Рішення

від 18.06.2008 по справі 20/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

20/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовом     Громадської організації –садівничого товариства «Зазим'є-17»

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦЕНТР»

Про                     визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, спростування

                        недостовірної інформації

                                                                                                        Суддя  Палій В.В.

                                                                                                                 Секретар Молочна Н.С.                                                                                                 

Представники:

Від позивача                     Абросімова О.В.- предст. (дов. від 12.02.2008р.)

Від відповідача          Лебедєв Ю.В.- предст. (дов. від 31.03.2008р.)

Обставини  справи:

          Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦЕНТР»про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, спростування недостовірної інформації, яка була розміщена у друкованому засобі масової інформації –виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»№166 від 27.06.2006р. у статті «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ»та у №132 (930) від 16.06.2007р. у статті «КАК УНИЧТОЖИТЬ РАЙ». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дана недостовірна інформація завдає шкоди діловій репутації позивача, яка виражається у пониженні, підриві авторитета товариства, у формуванні думки читачів про незаконний характер діяльності позивача.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2008р. порушено провадження у справі №20/123 та прийнято позовну заяву до розгляду. Розгляд справи призначено на 09.04.2008р.

          09.04.2008р. судом одержано заяву від відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що позивач не надіслав відповідачу позовну заяву, чим унеможливив підготовку заперечення на позовну заяву та збирання доказів.

          У судовому засіданні 09.04.2008р. клопотання судом не задоволено, оскільки до позовної заяви додано докази її надсилання на адресу відповідача.

          У судовому засіданні 09.04.2008р. оголошено перерву до 07.05.2008р., для надання можливості представнику відповідача підготувати відзив на позовну заяву.

          18.04.2008р. судом одержано клопотання від позивача про долучення до матеріалів справи доказу направлення на адресу відповідача адвокатського запиту, з метою одержання інформації про осіб - авторів статей, які містять інформацію, що не відповідає дійсності.

          У судовому засіданні 07.05.2008р. клопотання позивача про долучення  до матеріалів справи доказу направлення на адресу відповідача адвокатського запиту судом задоволено.

          У судове засідання 07.05.2008р. представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не надав.

          У зв'язку з наведеним, розгляд справи 07.05.2008р. відкладено.

          26.05.2008р. судом одержано відзив на позовну заяву від відповідача, у якому відповідач заперечив проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві.

          28.05.2008р. судом одержано клопотання від позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

          У судовому засіданні 28.05.2008р. клопотання судом задоволено.

          З метою витребування додаткових та неподаних документів по справі,  розгляд 28.05.2008р. відкладено. Ухвалою від 28.05.2008р. відповідача зобов'язано надати суду письмові  пояснення із наданням відповідних доказів щодо особи, яка є засновником друкованого видання «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»та особи, яка є редакцією зазначеного друкованого видання, надати суду інформацію про автора (авторів) статей «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ»та «КАК УНИЧТОЖИТЬ РАЙ»і з зазначенням прізвища, ім 'я. по-батькові зазначених осіб (у разі написання статей під псевдонімом), адреси, інформації про те, чи є зазначені особи штатними (нештатними) працівниками, надати суду установчі документи засобу масової інформації (друкованого видання «Газета по-киевски»).

          10.06.2008р. судом одержано заяву від відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про спростування інформації, яка була розміщена у друкованому засобі масової інформації –виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»№166 від 27.06.2006р.,  у зв'язку з чим, відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.

У судовому засіданні 10.06.2008р. представник позивача надав суду письмові заперечення на відзив відповідача.

Представник позивача в усних поясненнях пояснив, що відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Відповідно до ч. 3 даної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

           Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2007р. відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом Громадської організації –садівничого товариства «Зазим'є-17»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦЕНТР»про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, завданої розповсюдженням відомостей, що не відповідають дійсності.

