Постанова

від 20.03.2008 по справі 14/276-07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/276-07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.03.08                                                                                               Справа №14/276-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Коробка Н.Д.  , Мойсеєнко Т. В.

при секретарі: Пересаді О.В.

За участю представників сторін:

відпозивача  –      Рефлер В.В. – директор (довідка № 1776 від 14.07.2005 р.)    

від відповідача –  Луцак В.Й. (довіреність № 470850 від 03.05.2006 р.);

                               Смірнова Н.М. (довіреність № 620492 від28.07.2005 р. )    

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК»                 (м. Херсон)

на рішення господарського суду Херсонської області від 12.09.2007 р.                                             у  справі  № 14/276-07

за позовом                  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-технічна

                                     фірма «РВіК» (м. Херсон)

до відповідача            Відкритого  акціонерного товариства «Укртелеком» в особі

                                     Херсонської  філії (м. Херсон)

про стягнення суми,

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.09.2007 р.                                 у справі № 14/276-07  (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 96,32 грн. заборгованості за користування  каналами зв'язку, 0,96 грн. витрат по сплаті державного мита, 0,41 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу. В іншій  частині позову  відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК»  (позивач у справі)  звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник  просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 12.09.2007 р. у справі        № 14/276-07 та постановити нове рішення, яким  стягнути з відповідача  завдані збитки в сумі 27998,04 грн.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм  матеріального та процесуального права, а висновки, до  яких  дійшов суд, не відповідають обставинам справи.  Зазначає, що відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору № 25/6-04/1556  та Додатку №1 до нього відповідач  зобов'язаний оплачувати надані позивачем послуги  за  користування каналами кабельної каналізації. Заявник стверджує, що відповідач виставлені  рахунки  не сплачував, в результаті чого за ним рахується заборгованість в сумі 222,74 грн. При цьому заявник  зауважив, що  нарахування  плати за користування  каналами кабельної  каналізації проведено з травня 2004 р., оскільки саме з цього часу  відповідач  почав отримувати вказані  послуги від  позивача.

Заявник  вважає, що  відмовляючи у стягненні збитків за договором, суд в основу оскаржуваного рішення необґрунтовано  поклав  рішення господарського суду Херсонської  області  від 05.09.2006 р.  по справі № 2/217-ПД-06, в якій предметом спору  було спонукання  до укладення договору № 1227-АК від 01.11.2005 р. щодо  користування  каналом  кабельної  каналізації, а не визнання договору  купівлі-продажу №12/1-03 від 29.04.2003 р. недійсним.  Посилаючись на положення ст. 330 ЦК України,  позивач вважає себе добросовісним  набувачем права власності на майно, яке є предметом договору купівлі-продажу №12/1-03 від 29.04.2003 р., а саме: АТСК-100/2000 на 400 номерів в комплекті згідно специфікації №1, телефонної  каналізації, внутрішніх  розподільчих кабельних  та магістральних мереж.  На думку заявника, суд першої  інстанції необґрунтовано посилається в мотивувальній  частині  оскаржуваного рішення на те,  що  перелічене у Специфікації № 2  п. 10 додаток № 6 до договору № 515 від 01.09.2005 р. телекомунікаційне  майно не є власністю позивача, оскільки перейшло до  набувача безоплатно.

Заявник посилається на те, що  факт  самовільного входження та наявність кабелів Херсонської  філії ВАТ «Укртелеком» в  телефонній каналізації ТОВ «ВФ «РВіК» підтверджується висновком експертно-технічного дослідження № 024-07 від 07.07.2007 р., актами приймання  виконаних  робіт з прокладки кабелів  в телефонній  каналізації відповідача з  третіми  особами, його листами  тощо.

За  таких  обставин, на думку  заявника, матеріалами справи підтверджується, що  відповідач вчинив незаконні  дії щодо  самовільного входження в  телефонну каналізацію, чим спричинив позивачу матеріальні  збитки (шкоду) на загальну суму 20954,19 грн., які  підлягають стягненню на підставі ст. 1166 ЦК України.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 22.10.2007 р. апеляційна скарга  Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК» (м. Херсон)  прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 07.12.2007 р. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 24.01.2008 р. У зв'язку  з  необхідністю  витребування від  сторін   додаткових  доказів  розгляд справи відкладався на 21.02.2008 р. В судовому засіданні було оголошено перерву до 20.03.2008 р.

