Рішення

від 01.06.2011 по справі 35/170

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  35/170

01.06.11

За позовом  Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»  

до                  Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

про               стягнення 177 589 506,17 грн.        

                                                                                           Суддя  М.Є. Літвінова                                                            

Представники:

Від позивача:        ОСОБА_1 –предст. за довір.;

Від відповідача:    ОСОБА_2 –предст. за довір.  

            Рішення прийнято 01.06.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 16.05.2011р. по 18.05.2011р., з 18.05.2011р. по 01.06.2011р.

          В судовому засіданні 01.06.2011р., на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду  міста Києва передані позовні вимоги  Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 177 589 506 грн. 17 коп. за Договором на постачання природного газу №06/10-1538-ТЕ-41 від 14.10.2010р., з яких: (166 679 488 грн. 80 коп. –сума основного боргу, 6 887 145 грн. 06 коп. –пеня, 2 690 924 грн. 44 коп. –інфляційні втрати, 1 331 947 грн. 87 коп. –3% річних) та стягнення судових витрат.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2011 було порушено провадження у справі №35/57, розгляд справи призначено на 16.05.2011.

В судовому засіданні 16.05.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва  до 18.05.2011р.

В судовому засіданні 18.05.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва  до 01.06.2011р.

В судовому засіданні 01.06.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував в частині нарахування штрафних санкцій та просив суд відмовити в даній частині.

В судовому засіданні 01.06.2011 з виходом в нарадчу кімнату, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва, -  

      ВСТАНОВИВ:

          14 жовтня 2010 року між Дочірньою компанією «Газ України»НАК «Нафтогаз України»(надалі позивач) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(надалі відповідач) було укладено Договір №06/10-1538ТЕ-41 про закупівлю природного газу за державні кошти (надалі Договір).

          Відповідно до умов Договору (п.1.1.) постачальник (позивач) зобов’язується поставити покупцеві (відповідачу) для ТЕЦ-5 Київенерго імпортований природний газ, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.

          Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов’язання, а саме протягом жовтня –грудня 2010 року здійснив передачу відповідачу природного газу, на загальну суму 166 679 488,80 грн., що підтверджується Актами прийому –передачі природного газу.

          Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

          - перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

          - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) місяця поставки.

          Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання –передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місцем поставки газу.  

          Проте, відповідач свої зобов’язання за Договором не виконав, вартість отриманого газу не оплатив, у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 166 679 488 грн. 80 коп.

          Керуючись п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України та п. 7.3.1. Договору позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань за Договором в частині оплати вартості отриманого товару. Розмір пені згідно наданого розрахунку становить 6 887 145 грн. 06 коп.

          Крім того, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивачем було нараховано інфляційні втрати в розмірі 2 690 924,44 грн. та 3 % річних в сумі 1 331 947 грн. 87 коп.

          Таким чином, загальна сума боргу відповідача з урахуванням штрафних санкцій становить 177 589 506 грн. 17 коп.

          Відповідач заперечував проти позовних вимог в частині стягнення з останнього штрафних санкцій у вигляді пені, інфляційних втрат та 3% річних, посилаючись на наступне.

          Предметом Договору, що розглядається у даній судовій справі є постачання природного газу для вироблення теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Тобто, поставлений позивачем природний газ споживався відповідачем виключно для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання бюджетних організацій.

          Відповідач стверджує, що заборгованість за Договором виникла як різниця в тарифах на теплову енергію, що постачалась бюджетним організаціям, внаслідок відповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися відповідним органом місцевого самоврядування і на сплату яких державою перераховуються субвенції.

          Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 №721 «Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію»затверджено Порядок видачі 2 2010 році органами місцевого самоврядування в місті Києві векселів, їх обігу та погашення для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію АК «Київенерго», яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

          Таким названою Постановою КМУ від 18.08.2010р. №721 передбачено особливий алгоритм проведення розрахунків на погашення заборгованості за відповідача перед позивачем за рахунок різниці в тарифах.

          Відповідач зазначив, що враховуючи специфіку розрахунків за енергоносії, 16.09.2010 між Київською міською державною адміністрацією, АК «Київенерго»та НАК «Нафтогаз України»укладено Меморандум про порозуміння між сторонами щодо забезпечення сталої роботи енергетичного комплексу м. Києва під час опалювального сезону. Відповідно до цього Меморандуму КМДА зобов’язалася забезпечити погашення заборгованості перед Київенерго з різниці в тарифах на теплову енергію із залученням бюджетних коштів. В свою чергу НАК «Нафтогаз України»зобов’язався утримуватись від застосування штрафних та фінансових санкцій за порушення термінів та обсягів оплати природного газу, спожитого Київенерго на вироблення теплової енергії до 01.05.2010р.

          Таким чином, сторони визнали, що порушення строків оплати за газ відбувається не з вини Київенерго та домовилися про звільнення останнього від оплати санкцій з тих причин, що оплата природного газу на вироблення теплової енергії здійснюється відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за рахунок бюджетних коштів.

          Крім того, відповідач вказує на те, що передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання плати компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитором.

          На думку відповідача, у даному випадку відсутній факт користування або утримування   належних до сплати позивачу коштів, то нарахування та стягнення таких санкцій є неправомірним.  

          Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню,  з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. (пп. 1,2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі –продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена, виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до частини четвертої статті 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.  