Таким чином, річний строк позовної давності для пред'явлення вимоги про спростування недостовірної інформації, поміщеної у друкованому засобі масової інформації –виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»№166 від 27.06.2006р. переривався, тобто станом на час звернення з позовом до Господарського суду міста Києва ( 13.03.2008р.) річний строк позовної давності не сплив.

У судовому засіданні 10.06.2008р. судом оголошено перерву до 18.06.2008р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.06.2006р. у друкованому засобі масової інформації –виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»№166 від 27.06.2006р. було надруковано  статтю «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ».

16.06.2007р. у друкованому засобі масової інформації –виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ» №132 (930) від 16.06.2007р. було надруковано статтю «КАК УНИЧТОЖИТЬ РАЙ».

Відповідно до інформації, яка міститься на зворотному боці останніх сторінок газет, засновником друкованого засобу масової інформації «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»є відповідач.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»до суб'єктів діяльності друкованих засобів масової інформації належать засновник (співзасновники) друкованого засобу масової інформації, його редактор (головний редактор), редакційна колегія, редакція, трудовий колектив редакції, журналістський колектив, журналіст, автор, видавець, розповсюджувач.

Засновник (співзасновники) може об'єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.

Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

Відповідно до ст. 21 Закону підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого засобу масової інформації, затверджену засновником (співзасновниками).

Редакція друкованого засобу масової інформації набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації, яка здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Матеріали справи не містять доказів існування редакції друкованого засобу масової інформації «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ», як юридичної особи.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що функції видавця та редакції даного засобу масової інформації поєднує саме відповідач.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить суд визнати такими, що не відповідають дійсності, порочать честь гідність та ділову репутацію відомості, які були надруковані в газеті  –виданні «Газета по-київські»№132 (930)  від 16 червня 2007року та виданні №166 від 27 липня 2006р. де було надруковану статті: «КАК УНИЧТОЖИТЬ РАЙ»та «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ»та свідчать про  незаконний характер виділу земельних ділянок позивачу; незаконне проведення гідронамиву позивачем; чисельні порушенні вимог законодавства України; нанесення збитків навколишньому середовищу та народу України; ігнорування законів України; сприянні з боку корумпованих органів державної влади та зобов'язати відповідача спростувати вказану у статтях інформацію.

Представник відповідача у відзиві проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що поширена в газеті інформація є достовірно, такою, що взята з офіційних джерел, не є власною думкою автора статті, його судженнями щодо певних фактів після вивчення документів та спілкування з  Валентином Тихоновим, а тому такі відомості не можуть порочити ділову репутацію позивача. Крім того, відповідач зазначає, що у статті «КАК УНИЧТОЖИТЬ РАЙ»взагалі не міститься  назв будь-яких юридичних осіб, у тому числі і назви позивача. Ці обставини мають значення для з'ясування питання про те, якою мірою матеріали могли вплинути на репутацію позивача в очах читача матеріалу.

          Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині, відповідно задовольняє позовні вимоги частково, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі.

За своєю правовою природою право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам, оскільки це право може бути використано господарюючим суб'єктом (підприємцем) як спосіб судового захисту про поширення інформації, що шкодить його діловій репутації.

Отже, за змістом викладених приписів чинного законодавства право на спростування має особа, про яку поширено недостовірну інформацію, навіть якщо таке поширення не завдало шкоди її діловій репутації.

Відповідно до  ст. 47 Закону України "Про інформацію" порушення законодавства України про інформацію тягне за собою, зокрема, і цивільно-правову відповідальність згідно з законодавством України. Серед порушень цього законодавства у наведеній статті передбачено і поширення відомостей, що не відповідають дійсності.

Згідно зі статтею 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У відзиві відповідач зазначив, що вказані статті є літературними творами і першочерговим є цілісне сприйняття.

У той же час із матеріалів справи не вбачається, що стаття, опублікована у газеті ввід 16.06.2007р. є продовженням статті, опублікованої у газеті від 27.06.2006р. Відповідні посилання не містяться і у самих стаття (наприклад,… «продовження слідує»або …«продовження статті від …»).

