Постанова

від 21.07.2011 по справі 44/196

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2011 № 44/196

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Іванен ко Я.Л.

суддів: Остапенка О.М .

Скрипка І.М.

при секретарі:

за участю представ- ників с торін:

від позивача: ОСОБА _1, дов. № 164 від 31.01.2011 року

від відповідача: не з' явився

розглянувши у від- критому с удовому засіданні апеляційн у скаргу

Публічного акціонерного товариства по газопостачанн ю та газифікації „Дніпропетр овськгаз”

на ухвалу

Господарського суду

міста Києва

від 06.06.2011 року

у справі № 44/196 (суддя: Чеб еряк П.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікац ії „Дніпропетровськгаз”

до Концерна „Укргаз”

про визнання правочин у недійсним

В судовому засіданні 21.07.2011 ро ку відповідно до ст. ст. 85, 99 Госп одарського процесуального к одексу України оголошено вст упну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарськог о суду міста Києва від 06.06.2011 рок у припинено провадження у сп раві № 44/196 за позовом Публічног о акціонерного товариства по газопостачанню та газифікац ії „Дніпропетровськгаз” (дал і - позивач) до Концерна „Укр газ” (далі - відповідач) про в изнання правочину недійсним на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК Укра їни.

Не погоджуючись з прийнято ю ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляц ійною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господ арського суду міста Києва ві д 06.06.2011 року. В обґрунтування св оїх вимог скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійш ов помилкового висновку про те, що даний спір не підвідомч ий господарському суду, оскі льки такий спосіб захисту пр ав та інтересів судом, як визн ання недійсним правочину, пе редбачений ст. 16 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 11.07.2011 року вказану апеляційн у скаргу було прийнято до про вадження та призначено до ро згляду в судовому засіданні на 21.07.2011 року.

В судове засідання 21.02.2011 року з' явився представник позив ача. Представник відповідача в судове засідання з' явивс я, про причини неявки суд не по відомив.

З урахуванням обмеженого с троку, встановленого ГПК Укр аїни для перегляду ухвал в ап еляційному порядку, та того, щ о матеріали справи містять д остатньо доказів для прийнят тя законної і обґрунтованої постанови, а явка сторін обов ' язковою не визнавалася, ко легія суддів, порадившись, ви знала можливим розглянути ап еляційну скаргу без участі п редставника відповідача.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, заслухавши поя снення представника позивач а, перевіривши матеріали спр ави, дослідивши докази, проан алізувавши на підставі встан овлених фактичних обставин с прави правильність застосув ання судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний госпо дарський суд вважає, що апеля ційна скарга підлягає задово ленню з наступних підстав:

Позивач звернувся до госпо дарського суду міста Києва з позовом про визнання недійс ним правочину, а саме, акту зві ряння взаємних розрахунків в ід 31.10.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник в апеляційні й скарзі наголошує на тому, що акт звіряння взаємних розра хунків за свої правовим зміс том є угодою (правочином), оскі льки в ньому зазначено, що при звірянні взаємних розрахунк ів станом на 31.10.2009 року за позив ачем рахується заборгованіс ть в сумі 1 572 129, 64 грн., тобто внасл ідок підписання акту звірянн я для сторін настали правові насідки, а саме - відбулася ю ридично значима дія - визна ння позивачем вищевказаного боргу, в зв' язку з чим відбул ося переривання строку позов ної давності щодо зобов' яза ння по сплаті вказаної забор гованості, що, в свою чергу, да ло відповідачеві додатковий обсяг прав, а саме, подовження строку, у межах якого відпові дач міг звернутись до суду з в имогою про стягнення заборго ваності.

Припиняючи провадження у с праві № 44/196 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд зазначив, що жодних прав і обов' язків, характерних дл я договору як виду зобов' яз ання, оспорюваний акт звірян ня взаємних розрахунків не п ороджує, та те, що в ньому не за фіксовано, які права і обов' язки виникають між сторонами , і якому інституту договірни х зобов' язань вони характер ні.

Дійшовши висновку про те, що акт звіряння взаємних розра хунків, підписаний сторонами , не є двостороннім правочино м в розумінні ст. 202 ЦК України, оскільки не спрямований на в становлення, зміну чи припин ення цивільних прав та обов' язків, місцевий господарськи й суд ухвалою від 06.06.2011 року при пинив провадження у справі № 44/196 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господ арського процесуального код ексу України України у зв' я зку з тим, що даний спір не під лягає вирішенню в господарсь ких судах України.

Проте, колегія суддів з таки м висновком суду першої інст анції не погоджується з наст упних підстав.

Відповідно до частини друг ої статті 124 Конституції Украї ни юрисдикція судів поширюєт ься на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно зі статтею 2 Закону У країни “ Про судоустрій і ста тус суддів” суд, здійснюючи п равосуддя на засадах верхове нства права, забезпечує кожн ому право на справедливий су д та повагу до інших прав і сво бод, гарантованих Конституці єю і законами України, а також міжнародними договорами, зг ода на обов'язковість яких на дана Верховною Радою України .

