Рішення

від 15.07.2011 по справі 13/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/62

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

15.07.11 р.                                                                                 Справа № 13/62                               

         Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю  Виробнича компанія „Промтехбуд” м. Запоріжжя

до відповідача: Державного підприємства „Орджонікідзевугілля”, Донецька обл., м. Єнакієве

про: стягнення заборгованості у розмірі 42858грн.66коп., 3% річних у сумі 318грн.00коп., індекс інфляції у розмірі 761грн.00коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю  Виробнича компанія „Промтехбуд” м. Запоріжжя (далі – позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Державного підприємства „Орджонікідзевугілля”, Донецька обл., м. Єнакієве (далі – відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 42858грн.66коп., 3% річних у сумі 318грн.00коп., індекс інфляції у розмірі 761грн.00коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару за договором поставки № 10/01-11/15 ГП від 11.01.2011р.

На підтвердження свої позиції позивачем надані засвідчені копії: договору поставки № 10/01-11/15 ГП від 11.01.2011р., видаткових накладних № РН – 0000003 від 21.01.2011р., № РН – 0000004 від 24.01.2011р., № 0000005 від 27.01.2011р., № РН – 0000006 від 03.02.2011р., № РН – 0000007 від 03.02.2011р., довіреностей № 11 від 17.01.2011р. , № 13 від 24.01.2011р., № 14 від 26.01.2011р., № 15 від 01.02.2011р., якими уповноважувалися працівники відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача, претензії № 20/04/2011 від 20.04.2011р.

Клопотанням № 05/07/2011 від 05.07.2011р. позивач просив залучити до матеріалів справи довідку № 17/06/2011 від 17.06.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача на користь позивача суми основної заборгованості  в розмірі 42858грн.66коп., копії банківської виписки на підтвердження часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару, специфікації № 1 від 21.01.2011р., № 2 від 24.01.2011р., № 3 від 27.01.2011р., які є невід'ємною частиною до договору № 10/01-11/15 ГП від 11.01.2011р.

Клопотанням № 06/07/2011-1 від 06.07.2011р., наданим через канцелярію суду 12.07.2011р., позивач просив залучити до матеріалів справи копії податкових накладних до видаткових накладних, рахунки – фактури № СФ – 0000001 від 11.01.2011р., № СФ – 0000010 від 03.02.2011р., № СФ – 0000004 від 24.01.2011р., № СФ – 0000003 від 21.01.2011р., № СФ – 0000005 від 27.01.2011р., що виставлялися позивачем для оплати відповідачем поставленого за видатковими накладними на виконання умов договору № 10/01-11/15 ГП від 11.01.2011р. товару., двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами, згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 42858грн.66коп, довідку № 06/07/2011 від 06.07.2011р. про відсутність інших договірних зобов'язань.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, через канцелярію суду надав клопотанням б/н від 08.06.2011р. про доручення до матеріалів справи правоустановчих документів підприємства та платіжні доручення № 267 від 28.01.2011р., № 268 від 28.01.2011р., № 46 від 01.02.2011р., що свідчать про часткове погашення виниклої суми заборгованості за поставлений товар.

        Справа слуханням неодноразово відкладалась у зв'язку з неявкою представників сторін, не наданням сторонами витребуваних судом документів,  востаннє слухання справи було відкладено на 15.07.2011р.

         Під час судових засідань представник позивача підтримав позовні вимоги.

В судове  засідання 15.07.2011р. представники сторін не з'явилися, про поважність відсутності суд не повідомлений.

        Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представника позивача у попередньому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

11.01.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 10/01-11/15 ГП, згідно з яким постачальник поставляє, а покупець покупає для СП „УТППОиРЗ” комплектуючі вузли та деталі до бульдозера ДЗ – 27, іменований в подальшому товар. Відповідно п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р.

Відповідно п. 1.2 договору постачальник передає у власність покупця товар в асортименті, кількості, по цінам, в строки та на умовах, визначених в специфікації, що прикладені до договору та є невід'ємними його частинами. В специфікаціях вказуються найменування товару, ДСТУ, ТУ, одиниця виміру, загальна кількість товару, ціна за одиницю та загальна вартість товару.

