Постанова

від 21.05.2008 по справі 12/460/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/460/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2008 р.                                                                                    № 12/460/07  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Козир Т.П.

суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

АТ "Український інноваційний банк" в особі Миколаївської філії АТ "Український інноваційний банк"

на  постановувід 25.12.2007 р. Одеський апеляційного господарського суду

у  справі№ 12/460/07

за  позовомАТ "Український інноваційний банк" в особі Миколаївської філії АТ "Український інноваційний банк"(надалі –Банк)

доТОВ "Бишай Групп";ТОВ "Будстандарт"

провизнання договору недійсним

за участю представників:

від позивача -  Баранюк А.О.

від відповідача-1-  не з'явились

від відповідача-2-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2007 р. Банк звернувся в господарський суд Миколаївської області з позовом до ТОВ "Бишай Групп" та ТОВ "Будстандарт" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 13/3 від 26.03.2007 р.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.10.2007 р. (суддя Горобченко Д.М.) позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 13/3 від 26.03.2007 р.; зобов'язано ТОВ "Будстандарт" повернути ТОВ "Бишай Групп" цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 13/3 від 26.03.2007 р.; зобов'язано ТОВ "Бишай Групп" повернути ТОВ "Будстандарт" 2525000 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. (судді: Таценко Н.Б., Сидоренко М.В., Мишкіна М.А.) рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2007 р. скасовано і прийняте нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з постановою, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 27.12.2005 р. між Банком (кредитодавець) та ПП "Терра і Ко" (позичальник) укладено кредитний договір № 12-051212 (надалі –Кредитний договір).

Відповідно до вимог п. 3.1 Кредитного договору Банк надав ПП "Терра і Ко" кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії на термін з 28.12.2005 року по 26.12.2006 року з лімітом кредитної лінії 600000 грн., зі сплатою 21 % річних.

Відповідно до графіку повернення кредиту ПП "Терра і Ко" зобов'язувалося зменшити заборгованість за кредитною лінією за наступним графіком: до 20.10.2006 р. –400000 грн.; до 20.11.2006 р. –200000 грн.; до 26.12.2006р. - повне погашення.

Згідно п. 3.7.1 Кредитного договору забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим договором визначена іпотека не рухомого майна, а саме: цілісний майновий комплекс розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 13/3. Зазначене майно належить майновому поручителю ТОВ "Бишай Групп" на праві приватної власності.

На виконання п. 3.7.1 Кредитного договору між Банком та майновим поручителем TOB "Бишай Групп" укладено іпотечний договір № 8002 від 28.12.2005 р. (надалі - Іпотечний договір), що посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріально го округу. На підставі зазначеного договору внесено запис № 341 в Єдиний реєстр заборон від чуження об'єктів нерухомого майна, яким накладено заборону на відчуження цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 13/3.

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпе чуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 12-051212 від 27.12.2005 року та додаткових угод до нього, укладених протягом строку дії Кредитного договору, укладеного між Банком та ПП „Терра і Ко".

Судами досліджено, що ПП "Терра і Ко" свої зобов'язання по поверненню коштів отриманих за кредитним договором виконало не належним чином, грошові кошти повернуло частково.

Скасовуючи рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2007 року та ухвалюючи нове рішення, Одеський апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу по вул. Айвазовського 13/3 в м. Миколаєві, укладеного між ТОВ "Бишай Групп" та ТОВ "Будстандарт" в нотаріальній формі 26.03.2007 року.

Апеляційний господарський суд вважав, що такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах закону, оскільки на момент укладення спірної угоди не було будь-яких законних перешкод для відчуження вказаного нерухомого майна відповідачем.

Проте, з такими висновками апеляційного господарського суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматися згідно з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Оскаржуване рішення таким вимогам не відповідає.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 26.03.2007 року ТОВ "Бишай Групп" продало ТОВ "Будстандарт"  цілісний майновий комплекс по вул. Айвазовського 13/3 в м. Миколаєві за 2 525 000 грн. Цей договір був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського нотаріального округу Миколаївської області.

Предмет вказаного договору знаходився в іпотеці Банку за кредитним договором, укладеним 27.12.2005 року між Банком та ПП "Терра і Ко",  за яким ТОВ "Бишай Групп" виступив майновим поручителем. Кредитні зобов'язання ПП "Тера і Ко" за Кредитним договором виконані частково, а не в повному обсязі.

Між тим, рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.03.2007 р. у справі №9/101/07 спірне майно було виключене з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного  реєстру іпотек

На виконання рішення, 22.03.2007 р. видано наказ на виключення майнового комплексу, що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Айвазовського, буд. 13/3 з Державного реєстру іпотек.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.03.2007 р. наказ від 22.03.2007 р. визнано таким, що не підлягає виконанню та припинено виконання рішення за зазначеним наказом з посиланням на те, що рішення господарського суду від 12.03.2007 р. у справі №9/101/07 набирає законної сили 23.03.2007 р., а тому зазначений наказ в порушення вимог ГПК України.

Крім того, 22.03.2007 р. до господарського суду Миколаївської області надійшла апеляційна скарга на рішення від 12.03.2007 р. у справі №9/101/07.

Відмовляючи у задоволенні позову Банку про визнання недійсною спірної угоди, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не надав належну оцінку усім доказам по справі та не спростував належними чином висновок суду першої інстанції про невідповідність оспорюваної угоди  вимогам законодавства.

Суд апеляційної інстанції, в обґрунтування свого рішення, послався на недотримання місцевим господарським судом вимог ст. 117 ГПК України.

Даний висновок є безпідставним та необґрунтованим, в порушення ч. 1 ст. 116 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що наказ, виданий господарським судом на виконання рішення, яке не вступило в законну силу, є належним доказом по справі і має процесуально-правове значення щодо дійсності угоди, укладеної в цей період.

Крім того, на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу за ТОВ "Бишай Групп" рахувалось 987 867,71 грн. кредитної заборгованості за кредитним договором з Банком № 12-040818 від 19.08.2004 р.

Відповідно до умов зазначеного TOB "Бишай - Групп" зо бов'язалося до повного виконання своїх зобов'язань перед Банком забезпечити зберігання майна в належному стані.

Заборгованість ТОВ "Бишай Групп" не погасило, а ініціювало справу щодо свого банкрутства, яка знаходиться в провадженні господарського суду Миколаївської області (а.с. 76).

З огляду на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ "Бишай Групп" реалізувало заставне майно без належних правових підстав, всупереч умов вищезазначених договорів та вимог ст. ст. 19, 20 Закону України "Про заставу" та ст. ст. 7, 9 Закону України "Про іпотеку", а тому рішення про задоволення позову слід визнати законним та обґрунтованим.

В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 із змінами та доповненнями.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано задоволено позов. Як наслідок, прийняте судом рішення відповідає положенням ст. 84 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення".

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а законне і обґрунтоване рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги АТ "Український інноваційний банк" в особі Миколаївської філії АТ "Український інноваційний банк" задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2007 р. у справі № 12/460/07 скасувати.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 17.10.2007 р. у даній справі залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      Т. Козир

С у д д і                                                                                           Н. Мележик

                                                                                                        О. Подоляк