Постанова

від 22.05.2008 по справі 26/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/19

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.05.2008                                                                                           № 26/19

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - Сирокомський Л.М.

 від відповідача - Савчин Є.Д.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.03.2008

 у справі № 26/19  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрін"

 до                                                   Підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Фалбі"

 про                                                  стягнення 180526,47 грн.

ВСТАНОВИВ:

 ТОВ «Катрін» звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства  з обмеженою відповідальністю «Фалбі» заборгованість по орендній платі за 7 місяців у розмірі 113707,4 грн., неустойку за прострочення повернення приміщення у розмірі 48729,6 грн., пеню у розмірі 15237,45 грн., 3% річних за користування коштами у розмірі 2857,02 грн., всього 180526,47 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 20.03.2008 року у справі № 26/19 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач  подав на нього апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією відповідач неодноразово уточнював вимоги апеляційної скарги, подаючи до суду відповідні заяви. В остаточній редакції заяви про уточнення до апеляційної скарги відповідач просив суд скасувати рішення першої інстанції частково, позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача 13392,33 грн. заборгованості по орендній платі, 5739,57 грн. неустойки за прострочення повернення приміщення, 1794,72 грн. пені, 336,51 грн. 3%  річних.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального  права.

Зокрема заявник посилається на те, що місцевим судом безпідставно взято до уваги в якості орендної ставки здійснену позивачем оцінку орендованого відповідачем майна. Відповідач стверджує, що договору з позивачем ним укладено не було, а отже зобов'язання відповідача по сплаті  орендної  плати та  неустойки виникли з договору оренди від 31.12.2004 р. та додаткової угоди від 02.04.2007 р.                                 

Позивач просив суд рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає  наступне.

31.12.2004 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства  з обмеженою відповідальністю «Фалбі» був укладений договір оренди № 1373/1 нерухомого майна, що належить до державної власності.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало, а Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства  з обмеженою відповідальністю «Фалбі» прийняло в строкове платне користування державне нерухоме майно – приміщення площею 150,45 кв. м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бажова, 15/20 та перебуває на балансі ВАТ «Радікал», але не увійшло до його статутного фонду.

У п. 3.1 орендна плата була встановлена у розмірі 379,2 грн.

02.04.2007 р. між сторонами був укладений додатковий договір № 1 про внесення змін до договору оренди № 1373/1 від 31.12.2004 р.

Згідно з п. 2 вказаного договору сторони змінили розмір орендної плати, встановлений  п. 3.1 договору оренди, збільшивши його до 1913,19 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із тим, що ТОВ «Катрін» вважає, що оскільки воно є власником орендованого позивачем приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2006 р., укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, до нього перейшли усі права та обов'язки орендодавця за договором оренди, і відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату у розмірі 16243,2 грн. на місяць на користь ТОВ «Катрін». Відповідач проти цього заперечує, стверджуючи, що позивачем в односторонньому порядку було встановлено розмір орендної плати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги Товариства  з обмеженою відповідальністю «Катрін» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1  ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

У відповідності до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 770  Цивільного кодексу України  у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2006 р., укладеного ТОВ «Катрін» з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву до позивача перейшло право власності на нерухоме майно, що є об'єктом оренди за договором оренди № 1373/1 від 31.12.2004 р., а отже на підставі ч. 1 ст. 770  Цивільного кодексу України  перешли права та обов'язки наймодавця.

Як встановлено судом  та підтверджено сторонами у судовому засіданні, відповідач не виконував обов'язку по сплаті орендної плати за період з червня по грудень 2007 року.

Крім того на підставі п. 10.1 договору оренди, строк оренди закінчився 30.09.2007 р.

Згідно п. 2.4 договору оренди відповідач зобов'язався повернути майно орендодавцю після закінчення договору оренди.

Вказаного обов'язку відповідач не виконав.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказано вище, у додатковому договорі № 1 від 02.04.2007 р. сторони встановили орендну плату у розмірі 1913,19 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про те, що розмір орендної плати за один місяць становить 16243,20 грн.

В силу ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Матеріали справи не містять доказів укладення сторонами додаткової угоди до договору щодо збільшення розміру орендної плати до 16243,20 грн., а отже судом приймаються до уваги зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати, внесені додатковим договором № 1 від 02.04.2007 р.

Таким чином, заборгованість відповідача по орендній платі за 7 місяців становить 13392,33 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України  якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Сторонами доведено суду, що строк прострочення повернення орендованого приміщення відповідачем становить 3 місяці.

Як вбачається з розрахунку до позовної заяви, користуючись правом, наданим вищенаведеною статтею, позивач висунув вимогу про стягнення неустойки у розмірі місячної орендної плати за час прострочення, а не подвійної орендної плати за час прострочення. Суд не наділений повноваженнями збільшувати розмір неустойки, встановленої до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене,  за прострочення повернення орендованого приміщення стягненню з відповідача на користь  позивача підлягає неустойка у розмірі 5739,57 грн.

На підставі п. 3.5 договору оренди за порушення внесення орендних платежів відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1794,72 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 336,51 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню в цій частині.

Отже, рішення Господарського суду м. Києва від 20.03.2008 р. у справі № 26/19 про задоволення позову Товариства  з обмеженою відповідальністю «Катрін» у повному обсязі підлягає зміні.

Керуючись  ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2008 р. у справі № 26/19 змінити, виклавши у наступній редакції:

2.          Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства  з обмеженою відповідальністю «Фалбі»(м. Київ, вул. Потєхіна, 12, код ЄДРПОУ 21568905) на користь Товариства  з обмеженою відповідальністю «Катрін»(м. Київ, вул. Ялтинська, 22, код ЄДРПОУ 16465020) 13392,33 грн. основного боргу, 5739,57 грн. неустойки, 1794,72 грн. пені, 336,51 грн. 3% річних, 212,63 грн. державного мита та 13,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю «Катрін» (м. Київ, вул. Ялтинська, 22, код ЄДРПОУ 16465020) на користь  Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства  з обмеженою відповідальністю «Фалбі»(м. Київ, вул. Потєхіна, 12, код ЄДРПОУ 21568905) 796,5 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

6.          Доручити Господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 27.05.08 (відправлено)