Постанова

від 18.07.2011 по справі 2/171-нм

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 "18" липня 2011 р.                                                                                    

Справа № 2/171-НМ  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:

Кота О.В.,

Іванової Л.Б.,

Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Підприємство "Кентавр"

на рішення

та постанову

господарського суду Житомирської області від

25.01.2011 р.

Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 р.

у справі

№ 2/171-НМ

за позовом

до

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

за участю

про

Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса"

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Підприємство "Кентавр"

1. Оліївська сільська рада

2. Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради

3. Житомирська обласна державна адміністрація

Прокурора Житомирської області

визнання права власності

за участю прокурора            Попенка О.С.

та представника

позивача:

Кулик Т.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.12.2009 р.,      яке було залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 11.03.2010 р., відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Мівса" (надалі –ТОВ "Мівса") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кентавр" (надалі – ТОВ "Підприємство "Кентавр") про визнання права власності.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010 р. указані судові акти скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді рішенням господарського суду Житомирської області від 25.01.2011 р. (суддя: Маріщенко Л.О.), залишеним без змін постановою  Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 р. (судді: Гудак А.В., Олексюк Г.Є., Сініцина Л.М.), позов задоволено. Визнано за             ТОВ "Мівса" право власності на майно, а саме:  цех по розпилюванню каменю площею 574,9 кв.м., який розташований в с. Світин Житомирського району з відповідним обладнанням (автомобіль МАЗ-500, автомобіль КРАЗ-643701, автонавантажувач, два верстати розпилювальні, верстат для окантовки, два водяних насоси, дві вагонетки, компресор, дві гідростанції, кран-балка, електротельфер, трансформатор, зварювальний апарат, шафа електрощитова).

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішення, ТОВ "Підприємство "Кентавр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про відмову в позові.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 256, 257, 321 Цивільного кодексу України.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.12.1997 р. між ТОВ "Підприємство "Кентавр" (орендодавець) та ТОВ "Мівса" (орендар) було укладено договір оренди майна з правом викупу, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а  орендар бере у тимчасове володіння та користування цех по обробці каменю, який знаходиться за адресою: с. Світин Житомирського району Житомирської області. Вартість  указаного майна згідно з актом оцінки майна становила 80 400,00 грн.

04.01.1998 р. сторонами у справі був підписаний акт приймання-передачі, згідно з яким ТОВ "Підприємство "Кентавр" передало ТОВ "Мівса" наступне майно: цех по розпилюванню каменю, автомобіль МАЗ-500, автомобіль КРАЗ 643701, автопогрузчик, два верстати розпилювальні, верстат для окантовки, два водяних насоси, 2 вагонетки, компресор, дві гідростанції, кран-балку, електротельфер, трансформатор (зварювальний апарат), шафу електрощитову –всього майна вартістю 80 400,00 грн.  

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 вищевказаного договору орендар зобов'язався  вносити  орендну плату  в розмірі  6 700,00 грн. на місяць не пізніше 5 числа кожного наступного місяця. У пункті 4.6 договору сторони передбачили можливість внесення орендної плати гранітною плитою.

У розділі 5 договору погоджено порядок викупу майна, що орендується, та зазначено, що орендоване майно переходить у власність орендаря за умов внесення орендодавцю орендної плати на суму вартості орендованого майна згідно з актом оцінки його вартості.

Відповідно до оцінки бюро незалежних експертиз та оцінок вартість спірного майна на листопад 1997 року становила 80 400,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлений факт того, що на день підписання між сторонами у справі акта взаєморозрахунків від 28.12.1998 р. ТОВ "Мівса" повністю сплатило ТОВ "Підприємство "Кентавр" вартість орендованого майна в сумі 80 400,00 грн. Указане підтверджено і рішенням господарського суду Житомирської області від 29.01.2008 р. у справі № 4/96"Д",  яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 р. та постановою Вищого господарського суду від 06.08.2008 р., за позовом ТОВ "Підприємство "Кентавр" до ТОВ "Мівса" про визнання частково недійсним договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди, та за зустрічним позовом ТОВ "Мівса" до ТОВ "Підприємство "Кентавр" про усунення перешкод по оформленню власності на викуплене майно, яким відмовлено в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів.

У зазначеному рішенні господарського суду Житомирської області від 29.01.2008 р. у справі № 4/96"Д" також встановлено, що згідно з актом приймання-передачі основних засобів  від 03.06.1996 р. виробничо-будівельний кооператив "Вимпел" передав ТОВ "Підприємство "Кентавр" основні засоби, у тому числі і цех по розпилюванню каменю в с. Світин Житомирського району; у протоколі   № 5   засідання   засновників   ВБК "Вимпел" від   03.06.1996 р. було зазначено, що в зв'язку з поділом ВБК "Вимпел" засновники кооперативу вирішили передати з балансу ВБК "Вимпел" на баланс ТОВ "Підприємство "Кентавр" перераховану в протоколі техніку і приміщення (в тому числі і цех) безоплатно.

Указані обставини враховані судом апеляційної інстанції у даній справі з огляду на приписи статті 35 ГПК України та судом зроблений висновок, що орендодавець був власником спірного майна і у відповідності до умов договору оренди з правом викупу повинен був передати об’єкт оренди у власність позивача.

Так, статтею 256 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що за договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.

Згідно зі статтею 1 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду оренда являє собою засноване на договорі строкове платне володіння і користування землею, іншими природними ресурсами, підприємствами (об'єднаннями) та іншими майновими комплексами, а також іншим майном, необхідним орендареві для самостійного провадження господарської чи іншої діяльності.

Статтею 10 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про оренду передбачено право орендаря на повний або частковий викуп орендованого майна та зазначено, що умови, порядок і строки викупу визначаються договором оренди.

Викуп здійснюється шляхом внесення орендарем орендодавцеві всієї належної йому орендної плати з вартості зданого на повний амортизаційний строк майна, а також шляхом відшкодування йому орендних платежів із залишкової вартості майна, оренду якого згідно з договором припинено до завершення амортизаційного строку. Джерелами викупу можуть бути будь-які кошти, які є у орендного підприємства відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 225 ЦК Української РСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

А відтак, з огляду на викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 1117 ГПК України, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд першої інстанції, з якими погодився апеляційний господарський суд, правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову; суди попередніх інстанцій дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, а також виконали вимоги за статтею 11112 ГПК України щодо обов'язковості вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2010 р. у даній справі.

Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України, а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів відсутні.

Згідно з пунктом 1 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Кентавр" у справі № 2/171-НМ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 25.01.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 р. у справі № 2/171-НМ залишити без змін.

        Головуючий суддя:                                                                               О. Кот

                        судді:                                                                                     Л. Іванова           

                                                                                                                       С. Шевчук