Постанова

від 11.06.2008 по справі 24/848-16/393

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/848-16/393

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.06.2008                                                                                           № 24/848-16/393

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Лісовський А.В. (за довір.),

 від відповідача 1 - Рудь А.В., Бойко М.Г. (за довір.),

від відповідача 2: не з'явився,

від Прокуратури Шевченківського р-ну м. Києва: Байдацька І.Б. (помічник прокур.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Альтаір"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.02.2008

 у справі № 24/848-16/393  

 за позовом                               Прокурора Шевченківського району м.Києва

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Альтаір"

                                                  Акціонерного банку "Центральноєвропейський банк"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги прокурора  Шевченківського району  в інтересах держави в  особі  Шевченківської  районної  у м. Києві державної адміністрації, який звернувся з позовом в інтересах держави в особі Шевченківської  районної  у м. Києві державної адміністрації про визнання  недійсним договору  № 1/4 від 20 жовтня 1995 року, укладеного між  АБ “Центральноєвропейський банк” та ЗАТ  “Альтаір”.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2008 р. у справі № 24/848-16/393  позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати оскаржуване рішення від 12.02.2008 року з підстав неповного з'ясуванням всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального права, у справі прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В своїй апеляційній скарзі відповідач-1 посилається на неправомірність поновлення судом  заявнику строку позовної давності, вказує на те, що з часу укладення між сторонами спірного договору минуло 12 років, а тому позивач мав достатньо можливостей вчасно звернутися до суду для захисту своїх прав, а суд відповідно до вимог ст.75 ЦК УРСР мав обов'язково застосувати до спірних відносин позовну давність незалежно від заяви сторін.

Також апелянт стверджує, що господарський суд під час розгляду справи необгрунтовано не застосував преюдицію у відповідності згідно ст.35 ГПК України до спірних відносин сторін, зокрема, щодо встановлення факту відповідності спірного договору №1/4 від 20.10.1995 р. вимогам чинного законодавства, що на думку апелянта, було встановлено під час розгляду Вищим арбітражним судом України справи №17/427 (постанова від 06.10.1998 р.), в якій наведено правову оцінку укладеного договору.

Апелянт також заперечує проти висновку суду щодо відсутності у банка права вимоги повернення грошових коштів у відповідності до положень п.3.3 додаткової угоди №2 до Договору №14-18 від 04.09.1994 р., перерахованих  банком на будівництво за договором №1/4 від 20.10.1995 р.  Вказує на те, що позивачем було фактично двічі отримано кошти за одну й ту ж будівлю, враховуючи продаж об'єкту за паралельним  договором  №14-18 від 04.04.1994 р., укладеним з підприємством „Сиріус”.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її доводів заперечує повністю, вважає її необгрунтованою та просить залишити її без задоволення. Оскаржуване рішення суду від 12.02.2008 р. вважає законним та обґрунтованим.

Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення апеляційного провадження, розписки представників сторін, однак, відповідач-2 наданими йому процесуальними правами щодо участі в судовому засіданні не скористався, 11.06.2008 р. в судове засідання не з'явився,   про причини своєї неявки суд не повідомив. Заслухавши думку представників сторін, колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача-2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків та правомірно задовольнив позов  з наступних підстав.

Під час розгляду спору господарським судом було з'ясовано, що 04 квітня 1994 р. між Шевченківською районною державною адміністрацією м. Києва, відділом капітального будівництва Шевченківської районної державної адміністрації м.Києва та АБ “Центральноєвропейський банк” було укладено договір № 14-18, предметом якого є реконструкція та відродження садиби по вул. Володимирській, 12, з метою її використання для фінансової установи - банку та виконання погоджених сторонами  програм розвитку району. Додатками № 1  та № 2  до договору було передбачено  календарний план  реконструкції будинку № 12 по вул. Володимирській  та  визначена ціна за договором. Додатковою умовою за договором  було будівництво  музичної школи за адресою: вул. Тираспольська, 43 за рахунок  АБ “Центральноєвропейський банк”.

Відповідно до умов даного договору позивач взяв  на себе зобов‘язання  передати будівлю  у власність банку  після завершення реконструкції будівлі. Відповідно до протоколу  погодження  про договірну вартість робіт, вартість робіт складала  за договором  № 14-18 від  04.04.1994 р.  1800000 доларів США.

АБ “Центральноєвропейський банк” виконував зобов‘язання  за договором неналежним чином, оскільки перераховано було позивачеві лише 7384884000 крб.

