Постанова

від 03.03.2008 по справі 32/473

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД      

01025, м.Київ, пров.

Рильський, 8                                                           

т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

 03.03.2008                                                                                          

№ 32/473

 Київський апеляційний господарський суд у

складі колегії суддів:

 головуючого:          Капацин  Н.В.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.

          Пашкіної С.А.

 при секретарі:           Кулачок О.А.

 За участю представників:

 Від позивача - Мусійчук О.В. (довір. №22 від

26.02.08);

 Від відповідача 1- не з'явився;

Від

відповідача 2 - Чепелянський В.Є. (довір. №3486-1/14 від 19.11.07);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі

Гарант" в особі ЦФ ВАТ "УСК "Дженералі Гарант"

 на рішення Господарського суду м.Києва від

08.11.2007

 у справі № 32/473 (Хрипун О.О.)

 за позовом                               Закритого акціонерного

товариства „Українська транспортна страхова компанія” та Відкритого

акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” 

 до                                                   Суб”єкта   підприємницької діяльності - фізичної

особи  ОСОБА_1

Відкритого акціонерного товариства „Українська           страхова компанія „Дженералі Гарант”

 про                                                 

відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від

08.11.2007р. у справі №32/473  позов

задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Українська

страхова компанія „Дженералі Гарант” на користь Закритого акціонерного

товариства  „Українська страхова  компанія” 4023,11 грн. шкоди, 74,14 грн.

державного мита, 85,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу. Провадження у справі в частині  стягнення з Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 521,00 грн. припинено на підставі п.1-1

ст.80 ГПК України.   Стягнуто з Суб'єкта

підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1на користь Закритого

акціонерного товариства  „Українська

страхова компанія”  9,41 грн. державного

мита, 11,1 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

             Рішення суду першої інстанції

ґрунтується на тому, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного

страхування автотранспорту, відповідно до умов якого було застраховано

автомобіль Мерседес Бенц С 180, НОМЕР_1. 19.07.2004р.  в м. Києві по пр. Повітрофлотському сталася

дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів „Богдан А091”, що належить

ОСОБА_1 та автомобіля „Мерседес”, що належить ОСОБА_2 . Відповідно до

витратного касового ордеру № 988 від 01.09.2004р. позивачем було сплачено  страхувальнику (ОСОБА_2)   страхове відшкодування в розмірі 2275,356

грн. Також позивачем сплачено 389,64 грн. - вартість автотоварознавчого

дослідження та 34,05 грн. за довідку про ДТП. Відповідно до ст.27 ЗУ „Про

страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором

майнового страхування, в межах фактичних затрат 

переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала

страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.  Між відповідачем 1 (як страховиком) та

відповідачем 2 (як страхувальником) 

укладено договір обов'язкового страхування   цивільної відповідальності  власників транспортних засобів, відповідно до

умов якого відповідач 2 зобов'язався виплатити страхове відшкодування, в межах

встановленого ліміту відповідальності, 

розмірі завданої шкоди третій особі, якщо винним у завданні цієї шкоди

буде страхувальник. Суд дійшов висновку, що в порядку ст.ст.1172,1188

Цивільного кодексу України з відповідача 2 підлягає стягненню виплачене

позивачем страхове відшкодування, вартість проведеного автотоварознавчого

дослідження та вартість довідки ДАІ, оскільки дорожньо-транспортна пригода

сталася з вини працівника відповідача 1 і на підставі чого  у позивача, як страховика, виникло право

регресу щодо відповідача 1, як власника автомобіля „Богдан А 091”, але

відповідачем 1 було застраховано цивільну відповідальність у відповідача 2,

який і зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, в межах встановленого

ліміту відповідальності, в розмірі завданої шкоди третій особі.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням

суду  позивач звернувся з апеляційною

скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення

Господарського суду міста Києва від 08.11.2007р. по даній справі в частині  відмови в стягненні  інфляційних витрат, 3% річних та пені.

          В апеляційній скарзі позивач вказує

про те, що оскільки в даному випадку має місце грошове зобов'язання ВАТ „УСК

„Дженералі Гарант” по відшкодуванню матеріальної шкоди, відповідно до умов

договору страхування цивільно-правової 

відповідальності, виконання якого прострочив боржник, то ЗАТ „УТСК”

вважає правомірним та законним 

застосування ст.625 ЦК України та стягнення інфляційних витрат, 3%

річних  та пені.

          Не погоджуючись з рішенням  суду відповідач 2 звернувся з апеляційною

скаргою, в якій просить  Київський

апеляційний господарський суд частково скасувати рішення Господарського суду м.

Києва та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних

вимог в частині стягнення з ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”  389 грн. 64 коп. за проведення автотоварознавчого  дослідження та 34 грн. 05 коп. плату за

довідку ДАІ.

