Рішення

від 08.06.2011 по справі 35/128

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/128

08.06.11

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙБОТТ"

до          Відкритого акціонерного товариства "Шляхо-будівельне управління №41"

про                    стягнення 26 296,67 грн.  

                                                                      Суддя  М.Є. Літвінова

Представники:

від позивача:           ОСОБА_1 –представник за довір. (була присутня в судових засіданнях 20.04.2011, 18.05.2011, 30.05.2011);

від відповідача:           ОСОБА_2. –представник за довір.;

У судовому засіданні 08.06.2011, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю "КАЙБОТТ" до Відкритого акціонерного товариства "Шляхо-будівельне управління №41" про стягнення 25 322,80 грн., з яких 22 157,00 грн. –сума основного боргу за Договором №К-22/07 від 21.07.2010, 1 629,25 грн. –пеня, 317,95грн. –3% річних, 1218,60 грн. –інфляційні збитки, та стягнення судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 порушено провадження у справі №35/128, розгляд справи призначено на 20.04.2011.

19.04.2011 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням повноважного представника відповідача та неможливістю забезпечити явку в судове засідання іншого представника відповідача.

У судовому засіданні 20.04.2011 представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №35/128  від 28.03.2011.

Відповідач у судове засідання 20.04.2011, своїх представників не направив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №35/128  від 28.03.2011 не виконав, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 18.05.2011.

У судовому засіданні 18.05.2011 представниками сторін було подано спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.  Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

У судовому засіданні 18.05.2011 відповідно до ст. ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 30.05.2011.

У поданому відзиві на позов відповідач просить відмовити у його задоволенні повністю, посилаючись на те, що у відповідача не настав обов'язок оплатити товар, поставлений за договором.  

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2011 подав уточнений розрахунок суми боргу (заяву про збільшення позовних вимог), підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення та просив суд задовольнити позов. Згідно із розрахунком позивача нова ціна позову становить 26 296,67 грн.

У судовому засіданні 30.05.2011, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 08.06.2011.

У судове засідання 08.06.2011 з’явився представник відповідача. Представник відповідача заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача,  Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

21.07.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАЙБОТТ" (далі - позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Шляхо-будівельне управління №41"   (далі - відповідач) було укладено Договір № К-22/07  (далі - договір).

Відповідно до умовам Договору, позивач, як Постачальник, зобов’язується передати у власність Покупця, а відповідач, як Покупець, зобов’язується прийняти та оплати на умовах, визначених договором, такий товар: бітум нафтовий шляховий БНД 90/130 чи/або БНД 60/90 (п.п. 1.1., 1.2.).

Згідно із п. 1.5. Договору товар поставляться партіями, погодженими сторонами, у асортименті, кількості відповідно до поданих заявок.  

Як передбачено п. 4.2. Договору, покупець зобов’язується здійснити 100% оплату кожної поставленої партії товару у повному обсязі протягом 1 (одного) банківського дня. За погодженням сторін допускається повна або часткова передоплата за товар.

Підставою для перерахування коштів за товар є рахунок або рахунок-фактура постачальника.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору поставив Відповідачу товар на загальну суму 1 510 876,50 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями відповідача на отримання товару, виставляв рахунки на оплату товару, однак відповідач частково оплатив поставлений товар у сумі 1 488 719,80 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 22 157,00 грн.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись в обґрунтування заперечень на те, що п. 4.2. Договору не визначено момент, з якого починається перебіг строку оплати (1 банківський день), а тому відповідач вважає, що строк виконання зобов’язання щодо оплати за поставлений товар не настав.

Оцінюючи  подані сторонами  докази  за  своїм  внутрішнім  переконанням,  що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.      

Згідно ч. 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Як свідчать умови укладеного між сторонами договору, за свою правовою природою вказаний договір є договором поставки.   

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як передбачено п. 4.2. Договору, покупець зобов’язується здійснити 100% оплату кожної поставленої партії товару у повному обсязі протягом 1 (одного) банківського дня. За погодженням сторін допускається повна або часткова передоплата за товар.

Враховуючи, що частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття, та зважаючи на те, що сторонами відповідно до пункту 4.2. договору не погоджувалась можливість здійснення попередньої оплати за товар, на думку суду відповідач повинен був оплатити поставлений товар протягом 1 банківського дня з дня його прийняття.

Датою поставки товару автомобільним транспортом вважається дати передачі товару, вказана у товарно-транспортній накладній чи в накладній на відпуск  матеріалів (п. 3.6. договору).

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення позивача із позовом та розгляду спору у судовому засіданні відповідач свої зобов’язання за договором № К-22/07 від 21.07.2010 у повному обсязі не виконав, суму заборгованості в розмірі 22 157,00 грн.  не сплатив.    

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором у розмірі 22 157,00 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведених положень Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 1 218,60 грн. та 3% проценти річні у розмірі 494,18 грн. за період 3 01.09.2010 по 30.05.2011 відповідно до наданих розрахунків, які відповідають вимогам закону та правильність яких перевірена судом.

Крім вимог про стягнення інфляційних втрат та процентів річних, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 629,25 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов‘язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно із частиною 1 стаття 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статтею 1 якого передбачено, що за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, застосування пені як способу забезпечення виконання зобов'язань та міри цивільно-правової відповідальності можливе лише у випадку, коли застосування пені погоджено сторонами у договорі. Однак умовами укладеного сторонами договору не передбачено сплати пені у випадку прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Такими чином, вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів повної оплати товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 24 667,42грн.

З огляду на часткове задоволення позову витрати по сплаті державного мита та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  покладаються  на  позивача і  відповідача пропорційно розміру задоволених позовних.   

Як передбачено ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

Як свідчать матеріали справи, у судовому засіданні 30.05.2011 позивач збільшив розмір позовних вимог і згідно із уточненим розрахунком нова ціна позову становить 26296,67 грн.

Відповідно до пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. "Про державне мито" розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нова ціна позову складає 26296,67 грн., розмір державного мита з якої становить 262,97 грн. Державне мито за подання позову позивачем сплачено у сумі 253,23 грн., а тому з позивача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України сума недоплаченого державного мита у розмірі 9,74 грн.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -  

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Шляхо-будівельне управління № 41" (03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, буд. 32, ідентифікаційний код 05416886) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайботт" (28040, Кіровоградська обл., м. Олександрія, смт. Дмитрове, вул. Ціалковського, буд. 11, ідентифікаційний код 35767138) 22 157,00 грн. (двадцять дві тисячі сто п’ятдесят сім гривень 00 коп.) - заборгованості за Договором № К-22/07 від 21.07.2010, 2016,24 грн. (дві тисячі шістнадцять гривень 24 коп.) –інфляційних втрат, 494,18 грн. (чотириста дев’яносто чотири гривні 18 коп.) –3 % річних, 246,67 грн. (двісті сорок шість гривень 67 коп.) –державного мита та 221,38 грн. (двісті двадцять одну гривню 38 коп.) –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кайботт" (28040, Кіровоградська обл., м. Олександрія, смт. Дмитрове, вул. Ціалковського, буд. 11, ідентифікаційний код 35767138) в доход Державного бюджету України 9,74 грн. (дев'ять гривень 74 коп.) державного мита.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                  М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.06.2010