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що аналіз відомостей, які містяться у даних статтях необхідно проводити окремо щодо кожної статті.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадською організацією –садівниче товариство, яке відповідно до свого статуту, є добровільною місцевою організацією, створеною на основі єдності інтересів членів Товариства, яка діє на засадах рівноправності членів, самоврядування, законності та гласності. Основною метою Товариства є задоволення та захист законних, соціальних, економічних інших спільних інтересів його членів.

Щодо статті, яка розміщена у газеті від 16.06.2007р. під назвою «КАК УНИЧТОЖИТЬ РАЙ», то суд звертає увагу на те, що у зазначеній статті не міститься жодного посилання на позивача, не згадується найменування позивача. Як вбачається із матеріалів справи, позивач не виступає єдиним садівничим товариством у селі Зазим'я Броварського району, членам якого передано у спільну часткову власність для будівництва об'єктів загального користування земельні ділянки та яким було дозволено здійснити підсипку території шляхом гідронамиву.

Враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів, що інформація, яка розміщена у даній статті стосується саме позивача, відповідно суд приходить до висновку, що розміщена інформація не може вважатись недостовірною саме щодо діяльності позивача.

Щодо інформації, яка розміщена у статті «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ»(газета від 27.06.2006р.), то суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, не відповідають дійсності відомості стосовно Громадської організації –садівниче товариство «Зазим'є -17»надруковані у виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ» у номері № 166 від 27 липня 2006 року під заголовком «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ», а саме: «Там творят все, что описано в вашей статье, ... только хуже: в Деснянский водозабор, из которого пьет Киев, вот-вот польется содержимое выгребных ям, вырытых в зоне подтопления», «Тихонов и его соратники - садоводы из объединения «Урочище Зазимье»- бьются против всей чиновничьей махины не только за свои кровные пять соток, они и экологи-энтузиасты защищают нашу питьевую воду от жлобов, желающих в нее нагадить», «если опухоль «элитных городков»на Днепре иногда выглядит неизлечимой, то ее метастазы на Десне, у самой границы Троещины, вытравить еще не поздно», «но вот пришли новоселы. Они объединились в общества «Зазимье-17»и «Зазимье-18»… и стали готовиться к строительству там, где никто до них не пытался: в прибрежной защитной полосе. То есть - ближе, чем в 100 метрах от воды», «потом новоселы устроили гидронамыв. 5 га берега засыпали песком, отрезав от реки заводи-нерестилища. В речном дне земснаряд «прососал» яму 8-метровой глубины, из-за которой побережье прорезали трещины. Искусственно суженная река стала подмывать берега - даже правый, в советские годы укрепленный камнем. Из Десны исчезли щуки, на лугах не стало ни ежа, ни ужа... В довершение всех бед новые дачники стали скупать участки около воды и отгораживать Десну от старожилов», «жителям Киева тут подготовили особый сюрприз. Возле каждого из 43 будущих «дачных домиков»запроектирована отдельная уборная с водонепроницаемой выгребной ямой. И это -в зоне, которую в особо сильные половодья заливает до самого села Зазимье! На такую высоту берег не поднимешь никакими намывами. А значит, каждую весну Десна сможет захлестнуть «водонепроницаемые»сортиры и потащить их содержимое в наш водозабор»,  «что люди, разменявшие седьмой-восьмой десяток, воспитанные в совсем иную эпоху, не умеющие и не желающие играть по законам коррупции и кумовства, могут поделать с «новым поколением», за спинами которого - весь переродившийся госаппарат», «отписки, которые приходят Тихонову из структур районного, областного и государственного масштаба, различаются лишь подписями», «главврач областной СЭС Гринчук, сначала ответив так же, через месяц - в апреле 2006-го - все же признала, что организация гидронамыва не обоснована отдельным проектом. Она запретила любую хозяйственную деятельность в прибрежной защитной полосе Десны. Получается, не зря члены садоводческих обществ - инженер-металлург, инженер-строитель, кандидаты технических и физико-математических наук - составляли акт измерения прибрежной полосы, по которому новые коттеджи оказались в 65 метрах от воды», «неужели талантливый юрист, сумевший утереть нос воротилам судоходного бизнеса, не справится с кучкой киевского жлобья», «чтобы закрепиться на берегу Десны, члены "Зазимья-17" и "Зазимья-18" в 2005 году устроили нечто вроде переворота. Они собрали конференцию всего садоводческого объединения, и незаконно сместили его главу –офицера-авиатора в отставке Анатолия Косичкина, который летал под вражескими прицелами еще во время Карибского кризиса и Афганской войны. Но печать новой "власти" не досталась. А 19 июня переворот и вовсе потерпел крах: Хозяйственный суд Киевской области объявил итоги той конференции недействительными», «что до самих "хатынок", построенных с нарушениями норм, то "Государственные строительные нормы Украины" требуют их сноса», «по сути, работы в дачном массиве на Десне затронули и Вышгородский район. Но с его службами никто не связывался, разрешения у них никто не получал… Так что будь все броварские "одобрямсы" совершенно законными, правомочности работ они отнюдь не означают», «всякому терпению рано или поздно наступает предел. Но что еще должны сделать обитатели «элитных поселков», чтобы услышать от народа: «Кыш, проклятые»? Они отбирают и губят наши реки - мы молчим. Они официально врут, что все это делается по закону и для нашего же блага, - мы молчим. Выбравшись из грязи в князи на наших с вами плечах, новые паны брезгливо отселяются от нас –холопов и прочего электората. Мы все так же молчим. Теперь вот они - уж простите за прямоту - предлагают нам попить их дерьма. Снова смолчим?»