          В апеляційній скарзі відповідач 2

зазначає про те, що виходячи із змісту ст.993 ЦК України до страховика від їх

страхувальника переходить право вимоги на фактичні витрати понесені цим

страхувальником. Отже,  ЗАТ „Українська

транспортна страхова компанія”   отримало

право вимоги лише  в межах фактичних

витрат, тобто в розмірі матеріального збитку завданого власнику автомобіля

„Мерседес Бенц” НОМЕР_1, ОСОБА_2 в розмірі 3599 грн.42 коп.     

          Ухвалою Київського апеляційного

господарського суду від 25.02.2008р. розгляд апеляційної скарги відкладено на

03.03.2008р.  В судове засідання  03.03.2008р. до апеляційного суду не з'явився

представник  відповідача 1.

Враховуючи

те, що в судовому засідання 25.02.2008р. був присутній представник відповідача

1 - ОСОБА_3 та те, що  про відкладення

розгляду справи на 03.03.08р.  він був

повідомлений в судовому засіданні (розписка від 25.02.08р.), однак не

скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні, тому

колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі

представника відповідача 1.

          Дослідивши доводи апеляційної скарги,

наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників  позивача та відповідача 2 , колегія суддів встановила

наступне.

          01.06.2004року позивач уклав договір

добровільного страхування автотранспорту з ОСОБА_2 Відповідно до вказаного

договору (страховий поліс № 0009006) був застрахований автомобіль „Мерседес

Бенц С 180” НОМЕР_1 і одним з страхових випадків було визначено ушкодження,

знищення транспортного засобу, його приладів і додаткового обладнання внаслідок

дорожньо-транспортної пригоди.

         З матеріалів справи вбачається, що

19.07.2004р. на перехресті пр-т. Повітрофлотський - вул. Курська в м. Києві

відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю „Мерседес Бенц С

180” НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та автобусу „Богдан А 091”, НОМЕР_2, що

належить ОСОБА_1 і яким керував ОСОБА_4.

         Постановою Солом'янського районного

суду м. Києва від 09.08.2004р. встановлено, що зіткнення транспортних засобів

19.07.2004р. на перехресті пр-т. Повітрофлотський - вул. Курська в м. Києві

відбулося внаслідок  порушення водієм

ОСОБА_4 п.13.1 Правил дорожнього руху.

          Актом 

№1343 дослідження спеціаліста-автотоварознавця від 30.07.2004р.,

складеного експертом Лівобережної філії ЗАТ „Український Центр післяаварійного

захисту ”Експерт-сервіс” встановлено, що вартість відновлюваного ремонту

автомобілю  „Мерседес Бенц С 180”

НОМЕР_1  становить 5379грн.01коп.

        З матеріалів справи вбачається , що

власник автомобілю „Мерседес Бенц С 180” НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернулася  16 серпня 2004р. до позивача з заявою про

виплату страхового відшкодування №334.

        Позивач сплатив на користь ОСОБА_2 страхове

відшкодування, що підтверджується витратним касовим ордером № 988 від

01.09.2004р. на суму 2275грн.36коп. Страхове відшкодування позивач розрахував

виходячи з наступного: 5032грн.01коп.(вартість відновлюваного ремонту) х 82,11%

(процент страхування не на повну суму) = 4131,87грн.-1324,06грн.(згідно акту

взаємозаліку боргу від від01.09.2004р.) - 532,45грн.(франшиза).

         Крім страхового відшкодування позивач

сплатив вартість проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 389грн.64коп,

що підтверджується платіжним дорученням №3211 від 16.08.2004р., та суму в

розмірі 34,05грн. на користь УДАІ ГУ МВС України в м.Києві за довідку про ДТП

платіжним дорученням №2936 від 21.07.2004р. Загальний розмір витрат позивача

становить 4023,11грн.

          Відповідно до частини першої статті

1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою

особою, має право зворотної вимоги(регресу) до винної особи у розмірі

виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Стаття 27

Закону України „Про страхування” зазначає, що до страховика, який виплатив

страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних

затрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала

страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

          Таким чином, до позивача перейшло

право зворотної вимоги до особи, відповідальної у заподіянні збитків. Як

вбачається з довідки Управління державної автомобільної інспекції м.Києва від

10.10.2005р. транспортний засіб - автомобіль „Богдан А 091”, НОМЕР_2, яким

скоєно дорожньо-транспортну пригоду під керуванням водія ОСОБА_4. і нанесено

пошкодження автомобілю  „Мерседес Бенц С

180” НОМЕР_1, в період часу з 05.11.2003р. по 30.06.2005р. належав ОСОБА_1

          Статтею 1187 Цивільного кодексу

України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з

використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та

обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і

вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, утриманням

службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку

для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода завдана джерелом

підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій

підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом,

використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

            Пунктом 1 частини першої статті 1188

Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємної

дії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних

підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи,

відшкодовується винною особою.

