Постанова

від 27.07.2011 по справі 2/215

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/215

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                            ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.11                                                                                           Справа  № 2/215

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючої-судді                                        Мурської Х.В.

суддів                                                           Гриців В.М.

                                                                     Давид Л.Л.

при секретарі судового засідання             Лісовській Н.В.   

розглянув матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краб»ЛТД, м. Дрогобич, б/н від 22.04.2011р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2011 року

у справі № 2/215, суддя А. Мазовіта

за позовом Публічного акціонерного товариства  «УкрСиббанк», м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю  «Краб»ЛТД, м. Дрогобич

про стягнення боргу

за участю представників сторін :

від позивача –Ребрик А.М. –юрисконсульт;

від відповідача –Шулак О.І. - представник.

Розпорядженням голови суду від 12.07.2011р. в склад судової колегії внесено зміни, замість судді Кордюк Г.Т., яка перебуває у відпустці,  введено суддю Гриців В.М.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2011 року у справі № 2/215  позов  задоволено.  З рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Краб»ЛТД, м. Дрогобич, вул. Гайдамацька, 22, Львівська область (ідентифікаційний код 22409132) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», м. Харків, проспект Московський, буд. 60 (ідентифікаційний код 09807750) стягнуто 599084 грн. 01 коп. заборгованості по кредиту, 66357 грн. 30 коп. заборгованості по сплаті процентів, 8966 грн. 34 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, 3308 грн. 87 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентах, 5000 грн. 00 коп. штрафу, 6827 грн. 17 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване обґрунтованістю та підставністю вимог позивача, зокрема тим, що відповідач  в порушення умов  кредитного договору від 25.10.2007 р. зобов'язання по поверненню кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами не виконав.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «Краб»ЛТД звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В даному судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач  відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак його представник в засіданнях суду заперечив доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та висловив свої міркування з питань, що виникли в ході судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду –залишити без змін, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 25 жовтня 2007р. між сторонами у справі було укладено кредитний договір №11239811000 з додатками до нього, відповідно до умов якого банк (позивач) зобов'язувався надати позичальнику (відповідачу), а позичальник зобов'язувався прийняти, належним чином використати і повернути банку кредит (грошові кошти) у національній валюті України в сумі 812400 грн. 00 коп. в порядку і на умовах, визначених цим договором.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлену суму грошових коштів, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами №623163 від 29.10.2007р., №626592 від 31.10.2007р., №641241 від 08.11.2007р., №648565 від 12.11.2007р., №654101 від 14.11.2007р., №667491 від 22.11.2007р. та №702176 від 05.12.2007р.

Відповідно до п. 1.3.1. кредитного договору №11239811000 за користування кредитними коштами з 25.10.2007р. по 25.01.2008р. процентна ставка встановлюється у розмірі 13,5% річних. За користування кредитними коштами після 25.01.2008р. процентна ставка встановлюється у розмірі 15,5% річних, якщо інша процентна ставка не буде встановлена у відповідності до умов цього договору, та/або додаткових угод до договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 20,25% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (п. 1.3.2. договору).

Пунктом 1.3.5. кредитного договору №11239811000 від 25.10.2007р. встановлено, що позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк –з 1 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 5.7. кредитного договору №11239811000 від 25.10.2007р. у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та плати за кредит банк має право стягнути з позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення (заставу, поручительство).

Згідно з п. 7.3. кредитного договору №11239811000 від 25.10.2007р.  відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, ст. 611 ЦК України при порушенні позичальником вимог пп. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 7.14. цього договору банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту за цим договором в порядку, встановленому розділом 11 договору.

Пунктом 5.5. договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати плати за кредит строком більше ніж 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

У зв'язку з порушенням строків сплати сум кредиту, позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту за вих. №137-010/2607 від 11.06.2010р., в якій просив в строк до 31 календарного дня з моменту отримання даної вимоги сплатити суму боргу, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Як свідчать матеріали справи, позичальник свої  зобов'язання в частині повернення кредиту та сплати відсотків не виконав, заборгованість по неповернутому кредиту складає 599084 грн. 01 коп., по несплачених відсотках 66357 грн. 30 коп.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом “факт/360” (метод “факт/360” передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Нарахована позивачем пеня. по простроченому кредиту складає 8966, 34 грн., по несплачених процентах 3308, 87 грн.

Крім того, позивачем на підставі п. 7.6. договору нараховано відповідачу 5000 грн. неустойки за порушення зобов'язань за договором.

Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.1053 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Порушення боржником, взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності (ст. 611 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до приписів ст. 202 ЦК України в контексті зі ст. 626 ЦК України, під  договорами визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення  цивільних прав та обов'язків.

Сторони вільні в укладені договору  та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (ст. 627 ЦК України).

Як свідчать матеріали справи,  скаржник не виконав перед кредитором грошові зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а тому місцевий господарський суд підставно задоволив позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до  роз'яснень  Пленуму  Верховного  Суду України, викладених у  пункті  1  постанови  від   29.12.1976   р.   №   11  «Про  судове  рішення»,  рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги   процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності —на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення,  в якому повно відображені обставини,  що мають  значення для  даної  справи,  висновки  суду  про  встановлені  обставини і правові  наслідки   є   вичерпними,   відповідають   дійсності   і підтверджуються  достовірними  доказами,  дослідженими  в судовому засіданні.   

Оскаржуване рішення таким вимогам відповідає, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

З огляду на викладене,  в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2011 року у справі № 2/215  залишити без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України,

- Львівський апеляційний господарський суд,  П О С Т А Н О В И В :

1.          Рішення Господарського суду Львівської області від 10.02.2011 року у справі № 2/215  залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2.          Витрати по сплаті державного мита за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути місцевому господарському суду.

Головуючий-суддя                                                                           Мурська Х.В.

Суддя                                                                                                 Гриців В.М.                                                                                                          

          Суддя                                                                                                        Давид Л.Л.