           Посилання представника відповідача на те, що в зазначених відомостях автор висловлював  своє судження щодо певних фактів і вони не містять жодних відомостей, що зачіпають честь та гідність позивача, спростовуються доводами позивача, викладеними в позовній заяві, доказами, наданими представником позивача в судовому засіданні, а саме: гідротехнічним висновком № 3/19 від 30.08.2004 року, виданим  Державним комітетом природних ресурсів України ПДРГП «Північ геологія», актом обстеження прибережної смуги р. Десна на території Зазимської сільської ради Броварського району Київської області від 16.08.2006 року, експертним висновком ГУМ НС України від 16.08.2004 року, довідкою про результати перевірки фактів порушень водного та земельного законодавства від 02.11.2006року, висновком ГУБОЗ МВС України від 26.06.2006 року, рішенням позачергової  одинадцятої сесії сільської ради ХХIV  скликання від 28.10.2003 року № 108 Зазимської сільської ради, довідкою № 611, виданою  10.08.2007 року Броварським районним відділом земельних ресурсів.

          Проведеними перевірками не було виявлено незаконних та протиправних дій, з боку позивача.

Відповідач, в підтвердження достовірності викладених у статті «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ»фактів посилається, як на офіційне джерело документи, подані з порушеннями ст.36 ГПК України,  більшість  з яких носить  рекомендаційний характер, не  має дати складення та підпису службових осіб або  закінчений термін дії документу, а інші - мають дату складення, яка слідує за датою публікування вказаних статей, отже не можуть бути належними доказами у даній справі в порядку ст.34 ГПК України.          

Суд приходить до висновку, що оспорювані позивачем вислови є  неправдивими та такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію та завдають шкоди інтересам позивача та порушують його немайнові права, оскільки відповідачем не доведено належними засобами доказування, що на час поширення зазначених відомостей дії позивача та його членів, про які йдеться мова у статті, мали незаконний характер.

Право юридичної особи на спростування недостовірної інформації передбачено  статтею 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», за змістом якої громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого засобу масової інформації опублікування ним спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь та гідність.

