Постанова

від 05.10.2011 по справі 44/196

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2011 № 44/196

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Тищенк о О.В.

суддів:

при секретарі:

за участю представників

від позивача: ОСО БА_1 дов. №164 від 31.01.2011 року

від відповідача: не з' явився

розглянувши у відкритому с удовому засіданні

апеляційну скаргу Публіч ного акціонерного товариств а по газопостачанню

та газифі кації “Дніпропетровськгаз”

на ухвалу Госп одарського суду м. Києва

від 30.08.2011 року

у справі № 44/196 (су ддя Паламар П.І.)

за позовом Пу блічного акціонерного товар иства по газопостачанню

та гази фікації “Дніпропетровськга з”

до Концер ну “Укргаз”

про визнан ня правочину недійсним.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарськ ого суду м. Києва передані вим оги Публічного акціонерного товариства по газопостачанн ю та газифікації “Дніпропет ровськгаз” до Концерну “Укрг аз” про визнання правочину н едійсним, а саме, акту звірянн я взаємних розрахунків від 31.1 0.2009 року.

Ухвалою Господарського су ду м. Києва від 06.06.2011 року припин ено провадження у справі № 44/196 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК Укра їни.

Припиняючи провадження у с праві № 44/196 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд зазначив, що жодних прав і обов' язків, характерних дл я договору як виду зобов' яз ання, оспорюваний акт звірян ня взаємних розрахунків не п ороджує, та те, що в ньому не за фіксовано, які права і обов' язки виникають між сторонами , і якому інституту договірни х зобов' язань вони характер ні. Акт звіряння взаємних роз рахунків, підписаний сторона ми, не є двостороннім правочи ном в розумінні ст. 202 ЦК Україн и, оскільки не спрямований на встановлення, зміну чи припи нення цивільних прав та обов ' язків.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 21.07.2011 року ухвалу Господа рського суду міста Києва від 06.06.2011 року у справі № 44/196 скасован о, матеріали справи № 44/196 перед ано на розгляд до Господарсь кого суду м. Києва.

Ухвалою Господарського су ду м. Києва від 30.08.2011 року знов п рипинено провадження у справ і № 44/196 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Ухвала господарського суд у першої інстанції мотивован а тим, що спірний акт звіряння розрахунків правочином не є , оскільки, внаслідок його укл адання сторони не набули, не з мінили і не припинили цивіль ні права і обов' язки між ним и, у т.ч. ті, які виникли з догово ру доручення. Зміст спірного акту звірки становлять пого дженні сторонами у справі ві домості про стан виконання д оговору доручення та розмір боргу позивача перед відпові дачем станом на 31 жовтня 2009 р. і н е містять положень спрямован их на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов' язків.

Не погоджуючись із вказано ю ухвалою суду, позивач зверн увся до Київського апеляційн ого господарського суду з ап еляційною скаргою, в якій про сить скасувати ухвалу Господ арського суду м. Києва від 30.08.2011 року у справі № 44/196 та направит и справу на розгляд до суду пе ршої інстанції, посилаючись на порушення судом першої ін станції норм процесуального права.

В обґрунтування своїх вимо г скаржник зазначає, що акт зв іряння взаємних розрахунків за свої правовим змістом є уг одою (правочином), оскільки в н ьому зазначено, що при звірян ні взаємних розрахунків стан ом на 31.10.2009 року за позивачем ра хується заборгованість в сум і 1 572 129, 64 грн., тобто внаслідок пі дписання акту звіряння для с торін настали правові насідк и, а саме - відбулася юридичн о значима дія - визнання поз ивачем вищевказаного боргу, в зв' язку з чим відбулося пе реривання строку позовної да вності щодо зобов' язання по сплаті вказаної заборговано сті, що, в свою чергу, дало відп овідачеві додатковий обсяг п рав, а саме, подовження строку , у межах якого відповідач міг звернутись до суду з вимогою про стягнення заборгованост і.