Відповідно до  п.3.3. додаткової угоди  № 2  від 20.12.1994  до договору № 14-18 від 04.04.1994 р., при затримці платежів на строк, що перевищує 15 діб, адміністрація має право поставити  питання про розірвання договору у відповідності до чинного  законодавства та сплати неустойки у розмірі 10 %  від не перерахованої  суми та повертає  на рахунок банку сплачені раніше кошти  з індексацією на дату повернення у 15 –денний строк після укладення договору та початку  інвестування  будівництва новим  інвестором.

Через  невиконання АБ “Центральноєвропейський банк” своїх зобов‘язань за договором  щодо своєчасного фінансування  програм розвитку  району, позивач листом № 825 від 28.11.1994 р. про припинення дії договору № 14-18 від 04.04.1994р.

Як свідчать матеріали справи, 20 жовтня 1995 р. між ЗАТ “Альтаір” та АБ “Центральноєвропейський банк” був укладений договір  № 1/4 , згідно якого в рахунок  погашення заборгованості  Банку  перед Товариством  по договору  № Ф-1 від 26.09.94 р. в сумі  28450000 карбованців (еквівалент USD 150 000), Банк уступив Товариству  повністю права вимоги  по зобов‘язаннях Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва, основані  на договору № 14-18 від 04.04.94 р., додатковій угоді до договору  від 2.08.94 р.,  Додатковій угоді  № 2  від 20.12.94 р.  до договору № 14-18.

Відповідно до  умов п. 2.1. договору  Банк уступив ЗАТ  “Альтаїр” права вимоги передачі  всіх прав (володіння, користування, розпорядження) на будівлю  по вул. Володимирській , 12 та земельну ділянку ,на якій розташована будівля, права вимоги  повернення грошових коштів, перерахованих на  будівництво.

У відповідності до вимог ч.2 ст.35 ГПК України під час розгляду спору господарським судом у справі № 24/848-16/393, враховано також висновки суду під час розгляду справи  №17/427 в порядку нагляду Головою Арбітражного суду м. Києва (постанова від 05.06.1998 р.) за  позовом ЗАТ “Альтаір”до Шевченківської  районної державної адміністрації м. Києва  про стягнення 1030783 грн., за результатами якого встановлено факт укладення договору  № 14-18  від 04.04.1994 р.  та додаткових угод до нього, договору  № 1/4 від  20.10.1995 р., факт невиконання АБ “Центральноєвропейський банк” своїх зобов‘язань за договором  № 14-18 від 04.04.1994 р., факт визнання  АБ “Центральноєвропейський банк” банкрутом  на підставі  постанови Арбітражного суду м. Києва  від 16.01.1997 р.

В ході розгляду спору судовою колегією було встановлено, що позивачем стосовно  будинку  № 12 по вулиці Володимирській в м. Києві не укладалось  інвестиційних договорів, а був укладений  договір купівлі –продажу.

Відчуження будинку № 12 по вулиці Володимирській в м. Києві здійснене позивачем на підставі Розпорядження № 16 від 09 січня 1996 р. Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва, яке було затверджене Рішенням Шевченківської районної ради народних депутатів м. Києва одинадцятої сесії скликання ХІІ скликання № 106 від 24.07.1997р., шляхом його продажу Виробничому підприємству „Сиріус” в рахунок існуючих перед ВП „Сиріус” зобов'язань.

Оскільки АБ „Центральноєвропейський банк” не виконав належним чином свої обов'язки за договором № 14-18 від 04.04.1994 р., на момент укладення  спірного договору  № 1/4 зобов‘язання  щодо повернення  позивачем  АБ “Центральноєвропейський банк” грошових коштів, сплачених на будівництво не існувало, оскільки події, за настання яких  таке право виникло, ще не настали.

АБ „Центральноєвропейський банк” вправі був передати відповідачу лише дійсну вимогу, тобто таку, яка існувала.

Оскільки за спірним договором відступлено право вимоги на передачу  всіх прав (володіння, користування, розпорядження) на будівлю по вулиці Володимирській, 12 в м. Києві, та земельну ділянку, на якій знаходиться вказана будівля, а договором № 14-18 було визначено мету використання будівлі для фінансової установи –Банку, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що  вимога пов'язана з особою кредитора АБ „Центральноєвропейський банк”.

Згідно вимог ст. ст. 197, 198 ЦК УРСР уступка права вимоги  кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора. До набувача вимоги переходять права, що забезпечують виконання зобов'язання. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання цієї вимоги боржником.

