Постанова

від 05.06.2008 по справі 6/620-42/407

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

6/620-42/407

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 05 червня 2008 р.                                                                                    № 6/620-42/407  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогосуддів:І. Воліка,Н. Дунаєвської, М. Михайлюка,

розглянув у відкритому  судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Сувеніри України”

на постановувід 30.01.2008 року

Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 6/620-42/407

за позовомТОВ “Сувеніри України”

до1)          Шевченківської районної у м. Києві ради,2)          ЗАТ “Мервей”

провизнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення

В судове засідання з'явились представники сторін:

позивачане з'явились;

відповідача-1не з'явились;

відповідача-2не з'явились;

                                                          ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року ТОВ "Сувеніри України" звернулось до господарського суду з позовом до Шевченківської районної у м. Києві ради та ЗАТ "Мервей" про визнання недійсним договору оренди № 1559/1 від 28.04.2006 нежитлового приміщення по вул. Ярославів Вал, 10 в м. Києві, укладеного між Шевченківською районною у м. Києві радою та ЗАТ "Мервей".

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що вказаний договір укладений з порушенням ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", тобто, при укладенні спірного договору було порушено процедуру визначення орендаря на конкурсній основі, оскільки позивач одночасно з               ТОВ "Мервей" претендував на отримання приміщення в оренду.

21.11.2006 до прийняття рішення по справі позивач висунув додаткові позовні вимоги, а саме, крім визнання договору оренди недійсним, витребувати з чужого незаконного володіння комунальне майно Шевченківської районної у       м. Києві ради та виселити ЗАТ "Мервей" із нежилих приміщень, загальною площею 41,7 кв.м., в будинку № 10 по вул. Ярославів Вал в м. Києві, а також  зобов'язати ЗАТ "Мервей" передати приміщення, загальною площею 41,7 кв.м. в будинку № 10 по вул. Ярославів Вал в м. Києві за актом прийому-передачі Шевченківській районній у м. Києві раді.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Доповідач: Волік І.М.

В ході нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 30.10.2007 у справі № 6/620-42/407 (суддя Паламар П.І.) позов ТОВ "Сувеніри України" задоволено частково; визнано недійсним договір № 1559/1 оренди нежитлових приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва від 28.04.2006, укладений між Шевченківською районною у місті Києві радою та ЗАТ "Мервей"; стягнуто з Шевченківської районної у місті Києві ради на користь ТОВ "Сувеніри України" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог мотивоване посиланням на порушення ч. 7 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки за наявності заяв про оренду нерухомого майна від двох юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах, що не було зроблено відповідачем-1. Тобто, відповідачем  на момент вчинення правочину не додержано вимог законодавства, що у відповідності до ст.ст. 215, 203 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

У задоволенні позовних вимог про витребування з чужого володіння комунального майна Шевченківської районної у м. Києві ради та виселення             ЗАТ "Мервей" із нежилих приміщень, загальною площею 41,7 кв.м., в будинку № 10 по вул. Ярославів Вал в м. Києві, а також зобов'язання ЗАТ "Мервей" передати приміщення, загальною площею 41,7 кв.м., в будинку № 10 по вул. Ярославів Вал в м. Києві за актом прийому-передачі Шевченківській районній у           м. Києві раді, господарським судом першої інстанції відмовлено, виходячи з того, що позивачем не надано доказів набуття ним в установленому законом порядку права вимоги з цього приводу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 (колегія суддів: Зеленін В.О., Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2007 у справі № 6/620-42/407 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові ТОВ „Сувеніри України" до Шевченківської районної у місті Києві ради та до ЗАТ „Мервей" про визнання договору недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "Сувеніри України" на користь ЗАТ "Мервей" 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

Постанова мотивована тим, що на  момент прийняття Шевченківською районною у м. Києві радою розпорядження за № 146 від 20.04.2006 про надання в оренду ЗАТ "Мервей" нежитлових приміщень не було двох або більше заяв про оренду, оскільки заяви позивача від 02.03.2006 та 13.04.2006 вже були задоволені і органом самоврядування та було прийнято рішення про надання позивачу інших приміщень в оренду. При цьому, що позивач не підтвердив свого наміру щодо оренди приміщень № 11, № 12, № 13, № 14, а лише просив надати в оренду приміщення № 1,7, VII, які вказані в першій заявці. Права та інтереси позивача при наданні ЗАТ "Мервей" приміщень в оренду не порушувались.

Не погоджуючись з судовим рішенням господарського суду апеляційної інстанції, ТОВ "Сувеніри України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 скасувати та залишити без змін  рішення господарського суду м. Києва від 30.10.2007 у справі № 6/620-42/407.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до умов договору оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району міста Києва                   № 1559/1 від 28.04.2006, укладеного між Шевченківською районною у місті Києві радою та ЗАТ “Мервей”, останньому на підставі розпорядження Шевченківської районної у місті Києві ради передано у тимчасове платне користування нежиле приміщення, а саме: 41,7 м2 2 поверху будівлі № 10 по вул. Ярославів Вал у місті Києві.