Отже, скаржник вважає, що су д першої інстанції дійшов по милкового висновку про те, що даний спір не підвідомчий го сподарському суду, оскільки такий спосіб захисту прав та інтересів судом, як визнання недійсним правочину, передб ачений ст. 16 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 21.09.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провад ження та призначено до розгл яду в судовому засіданні 05.10.2011 р оку.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду сп рав у спорах між господарююч ими суб' єктами №01-23/1/3/4 від 03.10.2011 р оку у зв' язку з виробничою н еобхідністю - зайнятістю суд ді Іваненко Я.Л. при розгляді і нших справ та з метою забезпе чення дотримання вимог закон одавства в частині додержанн я процесуальних строків, роз гляд апеляційної скарги у сп раві № 44/196 було доручено колег ії суддів у складі: головуючо го судді - Тищенко О.В., судді в Чорної Л.В., Смірнової Л.Г. від повідно до приписів статті 46, 69 Господарського процесуаль ного кодексу України, статте ю 29 Закону України “Про судоус трій і статус суддів”, на під ставі наказу голови суду № 197-в від 31.05.2011 року, у відповідності до п. 3.1.12 Положення про автомат изовану систему документооб ігу суду, затвердженого ріше нням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30, згідно рішення Зб орів суддів Київського апеля ційного господарського суду , оформленого протоколом від 28.01.2011 року.

Представник позивача в суд овому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційно ї скарги підтримав, просив ап еляційну скаргу задовольнит и, ухвалу Господарського суд у м. Києва від 30.08.2011 року у справ і № 44/196 скасувати та направити справу на розгляд до суду пер шої інстанції.

Представник сторін в судов е засідання 05.10.2011 року не з' яви вся, будучи належним чином по відомленим про час та місце п роведення судового засіданн я по розгляду апеляційної ск арги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенці ї про захист прав людини і осн овоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щод о його цивільних прав та обов 'язків має право на судовий ро згляд упродовж розумного стр оку.

Обов'язок швидкого здійсне ння правосуддя покладається , в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розу мність тривалості судового п ровадження оцінюється в зале жності від обставин справи т а з огляду на складність спра ви, поведінки сторін, предмет у спору. Нездатність суду ефе ктивно протидіяти недобросо вісно створюваним учасникам и справи перепонам для руху с прави є порушенням ч. 1 ст. 6 дано ї Конвенції (§ 66 - 69 рішення Єв ропейського суду з прав люди ни від 08.11.2005р. у справі «Смірнов а проти України»).

Згідно з п. 3.6 роз' яснення Ви щого арбітражного суду Украї ни від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'я влення в засідання господарс ького суду представників обо х сторін або однієї з них спра ва може бути розглянута без ї х участі, якщо неявка таких пр едставників не перешкоджає в ирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судо вого процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не с користався своїми правами, п ередбаченими статтею 22 ГПК Ук раїни та виходячи з того, що яв ка сторін не визнавалася об ов' язковою судом апеляційн ої інстанції, а участь в засід анні суду (як і інші права, пер едбачені статті 22 ГПК України ) є правом, а не обов' язком ст орони, Київський апеляційний господарський суд дійшов ви сновку про можливість розгля ду апеляційної скарги по сут і в судовому засіданні 05.10.2011 рок у за відсутності представник а відповідача.

Відповідно до ч.5 ст.106 Господ арського процесуального код ексу України, апеляційні ска рги на ухвали місцевого госп одарського суду розглядають ся в порядку, передбаченому д ля розгляду апеляційних скар г на рішення місцевого госпо дарського суду.

Колегія суддів апеляційно ї інстанції, переглянувши ос каржувану ухвалу на предмет правильності застосування г осподарським судом м. Києва н орм процесуального права, ді йшла висновку що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням матеріалів сп рави для подальшого провадже ння до господарського суду м . Києва з наступних підстав.

Згідно зі статтею 2 Закону У країни “Про судоустрій і ста тус суддів” суд, здійснюючи п равосуддя на засадах верхове нства права, забезпечує кожн ому право на справедливий су д та повагу до інших прав і сво бод, гарантованих Конституці єю і законами України, а також міжнародними договорами, зг ода на обов'язковість яких на дана Верховною Радою України .

Частиною третьою статті 3 За кону України “ Про судоустрі й і статус суддів” передбаче но, що судова система забезпе чує доступність правосуддя д ля кожної особи в порядку, вст ановленому Конституцією та з аконами України.

