Постанова

від 04.06.2008 по справі 3/454

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3/454

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 04 червня 2008 р.                                                                                    № 3/454  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р.

у справі№ 3/454

господарського судум. Києва

за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Київський торговий дім "Аудіо-Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву

пророзірвання договору оренди № 24 від 02.09.1996 р. та стягнення 20 197,94 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:

позивача:Хімчак Т.В., дов. № 07-НЮ від 08.01.2008 р.;

відповідача:— не з'явились;

третьої особи:— не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2006 р. Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-західна залізниця" (далі –Залізниця) звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просила розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київський торговий дім "Аудіо-Україна" та Київським державним підприємством по перевезенню вантажів і пасажирів "Київдержтарнс", правонаступником якого вона є (позовні вимоги викладені з урахуванням заяв Залізниці про часткову відмову від позовних вимог № 14/1011-НЮ від 16.11.2006 р. та про зміну підстав позову № 14/11012-НЮ від 16.11.2006 р., т. 1, а. с. 111 та 113 –116).

Позовні вимоги Залізниця обґрунтовувала тим, що Товариство порушує умови договір оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24 та додаткової угоди до нього від 06.08.2001 р., зокрема, використовує майно, яке є об'єктом вказаного договору, не за призначенням, здійснило перепланування вказаного майна без дозволу, передало майно у суборенду без погодження, несвоєчасно вносить орендну плату та порушує вимоги пожежних норм, що є підставою для розірвання вказаного договору на підставі норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.12.2006 р. позовні вимоги Залізниці задоволено частково: розірвано договір оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, укладений між Київським державним підприємством по перевезенню вантажів і пасажирів "Київдержтарнс", правонаступником якого є Залізниця, та Товариством, а в іншій частині провадження у справі припинено у зв'язку з відмовою від відповідних позовних вимог. Рішення прийнято з посиланням на ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 291 Господарського кодексу України та ст. 783 Цивільного кодексу України та мотивовано тим, що Товариство без дозволу Залізниці передало частину майна, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Амріт".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Залізниці про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24 відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2007 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. залишено без змін.

Вказані постанови мотивовані тим, що Товариство передало частину майна, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, у суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю "Амріт" з дозволу Залізниці.

Постановою Верховного Суду України від 19.06.2007 р. постанову Вищого господарського суду України від 29.03.2007 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. скасовано та залишено в силі рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006 р. Постанова мотивована тим, що Залізниця не надавала Товариству згоди на передачу в суборенду частини майна, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24.

У вересні 2007 р. Товариство звернулось до господарського суду м. Києва з заявою про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006 р. за нововиявленими обставинами, у якій просило здійснити відповідний перегляд та прийняти нове рішення, яким відмовити Залізниці у задоволенні позовних вимог.

Викладені у заяві вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що суборендар частини майна, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24 –Товариство з обмеженою відповідальністю "Амріт" після прийняття постанови Верховного Суду України від 19.06.2007 р. повідомило про те, що договір суборенди ним було погоджено з Залізницею, що є підставою для перегляду рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006 р. за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.11.2007 р. (суддя Сівакова В.В.) в задоволенні заяви Товариства про перегляд рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006 р. за нововиявленими обставинами відмовлено, а вказане рішення –залишено без змін. Ухвала мотивована тим, що дозвіл № 03399-04 на розміщення об'єкта зовнішньої реклами за адресою: м. Київ, бульв. Дружби Народів, 24/2, погоджений з балансоутримувачем майна, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, не є погодженням на укладення договору суборенди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. (колегія суддів: Моторний О.А., Кошіль В.В., Вербицька О.В.) ухвалу господарського суду м. Києва від 29.11.2007 р. скасовано та частково скасовано рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006 р.: в задоволенні позовних вимог Залізниці про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, укладеного між Київським державним підприємством по перевезенню вантажів і пасажирів "Київдержтарнс", правонаступником якого є Залізниця, та Товариством відмовлено, а в іншій частині вказане рішення залишено без змін. Постанова мотивована тим, що Київське державне підприємство по перевезенню вантажів і пасажирів "Київдержтарнс", правонаступником якого є Залізниця, з 1997 р. було проінформовано про передачу Товариством у суборенду частини майна, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24 та погодило таку передачу, що підтверджується листом № 47 від 15.10.1997 р., на якому міститься резолюція головного інженера Залізниці Шавловського М.М. про згоду останнього.

Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що начальник Київської дистанції цивільних споруд Київського державного підприємства по перевезенню вантажів та пасажирів "Київдержтранс", на балансі якої знаходилось майно, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, Науменко П.П. листом № 147 від 28.04.2000 р. звертався до орендаря –Товариства та суборендаря – Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріт"  з вимогою з'явитись для встановлення орендної плати.

Залізниця звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду м. Києва від 29.11.2007 р. Викладені у касаційній скарзі вимоги Залізниця обґрунтовує тим, що господарський суд апеляційної інстанції порушив ст. ст. 101 і 11121 Господарського процесуального кодексу України та дійшов до неправильних висновків.

Товариство та Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Залізниці до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

04.06.2008 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання Товариства № 9 від 03.06.2008 р., у якому воно просить відкласти розгляд справи у зв'язку з відпусткою його представника.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що воно підлягає відхиленню, оскільки викладені у ньому обставини не підтверджені будь-якими доказами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Залізниці не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Посилання господарського суду другої інстанції на лист Товариства № 47 від 15.10.1997 р., на якому міститься резолюція головного інженера Залізниці Шавловського М.М. про згоду останнього на передачу у суборенду частини майна, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, є помилковим, оскільки вказаний лист не є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, так як йому вже була дана оцінка під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій.

Більше того, лист Товариства № 47 від 15.10.1997 р. не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Залізниці, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 19.06.2007 р.

Між тим, господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що начальник Київської дистанції цивільних споруд Київського державного підприємства по перевезенню вантажів та пасажирів "Київдержтранс", на балансі якої знаходилось майно, яке є об'єктом договору оренди нежитлового приміщення від 02.09.1996 р. № 24, Науменко П.П. листом № 147 від 28.04.2000 р. звертався до орендаря –Товариства та суборендаря –Товариства з обмеженою відповідальністю "Амріт"  з вимогою з'явитись для встановлення орендної плати.

Вказаний лист орендодавця до орендаря та суборендаря з вимогою про встановлення орендної плати свідчить про згоду орендодавця на передачу частини належного йому майна, яке знаходиться в користуванні у орендаря, також і в користування суборендарю.

Як вбачається з матеріалів справи, про вказаний лист Товариству не було відомо під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій, оскільки, як з'ясовано апеляційним господарським судом, Товариство його не одержувало, а Залізниця не надала доказів його надсилання Товариству.

Відтак, заява Товариства про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 05.12.2006 р., у якій міститься посилання на лист № 147 від 28.04.2000 р. начальника Київської дистанції цивільних споруд Київського державного підприємства по перевезенню вантажів та пасажирів "Київдержтранс" Науменко П.П., є обґрунтованою.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. підлягає залишенню без змін як така, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-західна залізниця" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2008 р. у справі № 3/454 м. Києва –без змін.

Головуючий суддя                                                       Г.А. Кравчук

Суддя                                                                          Г.М. Мачульський

Суддя                                                                          В.І. Шаргало