Рішення

від 11.04.2008 по справі 29/27

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.08                                                                                                        

Справа № 29/27

За

позовом:

приватного

підприємства „Галицька варта”, м. Львів-Винники,

до

відповідача:

Струтинського

державного спиртового заводу, с. Струтин,

про:

стягнення

160'722,50 грн.

Суддя

М. Синчук

За

участю представників:

позивача:

не

з'явився,

відповідача:

Сагатий

В. Р. -дор. від 31.03.2008 р. №110.

На

розгляд Господарського суду Львівської області подано позов приватного

підприємства „Галицька варта” до Струтинського державного спиртового заводу про

стягнення 160'722,50 грн. Ухвалою від 18.02.2008 р. провадження у справі

порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на

17.03.2008 р. Розгляд справи відкладено на 31.03.2008 р. В судовому засіданні

31.03.2008 р. оголошено перерву до 08.04.2008 р. 

Позовні

вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач в порушення умов договору

безвідсоткової позики грошей від 04.05.2007 р. не повернув коштів у сумі

140'000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3% річних у сумі 2'512,50

грн., а також інфляційні збитки в сумі 18'210,00 грн.

В

судовому засіданні 31.03.2008 р. відповідачем подано відзив на позов, яким

визнав основний борг в сумі 140'000,00 грн. у повному обсязі.

Однак,

позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку з тим,

що відповідач і надалі не сплачує суми заборгованості. Просить стягнути з нього

140'000,00 грн. основного боргу, 9'983,57 грн. пені, 3'484,97 грн. -3% річних,

27'640,00 грн. інфляційних збитків, що разом становить 181'108,54 грн.

В

судовому засіданні 08.04.2008 р. відповідач проти збільшення позовних вимог в

частині стягнення пені заперечив, оскільки договором між сторонами не було

передбачено нарахування неустойки. Крім того, господарським судом порушено

провадження у справі про банкрутство відповідача, уведено мораторій на

задоволення вимог кредиторів. Просить відмовити в задоволення вимог про стягнення

6'531,52 грн. пені.

Що

стосується 3% річних та інфляційних збитків, то відповідач вказані суми визнає

частково, до моменту порушення провадження у справі про банкрутство -15.02.2008

р.

Представник

позивача наполягає на задоволенні позову у повному обсязі, вважає, що розмір

штрафних санкцій встановлено ч. 6 ст. 231 ГК України -облікова ставка

Національного банку України. В заяві про уточнення позовних вимог від

10.04.2008 р. зменшує належну до стягнення пеню до суми 8'257,72 грн. Що

стосується інфляційних втрат та 3% річних, то вони не є заходами

відповідальності, а тому до них не застосовується норма Закону України

"Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом".

Вислухавши

представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між

сторонами по справі укладено Договір безвідсоткової позики грошей від

04.05.2007 р. (надалі -Договір). Предметом договору є грошова сума (200'000,00

грн.), яку позивач передає у власність відповідача, а відповідач зобов'язується

повернути таку ж суму коштів.

На

виконання умов Договору позивачем сплачено 200'000,00 грн. (платіжні доручення

№1 від 08.05.2007 р. на суму 100'000,00 грн., №2 від 11.05.2007 р. на суму

100'000,00 грн.).

Відповідно

до положень п. 4.1 Договору строк надання позики становить два місяці з моменту

списання грошових коштів з банківського рахунку позивача.

Ухвалою

Господарського суду Львівської області від 15.02.2008 р. порушено провадження у

справі про банкрутство Струтинського державного спиртового заводу, уведено

мораторій на задоволення вимог кредиторів.

При

винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно

до ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та

інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські

зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів,

договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання

-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до

положень п. 4.1 Договору відповідач зобов'язаний був повернути 100'000,00 грн.

08.07.2007 р., та ще 100'000,00 грн. -11.07.2007 р. Однак, взятий на себе

обов'язок виконав частково. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з

відповідача 140'000,00 грн. основного боргу є обгрунтованими, доведені

зібраними по справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Відповідно

до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання

грошових зобов'язань" платники 

грошових  коштів  сплачують 

на  користь одержувачів цих коштів

за прострочку платежу пеню  в  розмірі, 

що

встановлюється

за згодою сторін. Отже, з положень спеціального нормативно-правового акта

потрібно зробити висновок, що розмір пені за порушення грошового зобов'язання

повинен бути погоджений обома сторонами. Крім того, вимога щодо письмової форми

правочину для встановлення такого способу забезпечення виконання зобов'язання,

як неустойка (штраф, пеня), встановлена також і положеннями ст. 547 ЦК України.

Однак, сторони не погодили у договорі розмір пені за порушення грошового

зобов'язання. У зв'язку з цим суд не бере до уваги посилання позивача на

положення ч. 6 ст. 231 ГК України та вважає вимоги позивача в частині стягнення

пені необґрунтованими та безпідставними.

Що

стосується вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, суд

зазначає таке.

Заборгованість

в сумі 140'000,00 грн. у відповідача виикла внаслідок невиконання умов

Договору. Отже, вказаний борг за одержані послуги на підставі договору є

грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні ст. 1 Закону

України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його

банкрутом". Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається

також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору і на

інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним

законодавством.

Такі

підстави передбачені, зокрема, ст. 625 ЦК України, згідною з якою боржник, який

прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час

прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший

розмір процентів не встановлений договором або законом. У зв'язку з цим

грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена

з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Таким

чином, сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних

підлягає стягненню за увесь час користування цими коштами, незалежно від дії

мораторію. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3'484,97 грн. -3%

річних та 27'640,00 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що

підлягають до задоволення.

Оскільки

в позові відмовлено частково, суд покладає судові витрати на обидві сторони

пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи

наведене, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального

кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.          У позові відмовити частково.

2.          В задоволенні вимог про стягнення 8'257,72 грн.

відмовити.

3.          Стягнути зі Струтинського державного спиртового заводу (адреса:

с. Струтин, Золочівський район, Львівська область, 80743; код ЄДРПОУ 00374717)

на користь приватного підприємства "Галицька варта" (адреса: вул.

Горького, 2а, м. Львів-Винники, 79495; код ЄДРПОУ 32053650) 140'000,00 грн.

основного боргу, 3'484,97 грн. -3% річних, 27'640,00 грн. інфляційних втрат,

1'711,25 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 112,57 грн.

відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                            

Синчук М.М.