Згідно з частиною першою ст атті 7 Закону України “ Про суд оустрій і статус суддів” кож ному гарантується захист йог о прав, свобод та законних інт ересів незалежним і безсторо ннім судом, утвореним відпов ідно до закону. Відповідно до частини першої статті восьм ої ніхто не може бути позбавл ений права на розгляд його сп рави у суді, до підсудності як ого вона віднесена процесуал ьним законом.

Приписами ст. 55 Конституції України встановлено, що прав а і свободи людини і громадян ина захищаються судом. Кожно му гарантується право на оск арження в суді рішень, дій чи б ездіяльності органів держав ної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має пра во будь-якими не забороненим и законом засобами захищати свої права і свободи від пору шень і протиправних посягань .

Конституційний Суд Україн и у рішенні від 30.01.2003 р. № 3-рп/2003 у с праві № 1-12/2003 за конституційним поданням Верховного Суду Ук раїни щодо відповідності Кон ституції України (конституці йності) положень ч. 3 ст. 120, ч. 6 ст. 234, ч. 3 ст. 236 Кримінально-процесу ального кодексу України (спр ава про розгляд судом окреми х постанов слідчого і прокур ора) зазначив, що правосуддя з а своєю суттю визнається так им лише за умови, що воно відпо відає вимогам справедливост і і забезпечує ефективне пон овлення в правах. Загальною д екларацією прав людини 1948 рок у передбачено, що кожна людин а має право на ефективне поно влення в правах компетентним и національними судами у вип адках порушення її основних прав, наданих їй конституціє ю або законом (стаття 8). Право н а ефективний засіб захисту з акріплено також у Міжнародно му пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в К онвенції про захист прав люд ини та основних свобод (статт я 13).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі № 1-2/2002 за конституційни м зверненням Товариства з об меженою відповідальністю “Т орговий Дім “Кампус Коттон к лаб” щодо офіційного тлумаче ння положення ч. 2 ст. 124 Констит уції України (справа про досу дове врегулювання спорів) ви значено, що ч. 2 ст. 124 Конституці ї України передбачає право ю ридичної особи на захист суд ом своїх прав, встановлює юри дичні гарантії їх реалізації , надаючи можливість кожному захищати свої права будь-яки ми не забороненими законом з асобами. Кожна особа має прав о вільно обирати не забороне ний законом засіб захисту пр ав, у тому числі судовий захис т. Суб' єкти правовідносин, у т.ч. юридичні особи, у разі вин икнення спору можуть звертат ися до суду за його вирішення м. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захи сту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції Укр аїни. Держава має забезпечув ати захист прав усіх суб' єк тів правовідносин, в т.ч. у суд овому порядку. Право юридичн ої особи на звернення до суду за вирішенням спору не може б ути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами .

Відповідно до ст.1 Господарс ького процесуального кодекс у України, підприємства, уста нови, організації, інші юриди чні особи (у тому числі інозем ні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність б ез створення юридичної особи і в установленому порядку на були статусу суб'єкта підпри ємницької діяльності (далі - п ідприємства та організації), мають право звертатися до го сподарського суду згідно з в становленою підвідомчістю г осподарських справ за захист ом своїх порушених або оспор юваних прав і охоронюваних з аконом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Код ексом заходів, спрямованих н а запобігання правопорушенн ям.

Згідно з ст. 2 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, господарський суд пору шує провадження у справі за п озовами, зокрема, підприємст в та організацій, які звертаю ться до господарського суду за захистом своїх прав та охо ронюваних законом інтересів .

Завданням суду при здійсне нні правосуддя, в силу ст.2 Зак ону України “Про судоустрій і статус суддів” є, зокрема, за хист гарантованих Конституц ією України та законами, прав і законних інтересів юридич них осіб.

За змістом положень вказан их норм, правом на пред' явле ння позову до господарського суду наділені, зокрема, юриди чні особи, а суд шляхом вчинен ня позовного провадження у с правах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або о спорюються. Встановивши наяв ність у особи, яка звернулася з позовом, суб' єктивного ма теріального права або охорон юваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з' ясовує наявність чи відс утність факту порушення або оспорення і відповідно ухвал ює рішення про захист поруше ного права або відмовляє поз ивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрун тованість заявлених вимог. Р озпорядження своїм правом на захист є диспозитивною норм ою цивільного законодавства , яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права поруше ними, невизнаними або оспорю ваними, можливості застосува ти способи захисту, визначен і законом або договором.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу Україн и цивільні права й обов'язки в иникають із дій осіб, що перед бачені актами цивільного зак онодавства. Кожна особа має п раво на судовий захист.

