Постанова

від 08.06.2011 по справі 11/007-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2011                                                                                           № 11/007-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва  А.М.

суддів:            Шипка  В.В.

          Разіної  Т.І.

при секретарі:            

за участю представників

за первісним позовом:

від позивача:           не з’явились;

від відповідача:           ОСОБА_1 – дов. від 22.12.2010р.;

за зустрічним позовом:

від позивача:           ОСОБА_1 – дов. від 22.12.2010р.;

від відповідача:           не з’явились;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел”

на Рішення          Господарського суду Київської області

від          06.04.2011р.

у справі          №11/007-11 (суддя Мальована Л.Я.)

за первісним позовом Приватного підприємства „Вел - Тон”

до          Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел”

про          стягнення 94 510,37 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел”

до           Приватного підприємства „Вел - Тон”

про           стягнення 160 584,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Вел-Тон” (далі – позивач за первісним позовом) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” (далі - відповідач за первісним позовом) заборгованості за договором №258/09 від 22.09.2009р. у загальному розмірі 94 510,37 грн. (з них: 90 850,00 грн. - основний борг, 3 660,37 грн. - 3% річних з урахування індексу інфляції), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач за первісним позовом не розрахувався в повному обсязі за надані позивачем за первісним позовом послуги з перевезення вантажів.

Відповідач за первісним позовом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного підприємства „Вел-Тон” заборгованість за договором №258/09 від 22.09.2009р. у розмірі 160 584,40 грн. (з них: 130 438,60 грн. - борг по недостачі товару, 5 203,32 грн. - 3% річних, 24 942,50 грн. - інфляційні втрати). Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що під час перевезення вантажів за трьома заявками позивачем за первісним позовом було втрачено частину вантажу та в порушення умов договору не відшкодовано його вартість.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.04.2011р. у справі №11/007-11 в задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач за зустрічним позовом звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2011р. у справі №11/007-11 скасувати в частині відмови у зустрічному позові та прийняти рішення про його задоволення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011р. вищевказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 25.05.2011р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2011р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Лосєва А.М., суддів Разіної Т.І., Шипка В.В.

24.05.2011р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача за первісним позовом (апелянта) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання, призначене на 25.05.2011р.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 25.05.2011р. не з’явився,

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2011р., на підставі        ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 08.06.2011р.

В судовому засіданні 08.06.2011р. представник відповідача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2011р. у справі №11/007-11 скасувати в частині відмови у зустрічному позові та прийняти рішення про його задоволення.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання 08.06.2011р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

По первісному позову:

22.09.2009р. між позивачем за первісним позовом, як експедитором, та відповідачем за первісним позовом, як замовником, було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №258/9 (том справи – 1, аркуші справи – 15-20), за умовами якого замовник доручив, а експедитор прийняв на себе зобов’язання організувати за рахунок замовника транспортно-експедиційне обслуговування, перевезення вантажів замовника по території України, а також надання інших транспортно-експедиційних послуг за погодженням сторін.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач за первісним позовом наголошував на тому, що у період з серпня по жовтень 2010 року він надав відповідачу за первісним позовом послуги з перевезення вантажів. Загальна вартість наданих послуг за розрахунками позивача за первісним позовом становить 90 850,00 грн. Позивач за первісним позовом виставив відповідачу за первісним позовом до сплати рахунки на суму 90 850,00 грн., однак відповідач за первісним позовом кошти не сплатив.

На претензії позивача за первісним позовом вих.№67 від 07.10.2010р. та вих.№72 від 19.10.2010р. (том справи – 1, аркуші справи – 43-44, 50-51) відповідач за первісним позовом належним чином не відреагував, вартість наданих послуг не оплатив.

Зважаючи на відмову відповідача за первісним позовом в добровільному порядку погасити заборгованість, позивач за первісним позовом, окрім вимог про стягнення основного боргу, просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом 3% річних, нараховані на суму основного боргу з урахуванням інфляції.

Господарський суд Київської області відмовив у задоволенні первісного позову, зазначивши про те, що за зустрічним позовом вимоги про стягнення стосуються договору з таким самим номером і від тієї ж дати, що й договір, про який зазначено у первісному позові. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній укладений договір у формі єдиного документа, у зв’язку з чим невідомо якими умовами і яким договором керувались сторони при здійсненні господарських відносин, яку редакцію договору вважати дійсною, тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

З цього приводу апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства, зокрема, відноситься свобода договору.

