Постанова

від 04.08.2011 по справі 25/223пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 25/223пн

Вищий господарський суд У країни у складі колегії судд ів:

головуючого Добролюбової Т.В.,

суддів Гоголь Т.Г., Осетинський А.Й .

розглянувши у судовому за сіданні за участю представни ків сторін

позивача, відповідача, трет ьої особи

прокуратури

матеріали касаційної скар ги

не з'явились, повідом лені належно

не з'явились, повідомлені н алежно

Савицька О.В. - прокурор ГПУ , посв. 231

Заступника прокурора Доне цької області

на постанову Донецького апеляційного г осподарського суду від 14.06.11

у справі №25/223пн Господарського суд у Донецької області

за позовом

до Приватного підприємства "Переход"

Приватного підприємця О СОБА_1

третя особа

за участю

про Донецька міська рада

Прокуратури Донецької обл асті

визнання права власності

Розпорядженням Зас тупника секретаря другої суд ової палати Вищого господарс ького суду України від 03.08.11 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено коле гію суддів у складі: Добролюб ової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Осетинського А.Й.

Приватне підприємство "Переход" звернулося до Госпо дарського суду Донецької обл асті з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 про ви знання за ним права власност і на будівлю магазину, який ро зташований на території Воро шиловського району м. Донець ка на вулиці Артема (навпроти бібліотеки ім. Крупської), заг альною площею 67 кв.м та зобов'я зання Донецької міської ради присвоїти спірній будівлі м агазину поштову адресу. Пози вач, в обґрунтування позову, в казував на те, що ним самочинн о, за власні кошти, з дотриманн ям будівельних нормі правил збудовано спірний об'єкт. Вті м відповідач, як орендар спір ної будівлі, відмовляється с плачувати орендну плату, мот ивуючи свою відмову тим, що по зивач не є власником спірног о майна. Така відмова, на думку позивача, свідчить про невиз нання та оспорення відповіда чем його права власності на с пірну будівлю, що за приписам и статті 392 Цивільного кодексу України є підставою для визн ання за ним права власності. П озивач посилався на приписи статті 41 Конституції України , статей 16, 316, 319, 320, 376, 386, 392 Цивільного кодексу України, статті 20 Гос подарського кодексу України , статей 4, 48 Закону України "Про власність".

Рішенням Господарського с уду Донецької області від 19.11.10 (суддя Бойко І.А.) позов задово лено частково. Визнано за поз ивачем право власності на об 'єкт нерухомості капітальног о будівництва - будівлю маг азину, який розташований на т ериторії Ворошиловського ра йону м. Донецька на вулиці Арт ема (навпроти бібліотеки ім. К рупської), загальною площею 67 кв.м. Суд виходив з того, що від повідач не визнає право влас ності позивача на спірну буд івлю, і це за приписами статті 392 Цивільного кодексу України є підставою для визнання за п озивачем права власності на таке майно. Господарський су д дійшов висновку, що позивач ем за власні кошти, з дотриман ням будівельних норм та прав ил самочинно збудовані об' є кти нерухомого майна і таке б удівництво не порушує прав і нших осіб. В іншій частині поз ову відмовлено через необґру нтованість. Судове рішення о бґрунтоване приписами статт і 41 Конституції України, стате й 3, 16, 181, 182, 316, 317, 319, 320, 321, 331, 376, 386, 392 Цивільног о кодексу України, статей 20, 139, 14 4, 147 Господарського кодексу Ук раїни, статей 93, 95 Земельного ко дексу України, статей 24, 29 Закон у України "Про планування та з абудову територій", статті 19 З акону України "Про державну р еєстрацію речових прав на не рухоме майно та їх обмежень", п унктом 10 Додатку №1 до Тимчасо вого положення про порядок р еєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженог о наказом Міністерства юстиц ії України №7/5 від 07.02.02.

Постановою Донецького апе ляційного господарського су ду від 14.06.11 (судді: Волков Алєєва І.В., Величко Н.Л., Москальова І. В.) перевірене рішення господ арського суду залишено без з мін з тих же підстав.

До Вищого господарс ького суду України з касацій ною скаргою звернувся Заступ ник прокурора Донецької обла сті, в якій, з урахуванням змін , зроблених представником пр окуратури в судовому засідан ні, просив скасувати судові а кти у справі в частині визнан ня права власності на будівл ю магазину, та в цій частині пр ийняти нове рішення про відм ову в позові. Обґрунтовуючи д оводи касаційної скарги, про курор посилається на порушен ня судами приписів статей 15, 328, 376, 392 Цивільного кодексу Украї ни, статті 1 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, положення Постанови Кабін ету Міністрів України від 08.10.08 №923 "Про порядок прийняття в ек сплуатацію закінчених будів ництвом об'єктів", яка була чин на на момент здійснення само чинного будівництва. Прокуро р наголошує на відсутності у позивача всіх необхідних дл я будівництва документів та зазначає, що спірний об'єкт не введений в експлуатацію. Про курор вважає, що позивачем не доведено факт порушення чи о спорення відповідачем його п рава власності на спірний об 'єкт.

