Постанова

від 21.05.2008 по справі 31/416

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

31/416

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2008 р.                                                                                    № 31/416  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                                                                      Перепічая В.С.(головуючого),

                                                                      Вовка І.В.,

                                                                      Гончарука П.А.,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні касаційне подання  Першого заступника  прокурора  міста  Києва  та  касаційну  скаргу  Державного  казначейства  України на рішення   господарського суду  міста  Києва   від  15 жовтня  2007 року  та   постанову  Київського апеляційного господарського суду   від 19  грудня  2007 року у справі № 31/416 за позовом Товариства  з  обмеженою  відповідальністю ”Сіріус” до Міністерства  внутрішніх справ України, Державного  казначейства  України про стягнення збитків,-

                                                ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 р. ТОВ  ”Сіріус” звернулось  до  господарського  суду  міста  Києва  з позовом  до  Міністерства внутрішніх   справ  України  про стягнення збитків  у вигляді упущеної вигоди  у  розмірі  727500,00 грн. заподіяних  неправомірними  діями  відповідача, відшкодування моральної шкоди та  збитків,  понесених у  зв'язку  з отриманням  юридичної допомоги, у розмірі  відповідно  10000,00 грн. та  5000,00 грн. посилаючись на  незаконне анулювання відповідачем ліцензії   на  право   здійснення  господарської діяльності  з надання послуг,  пов'язаних з охороною  державної  та  іншої  власності   та  ліцензії  на  право  здійснення  господарської  діяльності  з надання   послуг, пов'язаних з  охороною  громадян.

Рішенням  господарського суду міста  Києва  від  15 жовтня  2007р. позов  задоволено  частково. Стягнуто  з  Міністерства  внутрішніх справ України на  користь  позивача упущену  вигоду  та  неотриманні   прибутки  у  розмірі  727500 грн., витрати по  оплаті  юридичних  послуг у  розмірі   4000,00 грн. та  судові  витрати. В  іншій  частині  позову  відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду  від  19 грудня  2007р.  рішення   господарського суду міста  Києва  від  15 жовтня  2007р. скасовано  та  прийнято  нове  рішення, яким  позов  задоволено частково. Стягнуто  з   Державного  казначейства України   на  користь  позивача упущену  вигоду  та  неотриманні   прибутки  у  розмірі  727500 грн., витрати по  оплаті  юридичних  послуг у  розмірі   4000,00 грн. та  судові  витрати. В  іншій  частині  позову  відмовлено

У касаційному  поданні   Перший  заступник  прокурора  міста  Києва    просить скасувати  прийняті  у справі  судові  рішення,  посилаючись на  порушення та неправильне застосування судами норм  матеріального та процесуального права і передати  справу  на  новий  розгляд   до суду  першої інстанції.

У касаційній  скарзі  Державне  казначейство  України, посилаючись  на ті ж  підстави, просить скасувати  прийняті  у справі  судові  рішення та  передати  справу  на  новий  розгляд   до суду  першої інстанції.

У відзиві  на  касаційну  скаргу позивач, посилаючись  на  безпідставність  доводів  касаційної  скарги  щодо  оскарження   рішення  суду  першої інстанції, просить  касаційну  скаргу  задовольнити  частково, постанову  суду  апеляційної  інстанції  скасувати, а  рішення  суду  першої  інстанції  залишити  без  змін, як  таке,  що  постановлене   з  дотриманням  норм  матеріального  та  процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, який    підтримав  доводи  касаційного  подання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та касаційного  подання,  заперечення  проти  них, суд вважає, що касаційна скарга та   касаційне подання   підлягають  задоволенню з таких підстав.

Як  вбачається  з матеріалів справи  та  встановлено  судами попередніх  інстанцій,  14 червня  2006 року  Наказом  Міністерства  внутрішніх  справ  України № 620  анульовані   видані  позивачу  ліцензії від  15 липня  2003 р.  серії АА № 546467 на  право  здійснення  господарською  діяльністю  з надання   послуг, пов'язаних з  охороною   державної  та  іншої  власності та  серії АА № 546468  на  право  здійснення господарської  діяльності  з  надання  послуг, пов'язаних  з  охороною  громадян.

Позивач  звернувся  до  господарського суду   міста  Києва   з  позовом   про  визнання  протиправним рішення  Міністерства   внутрішніх  справ України  та   про  скасування   Наказу   Міністерства внутрішніх  справ України  від  14 червня  2006р. № 620.

Постановою  господарського суду   міста  Києва від  30 жовтня  2006р. по  справі  № 39/241 –А за  позовом   ТОВ ”СІРІУС”  до  Міністерства внутрішніх  справ   України, залишеною без  змін   ухвалою  Київського апеляційного  господарського суду   від 30 січня  2007р.  позов  задоволено, визнано  протиправним рішення  МВС України та  скасовано   Наказ  МВС України від  14  червня  2006 р. № 620.

