Рішення

від 02.06.2008 по справі 34/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/148

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  

За позовомПриватного підприємства «Комплект»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

простягнення 11 333,79 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники:

від позивача –Рузіахунова Л.В. (довіреність № 5 від 21.02.2008);

від відповідача –Будзинська В.Г. (довіреність б/н від 28.11.2007).

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Комплект» (далі –Позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»(далі –Відповідач) про стягнення 10 530,23 грн. заборгованості за поставлений товар, 803,56 грн. пені та 1 000 грн. витрат на юридичні послуги.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки б/н від 02.01.2007 (далі –Договір), укладеного між Позивачем та Відповідачем, щодо оплати вартості поставленого товару.

Відповідач позов не визнав в частині стягнення пені, свої заперечення мотивував тим, що сторони не встановили у Договорі конкретного розміру відповідальності, передбаченого статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а тому Позивач не має права стягувати з Відповідача пеню.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, –

ВСТАНОВИВ:  

02.01.2007 між Позивачем та Відповідачем  було укладено Договір, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач (Постачальник) зобов'язується передати Відповідачу (Покупець) товар в кількості згідно накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору по цінах діючих на момент поставки.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата за товар проводиться з відстрочкою на чотирнадцять днів.

Згідно з пунктом 4.1 Договору за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує пеню в розмірі встановленому законодавством.

На виконання вказаного Договору, Відповідачу був поставлений товар відповідно до видаткових накладних від 07.09.2007 № РН-0021764 на суму 2 362,88 грн., № РН-0021765 на суму 2 626,22 грн., № РН-0021766 на суму 6 541,31 грн., всього на суму 11 530,23 грн.

Поставлений товар прийнятий Відповідачем у повному обсязі, що підтверджується підписом та печаткою Відповідача на вказаних видаткових накладних.

26.11.2007 Позивач та Відповідач підписали акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого у Відповідача перед Позивачем обліковується заборгованість за поставлений товар у сумі 11 530,23 грн.

Відповідач за поставлений на підставі вказаних видаткових накладних товар, частково розрахувався з Позивачем на суму 1 000 грн., що підтверджується банківською випискою Позивача БВ-0003902 від 03.12.2007.

25.12.2007 Позивач направив Відповідачу претензію № 196 щодо сплати заборгованості за поставлений товар у сумі 10 530,23 грн.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимоги Позивача без задоволення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, Відповідач відповідно до пункту 3.2 Договору повинен був здійснити оплату вартості поставленого товару у сумі 11 530,23 грн., в строк до 21.09.2007.

Проте, Відповідач, як у встановлений Договором строк так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару в сумі 10 530,23 грн. не виконав.

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 10 530,23 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 803,56 грн. на підставі пункту 4.1 Договору, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з статтею 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, пункт 1.4 Договору вказує, що за несвоєчасну оплату товару Відповідач сплачує пеню в розмірі встановленому законодавством.

Загальновідомим у доктрині цивільного права є поділ неустойки на законну (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначаються сторонами у самому договорі).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на який посилається позивач обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення пені, передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з статтею 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, неможна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»яким встановлено граничний розмір саме договірної неустойки.

Відповідно до пункту 2.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань»якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Таким чином, пеня з Відповідача не підлягає стягненню, оскільки сторони не встановили у Договорі, конкретного розміру відповідальності, передбаченого статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відтак, позовна вимога про стягнення з Відповідача 803,56 грн. пені є не законною та не обґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про відшкодування витрат на юридичні послуги у сумі 1 000 грн., то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21.02.2008 між Позивач (Замовник) та Приватним підприємством юридична виробничо-комерційна фірма «Юридична допомога»(Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультації і юридичні послуги щодо захисту останнього з представництвом в господарському суді у справі за позовом Позивача до Відповідача.

Відповідно до пункту 2.1 договору про надання юридичних послуг, послуги надаються Замовнику шляхом: усних і письмових консультацій з юридичних питань; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; представництво інтересів в суді по захисту інтересів Замовника.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору про надання юридичних послуг, за послуги виконанні Виконавцем, Замовник сплачує Виконавцю винагороду у сумі 1 000 грн.; Замовник зобов'язується розрахуватись, не пізніше трьох днів після підписання договору про надання юридичних послуг.

На виконання пунктів 4.1, 4.2 договору про надання юридичних послуг, Позивач сплатив Виконавцю 1 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 22.02.2008 № 15539.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Зазначена позиція підтверджується інформаційним листом Вищого господарського суду України від 14.07.2004 № 01-8/1270 та постановою Верховного Суду України від 01.10.2002 у справі № 30/63.

Таким чином, відповідно до статей 44, 49 ГПК України на Відповідача відносяться витрати по сплаті державного мита у сумі 105,29 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі та 109,63 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач не спростував обставин, на які посилається Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 28, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, статтями 15, 253, 254, 525, 526, 530,  546, 547, 549 ЦК України, статтями  193, 230 ГК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, 29, ідентифікаційний код 32827667 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Приватного підприємства «Комплект»(29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Ватутіна, 5, ідентифікаційний код 14155812) 10 530 (десять тисяч п'ятсот тридцять) грн. 23 коп. боргу, а також 105 (сто п'ять) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 109 (сто дев'ять) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

У решті позову відмовити

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 17.06.2008