Рішення

від 18.07.2011 по справі 30/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/208

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.07.11 р.                                                                                 Справа № 30/208                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ,  ідентифікаційний код 30310579

до Відповідача: Приватного підприємства „Каверін”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 31272550

про: стягнення боргу в розмірі 2566,66грн., пені в розмірі 208,21грн., 3% річних – 30,21грн. та інфляційної індексації в розмірі 66,85грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача – не з'явився;

від Відповідача  - не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався  з фіксацією у протоколах судових засідань

Згідно ст. 77 ГПК України розгляду справи відкладався з 14.12.2009р. на 11.01.2010р., з 11.01.2010р. на 26.01.2010р., але згідно ст. 79 ГПК України 15.01.210р. провадження у справі було зупинене і поновлено лише 26.08.2010р. з призначенням до розгляду на 14.09.2010р., однак 30.09.2010р. справу було знову зупинено і поновлено 16.05.2011р. з призначенням до розгляду на 09.06.2011р., проте 17.05.2011р. провадження було знову зупинено і поновлене лише 01.07.2011р. з призначенням до розгляду на 18.07.2011р.       

У судовому засіданні 18.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до приватного підприємства „Каверін”, м. Донецьк (далі –Відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 2566,66грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №802-0п від 29.05.2008р., внаслідок чого за період з липня по вересень 2009р. утворилась стягувана заборгованість.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір №802-оп від 29.05.2008р.  з додатками та додатковою угодою від 23.02.2009р., акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), акт звірення розрахунків, довідку №1170 від 29.10.2009р., розрахунок суми позовних вимог та правоустановчі документи.  

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував  ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України та на виконання вимог суду і підтвердження своєї позиції надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.49-56), у тому числі – заяву №1381 від 21.12.2009р. про збільшення розміру позовних вимог, за змістом якої первісні вимоги про стягнення заборгованості були доповнені вимогами про стягнення пені в сумі 208,21грн., 3% річних в розмірі 30,21грн. та інфляційної індексації – в сумі 66,85грн.

Відповідач відзиву по суті заявлених вимог та інших витребуваних судом документів без пояснення причин не надав, хоча належним чином повідомлявся про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи (а.с.32)

Обізнаність Відповідача про судове провадження вбачається з повідомлень про вручення поштового відправлення з відмітками про отримання (а.с.а.с.39, 109, 126, 127), а також – численних клопотань і скарг, спрямованих на перешкоджання вирішення спору по суті.

У судове засіданні 18.07.2011р. представники сторін без пояснення причин не з'явилися.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин представників  належним чином повідомлених сторін  та певних доказів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію, не перешкоджає вирішенню спору та не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи.

Дійсно, судом було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду позиції по суті розглядуваного спору з підтверджуючими доказами (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання сторони здійснювати свої процесуальні права, тим більше, що подальше зволікання з її вирішенням з огляду на загальний період провадження у справі (порушена ще 30.11.2009р.) є несумісним із встановленою ст. 6 ратифікованою Україною Конвенцією про захист прав і основоположних інтересів 1950р. гарантією вирішення спору впродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2008р. між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) був укладений договір №802-оп (а.с.а.с.9-13), відповідно до умов п.п. 1.1,9.1., 9.2. якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону за допомогою пульта централізованого спостереження об'єкт  - приміщення  кафе „Маріо”, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 130, на строк один календарний рік з моменту підписання договору і скріплення печатками  сторін.

Відповідно до п. 8.1. договору вартість послуг не залежить від фактичного часу охорони і становить суму у розмірі 1200грн. з ПДВ за один, що згідно п. 8.3. договору оплачується на умовах попередньої оплати  щомісячно в термін перших п'яти банківських днів поточного місяця. Згідно п.  3.2.11 договору своєчасне внесення плат за послуги охорони віднесено до обов'язків Замовника, а п. 5.1.5. за порушення строку оплати вартості наданих Виконавцем послуг Замовник за кожен день прострочення зобов'язаний виплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості.

Пунктом 9.3. договору сторони обумовили – якщо за 15 днів до закінчення дії договору  жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на той же термін, без обмеження кількості разів продовження дії договору. Доказів висування таких заперечень проти автоматичного продовження договірних правовідносин до справи не надано.

Додатковою угодою  від 23.02.2009р.  (а.с.17). розмір місячної вартості послуг Виконавця з 01.03.2009р. зменшено до 1000грн разом із ПДВ.

