Рішення

від 19.05.2008 по справі 31/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/131

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/131

19.05.08

За позовом             Державне підприємство «Державний навчальний центр з Належної Виробничої /Дистриб'ютерської Практики», м. Київ

До          Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-М», м. Київ

Про                              стягнення 7 344,37 грн.

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача                    Єрін В.В. –пред.  по довіреності

Від відповідача          Цурка Н.О. –пред.  по довіреності

В судовому засіданні оголошувались перерви відповідно до ст. 77 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування майнової шкоди завданої неправомірними діями  відповідача  майну юридичної особи позивача у розмірі         7 344,37 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2008р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.04.2008р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2008р. розгляд справи було відкладено на 24.04.2008р., у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення.

В судовому засіданні 24.04.2008р.та в  судовому засіданні 15.05.2008р оголошувались перерви, в порядку ст. 77 ГПК України, до 19.05.2008р.

Заявлені  позовні вимоги Позивач мотивував тим, що в приміщенні, належному Позивачу, у 2007 р. проводилися ремонтні роботи. Відповідачем у зазначеному приміщенні було встановлено нові меблі. Проте, внаслідок дій працівників Відповідача, новий лінолеум було пошкоджено.

Майнова шкода, завдана Позивачу діями працівників Відповідача, оцінюється Позивачем у 6 863, 90 грн. У зв‘язку з цим, Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію про відшкодування завданої шкоди, на яку Відповідачем офіційної відповіді надано не було. Проте, за твердженням Позивача, у телефонній розмові директором Відповідача було визнано факт заподіяння шкоди та висловлено згоду щодо вирішення питання про  заміну  пошкодженого лінолеуму.

Станом на сьогоднішній день Відповідачем завдану Позивачу майнову шкоду не відшкодовано, лінолеум не замінено і відповідну суму грошових коштів на банківський рахунок Позивача не перераховано.

У зв‘язку з цим, Позивач просив суд стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 6863, 90 грн., а також штраф у розмірі 7% від суми боргу –480, 47 грн. згідно норм ст. 231 Господарського кодексу України, оскільки Позивач є суб‘єктом господарювання, який належить до державного сектору економіки.

У судовому засіданні представник Позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував та відповідно до ст. 59 ГПК України надав до суду відзив на позов. У відзиві на позовну заяву Відповідач заявив про безпідставність позовних вимог Позивача, мотивуючи це наступним.

Відповідач є юридичною особою, яка здійснює оптову та роздрібну торгівлю меблями та іншими непродовольчими товарами. Позивачем у Відповідача на підставі відповідного рахунку-фактури було придбано партію меблів на загальну суму                 10 526, 93 грн. Будь-яких домовленостей щодо поставки меблів та їх монтажу між Позивачем та Відповідачем не досягалося і, відповідно, будь-яких правочинів з зазначеного приводу сторонами не вчинялося.

Будь-яких доказів того, що шкоду майну Позивача було завдано саме внаслідок дій працівників Відповідача, Позивачем не надано, а акт, на який посилається Позивач, складено за відсутності представників Відповідача.

Таким чином, на думку Відповідача, між фактом заподіяної Позивачу майнової шкоди та діями або бездіяльністю Відповідача чи його працівників відсутній будь-який причинно-наслідковий зв‘язок, що, згідно Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України») є обов‘язковою умовою відповідальності за заподіяння шкоди.

З огляду на перелічені обставини , та оскільки Позивачем не надано до суду ані доказів заподіяння майнової шкоди працівниками Відповідача, ані обґрунтованого розрахунку розміру такої заподіяної шкоди та стягнення штрафних санкцій, відповідач вважає , що будь-які підстави для задоволення позовних вимог відсутні.З огляду на це, Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Протягом серпня-жовтня 2007 року у приміщенні, належному Позивачу та розташованому за адресою: м. Київ, просп. Возз‘єднання, 7-А, проводилися ремонтні роботи. В рамках виконання зазначених ремонтних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкос-Будсервіс»було здійснено встановлення нового лінолеуму.

Після виконання зазначених робіт з встановлення лінолеуму, Відповідачем 1 жовтня 2007 року у тій самій аудиторії було здійснено встановлення меблів (шафи-купе) на загальну суму 10 526, 93 грн. Вартість придбаних меблів та робіт з їх встановлення було оплачено Позивачем 16.08.2007р. згідно платіжного доручення №2503 (копія є у матеріалах справи).

Після завершення встановлення меблів у приміщенні Позивачем було виявлено пошкодження встановленого раніше нового лінолеуму, за фактом чого було складено Акт про матеріальні збитки від 02.10.2007 р., підписаний директором Позивача Мілевською В.В., головним бухгалтером Позивача Шаргородською О. В., та в. о. завідуючої учбовим відділом Позивача Скибою А. Ф. (копія є у матеріалах справи).

10.10.2007 р. на адресу Відповідача Позивачем було направлено лист №179 (копія є у матеріалах справи), яким Відповідача було повідомлено про факт пошкодження лінолеуму працівниками Відповідача та запропоновано детально розібратися у ситуації (докази направлення листа Відповідачу є у матеріалах справи).

09.11.2007р. представниками Позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкос-Будсервіс», яке проводило роботи з встановлення лінолеуму, було підписано акт №1 на виявлення дефектів (копія є у матеріалах справи), відповідно до якого під час встановлення меблів працівниками Відповідача було нанесено ушкодження існуючому ремонту належних Позивачу приміщень, які тягнуть за собою додаткові затрати на виправлення ушкоджень та закупівлю матеріалів, а саме: демонтаж лінолеуму –60 кв. м., демонтаж плінтусів –31, 50 м/п, укладка лінолеуму – 60 кв. м., облаштування плінтусу –31, 50 м/п.

У додатку №1 до акту Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкос-Будсервіс»було складено кошторис на закупівлю матеріалів та виконання робіт з виправлення нанесеної приміщенню Позивача шкоди на загальну суму 6863, 90 грн. в т.ч. ПДВ –20%.

Зазначений акт було підписано представниками Позивача та Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкос-Будсервіс», Відповідачем вказаний акт підписано не було.

09.11.2007р. Позивачем на адресу Відповідача було направлено претензію №188 (копія є у матеріалах справи), якою Позивач вимагав відшкодувати суму нанесених Позивачу матеріальних збитків або самостійно провести заміну пошкодженого лінолеуму на лінолеум аналогічної якості (доказ направлення претензії на адресу Відповідача є у матеріалах справи).

Відповіді на зазначену претензію у встановленому порядку Відповідачем Позивачу не надавалося. Станом на сьогоднішній день заподіяні Позивачу збитки не відшкодовані, роботи з заміни лінолеуму у приміщенні Позивача не виконано, грошові кошти на банківський рахунок Позивача не перераховано.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення сторін та їх представників, що брали участь у судовому засіданні, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про наступне.

Порядок відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними діями або бездіяльністю фізичної чи юридичної особи, регулюється главою 82 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, відповідно до норм ЦК України для застосування до особи заходів позадоговірної (деліктної) відповідальності необхідна наявність наступних умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв‘язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду. За наявності вищевказаних умов до особи можуть бути застосовані заходи відповідальності щодо відшкодування завданої шкоди.

Факт заподіяння шкоди належному Позивачу майну підтверджується відповідними актами про матеріальні збитки від 02.10.2007 р., а також актом №1 на виявлення дефектів від 09.11.2007 р. (копії є у матеріалах справи).

Факт здійснення 02.10.2007 р. працівниками Відповідача у приміщенні, у якому розташовувалося належне Позивачу майно, робіт з установки придбаних у Позивачем у Відповідача меблів (шафи-купе) підтверджується письмовими поясненнями директора Позивача Мілевської В.В. від 14.05.2008 р. (знаходяться у матеріалах справи), які надані до суду у якості доказу у справі відповідно до ст. 32 ГПК України і підстав ставити під сумнів факти, викладені у зазначених поясненнях у суду немає.

З зазначених вище доказів у справі вбачається наявність причинно-наслідкового зв‘язку між діями працівників Відповідача, що здійснювали встановлення шафи-купе у належному Позивачу приміщенні, та заподіяною майну Позивача шкодою у вигляді пошкодження лінолеуму, який було встановлено на підлозі у вказаному вище приміщенні і на який здійснювався монтаж шафи-купе.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідачем під час розгляду справи не надано належних доказів того, що у заподіянні шкоди майну Позивача відсутня вина Відповідача (його працівників). Іншими учасниками справи такі докази також до суду не надавалися, і у матеріалах справи вони відсутні.