Так, сторони специфікацією № 1 від 21.01.2011р. конкретизували товар, переданий за видатковою накладною № РН – 0000003 від 21.01.2011р.,  специфікацією № 2 від 24.01.2011р.- товар за видатковою накладною № РН – 0000004 від 24.01.2011р., специфікацією № 3 – товар за видатковою накладною № РН – 0000005 від 9854грн.88коп., визначивши його істотні характеристики, а саме найменування товару, одиницю виміру, загальну кількість товару, ціну за одиницю та загальну вартість товару.

Згідно п. 2.2 договору оплата здійснюється покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору  здійснив поставку товару за видатковими накладними № РН – 0000003 від 21.01.2011р., № РН – 0000004 від 24.01.2011р., № 0000005 від 27.01.2011р., № РН – 0000006 від 03.02.2011р., № РН – 0000007 від 03.02.2011р., всього позивачем був поставлений товар загальною вартістю 93'113грн.04коп.

Одночасно з поставкою товару, позивачем були виставлені рахунок - фактура № СФ – 0000001 від 11.01.2011р. на оплату відповідачем вартості товару, отриманого за видатковою накладною № РН – 0000003 від 21.01.2011р. на суму 42199грн.86коп., рахунок – фактура № СФ – 0000010 від 03.02.2011р. – за накладною № РН – 0000006 від 03.02.2011р. на суму 5433грн.66коп., рахунок – фактура № СФ – 0000004 від 24.01.2011р. – товару за накладною № РН – 0000007 від 03.02.2011р. на суму 33167грн.64коп., рахунок – фактура № СФ – 0000003 від 21.01.2011р. на оплату товару за накладною № РН – 0000004 від 24.01.2011р. на суму 2457грн.00коп., рахунок – фактура № СФ – 0000005 від 27.01.2011р. на оплату товару за видатковою накладною № РН- 0000005 від 27.01.2011р.на суму 9854грн.88коп.

Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки в матеріалах справи наявні засвідчені копії довіреностей № 11 від 17.01.2011р. , № 13 від 24.01.2011р., № 14 від 26.01.2011р., № 15 від 01.02.2011р., якими відповідач уповноважив свого працівника на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладноими був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору поставки № 10/01-11/15 ГП від 11.01.2011р. суд робить виходячи з  того, що товар, переданий за видатковими накладними співпадає з товаром, погодженим сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору № 10/01-11/15 ГП від 11.01.2011р. Крім того, наданою довідкою № 06/07/2011 від 06.07.2011р. позивач зазначив, що інших договірних обов'язань або інших письмових чи усних зобов'язань окрім тих, що виникли між сторонами після підписання 11.01.2011р. письмового договору поставки № 10/01-11/15 ГП, між позивачем та відповідачем не виникало.

Більш того, підставою часткової оплати отриманого товару у платіжних дорученнях № 267 від 28.01.2011р., № 268 від 28.01.2011р., № 46 від 01.02.2011р. є рахунки № СФ – 0000004 від 24.01.2011р., № СФ – 0000001 від 11.01.2011р., які виставлялися позивачем для оплати відповідачем отриманого за договором товару, та сам договір № 10/01-11/15ГП від 11.01.2011р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній.

Станом на час розгляду справи відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором, сплативши платіжними дорученнями № 267 від 28.01.2011р.та № 268 від 28.01.2011р. лише частково вартість отриманого товару за видатковою накладною № РН – 0000007 від 03.02.2011р. в розмірі 30000грн.00коп.,  платіжним дорученням № 46 від 01.02.2011р. оплатив частково в розмірі 20254грн.38коп. вартість товару, отриманого за видатковою накладною № РН – 0000003 від 21.01.2011р., внаслідок чого сума заборгованості за всіма накладними в розмірі 42858грн.66коп. не погашена, що підтверджується наданими позивачем довідкою № 17/06/2011 від 17.06.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача на користь позивача суми основної заборгованості  в розмірі 42858грн.66коп., двостороннім актом звірки розрахунків між сторонами, згідно з яким кінцеве сальдо на користь позивача становить 42858грн.66коп.

Претензією № 20/04/2011 від 20.04.2011р. позивач, керуючись ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, просив відповідача оплатити виниклу суму заборгованості в розмірі 42858грн.66коп протягом 7 днів з моменту отримання претензії, попереджаючи про необхідність звернення до господарського суду з вимогою про примусове стягнення даної суми, з урахуванням пені, індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми з віднесенням судових витрат.

Однак, станом на день прийняття рішення відповідач не направив жодної відповіді на вимогу позивача, не вчинив жодних дій, спрямований на врегулювання виниклого між сторонами спору.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають  задоволенню частково, враховуючи наступне:

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 42858грн.66коп. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 10/01-11/15 ГП від 11.01.2011р., що підставою для нарахування  3% річних в сумі 318грн.00коп., інфляційних витрат в сумі 761грн.00коп.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки, містить усі необхідні та істотні умови даного виду договору.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні –покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений  інший строк оплати товару.

        У відповідності до норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як зазначалося, сторони у п. 2.2 договору сторони передбачили, що розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 15 календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Відповідно до видаткової накладної № РН – 0000003 був поставлений і відповідно отриманий відповідачем товар 21.01.2011р. на загальну суму 42199грн.86коп. Враховуючи часткову оплату у розмірі 20254грн.38коп., з урахуванням п. 2.2 договору щодо строків оплати, строк оплати залишку вартості товару у розмірі 21945грн.48коп. наступив 05.02.2011р., а вже з 06.02.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого товару.

Аналогічно за видатковими накладними:

-          № РН – 0000004 від 24.01.2011р. строк оплати наступив 08.02.2011р., а вже з 09.02.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати вартості товару в розмірі 2457грн.00коп.;  

-          № РН – 0000005 від 27.01.2011р. строк оплати наступив 11.02.2011р., а з 12.02.2011р. – почалося прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару в розмірі 9854грн.88коп.

-           № РН – 0000006 від 03.02.2011р. строк оплати наступив 18.02.2011р., а вже з 19.02.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

-          № РН – 0000007  від 03.02.2011р. строк оплати наступив 18.02.2011р., а вже з 19.02.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання по оплаті  залишку вартості товару, з урахуванням здійсненої відповідачем часткової оплати, в розмірі 3167грн.64коп.

Доказів погашення боргу в сумі 42858грн.66коп. суду не представлені, у зв'язку з чим суд вважає, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам договору перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого виникла заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 42858грн.66коп., в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

        Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 5.2 договору просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних по кожній накладній, починаючи від дні виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання до 10.05.2011р. включно.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

 Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача не відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, оскільки позивач розрахував суму 3% річних за кожною поставкою, починаючи з останнього граничного дня оплати, тобто коли зобов'язання могло ще бути виконане, замість чого повинен був здійснювати розрахунок з наступного дня, коли вже почалося прострочення виконання зобов'язання. Суд зробивши власний розрахунок за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню суму 3% річних у розмірі 315грн.82коп. Суд відмовляє в задоволенні 3% річних в частині 2грн.18коп.

 Суд, перевіривши арифметичних розрахунок  в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, по накладним: № РН – 0000003 від 21.01.2011р., № РН – 0000004 від 24.01.2011р., № РН – 0000005 від 27.01.2011р. за період  лютий 2011р. – березень 2011р.,  по накладним № РН – 0000006 від 03.02.2011р, № РН – 0000007 від 03.02.2011р. за березень 2011р. встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 761грн.00коп., не перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже,  вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 42'858грн.66коп., інфляції в розмірі 761грн.00коп., 3% річних в сумі 315грн.82коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія „Промтехбуд” м. Запоріжжя до Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” м. Єнакієве про: стягнення заборгованості у розмірі 42858грн.66коп., 3% річних у сумі 318грн.00коп., індекс інфляції у розмірі 761грн.00коп.задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Орджонікідзевугілля” (юридична адреса: 86405, Донецька обл., м. Єнакієве, вул. Трестівська, будинок 10, код ЄДРПОУ 32276912, р/р 2600512512 в АТ „Райффайзенбанк Аваль” м. Донецьк, МФО 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  Виробнича компанія „Промтехбуд” (юридична адреса: 69005, Запорізька область, м. Запоріжжя, Орджонікідзевський район, бульвар Центральний, будинок 21, код ЄДРПОУ 33844589, р/р 26004038964500 в АТ „УкрСиббанк” м. Харків, МФО 351005) суму основного боргу в розмірі 42'858грн.66коп., 3% річних у сумі 315грн.82коп., інфляційні витрати – 761грн.00коп., витрати на оплату державного мита в сумі 438грн. 97коп., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235грн.98коп.

Відмовити в задоволенні позивних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі – 2грн.18коп.

У судовому засіданні 15.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                                Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2011р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.