Постанова

від 11.06.2008 по справі 43/678

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/678

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 червня 2008 р.                                                                                    № 43/678  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Катеринчук Л.Й. –головуючий-доповідач, Заріцької А.О.,Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргудержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

на ухвалу та постанову господарського суду міста Києва від 15.02.2007Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008

у справігосподарського суду№ 43/678міста Києва

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Металпром»

про визнання банкрутомтоваритсва з обмеженою відповідальністю «Рубін-2000»

в судовому засіданні взяли участь  представники :

від заявника касаційної скаргиКуракін Ю.В. (дов. №12206/9/10-009 від 19.09.2006)

від заявникане з'явились

від боржникане з'явились

В С Т А Н О В И В  :

ухвалою господарського суду міста Києва від 30 серпня 2005 року було порушено провадження у справі № 43/678 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Рубін-2000»(далі –боржника) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Металпром»за загальною процедурою відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі –Закону, т. 1 а.с. 1-2).

Постановою господарського суду міста Києва від 19 жовтня 2005 року визначено, що подальше провадження у справі слід здійснювати в порядку передбаченому статтею 52 Закону, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено його ліквідатором арбітражного керуючого Ульянчука Ю.А., якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру,  надати суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс боржника (т. 1 а.с. 62-63).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15 лютого 2007 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, боржника ліквідовано, а провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з винесеною судом першої інстанції ухвалою, державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (надалі –Інспекція) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, а справу  направити на новий розгляд.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 апеляційну скаргу інспекції залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції від 15.02.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, інспекція звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 14, 23, 32, 40, 52 Закону, статей 22, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого превалюють в застосуванні над нормами господарсько-процесуального кодексу, як спеціальні норми права.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 52 Закону в разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника  - юридичної особи  відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до  органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Отже, законодавцем передбачено обов'язкову процедуру встановлення вимог кредиторів шляхом письмового повідомлення ліквідатором всіх потенційних кредиторів боржника (до таких кредиторів належать податкові органи, органи стягнення загальнообов'язкових внесків до фондів соціального страхування), а також передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Як вбачається з матеріалів справи, постановою суду від 19.10.2005 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в порядку статті 52 Закону.

Ухвалою суду від 14 грудня 2005 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, боржник ліквідований за неможливістю задоволення вимог кредиторів, а провадження у справі припинено (т. 1 а.с. 77-78).

Інспекцією подано заяву від 24 травня 2006 про перегляд ухвали господарського суду міста Києва від 14 грудня 2005 року за нововиявленими обставинами (т. 1 а.с. 81-82).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12 липня 2006 року заяву Інспекції про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 14 грудня 2005 року у справі № 43/678 задоволено, ухвалу господарського суду міста Києва від 14 грудня 2005 року скасовано, зобов'язано ліквідатора боржника письмово повідомити про визнання боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів банкрута та надати суду новий звіт та ліквідаційний баланс боржника на затвердження (т. 1 а.с. 161-162).

Інспекцією подано заяву від 24 жовтня 2006 року про визнання кредитором Боржника на суму 851 668 грн. 80 коп. та включення до реєстру вимог кредиторів, обґрунтовуючи свої вимоги встановленою в результаті перевірки заборгованістю з податків (т. 1 а.с. 163-165).

Ліквідатором боржника до господарського суду міста Києва 7 лютого 2007 подано звіт ліквідатора, до якого додані ліквідаційний баланс Боржника та реєстр вимог кредиторів. У звіті ліквідатор зазначає про проведення всіх необхідних дій під час ліквідаційної процедури, відсутність активів для формування ліквідаційної маси боржника,  просить затвердити поданий звіт та ліквідаційний баланс боржника.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15 лютого 2007 року затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Боржника, боржник ліквідований, а провадження у справі припинено.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується подання звіту ліквідатора без обов'язкових додатків, згідно з частиною 1 статті 32 Закону (т. 1 а.с. 239-240), зокрема, відсутні дані про запити фондам соціального страхування на предмет встановлення їх кредиторських вимог; дані інвентаризації майна боржника, дані про встановлення ліквідатором державної реєстрації прав власності (заборон відчуження) боржника на об'єкти рухомого та нерухомого майна; звітом ліквідатора не встановлено переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          Матеріалами справи також підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, не дає оцінки відсутності запитів фондам соціального страхування на предмет встановлення їх кредиторських вимог; даних інвентаризації майна боржника, даних про встановлення ліквідатором державної реєстрації прав власності (заборон відчуження) боржника на об'єкти рухомого та нерухомого майна; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема,  встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Окрім того, судове засідання по затвердженню звіту ліквідатора всупереч  вимогам Закону було проведено без заслуховування думки всіх кредиторів у справі, що відповідно до пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є безумовною підставою для скасування  прийнятого судового акту. Суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув та не виправив помилок, допущених судом першої інстанції.

З врахуванням викладеного, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляції не можна вважати законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене та прийняти судовий акт за наслідками ліквідаційної процедури з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 ГПК України Вищий господарський суд України –

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.

2.          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2008 та ухвалу господарського суду міста Києва від 15.02.2007 скасувати, справу №43/678 направити на новий судовий розгляд до господарського суду міста Києва на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.

Головуючий                                                                             Л. Катеринчук

Судді                                                                                                 А. Заріцька

                Н. Ткаченко