Крім цього, відповідач, не назвавши автора статей, взяв всю відповідальність за опублікований ним матеріал на себе.

Суд вважає, що відповідач не довів, що поширені ним відомості, викладені  в оспорюваній статті є достовірними та ґрунтуються на беззаперечних доказах.

 З огляду на те, що правдивість поширених відомостей не доведена відповідними, об'єктивними, безспірними та достовірними доказами, суд вважає позовні вимоги в частині  спростування недостовірної інформації, розміщеної у статті «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ»(газета від 27.06.2006р.) обґрунтованими, а поширені відповідачем відомості такими, що підлягають спростуванню.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов'язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого засобу масової інформації або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком "Спростування" на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується. Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту. Спростування може бути підготовленим у формі відповіді, обсяг якої не перевищує спростовуваного матеріалу. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без його згоди не допускаються.

10.06.2008р. судом одержано заяву від відповідача про застосування строку позовної давності до вимоги позивача про спростування інформації, яка була розміщена у друкованому засобі масової інформації –виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»№166 від 27.06.2006р.,  у зв'язку з чим, відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.

Пунктом 2 частини 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність про спростування недостовірної інформації встановлюється в один рік.

Суд прийшов до висновку, що заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідно до  ч.ч.2,3 ст. 264 ЦК України,  позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників , а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.  Після  переривання  перебіг  позовної давності починається заново.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної  шкоди, завданої розповсюдженням відомостей, що не відповідають дійсності, тобто частиною вимог, на яку він має право згідно з законом.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 25.07.2007 року справа № 2-3411/07р. у відкритті провадження було відмовлено. Не погоджуючись з даною ухвалою суду, позивачем було подано апеляційну скаргу.  Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.12.2007р. року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, встановлений законом для даного способу захисту особою своїх прав та охоронюваного законом інтересу.

Вирішуючи питання про спосіб спростування зазначених відомостей та відновлення порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача спростувати наведені відомості, які не відповідають дійсності та порочать ділову репутацію позивача шляхом опублікування спростування, набраного аналогічним текстом на тій само сторінці газети, згідно із текстом, наведеним позивачем у позовній заяві.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -  

В И Р І Ш И В:

                1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати такою, що не відповідає дійсності інформацію, розповсюджену у друкованому засобі масової інформації –виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»№ 166 від 27 липня 2006 року у статті під заголовком «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦЕНТР»(друкований засіб масової інформації –видання «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»),                                         (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104-а, код ЄДРПОУ 32251497) опублікувати спростування недостовірної інформації  у запланованому найближчому виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ» тим же шрифтом, на тому ж місці шпальти, де містились дані статті,  під заголовком  «СПРОСТУВАННЯ»наступного змісту:

