Постанова

від 30.06.2011 по справі 16/5025/531/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

 РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

30 червня 2011 року                                                           Справа № 16/5025/531/11  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Маціщук А.В.

судді                                                   Петухов М.Г. ,

 судді                                                   Гулова А.Г.   

за участю представників сторін:

позивача -  адв.ОСОБА_1.(дов-ть б/№ від 30.06.2010 р. )      

відповідачів -   не з'явились

третіх осіб - пред-к ОСОБА_2.(дов.ВКР № 198486 від 11.09.2008 р.), пред-к ОСОБА_3 (дов.ВМК №484492 від 09.04.2010 р.), пред-к  ОСОБА_4.(пост.дов.ВКР № 660914 від 12.08.2008 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги позивача та третьої особи ОСОБА_5 на ухвалу господарського суду  Хмельницької області від 23.05.11 р. про припинення провадження  у справі  № 16/5025/531/11   

(суддя  Магера В.В. )

за позовом дочірнього підприємства "Проектне бюро "Проскурів"

до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю "Ніагара"

до відповідача Хмельницького міського бюро технічної інвентаризації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог  на предмет спору, на стороні відповідачів :

- Хмельницьке управління архітектури та містобудування

- фізична особа-підприємець ОСОБА_5

- фізична особа-підприємець ОСОБА_7    

про визнання недійсним реєстраційного посвідчення № 985 від 21 травня 1999 року, виданого на будівлю, що розташована за адресою:АДРЕСА_1 та зобов`язання Хмельницького БТІ виключити запис із державного реєстру

          в с т а н о в и в :

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.05.2011 р. припинено провадження  у справі № 16/5025/531/11 за позовом дочірнього підприємства «Проектне  бюро „Проскурів”» до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю «Ніагара» та Хмельницького міського бюро технічної інвентаризації за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, – Хмельницького управління архітектури та містобудування, фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 про визнання недійсним реєстраційного посвідчення № 985 від 21 травня 1999 року, виданого на будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_1 та зобов`язання Хмельницького БТІ виключити запис із державного реєстру.

Позивач, не погоджуючись із ухвалою господарського суду про припинення провадження у даній справі, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, прийняти рішення, яким задоволити позовні вимоги про визнання недійсним реєстраційного посвідчення, виданого Хмельницьким бюро технічної інвентаризації 21 травня 1999 року за реєстровим № 985 на будівлю по АДРЕСА_1 в м.Хмельницькому Хмельницькому державнону торгівельно-виробничому підприємству робітничого постачання «Локомотив», а також – зобов`язати Хмельницьке БТІ виключити запис із державного реєстру. Вважає, що оскаржувана  ухвала не відповідає  вимогам  матеріального права з огляду на такі обставини.

Реєстрація права власності на нерухоме майно проводилася відповідно до Цивільного Кодексу УРСР від 18.07.1963 р. та Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України  26.06.1998 р. за № 399/2839, які діяли на момент проведення реєстрації права власності. Підставою проведення державної реєстрації є наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 395 від 16.12.1996 р. та акт прийому-передачі основних засобів від 16.12.1996 р. Скаржник вважає, що з урахуванням наведених обставин та норм ч.3 ст.5 ЦК України посилання суду на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. є помилковим.

Посилаючись на норми ст.128 Цивільного кодексу УРСР та ст.ст.2,33 Закону України «Про власність» скаржник стверджує, що проведення державної реєстрації змінило правовий статус магазину-павільойону та власника, а незаконне включення до реєстру об’єктів нерухомого майна спричинило неможливість використовувати власні будівлі.

Додатково посилається на рішення господарського суду Хмельницької області від 25.11.2009 р. у справі № 16/39-Н, відповідно до якого вирішений по суті спір за аналогічними позовними вимогами щодо приміщення по АДРЕСА_1.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів підприємець ОСОБА_5 також не погоджується із ухвалою господарського суду Хмельницької області від 23.05.2011 р. про припинення провадження  у справі №16/5025/531/11 і подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати,  прийняти  нове рішення, яким позовні вимоги задоволити. Скаржник/третя особа вважає, що даний судовий акт  прийнятий із порушенням норм матеріального права.

Скаржник/третя особа пояснює, що проведення  державної реєстрації, яку вимагають скасувати  скаржники,  змінило правовий статус магазину-павільйону на будівлю–об’єкт нерухомого майна та відбулась заміна власника. Незаконне включення в реєстр об’єктів нерухомого майна призвело до порушення прав ОСОБА_5 у використанні власних будівель.

Також скаржник вважає, що з урахуванням норм ч.3 ст.5 ЦК України посилання суду на норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. є помилковим, оскільки цивільні відносини виникли раніше, і до таких правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на час виникнення.

Підприємець ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самстійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів у відзиві на апеляційну скаргу позивача просить ухвалу господарського суду  Хмельницької області від 23.05.11 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу  позивача відхилити. Зазначає, що факт реєстрації права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 у м.Хмельницькому (магазин-павільйон), процедура і підстави такої реєстрації вже неодноразово досліджувались судовими інстанціями (копії рішень додає). За наслідками розгляду даного питання судами, встановлено, що дії по реєстрації права власності є законними, зазначене майно є об'єктом нерухомого майна, дії по реєстрації відповідають вимогам законодавства.