Судова колегія також звертає увагу на п.6.6. укладеного між сторонами договору №14-18 від 04.04.1994 р., згідно якого кожна сторона має право залучитися до угоди з третіми особами, для досягнення мети цього договору, лише за узгодженням другої сторони. Однак, як свідчать матеріали справи, АБ „Центральноєвропейський банк" не повідомив адміністрацію про укладення спірного договору з ЗАТ „Альтаїр", чим порушив п.6.6 договору № 14-18 від 04.04.1998 р.

Дослідивши обставини справи та зібрані у справі докази, судова колегія погоджується із висновком господарського суду щодо недійсності оспорюваного прокуратурою договору №1/4 від  20.10.1995 р, враховуючи наступне.

          Враховуючи те, що АБ „Центральноєвропейський банк" не виконав належним чином свої обов'язки за основним договором № 14-18 від 04.04.1994 р., останній не набув права вимоги відносно об'єкту будівництва - будинку № 12 по вулиці Володимирській в м. Києві.

          Стосовно будинку №  12 по вулиці Володимирській в м. Києві позивачем не

укладалося інвестиційних договорів, а був укладений договір купівлі-продажу. Оскільки

позивачем не здійснювалось інвестування будівництва, в розумінні Закону України „Про інвестиційну діяльність", то право в АБ „Центральноєвропейський банк" щодо вимоги повернення грошових коштів, перерахованих АБ „Центральноєвропейський банк" на будівництво, станом на 20.10.1995 р. у нього не виникло.

          На час укладення між відповідачем та АБ „Центральноєвропейський банк"

спірного договору № 1/4 зобов'язання щодо повернення позивачем АБ „Центральноєвропейський

банк" грошових коштів, сплачених на будівництво не існувало, оскільки події, за настання

яких таке право виникало б, ще не настали.

          АБ „Центральноєвропейський банк" вправі був передати відповідачу лише дійсну

вимогу. Матеріалами справи підтверджується, що вимоги щодо повернення грошових коштів, перерахованих АБ „Центральноєвропейський банк" на будівництво, які були передані АБ „Центральноєвропейський банк" відповідачу, на момент їх передачі не існували, а отже були недійсними.

З приводу доводів відповідача-1 щодо необхідності застосування у відповідності до ст..35 ГПК України під час розгляду даного спору висновків Вищого господарського (арбітражного) суду України (постанова від 06.10.98) у справі № 17/427 за позовом ЗАТ „Альтаір" до Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва та Державного підприємства Шевченківської райдержадміністрації м. Києва „Відділ капітального будівництва та інвестицій" про стягнення 1030783 грн., зокрема, щодо встановлення судом факту відповідності спірного договору від 20.10.95 № ј вимогам чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, предметом розгляду  у справі № 17/427 був спір щодо стягнення боргу, що виник з договору, який є, зокрема предметом оскарження у справі №24/848-16/393.

Під час розгляду господарським судом  справи № 17/427, питання дійсності та відповідності положень спірного договору № 1/4 від  20.10.1995 р вимогам чинного законодавства не досліджувалися господарським судом, оскільки подібних позовних вимог в цьому провадженні заявлено не було. За таких обставин доводи відповідача визнаються необґрунтованими, та до уваги судовою колегією не приймаються.

Що стосується посилання відповідача-1 на безпідставність поновлення господарським судом строку позовної давності позивачу, судова колегія   вважає їх необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратура Шевченківського району м. Києва  заявила клопотання про поновлення строків позовної давності, оскільки отримала інформацію про порушення інтересів держави лише на початку жовтня 2006 р. в результаті звернення Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації з приводу питань, що безпосередньо стосуються предмету спору.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що строк позовної давності порушено з поважних причин, а тому суд задовольнив заявлене клопотання про відновлення строку позовної давності.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 19 червня 2007 р., колегія суддів дійшла висновку про те, що строк позовної давності був пропущений прокуратурою Шевченківського району м. Києва з поважних причин, а тому правомірно був поновлений судом першої інстанції. (т.1 а.с.185-190).

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України при розгляді даної справи в   Постанові від 09 жовтня 2007 р.  скасувала зазначену постанову Вищого господарського суду України з інших підстав. (т.1 а.с. 216-217)

За таких обставин колегія вважає, що оскаржуване рішення відповідає, чинному законодавству, а тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Альтаір” залишити без задоволення.

2.  Рішення Господарського суду м. Києва  від 12.02.2008 р. у справі № 24/848-16/393 залишити без змін.

3.  Матеріали справи № 24/848-16/393 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді