Рішення

від 22.06.2011 по справі 55/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  55/270

22.06.11

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія 2010», м.Київ

до Корпорації «Альтіс-Холдинг», м.Київ

про: про зобов’язання передати майно

за участю уповноважених представників:

від Позивача –  не з’явився

від Відповідача –ОСОБА_1 –(довір. № б/н від 17.01.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія 2010», м.Київ  (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Корпорації «Альтіс-Холдинг»,м.Київ (далі-Відповідач) якою просить суд зобов’язати Відповідача забезпечити доступ до складу та можливість Позивачу вивезти придбаний та оплачений товар відповідно до Специфікації –Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу товару № БМК/11 від 10.03.2011р.

22.06.2011р. через канцелярію суду від Позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання. Крім того, Позивач надав для залучення до матеріалів справи Витяг з ЄДРПОУ станом на 22.06.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

В судовому засіданні 22.06.2011р. від Відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого, Відповідач визнав позов, проте зазначив, що через незалежні від Відповідача причини виконати зобов’язання не має можливості. Крім того, Відповідач просив суд відкласти розгляд справи.

Суд відмовив у задоволенні клопотань Позивача та Відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки наданих Позивачем документів цілком достатньо для вирішення справи по суті.

Представники у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

В судове засідання 22.06.2011р. представник Позивача не з’явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення Відповідача,  суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем (Покупець) та Відповідачем (Продавець) 10.03.2011 року було укладено Договір купівлі-продажу товару № БМК/11.

Відповідно до умов зазначеного Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність Позивача будівельні матеріали в кількості, що визначені у Специфікації - Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу товару № БМК/11 від 10.03.2011 року.

Відповідно до п. 3.1. Договору, надання товарів у розпорядження Покупця здійснюється у місцезнаходженні товарів, згідно п. 1.5. Договору - склад Продавця - вул. Комсомольська, 12-6, в с. Проців Бориспільського району Київської області, протягом 3 (трьох) календарних днів після оплати загальної ціни товару.

На виконання умов зазначеного Договору Позивач здійснив повну оплату вартості товару у розмірі 2 248 923,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 08.04.2011 року, яке міститься в матеріалах справи.

Завантаження та вивезення придбаного та оплаченого товару Покупець відповідно до Договору (п.3.1.2) здійснює самостійно, проте, прибувши до базису поставки - до складу Продавця, Позивач був позбавлений можливості здійснити вивезення товару.

Таким чином, Відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу товару від 10.03.2011 року № БМК/11 не надав товар у розпорядження Позивача.

З урахування вищевикладеного, Позивач звернувся з вказаним позовом про зобов’язання Відповідача забезпечити доступ до складу та можливість Позивачу вивезти придбаний та оплачений товар відповідно до Специфікації –Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу товару № БМК/11 від 10.03.2011р.

Відповідач визнав позов, проте зазначив, що через незалежні від нього причини виконати зобов’язання не має можливості

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що  підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність цього спору полягає у спонуканні Відповідача забезпечити доступ до складу та можливість Позивачу вивезти придбаний та оплачений товар відповідно до Специфікації –Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу товару № БМК/11 від 10.03.2011р.

Згідно ч.1. ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу  України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов’язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України)  і згідно ст. 629 ЦК України є обов’язковим до виконання сторонами.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу  України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

З вищезазначених норм вбачається, що договорі за своєю суттю є домовленістю, в якій втілюється вільне волевиявлення його сторін, автономія їх волі, а його особливістю є те, що він є юридичним фактом, який слугує підставою для виникнення цивільних прав і обов’язків. Договір є також однією з підстав виникнення цивільно-правового зобов’язання. Зобов’язання, що виникло і діє, породжує для однієї сторони право вимагати, а для іншої сторони - обов’язок виконувати певну відому дію (надати послугу) або ж утриматися від неї. Належне виконання зобов’язання –це, передусім, виконання його відповідно до умов договорів та інших актів законодавства. Пріоритетність умов договору дає можливість його сторонам обрати такий конкретний варіант виконання зобов’язання, який би найбільшою мірою відповідав їхнім інтересам, оскільки сторони в договорі можуть відступати від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за Договором купівлі-продажу № БМК/11 від 10.03.2011р. щодо передачі у власність придбаного товару.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

На виконання умов зазначеного Договору Позивач здійснив повну оплату вартості товару у розмірі 2 248 923,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 51 від 08.04.2011 року, яке міститься в матеріалах справи.

Завантаження та вивезення придбаного та оплаченого товару Покупець відповідно до Договору (п.3.1.2) здійснює самостійно, проте, прибувши до базису поставки - до складу Продавця, Позивач був позбавлений можливості здійснити вивезення товару.

Таким чином, Відповідач в порушення умов Договору купівлі-продажу товару від 10.03.2011 року № БМК/11 не надав товар у розпорядження Позивача.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна сторона має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільного права та інтересів можуть бути примусове виконання обов’язку в натурі.

Виходячи із змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковою умовою для застосування судом певного способу захисту права є факт його порушення (невизнання або оспорювання) Відповідачами, що, у світлі заявлених Позивачем вимог, у повній мірі узгоджується із положеннями ст. 392 Цивільного кодексу України.

Отже, враховуючи що підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір купівлі-продажу №БМК/11 від 10.03.2011р., в якому передбачено обов’язок Відповідача надання товарів у розпорядження Покупця за цим Договором у місцезнаходженні товарів (базис поставки за цим Договором є EXW склад Продавця –вул.Комсомольська, 12-б в с.Проців Бориспільського району Київської області), протягом 3 (трьох) календарних днів після оплати Покупцем загальної ціни товару на підставі договору купівлі-продажу № БМК/11 від 10.03.2011р. підлягають задоволенню.

Натомість, суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Відповідачу та будь-яким третім особам чинити будь-які перешкоди у збереженні товару у належному стані, використовувати товар та посягати на його цілісність та якість, з урахуванням наступного:

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь–якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов’язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.

При цьому, у світлі приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної  обов’язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в даному випадку –Позивача.

Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження як існування обставин, вказаних у клопотанні про вжиття забезпечувальних заходів, так і характеру впливу таких обставин на виконання  рішення у цій справі.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу  України судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 43, 22, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  «Будівельо-монтажна компанія 2010», м.Київ задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов’язати Корпорацію «Альтіс-Холдинг», м.Київ (03146 м.Київ, вул.Качалова, 5-в, код ЄДРПОУ 32048530) забезпечити доступ до складу (вул.Комсомольська, 12-б в с.Проців Бориспільського району Київської області) та можливість Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія 2010»(03680 м.Київ, вул.Кільцева дорога, 4 , корп.№55, код ЄДРПОУ 37311359) вивезти придбаний та оплачений товар відповідно до Специфікації –Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу № БМК/11 від 10.03.2011р.

3. Стягнути з  Корпорації «Альтіс-Холдинг», м.Київ (03146 м.Київ, вул.Качалова, 5-в, код ЄДРПОУ 32048530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія 2010»(03680 м.Київ, вул.Кільцева дорога, 4 , корп.№55, код ЄДРПОУ 37311359) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 22.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 24.06.2011р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                               Н.І. Ягічева