Також вважає, що у даному випадку позивач дочірне підприємство „Проектне  бюро „Проскурів” взагалі не навів жодного доказу порушення його прав всупереч ст.ст.15,16 ЦК України.

Також стверджує, що про порушення прав (якщо б таке мало місце) позивач знав ще  у 2005 році, коли складав проектну документацію на будівництво офісних приміщень по вулиці Шевченка,89 в м.Хмельницкому (на замовлення ОСОБА_5.). Тому трьохрічний строк позовної давності,  визначений ст.ст.256, 257 ЦК України, минув.

Відповідачі відзивів  на апеляційні скарги скаржників не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили. Враховуючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідачів та третьої особи Хмельницького управління архітектури та містобудування - за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційні скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, представників третіх осіб в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованність  ухвали місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено слідуюче.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 395 від 16.12.1996 р. «Про створення Хмельницького державного торговельно-виробничого підприємства робітничого постачання „Локомотив”» та акту прийому-передачі основних засобів від 16.12.1996 р. Хмельницьким БТІ було зареєстровано право власності на приміщення магазину № 33, що знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Хмельницькому та внесено запис № 985 в реєстрову книгу.

В подальшому 15.03.2001 р. право власності на приміщення магазину загальною площею 258,3 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 в м.Хмельницькому було зареєстровано Хмельницьким БТІ за реєстровим № 4/179 за  ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 10.11.2000 р. та зареєстрованого в реєстрі за № 7525 приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу  ОСОБА_10

11.12.2001 р. право власності на приміщення магазину загальною площею 258,3 кв.м, розташованого по АДРЕСА_1 в м.Хмельницькому було зареєстровано Хмельницьким БТІ за реєстровим № 4/179 за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2001 р., посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за № 3374.

Вказана державна реєстрація права власності на нерухоме майно проводилась відповідно до Цивільного кодексу УРСР від 18.07.1963 р. та Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за №399/2839, які діяли на момент проведення реєстрації права власності.

Реєстраційне посвідчення, видане 21.05.1999 р. Хмельницьким БТІ, є документом, що посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов’язки, тому не є правочином чи актом в розумінні ст.16 ЦК України та ст.12 ГПК України.

Позивач дочірне підприємство «Проектне  бюро „Проскурів”», звернувся із позовом до господарського суду Хмельницької області,  в якому просить суд  визнати недійсним реєстраційне посвідчення № 985 від 21 травня 1999 року, видане Хмельницькому державному торгівельно-виробничому підприємству робітничого постачання „Локомотив” на будівлю, що розташована за адресою АДРЕСА_1  та зобов'язати Хмельницьке бюро технічної інвентаризації  виключити запис із державного реєстру.

Оскільки позовна вимога про зобов’язання Хмельницького БТІ виключити запис із Державного реєстру прав заявлена позивачем у 2011 році, суду необхідно надати оцінку правомірності такої вимоги з урахуванням повноважень бюро технічної інвентарізації, визначених законодавством на цей час. Тому місцевим господарським судом правомірно при вирішенні спору застосовано Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07.2004 р. №1952-ГУ та Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 р. № 1692/5), зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445 /далі по тексту – Тимчасове положення/, якими на даний час регулюються питання реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч.5 розд.У ‘Прикінцеві положення’ Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та п.1 наказу Міністерства юстиції України 07.02.2002 р. № 7/5 і п.1.3 Тимчасового положення встановлено, що державна реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна проводиться бюро технічної інвентарізації. З урахуванням норм ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» бюро технічної інвентарізації делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов’язаних із здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, бюро технічної інвентарізації є суб’єктом владних повноважень в розумінні п.7 ст.3 КАС України. Відповідно до п.7 розд.УП ‘Прикінцеві та перехідні положення’ КАС України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, розглядаються в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасового положення правовий режим об’єктів нерухомості передбачає їх державну реєстрацію із внесенням інформації про права/їх обтяження до Державного реєстру прав.

Відповідно до норм ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та Тимчасового положення записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і скасовуються, якщо підстави, з яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Записи можуть також погашатись на підставі актів (рішень) уповноважених на це органів або посадових осіб.

Таким чином, вчинення таких дій як виключення запису із Державного реєстру прав виконуються в установленому порядку як дія суб’єкта владних повноважень – органу державної реєстрації прав.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що спір про визнання недійсним реєстраційного посвідчення на будівлю та зобов'язання Хмельницького бюро технічної інвентаризації  виключити запис із Державного реєстру прав не підлягає розгляду господарським судом. При цьому судом враховано, що відповідно до ч.6 ст.319 Цивільного кодексу України держава не втручається у здійснення власником права власності. Визнання права власності на нерухоме майно є підставою для реєстрації права власності. Доводи позивача свідчать про наявність спору щодо встановлення дійсного власника спірного приміщення, однак вимога про визнання права власності/користування позивачем не заявлена.

Отже, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування чи зміни ухвали господарського суду Хмельницької області про припинення провадження у справі згідно зі ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України,  суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги позивача і третьої особи ОСОБА_5  залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 23.05.2011 р. про припинення провадження у справі  №16/5025/531/11 залишити без змін.

Матеріали справи повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий  суддя                                                                         Маціщук А.В.

Суддя                                                                                                 Петухов М.Г.  

Суддя                                                                                                 Гулова А.Г.