            Відповідно до ст.1187 Цивільного кодексу

України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки,

відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано

внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Матеріалами справи не

доведено того, що шкода автомобілю „Мерседес Бенц С 180” НОМЕР_1 було завдано

внаслідок непереборної сили або умислу водія вказаного автомобілю.

           Суд першої інстанції, враховуючи

надані документи відповідачем 1, правильно дійшов висновку, що водій ОСОБА_4

знаходився у трудових відносинах з відповідачем -ОСОБА_1

           Відповідно до ст.1172 Цивільного

кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім

працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

           Встановивши вказані факти, суд

першої інстанції дійшов хибного висновку, про те, що сума збитків сплачена на

користь ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню відповідачем 2 - Відкритим акціонерним

товариством „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” , яка є

страховиком цивільно-правової відповідальності ОСОБА_1, як власника

транспортного засобу. Цей висновок не ґрунтується на чинному законодавстві і не

підлягає задоволенню, шляхом стягнення понесених затрат з відповідача 2.

          Дійсно, 19.08.2003р. між

відповідачами був укладений договір (поліс №Б/4169749) обов'язкового

страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів,

відповідно до умов якого відповідач 2 зобов'язався виплатити страхове

відшкодування, в межах встановленого ліміту відповідальності, в розмірі

завданої шкоди третій особі, якщо винним у завданні цієї шкоди буде

страхувальник.

         Відповідно до п.9 Положення про

порядок і умови проведення страхування цивільної відповідальності власників

транспортних засобів, встановлено, що виплата страхового відшкодування

здійснюється страховиком на користь 

страхувальника або третій особи на підставі заяви та переліку

документів.

          Позивач Закрите акціонерне товариство

„Українська транспортна страхова компанія” не є третьою особою в розумінні

„Положення про порядок і умови проведення страхування цивільної

відповідальності власників транспортних засобів”, не звертався з заявою та

необхідними документами до відповідача 2. Відповідач 2- Відкрите акціонерне

товариство „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” не є особою, яка

нанесла шкоду позивачу або потерпілій в ДТП особі. За таких обставин не має

правових підстав для покладення обов'язку відшкодувати збитки позивача на

відповідача 2, а тому сума сплаченої шкоди позивачем підлягає стягненню з

відповідача 1 в повному обсязі.

         Враховуючи , що відповідач 1 до

прийняття рішення судом першої інстанції сплатив в добровільному порядку на

користь позивача 532,45грн. франшизи, стягненню з відповідача 1 підлягає шкода

в сумі 4023,11грн.

         Доводи позивача, викладені в

апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у

стягненні 472,34грн. індексу інфляції, 3% річних в сумі 151,14грн. та

888,36грн. пені не ґрунтуються на чинному законодавстві і не підлягають

задоволенню.

         Суд першої інстанції дійшов

правильного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів вказаних

грошових коштів пов'язані не з порушенням ними взятих на себе зобов'язань, а у

зв'язку із завданням ними позивачеві майнової шкоди,  тому до регулювання правовідносин між

сторонами не можуть застосовуватися норми зобов'язального права.

         Доводи відповідача 2 викладені в його

апеляційній скарзі про неправомірність стягнення з нього на користь позивача

суми 389,64грн. вартості автотоварознавчого дослідження та 34,05грн вартості

довідки ДАЇ не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки суд першої

інстанції правомірно дійшов висновку про віднесення вказаних витрат позивача до

фактичних затрат , як це передбачено ст.27 Закону України „Про страхування”,

оскільки вони понесені позивачем в зв'язку з встановленням страхового випадку і

на підставі чого у позивача, як страховика, виникло право  регресу.

         За таких обставин, колегія суддів вважає,

що рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2007р. по даній справі не

відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам

справи, тому підлягає зміні.

Керуючись

ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

  Апеляційні скарги Відкритого акціонерного

товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант”  та 

Закритого акціонерного товариства „Українська транспортна страхова

компанія” на рішення господарського суду м.Києва від 08.11.2007 року у справі

№32/473 залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду міста

Києва від 08.11.2007р. у справі №32/473 змінити, виклавши резолютивну частину в

такий редакції :          

         „В задоволенні позовних вимог до Відкритого

акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” -

відмовити.

         Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ін.код НОМЕР_3, відомості про розрахунковий

рахунок відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства „Українська

транспортна страхова компанія” (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77,

р/р2650930000301 в ТОВ КБ „УФГ”, МФО 380128, код 22945712) 4023,11 грн. шкоди,

74,14грн. державного мита, 85,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення

судового процесу.”

       В іншій частині рішення залишити без

змін.

       Наказ на виконання постанови доручити

видати господарському суду м.Києва.

       Матеріали справи № 32/473 повернути до

Господарського суду м. Києва.        

 Головуючий суддя                                                                     

Капацин  Н.В.

 Судді                                                                                         

Калатай  Н.Ф.

Пашкіна С.А.

 13.03.08 (відправлено)