Розпорядженням  Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 512 від 20.03.2008 р. справу № 14/276-07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя  Зубкова Т.П. (доповідач), судді Коробка Н.Д., Мойсеєнко Т.В.

В письмових поясненнях від 09.01.2008 р. (вих. №05/1-08) заявник додатково зазначає, що розрахунок суми збитків  проведений ним на підставі тарифів, визначених в наказі ВАТ «Укртелеком» № 497.  В обґрунтування  правомірності застосування положень  вказаного наказу позивач  посилається на  існуючу  практику звичаїв  ділового обороту. Також зазначає, що рішенням господарського суду від 13.11.2007 р. у справі № 15/425-ПД-07 ВАТ «Укртелеком» в особі Херсонської  філії відмовлено в  задоволенні позовних вимог щодо визнання  договору купівлі-продажу      № 12/1-03 від 29.04.2003 р. недійсним (на підтвердження надав копію  відповідного судового акту).

В  судових  засіданнях представники позивача  підтримали вимоги по апеляційній скарзі з вищевикладених підстав.  

Відповідач – ВАТ «Укртелеком» в особі Херсонської  філії  у письмовому відзиві вказує, що вважає доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та такими, що не відповідають нормам  діючого законодавства. На думку відповідача,  заборгованість за  оренду  каналів  каналізації в сумі 96,32 грн. склалася  саме  з вини позивача, оскільки останній, всупереч  вимогам п. 3.2 договору № 25/6-04/1559, не виставляв щомісячних рахунків  з часу  укладання  договору до 19.04.2007 р.  При цьому відповідач вказує, що виставлені позивачем до сплати відповідно до умов договору рахунки (на суму по 6,06 грн. кожний) були  оплачені ним своєчасно. Також  відповідач  заперечує проти твердження  позивача про порушення  відповідачем умов  п. 2.2.2 договору № 25/6-04/1559, яке полягає у самовільному входженні в телефонну каналізацію позивача без його дозволу. Вказує, що позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували факт самовільної прокладки відповідачем телефонних кабелів в  телефонній  каналізації на ділянці, що є предметом договору  № 25/6-04/1559. Крім того, на думку відповідача, вимоги, які  виходять за рамки зазначеного договору і пред'явлені позивачем  до стягнення на підставі ст. 1166 ЦК України, також є безпідставними. Зазначає, зокрема, що позивач не довів наявність у нього права власності на телефонну  каналізацію в районі «Порт-Елеватор» та по вул. Перекопській. Стверджує, що  судовими інстанціями по справі   № 2/217 встановлено факт  відсутності права власності  у  позивача  на  лінійно-кабельні  споруди  за  договором № 12/1-03  від 29.03.2003 р. Крім того, на  думку  відповідача, не  набув  позивач  право  власності на  кабельні  мережі  і за  договором № 515  від 01.09.2005 р., оскільки кабельна каналізація не  була  предметом купівлі-продажу  за  вказаною угодою. Зазначає, що в порушення   п. 10 Правил надання та отримання телекомунікаційних  послуг позивач  вимагає сплати послуг, які  надаються  оператором лише на підставі договору, який між позивачем та відповідачем по району «Порт-Елеватор» не укладено через  наявність розбіжностей щодо  права власності на телефонну каналізацію.

Представники відповідача в судовому  засіданні  підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну  скаргу, та  додатково наголосили, що при розрахунку  позовних  вимог щодо  відшкодування збитків (шкоди) за несплату послуг з надання  місця у  кабельній  каналізації позивач, всупереч положенням ст. ст. 66, 67 Закону України «Про телекомунікації», застосовує тарифи, які розроблено та затверджено  ВАТ «Укртелеком»  наказом № 497.  

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За їх згодою в судовому засіданні 20.03.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2006 р. ТОВ ВТФ «РВіК» (оператор, позивач у справі) та ВАТ «Укртелеком» (Укртелеком, відповідач у справі) підписали  договір № 25/6-04/1559 (з протоколом розбіжностей), згідно якого Оператор  надає в користування Укртелекому канал кабельної  каналізації: від колодязя № 21/1075 по вул. Перекопська  до колодязя № 24/7312  по      вул. Перекопській, 168 А (кабель ТПП 100х2 діаметром 21,8 мм) загальною  довжиною 0,178 км; від колодязя № 21/1075 вул. Перекопська до колодязя № 17/1082  по вул. Перекопській, 170 загальною  довжиною 0,113 км (кабель ТПП 10х2х0,4 діаметром 8,6мм).

Відповідно до п. 3.1 Договору № 25/6-04/1559 (в редакції  протоколу  розбіжностей) плата за користування  каналом  кабельної каналізації Оператора здійснюється Укртелекомом відповідно до  узгоджених  договірних  тарифів, зазначених у Додатку № 2 цього Договору (5,02 грн. без ПДВ). На вартість послуг, наданих за цим Договором, нараховується  податок на додану  вартість за ставкою, діючою у  розрахунковий  період.

Згідно п. 3.2 Договору № 25/6-04/1559 (в редакції  протоколу  розбіжностей) плата вноситься Укртелекомом щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця  наступного  за поточним, на підставі рахунку Оператора, виставленого до 5 числа  наступного місяця, але не пізніше  ніж  через  10  банківських днів після  отримання  рахунку.

На виконання умов Договору за період з 02.02.2006 р. по липень 2007 р. включно позивач надав відповідачу послуги з користування каналом  кабельної  каналізації на загальну суму  108,36 грн.

Як встановлено судом, для  оплати наданих послуг позивач виставив відповідачу  рахунки №784 від 31.05.2007 р. (на суму 222,74 грн.),  № 924 від 30.06.2007 р. (на суму  6,02 грн.), №1117 від 31.07.2007 р. (на суму 6,02 грн.).

Відповідач, оплативши своєчасно та в повному  обсязі рахунки № 924 від  30.06.2007 р. та №1117 від 31.07.2007 р., рахунок №784 від 31.05.2007 р. залишив несплаченим, мотивуючи тим, що частина виставленої до сплати суми (а саме, 126,42 грн.) нарахована позивачем безпідставно – за період до підписання договору (до 02.02.2006 р.).

Відповідно до п. 2.2.2 Договору №25/6-04/1559 проведення  робіт в телефонній  каналізації  Укртелеком  має здійснюватись після  отримання  відповідного дозволу  Оператора (ТОВ ВТФ «РВіК») за  умови попередньої оплати  послуг  за  надання  місця у  кабельній  каналізації.

ТОВ ВТФ «РВіК», посилаючись на те, що Херсонська філія  ВАТ «Укртелеком» через  підрядника ТОВ «Свемон-Південь» порушила його право  власності  на  телефонну  каналізацію в районі «Порт-Елеватор» м. Херсона, звернулось до відповідача з претензією  (вих. № 69/1-06 від 03.05.2006 р.) і  вимагало   припинити  роботи на вказаній  ділянці та звільнити  телефонну  каналізацію  від самовільно  прокладених  кабелів (арк. справи 18, Том І).  

21.06.2007 р. ТОВ ВТФ «РВіК» для  підтвердження  факту  прокладки  кабелю в  телефонній  каналізації, що є  його власністю, уклало з  Херсонським спеціалізованим  науково-дослідним  центром судових експертиз договір на виконання експертних досліджень. За  результатами  дослідження було складено  висновок  № 024-07 від 07.07.2007 р. (арк. справи 37, Том І).   

Стягнення з ВАТ «Укртелеком» в особі Херсонської  філії (з урахуванням заяви позивача вих. № 137/1-07 від 21.08.2007 р.) 21784,94 грн. основного боргу  (який складається з заборгованості по договору за користування каналами в сумі 222,74 грн., а також завданих збитків за самовільне входження в телефонну  каналізацію: оплати одноразово за  самовільне  входження  в телефонну каналізацію в сумі 16771,58 грн., оплати за самовільне користування кабельною каналізацією в сумі 2292,12 грн.,         2498,50 грн. витрат на проведення  експертного дослідження), 2797,63 грн. пені та     3415,47 грн. інфляційних  збитків  стало предметом  судового розгляду  у даній справі.                