Від позивача і відповідач а відзивів на касаційну скар гу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення прокуро ра, перевіривши правильність застосування господарським и судами норм матеріального та процесуального права, Вищ ий господарський суд України відзначає наступне.

Судові акти у справі перегл ядаються в оскаржуваній част ині.

Як убачається з матеріалів справи, предметом даного суд ового розгляду, окрім іншого , є вимога Приватного підприє мства "Переход" заявлена до Пр иватного підприємця ОСОБА _1 про визнання за позивачем права власності на будівлю м агазину, який розташований н а території Ворошиловського району м. Донецька на вулиці А ртема (навпроти бібліотеки і м. Крупської), загальною площе ю 67 кв.м. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди п ершої і апеляційної інстанці й дійшли висновку про обґрун тованість цієї позовної вимо ги та наявність підстав для ї ї задоволення. Втім, такі висн овки судів колегією суддів в изнаються помилковими з огля ду на таке. Захист цивільних п рав та інтересів забезпечуєт ься застосуванням, передбаче них Цивільним і Господарськи м кодексами України, засобів захисту. Відповідно до статт і 16 Цивільного кодексу Україн и кожна особа має право зверн утися до суду за захистом сво го особистого немайнового аб о майнового права та інтерес у. Способом захисту цивільни х прав та інтересів може бути , зокрема, визнання права. Стат тею 328 Цивільного кодексу Укра їни унормовано, що право влас ності набувається на підстав ах, не заборонених законом та вважається набутим правомір но, якщо інше прямо не виплива є із закону або незаконність набуття права власності не в становлена судом. Загальні з асади здійснення будівництв а об' єктів нерухомості визн ачені у статті 375 Цивільного к одексу України, за приписами якої власник земельної діля нки має право зводити на ній б удівлі та споруди, створюват и закриті водойми, здійснюва ти перебудову, а також дозвол яти будівництво на своїй діл янці іншим особам. Власник зе мельної ділянки набуває прав о власності на зведені ним бу дівлі, споруди та інше нерухо ме майно. Право власника на за будову здійснюється ним з а умови додержання архіте ктурних, будівельних, саніта рних, екологічних та інших но рм і правил, а також за умови в икористання земельної ділян ки за її цільовим призначенн ям. Отже, право на забудову зем ельної ділянки, здійснюється після виникнення права влас ності чи права користування земельною ділянкою в порядку , передбаченому законом та отримання дозволу на вико нання будівельних робіт відп овідно до статті 22 Закону Укра їни "Про основи містобуд ування" (чинній на момент вини кнення спірних правовідноси н). При цьому під правом на заб удову (будівництво) розумієт ься можливість користувача з емельної ділянки здійснюват и на ній будівництво у порядк у, встановленому законом. З ма теріалів справи убачається, і це установлено судами, що по зивач звернувся до господарс ького суду про визнання за ни м права власності на самочин но збудоване майно. Поняття с амочинного будівництва, а та кож правові підстави та умов и визнання права власності н а самочинно збудоване нерухо ме майно визначені в статті 376 вказаного Кодексу, за припис ами якої житловий будинок, бу дівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збуд овані або будуються на земел ьній ділянці, що не була відве дена для цієї мети, або без нал ежного дозволу чи належно за твердженого проекту, або з іс тотними порушеннями будівел ьних норм і правил. Особа, я ка здійснила або здійснює са мочинне будівництво нерухом ого майна, не набуває права вл асності на нього. Отже, сут ь самочинного будівництва об умовлює презумпцію неможлив ості виникнення права власно сті на неправомірно збудован ий об' єкт. Це означає, що особ а, яка здійснила самочинне бу дівництво, не набуває права в ласності на нього, оскільки б удівництво було здійснене бе з дотримання передбаченого з аконом порядку його здійснен ня і не може бути законною під ставою для виникнення права власності на такий об' єкт. Р азом з цим, відповідно до прип исів статті 331 Цивільного коде ксу України право власності на нову річ, яка виготовлена (с творена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа , яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підст аві договору, є власником ціє ї речі. Право власності на нов остворене нерухоме майно (жи тлові будинки, будівлі, спору ди тощо) виникає з моменту зав ершення будівництва (створен ня майна). Якщо договором або з аконом передбачено прийнятт я нерухомого майна до експлу атації, право власності вини кає з моменту його прийнят тя до експлуатації. Якщо пр аво власності на нерухоме ма йно відповідно до закону під лягає державній реєстрації, право власності виникає з мо менту державної реєстрації. До завершення будівництва (с творення майна) особа вважає ться власником матеріалів, о бладнання тощо, які були вико ристані в процесі цього буді вництва (створення