Докази надання Позивачем послуг з охорони за вказаним договору  у період з травня по вересень 2009р.  у загальному розмірі 4566,66грн. підтверджується наданими актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписаними без зауважень  (а.с.а.с.18-20), тоді як стан виконання грошових зобов'язань за період з 01.01.2009р. по 17.09.2009р. відображений у підписаному сторонами акті звірення розрахунків (а.с.21), із змісту якого вбачається наявність заборгованості за надані у липні – вересні 2009р. послуг у загальному розмірі 2566,66грн., розмір якої підтверджується також наданою до справи довідкою №1170 від 29.10.2009р. (а.с.22) за підписом керівника і головного бухгалтера.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вказаної заборгованості, а заявою №1381 від 21.12.2009р. (а.с.а.с.50, 51) з наданням відповідних розрахунків (а.с.а.с.52-54) доповнив позов вимогами про стягнення нарахованої на суму заборгованості пені в розмірі 208,21грн., 3% річних – 30,21грн. та інфляційної індексації в розмірі 66,85грн.

Відповідач своєї позиції по суті заявлених до нього вимог до відома суду не довів, доказів відсутності спірних грошових зобов'язань або їх припинення в перебігу розгляду справи не надав, вдаючись лише до подання  клопотань і скарг, спрямованих на створення перешкод у розгляді справи по суті через необхідність її відкладання та зупинення.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, викладених в заяві  №1381 від 21.12.2009р., оскільки їх об'єднання в одному позові цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України  - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором).   

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору №802-оп  від 29.05.2008р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Виходячи із змісту прав та обов'язків сторін, визначених договором №802-оп  від 29.05.2008р., його предмету, такий договір кваліфікується судом як договір про надання послуг. Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №802-оп  від 29.05.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України про обов'язковість договору для виконання сторонами.

За таких обставин Відповідач не мав правових підстав ухилятися від здійснення розрахунку за надані послуги (охоронних послуг) впродовж перших п'яти банківських днів кожного розрахункового місяця згідно умов п. 8.3. договору №802-оп  від 29.05.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг  Позивачем у липня, серпня і вересні (перших 17 днів) 2009р. були  надані охоронні послуги на  загальну суму 2566,66грн., тоді як доказів сплати цієї суми у повному обсягу або припинення чи відсутності відповідного грошового зобов'язання з інших підстав  Відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33  Господарського процесуального кодексу України до матеріалів справи не надано.

Відтак, нездійснення оплати наданих послуг згідно умов договору №802-оп  від 29.05.2008р. кваліфікується судом як порушення Відповідачем грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач – таким, що прострочив згідно ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі прострочення виконання має сплатити кредитору на його вимогу суму боргу, а також – нараховані за весь час прострочення на суму заборгованості 3% річних і інфляційну індексацію.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок вимог в цій частині за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд дійшов висновку про можливість задоволення таких вимог:

-          відносно заборгованості – у повному обсягу в сумі 2566,66грн.;

-          відносно інфляційної індексації  - у повному обсягу в сумі 66,85грн.;

-          відносно 3% річних – частково в сумі 29,62грн., оскільки Позивачем невірно був визначений перший день прострочення відносно розглядуваних місячних сум – кожний 6 банківський день відповідного місяця, який відносно липня 2009р. є 08.07.2009р., серпня 2009р. – 10.08.2009р. і вересня 2009р. – 08.09.2009р.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі – сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею  є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення плати відповідно сформульована безпосередньо у п. 5.1.5. договору №802-оп  від 29.05.2008р., вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

Враховуючи викладені вище висновки про перший день прострочення кожного із заявлених до стягнення платежів, який є першим днем нарахування пені, суд перевіривши наданий Позивачем розрахунок за допомогою відповідної програми Інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення вимог щодо пені частково – в сумі   203,63грн.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ (ідентифікаційний код 30310579) до Приватного підприємства „Каверін”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31272550) про стягнення боргу в розмірі 2566,66грн., пені в розмірі 208,21грн., 3% річних – 30,21грн. та інфляційної індексації в розмірі 66,85грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Каверін”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31272550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ (ідентифікаційний код 30310579) заборгованість в розмірі 2566,66грн., пеню в розмірі 203,63грн., 3% річних – 29,62грн. та інфляційну індексацію в розмірі 66,85грн.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. Стягнути з  Приватного підприємства „Каверін”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 31272550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Венбест”, м. Київ (ідентифікаційний код 30310579)  витрати по сплаті державного мита в сумі 101,82грн., інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 235,56грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 18.07.2011р. проголошено та підписано повний текст рішення.

Суддя                                                               Попков Д.О.