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню  частково  в силу наступного.

Відповідно до положень п. 1 ст. 181 Господарського кодексу  України  господарський  договір  за  загальним правилом викладається  у  формі  єдиного  документа, підписаного сторонами  та  скріпленого  печатками. Проект  договору  може  бути  запропонований  будь-якою  із  сторін. У разі якщо  проект договору  викладено  як  єдиний  документ, він  надається  стороні у  двох  примірниках.

Згідно п. 4 вказаної  статті за  наявності  заперечень  щодо  окремих   умов   договору сторона,   яка   одержала   проект   договору,   складає  протокол розбіжностей,  про що  робиться  застереження  у  договорі,  та  у двадцятиденний   строк  надсилає  другій  стороні  два  примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

           Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору,   заснованого   на  державному  замовленні  або  такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону,  або сторона -  виконавець  за  договором,  що  в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку  товарів  (робіт,  послуг), яка  одержала  протокол  розбіжностей,  не  передасть у зазначений двадцятиденний  строк   до   суду   розбіжності,   що   залишилися неврегульованими,   то   пропозиції   другої   сторони  вважаються  прийнятими (п. 7 ст. 181 ГК України).

Пунктом 10 Правил надання та отримання  телекомунікаційних  послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005  р., визначено,   що телекомунікаційні послуги надаються за умови укладання  відповідних договорів.

Як  свідчать матеріали справи, позивач  направив відповідачу проект  договору №25/6-04/1559, який  отримано останнім 16.01.2006 р.

02.02.2006 р. відповідач  підписав  проект договору з  протоколом  розбіжностей  і направив їх позивачу листом (вих. № 15/04-4) від 02.02.2006 р.   

Враховуючи те, що в  20-денний строк позивач  не  передав  на вирішення  суду неврегульовані розбіжності сторін  щодо  умов  договору, то  договір №25/6-04/1559            в порядку ст. 181 ГК України вступив в дію з 02.02.2006 р. і є укладеним  в редакції ВАТ «Укртелеком».

Згідно ст.  526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

          Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Позивач  виставив  відповідачу рахунок № 784 від 31.05.2007 р. за користування кабельною  каналізацією по Договору №25/6-04/1559 на суму 222,74 грн.

          За  період з лютого 2006 р. (з моменту укладення  Договору №25/6-04/1559) по липень 2007 р. включно за відповідачем утворилась  заборгованість за оренду  каналів  кабельної  каналізації  в сумі  96,32 грн.

          Доказів  оплати вказаної  суми  відповідач  суду  не надав.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 96,32 грн. основного боргу  за  Договором  №25/6-04/1559 заявлені обґрунтовано. Висновки суду  першої інстанції про наявність підстав для задоволення  позову в цій  частині   відповідають матеріалам справи.

          Як  вірно встановлено  судом  першої  інстанції, решта  заборгованості за оренду  каналів  кабельної  каналізації в сумі 126,42 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно, оскільки нарахована за період, коли між сторонами не існувало договірних відносин.  

          В той же час, колегія суддів вважає, що господарський суд  необґрунтовано відмовив в повному обсязі у задоволенні позову в частині стягнення пені та втрат від інфляції, виходячи з наступного.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Відповідно до п. 4.1 Договору №25/6-04/1559 за  порушення  строків оплати, передбачених цим  договором, винна  сторона  сплачує  іншій  пеню в розмірі облікової ставки НБУ від  вартості  неоплачених послуг, що діяла  в  період, за  який  нараховується  пеня, за  кожен  день прострочення.

          Апеляційна  інстанція  відзначає, що в силу  п. 6 ст. 232  ГК України  нарахування  штрафних  санкцій  за прострочення виконання  зобов'язання, якщо  інше не встановлено  законом  або  договором, припиняється  через  шість  місяців  від  дня, коли  зобов'язання  мало  бути  виконано.