На плані 2 поверху літера “А” будинку № 10 по вул. Ярославів Вал, виконаному комунальним підприємством “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна” 04.08.2006, приміщення, оренда яких є предметом вказаного договору, зазначені за номерами 1 та 2.

Господарськими судами попередніх інстанцій також з'ясовано, що до укладення договору № 1559/1 вказані вище приміщення були предметом оренди за договором № 87/1, укладеним між Шевченківською районною у місті Києві радою та Корпорацією племінних заводів України “Укрплемзаводи” зі строком дії до 01.01.2006.

06.12.2005, тобто, безпосередньо перед закінченням строку договору                № 87/1, позивач звернувся до Шевченківської РДА з заявою про надання в орендне користування ряду приміщень, серед яких були зазначені приміщення №,№ 11,12, що розташовані на другому поверсі будинку № 10 (літера “А”) по вул. Ярославів Вал.

Судами досліджено листи № 3782 від 26.12.2006 та № 06-37.1/2229 від 27.11.2006 КП “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна”, з яких вбачається, що відповідно до Інструкції “Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна” Бюро проводить нумерацію нежитлових приміщень, відокремлених груп нежитлових приміщень.

За даними інвентаризаційної справи за адресою вул. Ярославів Вал, 10, нежитловій групі приміщень на II поверсі при проведенні інвентаризації станом на 24.08.2006 було надано № 23. Група приміщень № 23 складається з двох кімнат, які пронумеровані № 1 і № 2. Визначати та змінювати нумерацію нежитло-

вих приміщень і груп нежитлових приміщень є компетенцією саме Бюро технічної інвентаризації. Приміщення №,№ 11,12, зазначені в схемі від 09.03.2005, та приміщення №,№ 1,2, зазначені в схемі від 04.08.2006, є тотожними.

Оскільки договір № 87/1 між Шевченківською районною у місті Києві радою та Корпорацією племінних заводів України “Укрплемзаводи” було продовжено сторонами, за результатами розгляду заяви позивача від 06.12.2005 йому 02.03.2006 було відмовлено в оренді з мотивів відсутності вільних приміщень.

Звільнення вказаних приміщень мало місце 28.04.2006 шляхом укладення додаткової угоди № 2 до договору № 87/1, відповідно до якої орендована Корпорацією племінних заводів України “Укрплемзаводи” площа була зменшена на              41,7 м2.

Цього ж дня дані приміщення було надано ЗАТ “Мервей” в оренду за оспорюваним договором, підставою для укладення якого стало розпорядження Шевченківської районної у місті Києві ради № 146 від 20.04.2006.

За змістом вимог ст. ст. 7, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону; орендодавець може оголосити конкурс на право оренди майна у порядку, встановленому частиною сьомою статті 9 цього Закону; фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.

Орендодавець у відповіді на лист позивача від 06.12.2005 зобов'язався повідомити ТОВ «Сувеніри України»про вивільнення приміщень щодо яких звертався позивач з наміром отримати його у орендне користування в порядку п. 1 ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Зі змісту розпорядження №146 від 20.04.2006 (п.1.1) вбачається що Шевченківська районна у місті Києві рада надає спірні приміщення в орендне користування ТОВ «Мервей», хоча приміщення у цей час знаходяться у користуванні іншої юридичної особи (Корпорації племінних заводів України «Укрплемзаводи»), а тільки у наступному пункті зменшує орендовані площі.

Відповідно до додаткової угоди № 2 до договору оренди №87/1 (із Корпорацією племінних заводів України «Укрплемзаводи»), дата підписання якої - 28.04.2006, та дати підписання оскаржуваного договору №1559 та акту приймання-передачі спірного приміщення, то як вбачається із матеріалів справи обидва документи, датовані однією датою - 28.04.2007, тобто всі дії було проведено впродовж одного дня.

Отже, був порушений принцип гарантії рівного захисту майнових прав усіх суб'єктів господарювання, а зокрема, ТОВ «Сувеніри України».

Однак, слід зауважити, що господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою дослідження самої заявки ТОВ "Мервей" на оренду спірних приміщень, її існування та зміст, та коли ТОВ "Мервей" звернувся з відповідною заявою до орендодавця, і взагалі дослідження порядку дотримання при укладенні оскаржуваної угоди процедури, передбаченої ст. ст. 7, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", якими законодавцем дано визначення ініціативи (пропозиції) щодо оренди майна, а також порядку укладення договору оренди поетапно.

Таким чином, висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій щодо проведення конкурсу з порушенням чи дотриманням вимог ч. 7 ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є передчасними.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, порушувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що постановлені у справі рішення суду першої та апеляційної інстанції не можуть залишатися в силі і підлягають до скасування в повному обсязі, як постановлені з порушенням наведених норм матеріального та процесуального законодавства, а справа –направленню до суду першої інстанції на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду належить врахувати наведене, повно та всебічно дослідити всі обставини даної справи, з'ясувати характер правовідносин, що виникли між сторонами,  та вирішити справу у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ “Сувеніри України” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 та рішення господарського суду міста Києва від 30.10.2007 у справі                                 № 6/620-42/407 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий, суддя                                                                   І.Волік

Судді:                                                                                      Н. Дунаєвська

                                                                                                 М. Михайлюк