-  «Не відповідають дійсності відомості стосовно Громадської організації –садівниче товариство «Зазим'є -17»надруковані у друкованому засобі масової інформації –виданні «ГАЗЕТА ПО-КИЇВСЬКІ»у номері № 166 від 27липня 2006року під заголовком «ЗАПОВІДНИК ЖЛОБІВ-2: ТЕПЕР НА ДІСНІ», а саме (мовою оригіналу): «Там творят все, что описано в вашей статье, ... только хуже: в Деснянский водозабор, из которого пьет Киев, вот-вот польется содержимое выгребных ям, вырытых в зоне подтопления», «Тихонов и его соратники - садоводы из объединения «Урочище Зазимье»- бьются против всей чиновничьей махины не только за свои кровные пять соток, они и экологи-энтузиасты защищают нашу питьевую воду от жлобов, желающих в нее нагадить», «если опухоль «элитных городков» на Днепре иногда выглядит неизлечимой, то ее метастазы на Десне, у самой границы Троещины, вытравить еще не поздно», «но вот пришли новоселы. Они объединились в общества «Зазимье-17»и «Зазимье-18»… и стали готовиться к строительству там, где никто до них не пытался: в прибрежной защитной полосе. То есть - ближе, чем в 100 метрах от воды», «потом новоселы устроили гидронамыв. 5 га берега засыпали песком, отрезав от реки заводи-нерестилища. В речном дне земснаряд «прососал»яму 8-метровой глубины, из-за которой побережье прорезали трещины. Искусственно суженная река стала подмывать берега - даже правый, в советские годы укрепленный камнем. Из Десны исчезли щуки, на лугах не стало ни ежа, ни ужа... В довершение всех бед новые дачники стали скупать участки около воды и отгораживать Десну от старожилов», «жителям Киева тут подготовили особый сюрприз. Возле каждого из 43 будущих «дачных домиков»запроектирована отдельная уборная с водонепроницаемой выгребной ямой. И это -в зоне, которую в особо сильные половодья заливает до самого села Зазимье! На такую высоту берег не поднимешь никакими намывами. А значит, каждую весну Десна сможет захлестнуть «водонепроницаемые»сортиры и потащить их содержимое в наш водозабор»,  «что люди, разменявшие седьмой-восьмой десяток, воспитанные в совсем иную эпоху, не умеющие и не желающие играть по законам коррупции и кумовства, могут поделать с «новым поколением», за спинами которого - весь переродившийся госаппарат», «отписки, которые приходят Тихонову из структур районного, областного и государственного масштаба, различаются лишь подписями», «главврач областной СЭС Гринчук, сначала ответив так же, через месяц - в апреле 2006-го - все же признала, что организация гидронамыва не обоснована отдельным проектом. Она запретила любую хозяйственную деятельность в прибрежной защитной полосе Десны. Получается, не зря члены садоводческих обществ - инженер-металлург, инженер-строитель, кандидаты технических и физико-математических наук - составляли акт измерения прибрежной полосы, по которому новые коттеджи оказались в 65 метрах от воды», «неужели талантливый юрист, сумевший утереть нос воротилам судоходного бизнеса, не справится с кучкой киевского жлобья», «чтобы закрепиться на берегу Десны, члены "Зазимья-17" и "Зазимья-18" в 2005 году устроили нечто вроде переворота. Они собрали конференцию всего садоводческого объединения, и незаконно сместили его главу –офицера-авиатора в отставке Анатолия Косичкина, который летал под вражескими прицелами еще во время Карибского кризиса и Афганской войны. Но печать новой "власти" не досталась. А 19 июня переворот и вовсе потерпел крах: Хозяйственный суд Киевской области объявил итоги той конференции недействительными», «что до самих "хатынок", построенных с нарушениями норм, то "Государственные строительные нормы Украины" требуют их сноса», «по сути, работы в дачном массиве на Десне затронули и Вышгородский район. Но с его службами никто не связывался, разрешения у них никто не получал… Так что будь все броварские "одобрямсы" совершенно законными, правомочности работ они отнюдь не означают», «всякому терпению рано или поздно наступает предел. Но что еще должны сделать обитатели «элитных поселков», чтобы услышать от народа: «Кыш, проклятые»? Они отбирают и губят наши реки - мы молчим. Они официально врут, что все это делается по закону и для нашего же блага, - мы молчим. Выбравшись из грязи в князи на наших с вами плечах, новые паны брезгливо отселяются от нас –холопов и прочего электората. Мы все так же молчим. Теперь вот они - уж простите за прямоту - предлагают нам попить их дерьма. Снова смолчим?»

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦЕНТР»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 104-а, код ЄДРПОУ 322514997) на користь Громадської організації –Садівничого товариства “Зазим'є-17” (Київська область, Броварський район, с. Зазим'я, код ЄДРПОУ 26409241) 42,50 грн. - державного мита, 59,00грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

5. Після набрання  рішенням законної сили видати накази.

6. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 дні з дня його прийняття.

Суддя

В.В. Палій