Частиною третьою статті 3 на званого Закону передбачено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встан овленому Конституцією та зак онами України.

Згідно з частиною першою ст атті 7 цього ж Закону кожному г арантується захист його прав , свобод та законних інтересі в незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Відповідно до част ини першої статті восьмої ні хто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого в она віднесена процесуальним законом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 рроку зі справи № 1-2/2002 (справа про досудо ве врегулювання спорів) визн ачено, що частина друга статт і 124 Конституції України перед бачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, вс тановлює юридичні гарантії ї х реалізації, надаючи можлив ість кожному захищати свої п рава будь-якими не заборонен ими законом засобами. Кожна о соба має право вільно обират и не заборонений законом зас іб захисту прав, у тому числі с удовий захист. Суб'єкти право відносин, у тому числі юридич ні особи, у разі виникнення сп ору можуть звертатися до суд у за його вирішенням. Юридичн і особи мають право на зверне ння до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підст аві Конституції України. Дер жава має забезпечувати захис т прав усіх суб'єктів правові дносин, в тому числі у судовом у порядку. Право юридичної ос оби на звернення до суду за ви рішенням спору не може бути о бмежене законом, іншими норм ативно-правовими актами.

В силу ст.124 Конституції Укра їни, юрисдикція судів поширю ється на всі правовідносини, що виникають у державі. При ць ому, судочинство здійснюєтьс я Конституційним Судом Украї ни та судами загальної юрисд икції. Розмежування компетен ції між судами загальної юри сдикції щодо розгляду справ визначається, зокрема, норма ми процесуального права.

Так, відповідно до ст.1 Госпо дарського процесуального ко дексу України України, підпр иємства, установи, організац ії, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, як і здійснюють підприємницьку діяльність без створення юр идичної особи і в установлен ому порядку набули статусу с уб'єкта підприємницької діял ьності, мають право звертати ся до господарського суду зг ідно з встановленою підвідом чістю господарських справ за захистом своїх порушених аб о оспорюваних прав і охороню ваних законом інтересів.

Згідно з ст. 2 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни України, господарський суд порушує провадження у сп раві за позовами, зокрема, під приємств та організацій, які звертаються до господарсько го суду за захистом своїх пра в та охоронюваних законом ін тересів. Завданням суду при з дійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України “Про судоу стрій і статус суддів” є, зокр ема, захист гарантованих Кон ституцією України та законам и, прав і законних інтересів ю ридичних осіб.

За змістом положень вказан их норм, правом на пред' явле ння позову до господарського суду наділені, зокрема, юриди чні особи, а суд шляхом вчинен ня позовного провадження у с правах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або о спорюються. Встановивши наяв ність у особи, яка звернулася з позовом, суб' єктивного ма теріального права або охорон юваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з' ясовує наявність чи відс утність факту порушення або оспорення і відповідно ухвал ює рішення про захист поруше ного права або відмовляє поз ивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрун тованість заявлених вимог. Р озпорядження своїм правом на захист є диспозитивною норм ою цивільного законодавства , яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права поруше ними, невизнаними або оспорю ваними, можливості застосува ти способи захисту, визначен і законом або договором.

Так, за змістом статті 15 ЦК Ук раїни кожна особа має право н а захист свого цивільного пр ава у разі його порушення, нев изнання або оспорювання. Спо соби захисту цивільних прав та інтересів судом передбаче ні у статті 16 ЦК України. Одним із таких способів, як указано у пункті 10 частини 1 названої в ище статті, є визнання незако нними рішення, дій чи бездіял ьності органу державної влад и, органу влади Автономної Ре спубліки Крим або органу міс цевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Ц ією нормою також встановлено , що суд може захистити цивіль не право або інтерес іншим сп особом, що встановлений дого вором або законом. Частина 2 ст атті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких п ередбачено статтею 16 ЦК Украї ни, як спосіб захисту прав і за конних інтересів суб'єктів г осподарювання та споживачів встановлює, що права та закон ні інтереси зазначених суб'є ктів захищаються, зокрема, шл яхом визнання повністю або ч астково недійсними актів інш их суб'єктів, що суперечать за конодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживач а. Тобто за змістом вказаної н орми господарські суди розгл ядають на загальних підстава х справи у спорах про визнанн я недійсними актів, прийняти х іншими органами, у тому числ і, актів господарських товар иств, які відповідно до закон у чи установчих документів м ають обов'язковий характер д ля учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту. Ста ття 12 Господарського процесу ального кодексу України Укра їни визначає категорії справ , що підвідомчі господарськи м судам.

В оскаржуваній ухвалі Госп одарський суд міста Києва, не погоджуючись із твердженням позивача про те, що акт звірян ня взаємних розрахунків є уг одою, встановив, що спір не під лягає вирішенню в господарсь ких судах України. Такий висн овок суд зробив, посилаючись на ст. 12 Господарського проце суального кодексу України Ук раїни. Однак, якщо акт звірянн я взаємних розрахунків не є у годою (в даному конкретному в ипадку відповідно до характе ру первинного договору), то та кий акт, звісно, є юридичним фа ктом. Суд же, визнавши, що акт з віряння взаємних розрахункі в не є угодою, навіть не намага вся з' ясувати його правову природу й механізм визнання його недійсним.