Предметом  спору   у даній  справі  є  вимоги  позивача  по  стягненню  з відповідача збитків  у вигляді упущеної вигоди, не отриманих прибутків за  період  з  14 червня  2006р.  по   30 січня  2007р. та  відшкодування  моральної шкоди

Суд  першої інстанції, посилаючись  на  те, що  внаслідок   неправомірного  застосування   до  позивача   адміністративно - господарської  санкції у  вигляді  анулювання ліцензій, що  встановлено  господарськими судами  у  адміністративний справі  № 39/241-А, шляхом  неправомірного  позбавлення  ліцензій,  позивачем були  понесені  збитки  у  вигляді  упущеної  вигоди та   не отриманих прибутків, дійшов висновку,  що  позов   в   цій частині   підлягає  задоволенню. В частині   стягнення   моральної  шкоди  позов  є  необґрунтованим, тому  у  його  задоволенні  слід  відмовити.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись  на ті ж  підстави  дійшов  висновку, що  збитки  є  обґрунтованими і  вони підлягають стягненню. Але враховуючи  вимоги ст. 1173 ЦК України заявлені  збитки  підлягають стягненню  за  рахунок   держави  з  Державного  казначейства  України. Тому  рішення  суду  першої  інстанції підлягає скасуванню, а  позов слід  задовольнити  частково,  стягнувши  збитки  з    Державного  казначейства  України.  В частині   стягнення   моральної  шкоди  позов  є  необґрунтованим, тому  у  його  задоволенні  слід  відмовити.

Проте  з  такими  висновками  судів попередніх  інстанцій  погодитись  не  можна.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення  повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення  для справи, їх юридичну  оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи  одні і відхиляючи  інші докази, суд має це обґрунтувати.

Оскаржувані  судові  рішення   даним  вимогам  не відповідають.

Анулювання  ліцензій   на  здійснення   суб'єктом   господарювання  окремих видів   господарської  діяльності, в силу  ст.  239 ГПК України,  є одним   з  видів   адміністративно  господарських  санкцій.

Збитки, завдані   суб'єкту  господарювання  у  зв'язку   з  неправомірним  застосуванням  до  нього   адміністративно  - господарських  санкцій, відповідно  до   ч. 3 ст. 249  ГК України, підлягають  відшкодуванню в  порядку, встановленому  ГК України та  іншим   законодавством.

Загальні  положення  про   відшкодування  шкоди  визначені  гл. 82 ЦК України.

Підставою  цивільно  - правової  відповідальності  за  заподіяння  шкоди є правопорушення, що  включає складові   елементи –шкоду, протиправність  поведінки  заподіювача  шкоди  та причинний  зв'язок  між  протиправною поведінкою боржника та шкодою.

Кожна  складова   частина  правопорушення   підлягає  доведенню. Відсутність   одного  із елементів правопорушення  виключає  цивільно  - правову  відповідальність.

Проте,  попередні судові інстанції,  в  порушення  вимог  ст. 43 ГПК України, встановивши  протиправність  поведінки при анулюванні   ліцензій, виданих  позивачу, факт   саме  безпосереднього  причинного  зв'язку  між  заявленою  до  стягнення сумою  шкоди, як  і  її розмір, та   неправомірними  діями Міністерства  внутрішніх  справ України на  підставі  сукупної  оцінки наявних  у справі доказів  не  встановили   і в  судових  рішеннях не  навели  відповідних  мотивів.

Відповідно  до  ст. 1193 ЦК України, при присудженні  відшкодування   шкоди, при її наявності,  необхідно  врахувати   вину потерпілої  особи. Зокрема,  якщо  груба   необережність   самого  потерпілого  сприяла  виникненню  або  збільшенню  шкоди, то залежно  від  ступеня  вини потерпілого  розмір  відшкодування,  якщо  інше не передбачено  законодавством України, повинно  бути  зменшений  або    у  відшкодуванні   шкоди повинно  бути   відмовлено.

При прийнятті   оскаржуваних  рішень  попередніми  судовими  інстанціями дана  норма  матеріального  права  не  застосована.

За  таких  обставин  прийняті  у  справі   судові  рішення   підлягають  скасуванню,  а  справа  - передачі на  новий  судовий  розгляд.

При  новому   розгляді   справи  слід   всебічно  і  повно  встановити  обставини  справи, зокрема, щодо  наявності   у відповідача   умов  цивільно  - правової  відповідальності за  заподіяння  шкоди іншій  особі і  законних  підстав  притягненню  її  до  відповідальності,  встановити  дійсні  права  та  обов'язки  сторін і  в  залежності   від   встановленого   ухвалити  законне  і  обґрунтоване  рішення.   

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11112, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

                    ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання  Першого заступника  прокурора  міста  Києва  та  касаційну  скаргу  Державного  казначейства  України  задовольнити.

Рішення   господарського суду  міста  Києва   від  15 жовтня  2007 року  та   постанову  Київського апеляційного господарського суду   від 19  грудня  2007 року у справі № 31/416 - скасувати, а справу направити на розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий                                                                      Перепічай В.С.

Судді                                                                                    Вовк І.В.

                                                                                             Гончарук П.А.