В ст. 6 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

В ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому необхідно зазначити, що жодною правовою нормою не передбачено обмеження відносно можливості укладення в один день кількох договорів між тими ж сторонами або нумерації цих договорів, тобто такі реквізити договорів як дата та номер договору визначаються сторонами на власний розсуд.

08.06.2011р. в судовому засіданні у Київському апеляційному господарському суді представник відповідача за первісним позовом не заперечував факту укладення між сторонами двох договорів від 22.09.2009р. за однаковим номером - 258/9.

Окрім того, місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначав про те, що сторони посилаються на різні за своєю природою договори, жоден з яких не є додатком чи додатковою угодою до іншого. Тобто, висновок про те, що між сторонами не існує договорів, укладених в порядку та за формою, яка вимагається законодавством, не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як уже зазначалось вище, позивач за первісним позовом стверджує, що за замовленням відповідача за первісним позовом у період з серпня по жовтень 2010 року здійснював перевезення вантажів, однак відповідач за первісним позовом не сплатив виставлені йому рахунки за надані позивачем за первісним позовом послуги.

Насамперед необхідно звернути увагу на те, що згідно з п.п.1.2, 1.3, 3.2-3.6 договору №258/09 від 22.09.2009р., на який посилається позивач за первісним позовом, умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг експедитора (позивача за первісним позовом), а також інші умови, пов’язані з виконанням даного договору, вказуються на заявках на перевезення вантажу, які є його невід’ємною частиною. Перевезення здійснюється на підставі письмової заявки замовника (відповідача за первісним позовом). Вартість послуг експедитора, що надаються, вказуються в заявці на перевезення. Замовник перераховує грошові кошти відповідно до рахунків експедитора, виставлених на підставі заявок замовника, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок експедитора. Рахунки експедитора передаються замовнику за допомогою поштового (або кур’єрського) зв’язку. Всі рахунки експедитора замовник зобов’язаний сплатити протягом 15-ти банківських днів з дня отримання оригіналів документів, зазначених в п.2.1.9 договору (оригінали рахунку на сплату суми доручення, акту виконаних робіт, товарно-транспортної накладної з позначкою вантажоодержувача про одержання вантажу та картки простою автомобіля, якщо такий мав місце).

 Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення вищенаведених правових норм позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження надання відповідачу послуг з перевезення за договором №258/09 від 22.09.2009р., на який він посилається у своєму позові, зокрема, заявок на перевезення відповідача за первісним позовом, які є невід’ємною частиною договору, з яких би вбачалось як конкретні умови перевезення, так і вартість послуг позивача за первісним позовом, як експедитора.

Окрім того, позивачем не надано доказів на підтвердження надання відповідачу документів, визначених в п.2.1.9 договору, які повинні передаватись по факту виконання доручення замовника (відповідача за первісним позовом), а також не надано доказів надіслання або вручення відповідачу за первісним позовом рахунків на оплату вартості наданих послуг, у зв’язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність доказів, які б свідчили про те, що у відповідача за первісним позовом настав строк виконання грошових зобов’язань перед позивачем за первісним позовом за договором №258/09 від 22.09.2009р. відносно послуг з перевезення, наданих у період з серпня по жовтень 2010 року.

Оскільки строк виконання зобов’язань ще не настав, підстави стверджувати про прострочення відповідача за первісним позовом та наявності заборгованості перед позивачем за первісним позовом, як передумови для нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних, у суду відсутні.

Посилання позивача за первісним позовом на претензії вих.№67 від 07.10.2010р. та вих.№72 від 19.10.2010р. (том справи – 1, аркуші справи – 43-44, 50-51) також не можуть бути прийняті апеляційним господарський судом до уваги, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту надіслання або вручення цих претензій відповідачу за первісним позовом.

Таким чином, зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги первісного позову є необґрунтованими, документально не підтвердженими, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

По зустрічному позову:

22.09.2009р. між позивачем за первісним позовом, як виконавцем, та відповідачем за первісним позовом, як замовником, було укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів №258/9 (том справи – 1, аркуші справи – 63-67), за умовами якого виконавець за рахунок замовника надає останньому послуги з перевезення і доставки вантажів до пунктів призначення в міських та міжміських напрямах.

Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач за первісним позовом наголошував на тому, що на виконання умов вказаного договору ним було подано позивачу за первісним позовом заявки про організацію перевезення вантажів, а саме: №0910/06 від 09.10.2009р., №007864 від 30.04.2010р. та №2106/01 від 21.06.2010р.

Під час прийняття вантажотримувачами товарів за переліченими заявками було виявлено нестачу та втрату товарного вигляду товару, зокрема, по заявці №0910/06 від 09.10.2009р. на суму 29 707,64 грн., по заявці №007864 від 30.04.2010р. - 39 656,70 грн., по заявці №2106/01 від 21.06.2010р. – 73 452,34 грн.

В матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту надання послуг з перевезення та докази виявлення нестачі (втрати товарного вигляду) вантажів, а саме: заявки на перевезення, видаткові і товарно-транспортні накладні, акти про розбіжності (виявлені недоліки товару) (том справи – 1, аркуші справи – 69-72, 86-90, 94-99).

Відповідач за первісним позовом звернувся до позивача за первісним позовом з претензіями №1109/01 від 09.11.2009р., №33 від 08.07.2010р. та №41 від 01.09.2010р. (том справи – 1, аркуші справи – 68, 84-85, 91-93, 100-102), в яких вимагав відшкодувати вартість втраченого товару у відповідності до п.2.1.5 договору №258/09 від 22.09.2009р., про який йде мова в зустрічному позові, за яким позивач за первісним позовом, як виконавець, зобов’язався відшкодувати замовнику вартість в розмірі суми, на яку зменшилась вартість пошкодженого/втраченого вантажу, протягом 30 днів з моменту пред’явлення претензії, якщо такі втрати/пошкодження вантажу під час транспортування сталися з вини виконавця чи його субпідрядників. При цьому, згідно з п.2.1.3 договору виконавець несе відповідальність перед замовником за дії третіх осіб, залучених ним до виконання своїх обов’язків згідно умов даного договору, як за свої власні.   

Втрата товарного вигляду вантажу по заявці на перевезення №0910/06 від 09.10.2009р. та завдані збитки у розмірі 29 707,64 грн. позивачем за первісним позовом визнані, про що чітко зазначено в листі вих.№2 від 18.01.2010р. (том справи – 1, аркуш справи – 74). В цьому ж листі позивач за первісним позовом запропонував відповідачу за первісним позовом здійснити виплату завданих збитків протягом 12 місяців рівними частинами по 2 475,64 грн. кожного 25 числа, починаючи з 25.02.2010р.

Зауважень з цього приводу від відповідача за первісним позовом не надійшло, тому апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що в даному випадку має місце новація, тобто припинення зобов’язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ст. 604 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, банківських виписок, та не заперечується відповідачем за первісним позовом, в порушення досягнутих домовленостей, позивач за первісним позовом здійснив лише 5 платежі на користь відповідача за первісним позовом згідно запропонованого ним самим та погодженого сторонами графіку виплати вартості товару, який втратив товарний вигляд з вини позивача за первісним позовом, по заявці на перевезення №0910/06 від 09.10.2009р. Залишок несплачених коштів становить 17 329,48 грн.

Оскільки позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виплати відповідачу за первісним позовом всієї суми вартості вищевказаного товару, апеляційний господарський суд вважає вимоги зустрічного позову в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.    

Відносно вимог відповідача за первісним позовом про стягнення вартості нестачі вантажу, який перевозився по заявці №007864 від 30.04.2010р., у сумі 39 656,70 грн. апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, відповідач за первісним позовом зазначав про те, що звернувся до позивача за первісним позовом з претензією №33 від 08.07.2010р., але остання була залишена позивачем за первісним позовом без належного реагування, грошові кошти перераховані не були.

Однак на підтвердження викладеного відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів надіслання або вручення вищевказаної претензії позивачу за первісним позовом, тоді як згідно з п.2.1.5 договору №258/09 від 22.09.2009р., про який йде мова в зустрічному позові, у позивача за первісним позовом виникає обов’язок по відшкодуванню суми, на яку зменшилась вартість пошкодженого/втраченого вантажу, протягом 30 днів з моменту пред’явлення претензії.

Тобто, за відсутності доказів пред’явлення претензії у суду відсутні підстави вважати, що у позивача виникло зобов’язання з відшкодування відповідачу за первісним позовом вартості втраченого вантажу.

За таких обставин, вимоги зустрічного позову в частині стягнення з позивача за первісним позовом вартості нестачі вантажу, який перевозився по заявці №007864 від 30.04.2010р., у сумі 39 656,70 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відносно вимог про стягнення вартості нестачі вантажу, який перевозився по заявці №2106/01 від 21.06.2010р., у сумі 73 452,34 грн., апеляційним господарським судом було встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час прийняття товару вантажоотримувачем по заявці на перевезення №2106/01 від 21.06.2010р. було виявлено нестачу товару на загальну суму 73 452,00 грн., про що складено відповідний акт. Факт нестачі позивачем за зустрічним позовом не заперечується, однак останній відмовляється від сплати вартості товару, по якому виявлено нестачу, посилаючись на те, що нестача сталась внаслідок крадіжки вантажу невідомими особами і водій, який здійснював перевезення вантажу, звернувся з письмовою заявою до органів внутрішніх справ за місцем виявлення крадіжки. В листі вих.№68 від 07.10.2010р. позивач за первісним позовом повідомив відповідача за первісним позовом про те, що заходи з компенсації вартості викраденого вантажу будуть вжиті по закінченні перевірки, яка проводиться працівниками міліції, та отриманні її результатів.

На пропозицію відповідача за первісним позовом щодо здійснення зарахування взаємних господарських зобов’язань між сторонами шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав (в т.ч. по заявкам на перевезення №007864 від 30.04.2010р., №2106/01 від 21.06.2010р.), та укладення відповідної угоди про зарахування позивач за первісним позовом відповіді не надіслав (том справи – 1, аркуші справи – 111-116).    

Посилання позивача за первісним позовом на постанову про порушення кримінальної справи від 25.06.2010р., як на підставу для відмови у виплаті вартості нестачі товару з перевезення, в тому числі за заявкою №2106/01 від 21.06.2010р., не може бути прийнято судом до уваги, оскільки вказана кримінальна справа стосується нестачі вантажу, який перевозився за заявкою №007864 від 30.04.2010р. Однак, як уже зазначалось вище, в задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення вартості втраченого вантажу, перевезення якого здійснювалось за заявкою №007864 від 30.04.2010р., було відмовлено.

Доказів на підтвердження порушення кримінальної справи за фактом крадіжки вантажу, який перевозився саме за заявкою №2106/01 від 21.06.2010р. позивач за первісним позовом суду не надав.

Таким чином, оскільки позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження виплати відповідачу за первісним позовом всієї суми вартості вищевказаного товару протягом 30 днів з дня отримання претензії про сплату боргу та наявності обставин, які б свідчили про те, що нестача вантажу сталась не з вини позивача за первісним позовом, як виконавця, або третіх осіб, які ним залучались до перевезення (його субпідрядників), апеляційний господарський суд вважає вимоги зустрічного позову в частині стягнення з позивача за первісним позовом вартості нестачі вантажу, який перевозився по заявці №2106/01 від 21.06.2010р., у сумі 73 452,34 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

Відносно решти вимог про нарахування інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення позивачем за первісним позовом виплати відповідачу за первісним позовом вартості втраченого (пошкодженого) вантажу згідно з п.2.1.5 договору №258/9 від 22.09.2009р., перевезення якого здійснювалось по заявкам №2106/01 від 21.06.2010р. та №0910/06 від 09.10.2009р., нарахування інфляційних втрат та 3% річних також є обґрунтованим.

Однак, слід зазначити про те, що відповідач за зустрічним позовом здійснює нарахування по вказаним заявкам з дня надіслання позивачу за первісним позовом претензії, тоді як апеляційний господарський суд вважає, що в даному випадку датою виставлення (пред’явлення) претензії №41 від 01.09.2010р. по заявці №2106/01 від 21.06.2010р. є дата отримання цієї претензії позивачем за первісним позовом – 16.09.2010р., а саме прострочення розпочинається лише через 30 днів з дня отримання претензії, тобто з 18.10.2010р. (16.10.2010р. припадає на вихідний день – суботу, тому початок перебігу прострочення переноситься на перший робочий день, а саме 18.10.2010р.). При цьому граничний строк нарахування є той, який визначений у зустрічному позові позивачем, а саме – 23.02.2011р.

Щодо заборгованості по заявці  №0910/06 від 09.10.2009р., то прострочення має місце з 26 числа місяця, в якому платіж не було здійснено або здійснено із запізненням, тобто не у відповідності до  графіку, запропонованому позивачем за первісним позовом та погодженому сторонами. Як уже зазначалось вище, позивач за первісним позовом повинен був виплачувати вартість товару, який втратив товарний вигляд з вини позивача за первісним позовом, по заявці на перевезення №0910/06 від 09.10.2009р., протягом 12 місяців, кожного 25 числа, рівними частинами по 2 475,64 грн., починаючи з 25.02.2010р. З наявних у справі банківських виписок вбачається, що від позивача за первісним позовом надійшли 5 платежів по 2 475,64 грн. кожен за 24.02.2010р., 26.03.2010р., 27.04.2010р., 28.05.2010р. та 15.07.2010р.  

За розрахунком апеляційного господарського суду з позивача за первісним позовом підлягає стягненню на користь відповідача за первісним позовом 3% річних у загальній сумі 945,92 грн. та інфляційні втрати у загальному розмірі 3 926,27 грн.

Таким чином, вимоги зустрічного позову підлягають частковому задоволенню.

Викладені вище обставини не з’ясовувались під час вирішення спору Господарським судом Київської області та не знайшли свого відображення в оскаржуваному відповідачем за первісним позовом судовому рішенні у даній справі.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача за первісним позовом, підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права. При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що в оскаржуваному рішенні Господарського суду Київської області, зокрема, його мотивувальній частині, взагалі відсутні посилання на фактичні обставини справи як по первісному, так і по зустрічному позову; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, що не відповідає вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту рішення.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2011р. у справі №11/007-11 має бути скасовано в частині відмови в задоволенні зустрічного позову з прийняттям цій частині нового рішення про часткове задоволення зустрічного позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за звернення до суду з первісним позовом покладаються в повному обсязі на позивача за первісним позовом, а судові витрати за подання зустрічного позову – на сторони пропорційно розміру задоволених вимог зустрічного позову.

У зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, витрати по сплаті державного мита за її подання також мають бути покладені на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 38, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.04.2011р. у справі №11/007-11 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

   „В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

     Зустрічний позов задовольнити частково.

     Стягнути з Приватного підприємства „Вел-Тон” (юр.адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 38; пошт.адреса: 01103, м. Київ, а/с 57; код ЄДРПОУ 33558994, р/р №260080103200 в АТ «Прокредит Банк» м. Києва, МФО 320984, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” (юр.адреса: 08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 18; пошт.адреса: 08702, м. Обухів, а/с 132; код ЄДРПОУ 24893416, р/р №26002020002880 в Філії ВАТ «УніКредит Банк» в м. Києві, МФО 300744) 90 768,04 грн. (дев’яносто тисяч сімсот шістдесят вісім гривень 04 копійки) – основного боргу, 3 926,27 грн. (три тисячі дев’ятсот двадцять шість гривень 27 копійок) – інфляційних втрат, 945,92 грн. (дев’ятсот сорок п’ять гривень 92 копійки) – 3% річних, 956,40 грн. (дев’ятсот п’ятдесят шість гривень 40 копійок) – державного мита, 140,56 грн. (сто сорок гривень 56 копійок) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  В задоволенні решти вимог зустрічного позову відмовити».

3. Стягнути з Приватного підприємства „Вел-Тон” (юр.адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 38; пошт.адреса: 01103, м. Київ, а/с 57; код ЄДРПОУ 33558994, р/р №260080103200 в АТ «Прокредит Банк» м. Києва, МФО 320984, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ренус Ревайвел” (юр.адреса: 08702, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 18; пошт.адреса: 08702,           м. Обухів, а/с 132; код ЄДРПОУ 24893416, р/р №26002020002880 в Філії ВАТ «УніКредит Банк» в м. Києві, МФО 300744) 478,22 грн. (чотириста сімдесят вісім гривень 22 копійки) - державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

5. Матеріали справи №11/007-11 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Лосєв  А.М.

Судді                                                                                          Шипко  В.В.

                                                                                          Разіна  Т.І.

16.06.11 (відправлено)