Разом з цим, якщо подібні ак тиі містять істотні умови, що притаманні право чину, остан ні, на думку колегії суддів, мо жна розглядати як правочини.

При цьому, апеляційна інста нція зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Господар ського процесуального кодек су України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на п ідставі яких господарський с уд у визначеному законом пор ядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яки х ґрунтуються вимоги і запер ечення сторін, а також інші об ставини, які мають значення д ля правильного вирішення гос подарського спору.

Відповідно до статті 4-7 Госп одарського процесуального к одексу України судове рішенн я приймається суддею за резу льтатами розгляду всіх обста вин справи.

З матеріалів справи вбачає ться, що поза увагою залишили сь доводи, викладені позивач ем у позовній заяві (а.с. 2-5), а так ож документи (а.с. 7 -21, 25-29, 53-55), які не були дослідженні судом перш ої інстанції, а також цим доку ментам не була надана належн а правова оцінка, що є порушен ням статті 43 Господарського п роцесуального кодексу Украї ни.

Отже, для вирішення даного с пору по суті місцевий господ арський суд мав би встановит и правову природу спірного а кту і правовідносин та на під ставі цього визначити чи дос ягли сторони всіх істотних у мов характерних для даного в иду правовідносин, в залежно сті від чого задовольнити по зовіні вимоги, або ж відмовит и в задоволенні позову.

При цьому, вирішуючи переда ний на розгляд місцевому гос подарському суду спір по сут і, суд повинен встановити ная вність у особи, яка звернулас ь з позовом, суб' єктивного м атеріального права або охоро нюваного законом інтересу, т а у випадку відсутності прав а на позов в матеріальному ро зумінні - відмовити в задов оленні позову.

Зазначені обставини залиш ились поза увагою суду першо ї інстанції.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 80 Госп одарського процесуального к одексу України господарськи й суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських с удах України.

Згідно з ст. 12 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни України господарським с удам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникаю ть при укладанні, зміні, розір ванні і виконанні господарсь ких договорів, у тому числі що до приватизації майна, та з ін ших підстав, крім:

спорів про приватизацію де ржавного житлового фонду;

спорів, що виникають при пог одженні стандартів та техніч них умов;

спорів про встановлення ці н на продукцію (товари), а тако ж тарифів на послуги (виконан ня робіт), якщо ці ціни і тариф и відповідно до законодавств а не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публ ічно-правових відносин та ві днесені до компетенції Конст итуційного Суду України та а дміністративних судів;

інших спорів, вирішення яки х відповідно до законів Укра їни та міжнародних договорів України віднесено до віданн я інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету У країни, Рахункової палати з п итань, віднесених законодавч ими актами до їх компетенції .

4) справи, що виникають з корп оративних відносин у спорах між господарським товариств ом та його учасником (засновн иком, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновникам и, акціонерами) господарськи х товариств, що пов'язані із ст воренням, діяльністю, управл інням та припиненням діяльно сті цього товариства, крім тр удових спорів.

Відповідно до п. 3 Рекоменда цій Президії Вищого господар ського суду України "Про деяк і питання підвідомчості і пі дсудності справ господарськ им судам" від 27.06.2007 № 04-5/120 господар ський спір підвідомчий госпо дарському суду, зокрема, за та ких умов:

а) участь у спорі суб'єкта го сподарювання;

б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відн осин, врегульованих Цивільни м кодексом України, Господар ським кодексом України, інши ми актами господарського і ц ивільного законодавства, і, п о-друге, спору про право, що ви никає з відповідних відносин ;

в) відсутність у законі норм и, що прямо передбачала б вирі шення такого спору судом інш ої юрисдикції.

Таким чином, на думку колегі ї суддів, місцевим господарс ьким судом було неповно з' я совано обставини, які мають з начення для справи, та неправ омірно припинено провадженн я у справі, чим порушено норми процесуального законодавст ва.

Враховуючи викладене вище , апеляційний суд приходить д о висновку, що доводи скаржни ка, викладені в апеляційній с карзі, спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а отже апеляційна скарга підлягає задоволенню , а ухвала суду першої інстанц ії - скасуванню.

З огляду на викладене вище т а керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105, 106 Госп одарського процесуального к одексу України, Київський ап еляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Пуб лічного акціонерного товари ства по газопостачанню та га зифікації „Дніпропетровськ газ” на ухвалу Господарськог о суду міста Києва від 06.06.2011 рок у у справі № 44/196 задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суд у міста Києва від 06.06.2011 року у сп раві № 44/196 скасувати.

3.Матеріали справи № 44/196 перед ати на розгляд до Господарсь кого суду м. Києва.

Головуючий суддя Іваненко Я.Л.

Судді Остапенко О.М.

Скри пка І.М.