майна). Між тим, установивши, що спірна бу дівля позивачем була збудова на самовільно, за відсутност і дозвільної та затвердженої проектної документації, не п рийнята в установленому зако ном порядку в експлуатацію, г осподарські суди попередніх інстанцій дійшли помилковог о висновку про наявність під став для задоволення позову за наведених обставин. Окрім того, вирішуючи юридичну дол ю спірного майна та визнаючи за позивачем право власност і на нього, господарські суди обох інстанцій не врахували , що згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред' яв ити позов про визнання його п рава власності, якщо це право оспорюється або не в изнається іншою особою, а т акож у разі втрати ним докуме нта, який засвідчує його прав о власності. Відтак, позов про право власності подається у випадках, коли належне певні й особі або набуття цією особ ою права не визнається, оспор юється іншою особою або у р азі відсутності в неї доку ментів (у зв'язку з їх втратою) , що засвідчують належність їй такого права. Відповідаче м у позові про визнання права власності є особа, яка оспо рює право власності на майно , або особа, яка хоч і не оспо рює права власності на майно , але і не визнає його. При писами статті 1 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни унормовано, що підприє мства та організації мають п раво на звернення до господа рського суду за захистом сво їх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законо м інтересів. Відповідно до пр иписів статті 21 Господарсько го процесуального кодексу Ук раїни сторонами у судовому п роцесі - позивачами і відпов ідачами - можуть бути підпри ємства та організації, зазна чені у статті 1 цього Кодексу. Тобто, сторонами у судовому п роцесі є суб'єкти матеріальн о-правових відносин, які вист упають на захист своїх інтер есів, і на яких поширюється за конна сила судового рішення. Сторонами в господарському процесі є учасники спір ного матеріального правовід ношення, а відповідачами є пі дприємства та організації, я ким пред' явлено позовну вим огу (частина 3 зазначеної норм и). Отже, в сенсі приписів наве дених норм, відповідачем є ос оба, яка знаходиться з позива чем у матеріальних правовідн осинах. При цьому, відповідач має бути такою юридичною чи ф ізичною особою, за рахунок як ої, в принципі, можливо б уло б задовольнити позовні в имоги. Виходячи із змісту нав едених норм, захисту у судово му порядку підлягають поруше не право і охоронювані закон ом інтереси саме від відпо відача. Як вже зазначалося , Приватним підприємством "Пе реход" заявлений позов до При ватного підприємця ОСОБА_1 про визнання права власнос ті на будівлю магазину. Як на п ідставу позову, позивач поси лався на безпідставну відмов у відповідача (орендаря спір ної будівлі) у сплаті орендно ї плати, що, на його думку, свід чить про невизнання відповід ачем права власності на спір ний об'єкт та порушує права і о хоронювані законом інтереси позивача. Між тим, відповідач у даній справі перебуває з по зивачем у правовідносинах, я кі випливають з оренди спірн ого майна, проте не є тією особ ою, яка оспорює право власнос ті на самочинно збудовані пр иміщення, а відтак відсутні п равові підстави для задоволе ння позову, зверненого до від повідача. Відповідно до стат ті 4 Господарського процесуа льного кодексу України рішен ня з господарського спору по винно прийматись у цілковиті й відповідності з нормами ма теріального і процесуальног о права та фактичними обстав инами справи, з достовірніст ю встановленими судом. Відпо відно до приписів частини 1 ст атті 11110 Господарського проце суального кодексу України пі дставами для скасування або зміни рішення місцевого чи а пеляційного господарського суду або постанови апеляцій ного господарського суду є п орушення або неправильне зас тосування норм матеріальног о чи процесуального права. За таких обставин, рішення та по станова у справі в оскаржува ній частині не відповідають вимогам чинного законодавст ва, тому підлягають скасуван ню в частині визнання права в ласності на будівлю магазину , з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в по зові. Відтак, доводи касаційн ої скарги Заступника прокуро ра Донецької області знайшли своє підтвердження. В іншій ч астині судові акти не оскарж ені, а відтак касаційною інст анцією не переглядаються.

Враховуючи виклад ене та керуючись статтями 1115, 11 17, 1119, 11110, 11111 Господарського проце суального кодексу України, В ищий господарський суд Укра їни

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Донецько го апеляційного господарськ ого суду від 14.06.11 у справі №25/223пн і рішення Господарського су ду Донецької області від 19.11.10 с касувати в оскарженій частин і, з прийняттям нового рішенн я в цій частині. У позові про в изнання права власності відм овити. Решту постанови залиш ити без змін.

Касаційну скаргу Заступн ика прокурора Донецької обла сті задовольнити.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

А.Осетинський