Як  зазначалося  вище, відповідач  відповідно до п. 3.2  Договору №25/6-04/1559 мав  оплатити  надані послуги  не пізніше ніж  через 10 банківських  днів  після  отримання  рахунку. Позивач  пред'явив   відповідачу до оплати  рахунок № 784  від 31.05.2007 р. Отже, граничний  строк оплати  наданих  послуг – 10.06.2007 р., і згідно приписів   п. 6 ст. 232 ГК України позивач мав право на нарахування  пені за перші шість місяців, починаючи з  11.06.2007 р.  Таким чином, на момент звернення позивача до суду вимога про стягнення пені заявлена обґрунтовано частково – за період з 11.06.2007 р. по 15.07.2007 р., і виходячи з встановленого судом розміру заборгованості за договором (96,32 грн.), підлягає задоволенню в сумі 1,52 грн. В решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

Колегія суддів зауважує, що  позивач  неправомірно  обтяжує  інші  вимоги, зокрема, про стягнення суми заподіяної шкоди, нарахуванням  пені, оскільки нормами чинного законодавства така можливість не передбачена.  

Згідно ч. 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів,  здійснивши  перерахунок суми інфляційних втрат, вважає, що вимоги про їх стягнення підлягають частковому  задоволенню  (за  період з 11.06.2007 р. по 15.07.2007 р., виходячи з встановленого судом розміру заборгованості)  – в  сумі  2,11 грн., а в решті  вимог про стягнення інфляційних  втрат слід  відмовити  як   заявлених необґрунтовано.

Щодо інших вимог (про стягнення одноразової  плати за самовільне входження  відповідача в кабельну каналізацію ТОВ ВКФ «РВіК», плати за самовільне користування  кабельною  каналізацією та витрат на проведення експертного  дослідження), які позивач обґрунтовує з посиланням на умови договору № 25/6-04/1559 та  ст. 1166 ЦК України, господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з огляду на наступне.

Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала   шкоди,   звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода,  завдана  правомірними  діями, відшкодовується  у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Зазначена стаття визначає загальну норму щодо відшкодування шкоди внаслідок наявності складу цивільного правопорушення. Зобов'язання з відшкодування шкоди є деліктними зобов'язаннями.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.

Колегія суддів вважає, що  позивач не довів  суду належним  чином, що  саме  відповідач самовільно проклав  кабелі  у телефонній  каналізації  позивача, тобто не встановлений  факт протиправної  поведінки з боку Херсонської  філії  ВАТ «Укртелеком».

Посилання позивача в обґрунтування своїх  вимог на висновок № 024-07 від 07.07.2007 р.  не приймається апеляційним судом до уваги, оскільки зазначений документ не доводить факту порушення прав позивача саме з боку відповідача.   

          Так,  у висновках  експерт зазначив наступне (мовою оригіналу): «…на основании обнаруженных на  кабеле кабельных  бирках можно с  достаточной степенью вероятности  предполагать о их  собственнике  (ХФ ОАО «Укртелеком»)». Тобто,  висновки експерта побудовані  на певних  припущеннях  щодо можливого  власника  кабелів. Викликає сумнів твердження  експерта про можливість встановлення  власника кабельних ліній  на підставі  кабельних кілець-бирок. Так, відповідно до «Керівного документа  технічного  обліку  обладнання і паспортизації лінійних  споруд міської  телефонної  мережі» на бирках вказується: номер кабелю, марка, ємність, діаметр жил, позначення кінцевого кабельного обладнання,  в яке  увімкнено кабель тощо.

          Таким чином, висновок  експерта не  можна  вважати належним  доказом на підтвердження  факту  самовільного входження в канали  кабельної  каналізації  саме  відповідачем.

          Більш  того, висновки експерта не  дають  відповіді  на те, коли  саме  сталося  входження в канали  кабельної  каналізації  позивача.