Таким чином, оскільки відповідно до ст. 1166 ЦК України обов‘язок доведення відсутності вини у діях правопорушника покладається на самого правопорушника, а Відповідачем не було надано до суду доказів, які б підтверджували факт відсутності вини Відповідача (його працівників) у заподіянні шкоди майну Позивача, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині стягнення майнової шкоди у розмірі 6863, 90 грн., що складає вартість пошкодженого лінолеуму та вартість робіт з його відновлення, підтвердженому кошторисом до Акту №1 на виявлення дефектів від 09.11.2007р., підлягають задоволенню у повному обсязі як законні та обґрунтовані.

Що стосується позовних вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 7%, що становить 480, 47 грн., то оцінюючі наявні у матеріалах справи докази у відповідності до норм чинного законодавства України суд приходить до висновку про наступне.

Відповідно до положень глави 82 ЦК України зобов‘язання з відшкодування завданої майнової шкоди є позадоговірними зобов‘язаннями, які виникають у сторін на підставі закону внаслідок заподіяння шкоди майну однієї з сторін іншою стороною або її працівниками.

Згідно з ст. 230 Господарського кодексу України (надалі –«ГК України») штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарськими визнаються зобов'язання, що виникають між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 ст. 174 ГК України господарські зобов‘язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, позадоговірні зобов‘язання з відшкодування завданої шкоди за своєю правовою природою можуть бути віднесені до господарських зобов‘язань. З огляду на це, відповідно до норм чинного законодавства України штрафні санкції у вигляді 7%-го штрафу можуть бути стягнуті з особи, якщо нею було допущено прострочення виконання господарського зобов‘язання строком понад 30 днів.

Поняття строку (терміну) виконання зобов‘язань взагалі визначається ст. 530 ЦК України, відповідно до якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.   

Оскільки зобов‘язання між Позивачем та Відповідачем з приводу відшкодування шкоди, завданої майну Позивача, є деліктним (позадоговірним) зобов‘язанням, і нормами чинного законодавства України не передбачено строків виконання такого зобов‘язання, то відповідно до ст. 530 ЦК України таке зобов‘язання підлягає виконанню боржником (Відповідачем) у строк не пізніше 7 днів з дня отримання відповідної вимоги кредитора (Позивача).

Відповідні вимоги Позивачем направлялися на адресу Відповідача двічі, а саме: 10.10.2007р. та 09.11.2007р. (відповідні копії з доказами відправлення є у матеріалах справи). З огляду на це, зазначене зобов‘язання з відшкодування завданої майну Позивача шкоди підлягало виконанню Відповідачем у строк не пізніше 20.01.2008 р. з огляду на те, що відповідну вимогу-претензію було вручено Відповідачу 19.12.2007р.

Оскільки станом на сьогоднішній день таке зобов‘язання Відповідачем не виконано, і прострочка виконання зобов‘язання становить більш ніж 30 днів, то з Відповідача підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді штрафу згідно ст. 231 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.  

Проаналізувавши обставини справи та оцінюючи наявні у ній докази, суд прийшов до висновку про те, що штрафні санкції, які підлягають стягненню з Відповідача, є надмірно великими порівняно зі збитками, понесеними Позивачем, а тому, враховуючи майнові та інші інтереси сторін, сума штрафу підлягає зменшенню до 240, 23 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то, згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 530, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 230, 231, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 5, 32, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

  ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпульс-М»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 3, оф. 17; код за ЄДРПОУ 32915433) на користь Державного підприємства «Державний навчальний центр з Належної виробничої / дистриб‘ютерської практики»(03115, м. Київ, проспект Перемоги, 120; код за ЄДРПОУ 31779644), – з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 6863, 90 (шість тисяч вісімсот шістдесят три грн. 90 коп.) гривень майнової шкоди, 240, 23 (двісті сорок грн. 23 коп.) гривень штрафу, 102 гривень державного мита та 118 (сто вісімнадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

3.          В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                                Н. І. Качан

02.06.2008р.