Постанова

від 03.06.2008 по справі 2/293-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/293-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 03 червня 2008 р.                                                                                    № 2/293-07  

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Херсоні, м. Херсон (далі –відділення виконавчої дирекції Фонду)

на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2007

зі справи  № 2/293-07

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду

до відкритого акціонерного товариства “Мегабанк”, м. Харків (далі –ВАТ “Мегабанк”) в особі його Херсонського центрального регіонального відділення, м. Херсон (далі –Банк)

про стягнення 5 740, 81 грн.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –відкрите акціонерне товариство “Херсонські комбайни”, м. Херсон (далі –ВАТ “Херсонські комбайни”).

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про стягнення 5 740, 81 грн. у рахунок несплачених страхових внесків

Рішенням господарського суду Херсонської області від 13.09.2007 (суддя Скобєлкін С.В.) позов задоволено, як зазначено в цьому рішенні, частково; з Банку стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 5 740, 81 грн. у рахунок несплачених страхових внесків; на Банк покладено судові витрати у справі. У прийнятті зазначеного рішення суд з посиланням на приписи статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі –Закон) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2007 (колегія суддів у складі: Хуторной В.М. –головуючий, судді Зубкова Т.П. і Коробка Н.Д.): задоволено апеляційні скарги Банку і ВАТ “Херсонські комбайни”; рішення місцевого господарського суду в даній справі скасовано; у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначеної постанови суд також з посиланням на приписи статті 49 Закону та названої Інструкції виходив з неправомірності стягнення з відповідача у справі суми страхових внесків 5 740, 81 грн.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з цієї справи, а рішення місцевого господарського суду від 13.09.2007 залишити без змін. Скаргу мотивовано прийняттям зазначеної постанови з порушенням норм матеріального права.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання не з'явилися.

За результатами відповідного розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судом першої інстанції у справі встановлено, що:

- “у ході співставлення страхових внесків, які повинні бути перераховані при отриманні заробітної плати ВАТ “Херсонські комбайни” через розрахункові рахунки Херсонську філію ВАТ “Мегабанк” до відділення ВД ФСНВ у м. Херсоні”, виявлено, що 27.03.2007 Банк при отриманні платіжного документа на видачу коштів для виплати заробітної плати працівникам ВАТ “Херсонські комбайни” в сумі 163 836 грн. не забезпечив перерахування страхових внесків;

- відділення виконавчої дирекції Фонду нарахувало Банку суму несплачених страхових внесків –5 740, 81 грн. і направило йому претензію від 04.07.2007 № 02-25-505-28/1678 про відшкодування даної суми; у задоволенні цієї претензії Банком було відмовлено;

- “з участю начальника відділу реєстрації Фонду, провідного спеціаліста відділу реєстрації Фонду та головного бухгалтера ВАТ “Херсонські комбайни” було складено “Співставлення страхових внесків, які повинні бути перераховані при отриманні заробітної плати через ХФ ВАТ “Мегабанк” та фактично перерахованих внесків до відділення ВД ФСНФ у    м. Херсоні за 2006-2007 роки”. У згаданому документі зазначено, що “у березні 2007 року при перерахуванні грошей 06.03.2007р. та 26.03.2007 року перерахування внесків до Фонду банком здійснювалось, а 27.03.2007 року при такому ж перерахуванні заробітної плати, банк не зробив перерахувань внесків до Фонду позивача”.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- ВАТ “Херсонські комбайни” 26.03.2007 подало до Банку платіжне доручення № 10 на суму 996 грн. з призначенням платежу: страхові внески по зарплаті лютого місяця 2007 року;

- 27.03.2007 до Банку надійшло платіжне доручення названого товариства від 26.03.2007 № 11 на суму 163 836 грн. з призначенням платежу: заробітна плата працівників за лютий місяць 2007 року для перерахування їх в “інший банк, який повинний здійснити зарахування коштів на карткові рахунки своїх працівників”;

- підтвердженням сплати “страхових внесків від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, утриманих від заробітної плати” за лютий 2007 року є платіжне доручення № 10, яке надійшло до Банку 26.03.2007, тобто на день раніше, ніж платіжне доручення від 26.03.2007 № 11 на суму 163 836 грн., а відтак Банк, за висновком апеляційного господарського суду, правомірно провів банківську операцію з перерахування заробітної плати без додаткового витребування доказів сплати страхових внесків.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача суми 5 740, 81 грн. у рахунок несплачених страхових внесків.

З установлених попередніми судовими інстанціями обставин справи вбачається, що правовідносини у ній є предметом регулювання Закону.

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі –КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) –це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.  

Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон.    

Відповідно до статей 15, 16, 18 Закону страхування від  нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків (далі –Фонд) -  некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням; управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців; безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція; робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного значення.  

Згідно з частиною першою та другою статті 46 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок, зокрема, капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників.

За змістом статті 52 Закону саме відділенням виконавчої дирекції надано право на стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду та адміністративно-господарських санкцій.

Частиною першою статті 55 цього Закону передбачено судовий порядок вирішення наявних спорів.

У пункті 11 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” також зазначено, що:

- відповідно до статті 14 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхові фонди є органами, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять збір та акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами;

- отже, у відповідних правовідносинах виконавчі дирекції Фондів соціального страхування, їх робочі органи виступають як суб'єкти владних повноважень у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, у даному випадку відділення виконавчої дирекції Фонду виступає саме як суб'єкт владних повноважень у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому даний спір є публічно-правовим та відповідно до приписів статті 4 і частини другої статті 17 КАС України (за відсутності встановленого законом іншого порядку його судового вирішення) на нього поширюється компетенція адміністративних судів.

Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.

Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, місцевим та апеляційним господарськими судами в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.

Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.

У свою чергу, розгляд попередніми судовими інстанціями публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.

Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ           № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України у м. Херсоні задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 13.09.2007 та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 20.11.2007 зі справи № 2/293-07 скасувати.

Справу передати до господарського суду Херсонської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов