Постанова

від 19.04.2011 по справі 53/29

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2011                                                                                           № 53/29

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Чорної Л.В.

суддів:            Баранця  О.М.

          Калатай  Н.Ф.

при секретарі:           Мазур  І.Л.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 (представник за довіреністю);

від відповідача – не з‘явився  

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ»   

на рішення  

господарського суду

міста Києва  

від

21.02.2011 року

у справі

№ 53/29 (суддя –  Грєхова О.А.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія абажур»        

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ»

про

стягнення 32 516,78 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.02.2011 року позовні вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія абажур» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія абажур» основний борг у розмірі 22 761,20 грн., 3% річних в розмірі 1 299,21 грн., збитки від інфляції в розмірі 5 898,75 грн., 299,59  грн. по сплаті державного мита та 217,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В інші частині позовних вимог відмовлено.

07.03.2011 року на його виконання видано наказ.

Дане рішення мотивоване неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ» умов Договору № 43/11 від 12.11.2008 року, в частині оплати за виконані роботи.  

Щодо пені, в цій частині суд першої інстанції відмовив, оскільки сплинув строк позовної давності.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2011 року по справі № 53/29 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому факту, що після початку виконання електромонтажних робіт Позивач повідомив Відповідача про те, що потрібно виконати додаткові роботи, без яких неможливо далі виконувати, передбачену Договором, роботу, у зв‘язку із чим були укладені Додаткові угоди і збільшено розмір вартості робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ» зазначає, що як виявилось пізніше виконання додаткових робіт було не обов‘язковою мірою, а ринкова вартість електромонтажних робіт значно нижча ніж та, на яку повідомив Позивач, тому в порядку статті 229 Цивільного кодексу України Додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними.

Крім того, як зазначає Апелянт, на сьогоднішній день на території будівельного майданчику знаходяться матеріали Позивача, тому згідно пункту 7.4. Договору у нього є всі підстави притримати оплату виконаних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ» строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження по справі № 53/29.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад судової колегії.

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія абажур» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2011 року по справі № 53/29 без змін. Своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, Товариством не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не подало.   

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ» свого представника в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлене.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12.11.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ» - Замовник та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія абажур» - Виконавець укладено Договір за № 53/11, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе виконання електромонтажних робіт на об’єкті: «Автоцентр (салон продажу автомобілів, до штукатурний комплекс) по вул. Туполєва» - п. 1.1. Договору /а.с. 15-17/.

Згідно п. 2.1. Договору загальна вартість робіт Виконавця за цим Договором складає – 36 512,00 грн., крім того ПДВ-20% - 7 302,40 грн., всього разом з ПДВ: 45 898,80 грн.

До початку виконання робіт Замовник виплачує аванс на придбання матеріалів, що становить: 10 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - п. 2.2. Договору.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що подальший розрахунок за виконані Виконавцем роботи здійснюється щомісяця на підставі підписаних Сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт (ф. КБ 2в). Оплата здійснюється Замовником на протязі 5 днів з моменту підписання відповідних актів.

За умовами Договору приймання виконаних Виконавцем робіт здійснюється на підставі Акта приймання виконаних підрядних робіт – п. 4.1. Договору.

Згідно пункту 4.2. Договору Замовник повинен протягом трьох робочих днів після одержання від Виконавця повного пакету документів відповідно до п. 4.1. цього Договору, підписати Акт і документи, що додаються до нього, або висунути обґрунтовані заперечення проти їх підписання.        

Додатковою угодою № 1 від 05.12.2008 року до Договору № 43/11 Сторони збільшили вартість робіт до 35 061,60 грн., в тому числі ПДВ /а.с. 22/.

Додатковою угодою № 2 від 12.01.2009 року до Договору № 43/11 Сторони збільшили вартість робіт до 37 330,80 грн., в тому числі ПДВ /а.с. 26/.

На підтвердження виконання робіт по Договору № 43/11 матеріали справи містять довідки про вартість виконаних підрядних робіт: за грудень 2008 року, за січень 2009 року та акти приймання виконаних підрядних робіт: № 1 за грудень 2008 року, № 1-1 за грудень 2008 року, та № 1 за січень 2009 року, підписані сторона без зауважень та скріплені відтисками печаток /а.с. 31-39/.

Фактично Виконавцем було виконано роботи за Договором № 43/11 на суму 107 761,20 грн.

Згідно виписки банківського рахунку Позивача у період з 07.02.2008 року по 20.12.2010 року Відповідач за виконані роботи розрахувався частково на суму 85 000,00 грн. /а.с. 41/.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить суму в розмірі 22 761,20 грн.

          Відповідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов‘язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується прийняти та оплатити виконану роботу.   

Відповідно до п. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду  не  передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов‘язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Доказів оплати заборгованості на спірну суму матеріали справи № 53/29 не містять.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.   

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно до п. 7.2. Договору Сторона, яка порушила строки передбачених цим Договором грошових зобов‘язань, сплачує іншій стороні пеню, у розмірі 0,05 % від простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення пені, визначив період з 21.12.2008 року по 22.06.2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Цивільним кодексом України в ст. 257 загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а згідно з ч. 1 ст. 261 цього ж Кодексу перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволені вимоги по стягненню пені.      

Крім того, у відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.     

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо заперечень Апелянта щодо недійсності Додаткових угод та не звільнення будівельного майданчику, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов‘язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.  

Правочини, які під впливом помилки належить до оспорюваних правочинів, а тому наявність помилки повинна бути доведена особою, яка діяла під її впливом. Юридичне значення має не будь-яка помилка, а тільки та, яка має істотне значення.

Зазначеного Апелянт не навів та не довів.

Крім того, пунктом 7.4. Договору сторони передбачили, якщо Виконавець, після закінчення виконання робіт за цим Договором, залишить на будівельному майданчику свої матеріали, Замовник має право затримати оплату виконаних робіт Виконавцем до дати звільнення ним будівельного майданчика.

Апелянт стверджує, що на об‘єкті «Автоцентр», що знаходиться в місті Києві по вулиці Туполєва, залишено на майданчику електромонтажних робіт матеріали Позивача, а саме: пересувна будівельна конструкція «Тура». Однак, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехцентр-Київ» ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довело належно допустимими доказами перебування матеріалів Позивача на будівельному майданчику, як-то: акти обстеження будівельного майданчику, листи-претензії та інше.   

Щодо службової записки, зазначене колегією суддів оцінюється критично, так як має односторонній характер.      

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва  від 21.02.2011 року у справі № 53/29.

Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.          

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

    1. Рішення господарського суду міста Києва від 21.02.2011 року у справі № 53/29 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи № 53/29 повернути господарському суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Головуючий суддя                                                                      Чорна Л.В.

Судді                                                                                          Баранець  О.М.

                                                                                          Калатай  Н.Ф.

20.04.11 (відправлено)