          Сам  позивач  стверджує, що  це  відбулося в травні 2005 р., тобто  до укладення між  сторонами Договору №25/6-04/1559. Отже,  про порушення умов Договору  в  частині  самовільного входження в канали кабельної  каналізації  мова йти не може.

Слід також зазначити, що згідно ст. 319 ЦК України  лише  власник  майна  може розпоряджатися  своїм  майном  на  свій  розсуд.

В судовому  засіданні позивач  пояснив, що право власності на телефонну  каналізацію, в якій  йому, нібито, заподіяно  шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України,  він  обґрунтовує  наявністю  у  нього  договорів купівлі-продажу № 12/1-03  від 29.04.2003 р.   та  № 515  від 01.09.2005 р., при цьому зазначив, що його право власності  на об'єкти  кабельної каналізації, придбаної на  підставі  договору  № 12/1-03 від 29.04.2003 р., встановлено  постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.02.2008 р. по справі № 15/464-пн-07.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги договір № 12/1-03 від 29.04.2003 р. в якості належного доказу на підтвердження права власності позивача на телефонну каналізацію.

Колегія суддів вважає хибною думку позивача про те, що постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.02.2008 р. по справі № 15/464-пн-07 встановлено його право власності на телефонну каналізацію.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який  вирішує  господарські  спори) під час розгляду  однієї  справи, не  доводяться  знову  при  вирішенні інших  спорів, в  яких  беруть участь ті  самі  сторони.  

Однак, всупереч положенням зазначеної статті позивач помилково надає преюдиціального значення оціночним судженням, зробленим судом при вирішенні іншої справи, ототожнивши факти, встановлені цим судом, з їх юридичною оцінкою.

Що  стосується  придбання  позивачем каналів  кабельної каналізації на підставі  договору № 515 від 01.09.2005 р., колегія суддів  зазначає  наступне.

Відповідно до укладеного 01.09.2005 р. між ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» (продавець) та  ТОВ ВТФ «РВіК» (покупець) договору  № 515  продавець  зобов'язується  продати, а  покупець – прийняти та оплатити  обладнання  автоматичної  телефонної  станції (АТС) «Квант» на 256 номерів, в комплекті згідно Специфікації № 1, Додаток № 1 до даного договору, який є  його  невід'ємною  частиною. Пунктом 1.5  договору визначено, що  продавець  передає  кабельні  мережі: з'єднувальна  лінія  до АТС-22, магістральні та розподільчі  лінії,  включені в АТС, згідно план-схеми  розділу  мереж  ВАТ «ХКХП»  та ХФ ВАТ «Укртелеком», згідно до Специфікації № 2 Додаток    № 6  та Додатків № 4,5 до даного договору, які є  його невід'ємно частиною.

Апеляційна  інстанція вважає, що за  договором № 515 позивач  набув  право  власності  на кабельні  лінії, а не на кабельну  каналізацію, що  підтверджується наступним.   

Так, відповідно до Керівного нормативного документа 45-189-2003 «Керівництво з експлуатації лінійно-кабельних споруд місцевих  мереж зв'язку» до  лінійно - кабельних споруд належать: кабельні  лінії, кабельна  каналізація  та  кінцеві  кабельні  пристрої. При цьому кабельні  лінії  міської  мережі  за призначенням поділяються  на  з'єднувальні та  абонентські (п. 4.2.3 КНД). Абонентські  лінії  поділяються  на три ділянки: магістральна, розподільна, абонентська   (п. 4.2.4, 4.2.5 КНД). В  свою  чергу до  кабельної каналізації  відносяться  кабелепроводи, оглядові  пристрої, кабельні шахти, колектори (п.4.4.1 КНД).

За актом приймання-передачі від 02.09.2005 р. до Договору № 515 позивач не отримував від ВАТ «ХКХП»  об'єкти телефонної каналізації.

Посилання заявника  на додатки № № 4, 5 до договору № 515 від 01.09.2005 р. на підтвердження  того, що  ТОВ ВТФ «РВіК»  фактично була  набута  у  власність і телефонна  каналізація, колегією  суддів  до уваги не приймається з огляду на таке.  