Захист же цивільних прав - ц е передбаченні законом спосо би охорони цивільних прав у р азі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'є ктивних цивільних прав розум іють закріплені законом мате ріально-правові заходи приму сового характеру, за допомог ою яких проводиться поновлен ня (визнання) порушених (оспор юваних) прав та вплив на право порушника.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом пере дбачені у статті 16 ЦК України.

Відповідно до статті 16 Циві льного кодексу України кожна особа має право звернутися д о суду за захистом свого особ истого немайнового або майно вого права та інтересу. Спосо бами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійс ним;

3) припинення дії, яка порушу є право;

4) відновлення становища, як е існувало до порушення;

5) примусове виконання обов' язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношен ня;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування м айнової шкоди;

9) відшкодування моральної ( немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними ріш ення, дій чи бездіяльності ор гану державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого са моврядування, їхніх посадови х і службових осіб.

Суд може захистити цивільн е право або інтерес іншим спо собом, що встановлений догов ором або законом.

Суд може відмовити у захист і цивільного права та інтере су особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ято ї статті 13 цього Кодексу.

Аналогічні положення міст яться і в пункті 4 частини 2 ста тті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожни й суб'єкт господарювання та с поживач має право на захист с воїх прав і законних інтерес ів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захища ються шляхом, зокрема, припин ення дій, що порушують право а бо створюють загрозу його по рушення.

Як правило, суб' єкт поруше ного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого прав а. Частіше за все спосіб захис ту порушеного права прямо ви значається спеціальним зако ном, який регламентує конкре тні цивільні правовідносини .

Частина 2 статті 20 Господарс ького кодексу України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту пр ав і законних інтересів суб'є ктів господарювання та спожи вачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокре ма, шляхом визнання повністю або частково недійсними акт ів інших суб'єктів, що супереч ать законодавству, ущемляють права та законні інтереси су б'єкта господарювання або сп оживача.

Тобто за змістом вказаної н орми господарські суди розгл ядають на загальних підстава х справи у спорах про визнанн я недійсними актів, прийняти х іншими органами, у тому числ і, актів господарських товар иств, які відповідно до закон у чи установчих документів м ають обов'язковий характер д ля учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Позивач просить визнання н едійсним акт звірки взаємних розрахунків від 31.10.2009 року, яки й підписаний позивачем та ві дповідачем та засвідчений пе чатками підприємств.

Проте, оскаржений акт звірк и від 31.10.2009 року за своїми ознак ами до таких актів не відноси ться, оскільки є внутрішнім д окументом сторін, в якому лиш е відображена точка зору дво х керівників та бухгалтерів на фінансові взаємовідносин и сторін, ніяких автоматични х наслідків щодо сплати визн аченого в акті звірки боргу, с пірний акт не тягне, а тому не може бути актом, який можна ос каржувати за правилами ГПК У країни і визнавати його неді йсним.

Аналогічна позиція виклад ена в постанові Вищого госпо дарського суду України від 17.0 3.2011 року по справі №16/2060.

У пункті 3 інформаційного ли ста Вищого господарського су ду України від 25.11.2005 N 01-8/2229 зазначе но, що господарські суди вирі шують спори у порядку позовн ого провадження, коли склад у часників спору відповідає ст атті 1 ГПК України, а правовідн осини, щодо яких виник спір, но сять господарський характер . Дійшовши висновку, що предме т позову не відповідає встан овленим законом або договоро м способам захисту прав, суд п овинен відмовити у позові, а н е припиняти провадження у сп раві за її непідвідомчістю с уду. Правову позицію Верховн ого Суду України з цього прив оду викладено в постановах в ід 13.07.2004 зі справи N 10/732 та від 14.12.2004 з і справи N 6/11.

