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін,  суд,

в с т а н о в и в:

01.08.2006 Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста  Севастополя (далі –ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя) проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” (далі –ТОВ “Мортрансмаркет-Юг”) з питання своєчасності сплати узгодженої суми авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів по декларації за 1 квартал 2006 року по терміну 22.05.2006, за результатами якої складений акт перевірки №5307/10/15032.

В акті перевірки перевіряючими зазначено, що працівниками податкової служби було проведено перевірку ТОВ “Мортрансмаркет-Юг” з питання своєчасності і сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року по терміну 22.05.2006, в ході якої встановлено порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.200 з подальшими змінами та доповненнями (далі –Закон № 2181), яке виразилось у простроченні сплати узгодженої суми податкового зобов'язання на 1 день.

В акті встановлено, що керівництвом позивача до ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя своєчасно надано декларацію на прибуток (вх. № 15334 від 06.05.2006). Згідно з рядком 20 декларації нараховані авансові внески на суму дивідендів в розмірі 187500,00 грн. Станом на 22.05.2006 на особовій картці по коду платежу 11021000 з податку на прибуток рахувалась переплата в сумі 45421,00 грн. Після вищевказаних нарахувань з податку на прибуток в сумі 187500,00 грн. на картці утворилась недоїмка в сумі 142079,00 грн.

Платіжне доручення № 195 на оплату авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів по коду платежу 11021000 по терміну 22.05.2006 на суму 142079,00 грн. у банк було представлено, однак невірно вказаний бюджетний рахунок, у зв'язку з чим означене платіжне доручення було повернуто.

Недоїмка в сумі 142079,00 грн. була погашена 23.05.2006 платіжним дорученням № 197 від 23.05.2006.

За результатами перевірки за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток, ДПІ у Гагарінському районі м. Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2006 № 000092151/0, відповідно до якого на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 ТОВ “Мортрансмаркет-Юг” зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % від суми податкового зобов'язання, у сумі 14207,90 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач просить визнати нечинним.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 вказаного Закону податкове зобов'язання –це  зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податковою декларацією, розрахунком відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону № 2181  є документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 N 334/94-ВР з подальшими змінами і доповненнями (далі –Закон № 334) платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

Згідно з пунктом 16.2 статті 16 вказаного Закону податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 цього Закону, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду (пункт 16.4 статті 16 Закону № 334).

Об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 вказаного Закону  є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону № 334 встановлено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Пунктом 7.8 статті 7  Закону № 334 визначений порядок оподаткування дивідендів.

Так, згідно с підпунктом 7.8.1 зазначеного пункту у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному фонді підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

При цьому підпунктом 7.8.2 встановлено, що емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Поняття “дивіденди” визначено в пункті 1.9 статті 1 Закону № 334 як платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.

Платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку на прибуток звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 7.8.2 цього пункту. Не дозволяється проведення зазначеного заліку з податком, передбаченим пунктом 7.2 статті 7 чи пунктом 10.2 статті 10 цього Закону.

Підпунктом 7.8.4 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 передбачено, що у разі коли за наслідками звітного періоду сума податкових зобов'язань платника податку має від'ємне значення, сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку із нарахуванням дивідендів, додається у збільшення такого від'ємного значення.

У разі коли сума такого авансового внеску перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, різниця переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення податкового зобов'язання такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Відповідно до підпункту 7.8.8 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334 авансовий внесок з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів, є частиною податку на прибуток підприємств та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 13 цього Закону або міжнародних договорів України.

Згідно з пунктом 16.4 статті 16 Закону № 334 податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларацій з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядок її складання затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 N 143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за N 271/7592.

Відповідно до вказаного Порядку в рядку 14 проставляється сума податкового зобов'язання звітного періоду, яка визначається як різниця між рядком 12 “Нарахована сума податку” та рядком 13 “Зменшення нарахованої суми податку”. Сума податку, яка підлягає до сплати, проставляється у рядку 17.

Показники у рядку 20, які є додатковими, відображаються у числі інших на підставі  підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону № 334. Тобто у даному рядку в якості додаткового показника зазначається сума авансового внеску з податку на прибуток підприємств, сплачений у зв'язку з нарахуванням (сплатою) дивідендів.

Суд не погоджується з доводами податкового органу стосовно того, що заповнення рядку 20 декларації з податку на прибуток є узгодженням податкового зобов'язання, в ній відображеного.

06.05.2006 ТОВ “Мортрансмаркет-Юг” надало до ДПІ у Гагарінському районі м.Севастополя декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2006 року (вх. № 15334 від 06.05.2006).

Відповідно до рядку 14 даної декларації податкове зобов'язання звітного періоду –0 грн., нарахована сума податку (рядок 12) 26907,00 грн., зменшення податкового зобов'язання (рядок 13) –26907,00 грн. В рядку 20 “Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів” зазначено 187500,00 грн.

Позивачем надані докази прийняття ним протягом 2006 року рішень про нарахування дивідендів, а також сплати сум цих дивідендів (арк. справи 80-103).

Платіжним дорученням № 12 від 17.02.2006 підтверджується сплата до Державного бюджету авансових внесків за 4 квартал 2005 року в сумі 187500,00 грн. (арк. справи 65).

Узгодження податкового зобов'язання відповідно до Закону № 2181 відбувається або при подачі податкової декларації, або при отриманні податкового повідомлення, або в ході апеляційного узгодження.

Як випливає з вищезазначених норм, нарахування та сплата авансового внеску відбуваються відповідно до положень Закону № 334 та здійснюється до подання декларації з податку на прибуток підприємства, і заповнення рядка 20 декларації не є підставою для нарахування та сплати цього авансового внеску. Тобто авансовий внесок є складовою частиною податку на прибуток у розумінні пункту 1.2 статті 1 Закону № 2181, але заповнення рядку 20 декларації з податку на прибуток підприємства не може вважатись узгодженням суми цього внеску. Ані нарахування авансового внеску ані його сплата на підставі рядку 20 декларації з податку на прибуток не здійснюються.

Отже, якщо підприємство виплатило  дивіденди, але при цьому не сплатило авансового внеску з податку на прибуток, то органи державної податкової служби повинні застосовувати до нього штраф у двократному розмірі від суми авансового внеску відповідно до підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Все вищенаведене дає підстави вважати висновки, викладені в акті перевірки щодо нарахування позивачем у рядку 20 декларації авансових внесків в сумі 187500,00 грн. та відповідно узгодження податкового зобов'язання  на суму 142079,00 грн. (з урахуванням переплати з податку на прибуток в сумі 45421,00 грн.), не ґрунтуються на законі.

У зв'язку з цим застосування до позивача штрафу на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 за порушення строків сплати суми узгодженого податкового зобов'язання не можна визнати обґрунтованим, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя від 14.08.2006 №000092151/0 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14207,90 грн. підлягає визнанню нечинним.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності застосування до позивачеві штрафних (фінансових) санкцій в сумі  14207,90 грн. Враховуючі вищезазначене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в сумі 3,40 грн.  підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача такими, що відповідають законодавству і підлягають задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя від 14.08.2006 № 000092151/0 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 14207,90 грн.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мортрансмаркет-Юг” (99059, м. Севастополь, вул. Корчагіна, 34, ідентифікаційний код 22301713) судовий збір в сумі 3,40 грн.

4.          Примирники постанови направити сторонам.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                          К.А. Остапова

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

02.06.2008