Постанова

від 07.02.2008 по справі 16/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2008                                                                                Справа №16/405

м. Полтава

        за позовом  Полтавська обласна санітарно-епідемілогічни станція  

до  Державна інспекція з контролю за цінами в Полтавській області

про   визнання нечинним рішення

               Суддя  Тимощенко О.М.

                        секретар     Плешивцев В.О.

Представники:

від позивача:  Петренко Л.М., Школьна І.П.

від відповідача:  Коломієць С.В.

 В судовому засіданні 07.02.2008 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суть спору: Розглядається позов  про  визнання нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 27.11.2006 року № 87  про результати перевірки дотримання державної дисципліни цін та про застосування економічних санкцій у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі 157 560,60 грн. та штрафу в розмірі 315125,20 грн.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач у відзиві   на позов та  його представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що порушення, яке було виявлене інспекцією під час перевірки і яке покладено в основу прийнятого рішення про застосування економічних санкцій та позовної заяви, виразилося в подвійному нарахуванні та стягненні податку на додану вартість: перший раз - в тарифах, затверджених постановою КМУ № 1351, і другий раз - зверху затверджених тарифів. Посилання позивача на Закон України «Про податок на додану вартість»не може слугувати підставою нарахування і стягнення закладами СЕС податку на додану вартість зверху затверджених тарифів внаслідок наступного. Преамбулою до даного Закону зазначено, що він визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Отже, норми даного Закону є загальними, вони в будь-якому випадку не встановлюють права суб'єкта господарювання проводити подвійне стягнення цього податку. Віднесення послуг, що надають заклади СЕС, до послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, інспекцією не спростовується. В діях позивача інспекцією виявлено факти саме подвійного стягнення ПДВ, що є порушенням державної дисципліни цін. Відповідно до вимог р. VI п. 16 Постанови Кабінету Міністрів України №915 від 05.06.2000 року "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України" до проекту постанови, виготовленого головним розробником, крім інших документів додається пояснювальна записка, в якій зазначаються, підстави та мета розроблення проекту, визначається його місце у відповідній сфері правового регулювання. Проект повинен містити аналіз причин, факти і цифрові дані.

Головним розробником проекту Постанови КМУ "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" є Міністерство охорони здоров'я України, яким до проекту вказаної Постанови КМУ було складено пояснювальну записку, в якій зазначено, що при визначенні тарифів враховано витрати на розвиток закладів і установ державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10 відсотків та податок на додану вартість згідно чинного законодавства в розмірі 20 відсотків.

Мінекономіки, з урахуванням наданих роз'яснень, зроблено висновок про неправомірність застосування територіальними установами та закладами Міністерства охорони здоров'я додаткової націнки у вигляді ПДВ до тарифів, затверджених постановою КМУ від 27.08.03р. № 1351. Згідно з абзацом 3 даного роз'яснення Мінекономіки, під час погодження постанови КМУ від 27.08.03р. № 1351, з матеріалів, які надавались міністерству, встановлено, що тарифи розраховані та затверджені з урахуванням заробітної плати та нарахувань на неї, матеріальних накладних витрат та витрат на розвиток установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби в розмірі 10 відсотків і податку на додану вартість в розмірі 20 відсотків згідно законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

   Рішенням  Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області  від 27 листопада 2006 року № 87 про результати перевірки дотримання державної дисципліни цін Полтавською обласною державною санітарно-епідеміологічною станцією  встановлено порушення у вигляді додаткового стягнення ПДВ у розмірі 20% до фіксованих тарифів, затверджених Постановою КМУ від 27.08.03р. № 1351, при наданні платних послуг, в зв'язку з чим Позивач отримав необґрунтовану виручку за період з 01.11.2005р. по 01.06.2006р. та застосовані економічні санкції у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі 157562,60 грн. та штрафу в розмірі 315125,20 грн. Вказане Рішення прийняте на підставі акту перевірки № 000410 .

         Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

        Полтавська обласна санітарно-епідеміологічна станція є бюджетною установою, яка керується в своїй діяльності вимогами Закону України від 24.02.1994 року № 4004 "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення". Відповідно до статті 35 Закону № 4004 фінансування органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюється за рахунок державного бюджету.

      Види послуг, що надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою № 1351 відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із наступними змінами і доповненнями  не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або не є об'єктом. Оподаткування, і відповідно повинні обкладатись податком на додану вартість. Позивач зареєстрований  як платник податку на додану вартість у ДПА в Київському районі м. Полтава та отримав відповідно свідоцтво платника ПДВ № 23857651 від 15.07.1997р.

    Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-XII визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справлянні податків і зборів установлюються і змінюються виключно законами України про оподаткування.

    Закон про ПДВ - це спеціальний закон, який визначає коло платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування окремих операцій та порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

База оподаткування операцій з надання послуг відповідно до п.4.1 ст. 4 Закону про ПДВ визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Тобто база оподаткування включає сумарну вартість поставлених послуг згідно встановлених тарифів (цін), що повинні містити всі загальнодержавні податки та збори, крім податку на додану вартість, який, відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону про ПДВ додатково нараховується на вартість такої поставки.

Згідно з пунктом 7.2.4. Закону про ПДВ право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим в якості платника податку, в порядку передбаченому ст. 9 цього Закону. Позивач зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість.

В Постанові № 1351 "Пре затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" зазначено, що відповідно до ст. 35 Закону України "Про забезпечення санітарного і епідемічного благополуччя населення" затверджуються тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, і зазначена ціна є в гривнях, жодні інші посилання стосовно ціни відсутні.

  Відповідно до ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" № 507-ХІІ від 03.12.1990 р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Ст. 5 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначає, що державні фіксовані те регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України. Цієї ж статтею визначено коло товарів і послуг на які встановлюються державні фіксовані і регульовані ціни і тарифи.

    Оскільки в Постанові № 1351 не зазначено чи є ціна зазначена в постанові фіксованою та чи включає вона в себе податки та інші обов'язкові платежі, на прохання санітарно-епідеміологічних служб Міністерство охорони здоров'я України звернулось до Державної податкової адміністрації України з запитом надати роз'яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами затвердженими Постановою № 1351.

  Державною податковою адміністрацією України ці роз'яснення надані, на виконання Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 р. та Закону України "Про державну податкову службу України", згідно наказу ДПА України від 12.04.2003 р. № 176 "Про затвердження порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства", а саме Міністерству охорони здоров'я України надіслано 15.09.2003 р. лист-роз'яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за тарифами, затвердженими постановою КМУ № 1351 від 27.08.03р., в якому зазначено, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені постановою КМУ № 1351 від 27.08.03 р. "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" без урахування податку на додану вартість, і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно подавати цей податок відповідності до вимог Закону України від 3.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Постановою КМУ від 11.05.2006р. № 662 внесені зміни до Постанови КМУ від 27.08.2003р. № 1351 - «тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затверджені постановою КМУ від 27 серпня 2003р. № 1351, викласти у такій редакції: Ціна (без урахування податку на додану вартість), гривень».

  Відповідно до ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов  висновку про обґрунтованість позовних вимог.

       Згідно ст. 94 КАСУ        якщо судове рішення ухвалене на користь сторони,  яка не є суб'єктом владних повноважень,  суд присуджує  всі  здійснені нею документально  підтверджені  судові  витрати  з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету,  якщо іншою  стороною був  орган  місцевого  самоврядування,  його  посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, на підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 71,94, 158-163 КАС України  та п. 6 р. VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати нечинним Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Полтавській області від 27 листопада 2006 року № 87 про результати перевірки дотримання державної дисципліни цін Полтавською обласною санітарно-епідеміологічною станцією про застосування економічних санкцій у вигляді стягнення до бюджету суми порушення в розмірі 157562,60 грн. та штрафу в розмірі 315125,20 грн.

2.Стягнути з Державного бюджету на користь Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

           Суддя                                                                                         Тимощенко О.М.