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом було встановлено, що позивач на виконання умов Договору здійснив постачання природного газу, а відповідач прийняв даний газ в об’ємі 61 913,00 тис.м.куб., 33 456,000 тис.м.куб., 31 945,000 тис.м.куб., на загальну суму 166 679 488,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів передачі –приймання природного газу  від 31.122010р., 30.11.2010р., 31.10.2010р., які завірені печатками та підписані повноважними представниками сторін.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач взяті на себе за Договором зобов’язання не виконав, вартість отриманого газу в розмірі 166 679 488,80 грн. не оплатив.

Таким чином, відповідачем були порушені Договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару.

Відповідно до п. 7.3.1. Договору, у разі порушення покупцем умов п. 4.1. цього Договору, покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведеного позивачем здійснено нарахування пені в розмірі 6 887 145 грн. 06 коп.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

На підставі наведеного позивачем було нараховано інфляційні втрати в розмірі 2 690 924,44 грн. та 3 % річних в сумі 1 331 947 грн. 87 коп.

Відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафних санкцій в порядку ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, в якому останній зазначив про відсутність вини відповідача у простроченні зобов’язань, оскільки поставлений позивачем природний газ за договором споживався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання. Загальновідомим та встановлений у рішенні Господарського суду м. Києва від 15.10.2008 у справі №6/422 є факт збитковості затверджених для відповідача тарифів на теплову енергію. Однак відповідач вказує, що з метою забезпечення тепловою енергією споживачів столиці країни та збереження цілісності унікального енергетичного обладнання під силою тяжких обставин був вимушений споживати природний газ в умовах збиткових тарифів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 №721 «Про проведення вексельних розрахунків з відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію»затверджено Порядок видачі 2 2010 році органами місцевого самоврядування в місті Києві векселів, їх обігу та погашення для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію АК «Київенерго», яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

          Таким названою Постановою КМУ від 18.08.2010р. №721 передбачено особливий алгоритм проведення розрахунків на погашення заборгованості за відповідача перед позивачем за рахунок різниці в тарифах.

          На підставі наведеного відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до рівня завданих позивачу збитків.

          Суд не може погодитись з доводами відповідача, та вважає вищевказане клопотання безпідставним, з огляду на наступне.

          Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарко –правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим кодексом, іншими законами та договором.

          Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у ст. 217 Господарського кодексу України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно –господарські санкції.

          Згідно з ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин у разі порушення ними грошового зобов’язання не звільняються від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язання відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено факт порушення з боку відповідача грошового зобов’язання за Договором в частині оплати вартості отриманого товару, відповідно нарахована сума інфляційних втрат в розмірі   2 690 924,44 грн. та 3 % річних в сумі 1 331 947 грн. 87 коп., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення

Позивач на підставі п.7.3.1. Договору, ст. 231 Господарського кодексу України та ст.ст. 549 -551 ЦК України заявив до стягнення пеню в сумі 6 887 145 грн. 06 коп.

Суд не може погодитись з доводами та обґрунтуваннями відповідача, щодо підстав для зменшення стягуваної суми пені, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно зі ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.

З аналізу наведених  правових статей вбачається, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.     

Слід вказати, що посилання відповідача на специфічний стан правовідносин між останнім та позивачем, а також на те, що поставлений природний газ за Договором споживався виключно для виробництва теплової енергії для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, суд вважає безпідставними, та не підтвердженими належними доказами.

В матеріалах справи відсутні належні докази, на підтвердження наявності виняткових обставин, які призвели до порушення відповідачем грошового зобов’язання, доказів його майнового стану, скрутного становища, ступеня зобов’язання, доказів на підтвердження наявності існування заборгованості населення перед відповідачем або ж інших обставин.

          З огляду на викладене, у суду відсутні підстави щодо зменшення розміру штрафних санкцій в розумінні ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України.

            Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не були надані суду докази на спростування викладеного в позові.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача  166 679 488 грн. 80 коп. –заборгованості за Договором №№06/10-1538ТЕ-41 від 14.10.2010р., 6 887 145 грн. 06 коп. –пені, 2 690 924 грн. 44 коп. –інфляційних втрат, 1 331 947 грн. 87 коп. –3% річних,  є  обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.  

Витрати по оплаті державного мита, інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України  покладаються  на відповідача.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

1.     Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

(01001, м. Київ, пл.. Івана Франка, 5; р/р №26006359501 в АБ «Енергобанк», МФО 300272, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; р №25008301970 в ВАТ «Ощадбанк»м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ 31301827) а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення 166 679 488 грн. 80 коп. (сто шістдесят шість мільйонів шістсот сімдесят дев’ять тисяч чотириста вісімсот вісімдесят гривень 80 коп.) –заборгованості за Договором №№06/10-1538ТЕ-41 від 14.10.2010р., 6 887 145 грн. 06 коп.(шість мільйонів вісімсот вісімдесят сім тисяч сто сорок п’ять гривень 06 коп.) –пені, 2 690 924 грн. 44 коп. (два мільйони шістсот дев’яносто тисяч дев’ятсот двадцять чотири гривні 44 коп.) –інфляційних втрат, 1 331 947 грн. 87 коп. (один мільйон  триста тридцять одна тисяча дев’ятсот сорок сім гривень 87 коп.) –3% річних,  25 500,00грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.) –державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) – витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.    

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку  на апеляційне оскарження рішення оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, якщо апеляційну скаргу не подано.

         4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                           М.Є. Літвінова

Дата підписання

повного тексту рішення: 21.06.2011р.