Рішення

від 11.07.2011 по справі 2о-231/11

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2о-231/11

"11" липня 2011 р.  року                                                                                м. Сімферополь

Залізничний районний суд м.Сімферополя Автономної Республіки Крим, в складі:

                                            головуючого судді – Гоцкалюка В.Д.

                                                     при секретарі – Іоновій А.О.

                       за участю народних засідателів – Сінцової О.А., Мистюк С.А.  

                                                          прокурора – Євтушенко Д.Ф.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за заявою Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку, -

В С Т А Н О В И В:

КРУ «КПЛ №1» звернувся до суду з заявою про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку, так як його лікування можливо тільки в умовах стаціонару, тому що ОСОБА_1 страждає тяжким психічним хронічним захворюванням – Параноідальною шизофренією, що може спричинити за собою здійснення соціально-небезпечних дій по відношенню до родичів, сусідів та його самого.

У судовому засіданні представник КРУ «КПЛ №1» підтримав заяву про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку, тому що він страждає психічним захворюванням, та являє собою в теперішній час соціальну загрозу для суспільства.

ОСОБА_1 у судовому засіданні не погодився з доводами, які викладені в заяві, та пояснив що, зараз немає необхідності його госпіталізувати, оскільки він не є хворим, а жителі населеного пункту де він проживає просто його переслідують.  

Представник ОСОБА_1 – його мати ОСОБА_2 підтримала заяву КРУ «КПЛ №1» про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку, вважає, що її син страждає психічним захворюванням, та являє собою в теперішній час соціальну загрозу.

Адвокат ОСОБА_3 у зв’язку з його позицією в даній справі, в судовому засіданні, поклався на розсуд суду.  

Суд, заслухав пояснення учасників процесу, думку прокурора, який гадав, що заява підлягає задоволенню, приходить до висновку, що заява КРУ «КПЛ №1» обґрунтована та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1998 року є психічно хворим. В 1998 році йому було встановлено діагноз: гострий поліморфний психічний розлад із симптомами шизофренії. В 2004 році також проходив лікування в КРУ «КПЛ №1» за тим же діагнозом. В 2007 році також проходив лікування, де йому було встановлено діагноз: Шизофренія, параноідна форма. Після виписки симптоматика залишилась як і раніше. Пише в різні інстанції з вимогами захистити його, покарати сусідів. Заявляв, що покінчить життя самогубством, якщо стеження та дискримінація не закінчиться. Неодноразово стукав в двері сусідів, ганявся за їх унуками. Таким чином, госпіталізація обумовлена агресивною бредовою поведінкою.             

Згідно висновку комісії лікарів-психіаторів  від 07 липня 2011 року ОСОБА_1 страждає тяжким психічним хронічним захворюванням – Параноідальною шизофренією. На даний час психічний стан обумовлюється галюциноторно-параноідною симптоматикою з домінуючими бредовими ідеями переслідування, шкоди в адресу конкретних осіб (сусідів). Хворобливі переживання встановлюють його поведінку, оскільки вдома скоював та продовжує виявляти реальні наміри скоїти дії. Які становлять безпосередню загрозу для оточуючих. Не усвідомлює свій стан, до своїх дій відносить без критики, відмовляється від будь-якої психіатричної допомоги. Являє суспільну небезпеку для себе та оточуючих. Його лікування можливе лише в умовах психічного стаціонару, оскільки потребує довготривалої медикаментозної терапії, від якої він відмовляється в силу відсутності критики. Ненадання кваліфікованої психіатричної допомоги суттєво погіршить його психічний стан здоров’я.    

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її  обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановлені в особи тяжкого психічного розладу внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Таким чином, виходячи із змісту вищевказаної норми права, примусова госпіталізація до особи, страждаючої тяжким психічним розладом, лікування якого можливе лише в умовах стаціонару, може бути застосована при встановленні фактів скоєння діянь яки являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих та для самої особи, страждаючої психічним розладом, а також неможливості самостійно задовольняти свої життєві потреби.

В ході судового засідання, суду було представлено достатньо доказів, яки свідчили про реальні наміри ОСОБА_1 скоїти дії, які представляють собою безпосередню небезпеку для оточуючих.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

На підставах вищевказаного, ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу», керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212, 213, 215, 282 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Заяву Кримської республіканської установи «Клінічна психіатрична лікарня №1» про надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку – задовольнити.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, госпіталізувати в Кримську республіканську установу «Клінічна психіатрична лікарня №1» в примусовому порядку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.