Ухвалою апеляційного суду від 24.01.2008 р. позивача було зобов'язано надати, в т.ч., оригінали  договору № 515 від 01.09.2005 р. з усіма  додатками та специфікаціями  до нього.

В  судовому  засіданні 20.03.2008 р. при  дослідженні   наданих позивачем  на вимогу апеляційного суду оригіналів  договору № 515 від 01.09.2005 р. та додатків  до нього  колегією  суддів  було  встановлено  невідповідність цих документів раніше  наданим  позивачем  суду першої інстанції для залучення у матеріали справи копіям  вказаних  документів.

Зокрема, на документі (мовою оригіналу) «Приложение. Телефонная канализация, находящаяся на балансе ООО ХКХП» міститься напис (мовою оригіналу): Додаток № 4 до договору № 515, який  виконано у  спосіб, що  відрізняється від способу виконання самого тексту  документу, до того ж, цей напис зроблено українською мовою, тоді як сам документ складено російською. Вказане  повною  мірою  стосується і документу (мовою оригіналу) «Приложение № 2. Разделительная ведомость. Кабельные трассы, находящиеся на балансе ООО Херсонський КХП», на якому виконано напис (мовою оригіналу): Додаток № 5 до договору № 515.

В матеріалах справи містяться надані позивачем завірені ним самим копії вищезгаданих документів, в яких відсутні жодні посилання на договір № 515 від  01.09.2005 р. (арк. справи 63, 64 Том І).

Представник позивача  в судовому  засіданні  не зміг  пояснити, яким  чином  на  наданих ним 20.03.2008 р. апеляційному суду для огляду оригіналах  з'явилися  написи «Додаток № 4 до договору № 515» та «Додаток № 5 до договору № 515», яких немає на засвідчених самим позивачем копіях цих документів.

Колегія суддів відзначає, що вказані  документи були складені  між ВАТ «Херсонський КХП» та ВАТ «Укртелеком»,  і  заявником не обґрунтовано, яке  відношення  вони  мають до  договору № 515 від 01.09.2005 р.

З огляду на викладене, колегія суддів ставиться до наданих позивачем документів критично і вважає, що вказані  документи не  можуть бути прийняті у  якості  належних та допустимих доказів по справі в розумінні ст. 34 ГПК України.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не довів, що зазнав втрат (шкоди) внаслідок протиправної поведінки відповідача, більш того, ним взагалі не надано доказів наявності такої протиправної поведінки з боку відповідача.

У зв'язку із недоведеністю факту  протиправної  поведінки відповідача  та спричинення  ним  шкоди  позивачу  відсутні  також правові  підстави для стягнення  витрат позивача на  проведення  експертного  дослідження в сумі 2498,50 грн.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення, за яке встановлена відповідальність у вигляді зобов'язання відшкодовувати матеріальну шкоду, у зв'язку з чим рішення господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 21562,20 грн. є законним.    

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Враховуючи  допущене  судом  першої  інстанції  неповне  з'ясування  обставин, судовий  акт  у справі  слід скасувати частково, позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 96,32 грн. основного боргу, 1,52 грн.  пені, 2,11 грн.  втрат від інфляції. В решті позову слід відмовити.   

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

            Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК»   (м. Херсон)   задовольнити частково.

                     Рішення господарського суду Херсонської області від 12.09.2007 р.                                             у  справі  № 14/276-07   скасувати частково.

                           Резолютивну частину рішення  викласти в наступній  редакції:

                    «Позов  задовольнити частково.

          Стягнути з Відкритого  акціонерного товариства «Укртелеком» в особі                                       Херсонської  філії (73000, м. Херсон, пр. Ушакова, 41) на користь  Товариства з обмеженою  відповідальністю «Виробничо-технічна фірма «РВіК» (73025, м. Херсон,   вул. Горького, 22/8) 96,32 грн. боргу, 1,52 грн. пені, 2,11 грн. втрат від інфляції,  0,99 грн.  державного мита, 0,42 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу. Видати наказ.

          В решті позову  відмовити.».

          Видачу відповідного наказу із вказівкою необхідних реквізитів доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Коробка Н.Д.  Мойсеєнко Т. В.