У п. 39 Інформаційного листа В ищого господарського суду ві д 12.03.2009, № 01-08/163 "Про деякі питання, п орушені у доповідних записка х про роботу господарських с удів України у другому піврі ччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесу ального кодексу України" вмі щена відповідь на запитання чи повинен господарський суд у розгляді справи за позовом , який не відповідає встановл еним законом або договором с пособам захисту прав, відмов ляти в задоволенні такого по зову або ж припиняти провадж ення у справі здійснено поси лання на постанову Верховног о Суду України, зокрема, від 13.07 .2004 № 10/732 де викладалася правова позиція, згідно з якою, дійшов ши висновку про те, що предмет позову не відповідає встано вленим законом або договором способом захисту прав, суд по винен відмовити у позові, а не припиняти провадження у спр аві за її непідвідомчістю су ду.

Аналогічні питання поруше ні також і у п. 14 інформаційног о листа Вищого господарськог о суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 "Про деякі питання практики заст осування норм Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни, порушені у доповідних з аписках про роботу господарс ьких судів у 2004 році" п. 3 інформа ційного листа Вищого господа рського суду України від 25.11.2005 № 01-8/2229 "Про деякі питання практик и застосування норм Господар ського процесуального кодек су України, порушені у допові дних записках про роботу гос подарських судів у І піврічч і 2005 року" і п. 3 інформаційного л иста Вищого господарського с уду України від 13.08.2008 № 01-8/482 "Про де які питання практики застосу вання норм Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, порушені у доповідних запи сках про роботу господарськи х судів у першому півріччі 2008 р оку".

Отже, для вирішення даного с пору по суті місцевий господ арський суд мав би встановит и правову природу спірного а кту і правовідносин та на під ставі цього визначити чи дос ягли сторони всіх істотних у мов характерних для даного в иду правовідносин, в залежно сті від чого задовольнити по зовні вимоги, або ж відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, вирішуючи пере даний на розгляд місцевому г осподарському суду спір по с уті, суд першої інстанції пов инен встановити наявність у особи, яка звернулась з позов ом, суб' єктивного матеріаль ного права або охоронюваного законом інтересу, та у випадк у відсутності права на позов - відмовити в задоволенні п озову.

Місцевим господарським су дом не було враховано вимоги чинного законодавства Украї ни, позицію Верховного Суду У країни, Вищого господарськог о суду України, тощо, що призве ло до неправомірного припине ння провадження у справі.

Згідно зі ст. 104 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни підставами для скасува ння або зміни рішення місцев ого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обста вин, що мають значення для спр ави;

2) недоведеність обставин, щ о мають значення для справи, я кі місцевий господарський су д визнав встановленими;

3) невідповідність виснов ків, викладених у рішенні міс цевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильн е застосування норм матеріал ьного чи процесуального прав а.

Відповідно до частини 2 стат ті 106 Господарського процесуа льного кодексу України, вста новлено, що апеляційні скарг и на ухвали місцевого господ арського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господа рського суду.

Відповідно до ст. 106 Господар ського процесуального кодек су України у випадках скасув ання апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятт і позовної заяви або заяви пр о порушення справи про банкр утство, про повернення позов ної заяви або заяви про поруш ення справи про банкрутство, зупинення провадження у спр аві, припинення провадження у справі, про залишення позов у без розгляду або залишення заяви у провадженні справи п ро банкрутство без розгляду справа передається на розгля д місцевого господарського с уду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висно вку, що доводи скаржника, викл адені в апеляційній скарзі, с простовують висновки господ арського суду першої інстанц ії, а отже апеляційна скарга П ублічного акціонерного това риства по газопостачанню та газифікації “Дніпропетровс ькгаз” підлягає задоволенню , а оскаржувана ухвала Господ арського суду м. Києва від 30.08.2011 року у справі № 44/196 - скасуван ню, з направленням матеріалі в справи №44/196 для подальшого пр овадження до Господарськог о суду м. Києва.

Враховуючи викладене, керу ючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарс ького процесуального кодекс у України, Київський апеляці йний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публ ічного акціонерного товарис тва по газопостачанню та газ ифікації “Дніпропетровськг аз” задовольнити, ухвалу Гос подарського суду м. Києва від 30.08.2011 року у справі № 44/196 скасува ти.

Матеріали справи №44/196 переда ти для подальшого провадженн я до Господарського суду м. Ки єва

Постанова набирає законно ї сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищо го господарського суду Украї ни протягом двадцяти днів з д ня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді