Рішення

від 08.06.2011 по справі 47/150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  47/150

08.06.11

За позовом      Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю “Каштанове місто”

Про                 зобов’язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради  земельну ділянку

      Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від прокуратури    Акав  Т.А. –посвідчення № 3 від 12.01.2009 р.  

від позивача           не з’явився

від відповідача       ОСОБА_1 –представник за довіреністю від 14.04.2010 р.                      

                                                               ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Каштанове місто” (відповідача) про зобов’язання повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,1264 га на вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул.. Льва Толстого, 27 у місті Києві.  

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2011 було порушено провадження у справі № 47/150, розгляд справи було призначено на 25.05.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 розгляд справи відкладено до 08.06.2011.

В судовому засіданні 08.06.2011 прокурор викладені у позові в інтересах держави вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. В обгрунтування поданого в інтересах держави позову прокурор наголошує на тому, що на виконання рішення Київської міської ради “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” від 29.05.2003 року № 486-2/646 між ТОВ “Каштанове місто” та Київською міською радою 02.02.2004 року було укладено договір оренди земельної ділянки строком  на три роки, а умовами договору встановлено, що після припинення  дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання, проте, відповідачем після закінчення строку дії договору оренди земельну ділянку на вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул. Льва Толстого, 27 у місті Києві повернуто не було, що на думку прокурора згідно ст. 212 Земельного кодексу України є підставами для зобов’язання відповідача повернути наведену вище земельну ділянку в судовому порядку.

Київська міська рада своїх представників в судове засідання 08.06.2011 –не направила, причин неявки не повідомила. Про проведення судового засідання була повідомлена належним чином за вказаною у позові адресою, заяв та клопотань через канцелярію суду не подавала.

Відповідач в судовому засіданні 08.06.2011 надав відзив на позовну заяву, проти заявлених вимог заперечував, просив суд у позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що керуючись  п. 4.4. договору оренди земельної ділянки звернувся до Київської міської ради з листом від 16.03.2008 р. № 45 з проханням продовжити договір на тих же умовах та на той же строк шляхом підписання додаткової угоди, а також відповідач вказує те, що після закінчення строку дії договору ним сплачувалися орендні платежі за користування земельною ділянкою за її призначенням та надав суду платіжні доручення та податкову декларацію на 2011 р. на підтвердження викладених ним у відзиві доводів. Крім того, відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували заперечення Київської міської ради щодо прохання відповідача продовжити термін дії договору на тих же умовах.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши прокурора та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

                                                           ВСТАНОВИВ:

02.02.2004 між Київською міською радою, з однієї сторони, та відповідачем –ТОВ «Каштанове місто», з іншої сторони, було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно умов якого Київська міська  рада на підставі п. 7 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646 за актом приймання-передачі передає, а відповідач приймає в оренду на три роки, на період будівництва, земельну ділянку, визначену цим договором. Обєктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул.. Льва Толстого, 27 у Голосіївському районі міста Києва, розмір –0,1264 га, цільове призначення –для будівництва комплексу вставки між будинками (житлово-офісний комплекс з підземним паркінгом), кадастровий номер –8000000000:76:048:0024 (п.1.1.).

Відповідно до п. 1.3. договору, передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об’єкта оренди в день державної реєстрації до цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (п. 1.4.).

Відповідно до п. 5.2. договору, умови повернення земельної  ділянки: після припинення дії цього договору орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, придатному для її подальшого використання.

Відповідно до п. 7.1. договору, договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 7.1.8. 7 рішення Київської міської ради від 29.05.2003 р. № 486-2/646, ТОВ «Каштанове місто»повинно після закінчення строку користування, земельну ділянку, надану на період будівництва, повернути в стані, придатному для подальшого використання за попереднім призначенням.

16.06.2005 р. на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки, Київською міською радою передано, а відповідачем прийнято у володіння і користування земельну ділянку за адресою: вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул.. Льва Толстого, 27 у Голосіївському районі міста Києва, загальною площею 0,1264 га.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно  до ст. 2  ГПК України, господарський суд порушує справи, зокрема,  за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999 у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля є об"єктом власності Українського народу, від імені якого права власності здійснюють органи державної влади та органи державної влади і місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України в державній власності перебувають усі землі України, за винятком комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається та реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АРК, Київської та Севастопольської міської Ради, районних державних адміністрацій у відповідності до закону.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України передача земельних ділянок у власність чи користування громадян чи юридичних осіб відноситься до повноважень Ради.

Відповідно до статті 6 Закону України “Про столицю України місто-герой Київ”, місцеве самоврядування у м. Києві здійснюється територіальною громадою міста, в тому числі, через Київську міську раду.

За вказаних підстав суд вважає, що прокурор вірно визначив Київську міську раду в якості органу, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, які є предметом розгляду.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України  визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України юридичні громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтею 9 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров’я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об’єкти, визначені відповідно до закону як об’єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, від імені та в інтересах територіальних громад права суб’єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з статтею 2 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель”, серед основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.

Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України, юридична особа, зацікавлена в одержані земельної ділянки у користування із земель державної або комунальної власності звертається із відповідним клопотанням до сільської, селищної, міської ради.

Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно зі статтею 126 Земельного кодексу України, вказане право посвідчується державним актом встановленої форми або договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов‘язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене, судом встановлено, що відповідачу на підставі укладеного з Київською міською радою договору оренди земельної ділянки від 02.02.2004 було надано у в оренду земельну ділянку строком  на три роки за адресою:  вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул. Льва Толстого, 27 у місті Києві, але після закінчення терміну дії договору, відповідачем земельна ділянка площею 0,1264 га за адресою: вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул. Льва Толстого, 27 у місті Києві звільнена та повернута у власність громади міста - не була, доказів того, що зазначений договір було продовжено –суду станом на момент вирішення спору –не надано, як не надано доказів того, що орган, уповноважений на розпорядження землями територіальної громади міста Києва –Київська міська рада в порядку ст. ст. 9, 116 Земельного кодексу України приймала рішення про продовження терміну дії зазначеного договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач фактично використовує земельну ділянку площею 0,1264 га за адресою: вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул. Льва Толстого, 27 у місті Києві за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності   правочину щодо такої земельної ділянки, отже відповідач всупереч вимог ст. ст. 125,126 Земельного кодексу України самовільно займає земельну ділянку площею 0,1264 га за адресою: вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул. Льва Толстого, 27 у місті Києві, що згідно статті 212 Земельного кодексу України є підставами для зобов’язання відповідача звільнити наведену вище земельну ділянку та привести її у придатний стан.

З огляду на викладене, вимога прокурора, заявлена у позові в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов’язання відповідача повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,1264 га на вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул. Льва Толстого, 27 у місті Києві, у придатному для її подальшого використання стані –є законною, обґрунтовано, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Державне мито за вимогу немайнового характеру і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України,  підлягають стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2. Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Каштанове місто»(код ЄДРПОУ 31242154, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) повернути  територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради земельну ділянку площею 0,1264 га на вул. Микільсько-Ботанічна, 31 та вул. Льва Толстого, 27 у  Голосіївському районі міста Києві.

3. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Каштанове місто»(код ЄДРПОУ 31242154, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) в дохід Державного бюджету України 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Рішення  господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським  судом.

          Суддя                                                                                                            С.Р. Станік

                                                                    Дата складання повного тексту рішення –09.06.2011