Постанова

від 06.07.2011 по справі 30/27

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2011                                                                                           № 30/27

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лосєва  А.М.

суддів:            Разіної  Т.І.

          Шипка  В.В.

при секретарі:            

за участю представників:

позивача:                     ОСОБА_1 – дов. б/н від 04.01.2011р.;

відповідача:                     ОСОБА_2 – дов. №599D/2010 від 09.11.2010р.;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний шинний склад”

на Рішення                     Господарського суду міста Києва  

від                               14.04.2011р.  

у справі                     №30/27 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний шинний склад”

до                           Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна”

про                             стягнення 51 703,61 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіональний шинний склад” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” в особі Сумської філії Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (далі – відповідач) заборгованості за Договором №2011/225/000242 від 28.08.2009р. добровільного страхування майна в розмірі 51 703,61 грн. (з них: 50 453,47 грн. – основний борг, 686,17 грн. - пеня, 563,97 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач відмовляється виплатити страхове відшкодування у зв’язку з настанням страхового випадку – крадіжки майна позивача.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.01.2011р. справу №5021/15/2011 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В процесі судового розгляду позивач збільшив розмір своїх вимог та просив суд   стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 55 658,13 грн., з яких: 50 453,47 грн. – основний борг, 933,39 грн. – пеня, 941,34 грн. – 3% річних, 3 329,93 грн. – інфляційні втрати.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про безпідставність та недоведеність позовних вимог, просив суд в позові відмовити повністю. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що крадіжка, про яку зазначає позивач не є страховим випадком, оскільки за ознаками скоєння (нез’ясованість обставин зникнення майна, відсутність слідів проникнення, використання спеціальних приладів, тощо) підпадає під виключення (події, що не вважаються страховим випадком), визначені в п.5.1 спірного договору, тому підстави для виплати страхового відшкодування відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. у справі №30/27 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. у справі №30/27 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права. Зокрема, позивач наголошував на тому, що нез’ясованість обставин крадіжки на стадії порушення кримінальної справи не може вважатись підставою для відмови страховика (в даному випадку відповідача) у здійсненні страхових виплат. Окрім того, на думку позивача, суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що в п.2.1 спірного договору страхування не зазначено такого страхового випадку, як крадіжка з проникненням у приміщення позивача, а страховим випадком по ризику „протиправні дії третіх осіб” і є крадіжка.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду судовому засіданні на 06.07.2011р.

В судовому засіданні 06.07.2011р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. у справі №30/27 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні 06.07.2011р. представник відповідача заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване Рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об’єктивним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

28.08.2009р. між відповідачем, як страховиком, та позивачем, як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування майна №2011/225/000242 (далі - Договір).

Умовами Договору (розділи 1, 2, 6, 7) передбачено, що предметом останнього є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону і пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, зазначеним в п.3.1 Договору. Майно вважається застрахованим тільки за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 19; м. Суми, вул. Баумана, 10; Сумська область, м. Конотоп, вул. Сумська, 12. Страховим випадком є знищення, пошкодження чи втрата застрахованого майна внаслідок наступних ризиків: а) пожежа, задимлення, що її супроводжує, включаючи виділення сажі, вибух, влучення блискавки; б) стихійні лиха: смерч, ураган, буря, тайфун; схід снігових лавин, обвал, селі; каменепад; повінь, паводок, злива; снігопад, ожеледь, обмерзання; льодохід; в) осідання ґрунту (опускання ґрунту в природні тріщини та пустоти землі в результаті природних явищ), затоплення ґрунтовими водами; г) землетрус; д) вплив води з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем, з сусідніх приміщень, систем пожежегасіння, включаючи їх помилкове спрацювання; е) наїзд наземних транспортних засобів; є) падіння літальних апаратів, їх частин; ж) протиправні дії третіх осіб, а саме: крадіжка, грабіж, розбій, хуліганство, бандитизм, підпал; з) падіння дерев та інших сторонніх предметів (скла, шиферу, споруд чи їх уламків, рекламних вивісок тощо). Страхувальник має право отримати страхове відшкодування в разі настання страхового випадку в розмірі і порядку, передбаченого розділом 7 Договору. Страховик зобов’язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати  страхового відшкодування Страхувальнику. Для отримання страхового відшкодування Страхувальник надає Страховику документи, які підтверджують факт, причини і обставини настання страхового випадку, передбачені даним Договором. Страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в передбачений п. 7.12 Договору строк. Страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування по ризику “крадіжка” за наявності слідів, які підтверджують злочин, а саме: проникнення у приміщення шляхом зламу дверей чи вікон, з застосуванням відмичок, підроблених ключів або інших інструментів чи технічних засобів тощо, що підтверджено компетентними органами. При настанні страхового випадку по ризику “протиправні дії третіх осіб” виплата проводиться за умови порушення кримінальної справи в два етапи: 30% належного страхового відшкодування –після отримання Страховиком копії постанови про порушення кримінальної справи і 70% суми належного страхового відшкодування – після отримання Страховиком копії документа, який підтверджує закінчення попереднього слідства (складання обвинувального вироку або закриття кримінальної справи) у зазначеній кримінальній справі або закінчення шестимісячного терміну для порушення цієї кримінальної справи, з врахуванням франшизи, протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

Договір вступає в дію з 29.08.2009р. по 28.08.2010р. (п.4 Договору).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що постановою Ковпаківського РВ СМУ від 02.08.2010р. порушено кримінальну справу за фактом таємного викрадення майна у великих розмірах, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 Кримінального кодексу України. Згідно з вказаною постановою, 28.07.2010р. при проведенні інвентаризації складу позивача по вул. Б. Шлях, 19 у м. Суми виявлено нестачу майна, а саме: 101 шт. автомобільних шин та 92 автомобільних акумуляторів. Товарно-матеріальні цінності зникли за невідомих обставин на протязі останнього тижня липня 2010р., у зв’язку з чим матеріальний збиток згідно з інвентаризаційною відомістю становить 180 522,25 грн. (том справи – 1, аркуші справи – 15-16).

02.08.2010р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, у зв’язку з настанням страхового ризику, а саме – викладення застрахованого майна внаслідок протиправних дій третіх осіб (том справи – 1, аркуш справи – 14).

Відповідач в листі №1389/09-607 від 06.08.2010р. просив позивача надати документи на підтвердження факту, причин і обставин настання страхового випадку.

Позивач в листі №34 від 17.08.2010р. просив відповідача виконати умови п.7.8 Договору та виплатити позивачу 30% страхового відшкодування.

Натомість, відповідач листом №1484/09-107 від 31.08.2010р. повідомив позивача про те, що крадіжка відбулась за нез'ясованих обставин, без слідів проникнення у приміщення та без використання спеціальних приладів, тому відповідно до п.п.5.1.14 п.5.1 розділу 5 Договору у відповідача відсутні правові підстави для визнання події, яка мала місце 28.07.2010р. страховим випадком та виплати страхового відшкодування.

На думку позивача, дії відповідача порушують права позивача, оскільки в даному конкретному випадку наявні всі правові підстави, передбачені Договором, для здійснення виплати страхового відшкодування.

Господарський суд міста Києва відмовив в позові повністю, зазначивши про те, що в даному випадку має місце виключення зі страхових випадків, у зв’язку з чим відповідачем в порядку та в строки, передбачені Договором страхування, було прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування. Окрім того, недоведеність позивачем фактичного розміру боргу свідчить про недоведеність ним також фактичного розміру санкцій за прострочення платежу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 Цивільного кодексу України).

Страховик зобов'язаний відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором (ч.1 ст. 988 Цивільного кодексу України).

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ст. 990 Цивільного кодексу України).

В ст. 991 Цивільного кодексу України передбачено, що страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Як уже зазначалось вище, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає про те, що в даному випадку має місце такий страховий ризик, як протиправні дії третіх осіб.

Згідно з умовами Договору, зокрема п.2.1, сторони погодили, що до страхових випадків відносяться протиправні дії третіх осіб, а саме: крадіжка, грабіж, розбій, хуліганство, бандитизм, підпал.

Також позивач посилається на постанову про порушення кримінальної справи від 02.08.2010р., згідно з якою кримінальну справу порушено саме за фактом крадіжки.

З цього привод суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Як вбачається з вищевказаної постанови про порушення кримінальної справи від 02.08.2010р. та довідки Ковпаківського РВ СМУ №581 від 04.08.2010р. (том справи – 1, аркуші справи – 15-16) товарно-матеріальні цінності зникли зі складу позивача по вул. Білопільський шлях, 19 у м. Суми за невідомих обставин на протязі останнього тижня липня 2010р.

Судом було встановлено, що склад по вул. Білопільський шлях, 19 у м. Суми знаходиться під охоронною сигналізацією Товариства з обмеженою відповідальністю “Венбест”.

На запит відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю “Венбест” останнє листом №43 від 06.08.2010р. повідомило відповідача про те, що за період з 19.07.2010р. по 28.07.2010р. охоронна сигналізація на складі за вищевказаною адресою не спрацьовувала.

В розділі 5 Договору сторонами погоджений перелік виключень із страхових випадків і обмеження страхування.

Зокрема, відповідно до п.п.5.1.14 п.5.1 Договору не відшкодовуються збитки, які виникли внаслідок крадіжки без слідів проникнення, крадіжки за змовою зі страхувальником, зникнення майна за нез'ясованих обставин.

Страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування по ризику “крадіжка” за наявності слідів, які підтверджують злочин, а саме: проникнення у приміщення шляхом зламу дверей чи вікон, з застосуванням відмичок, підроблених ключів або інших інструментів чи технічних засобів тощо, що підтверджено компетентними органами (п.7.7 Договору).

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що даний випадок є виключенням з страхових випадків і належить до таких, які не покриваються страховиком відповідно до п.п.5.1.4, 7.7 Договору, оскільки компетентними (правоохоронними) органами встановлено та не заперечується позивачем (страхувальником), що крадіжка мала місце за нез'ясованих обставин без слідів проникнення у приміщення.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на невідповідність пп.5.1.4 предмету самого Договору, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки відповідно до ст. ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Належних та допустимих доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з приводу внесення будь-яких змін або доповнень до умов Договору, а також доказів, які б свідчили про врегулювання цих питань у судовому порядку ані апеляційному господарському суду, ані суду першої інстанції надано не було.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у встановлені Договором порядку та строки прийняв рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, про що повідомив позивача (лист №1484/09-107 від 31.08.2010р. – том справи – 1, аркуш справи – 19).

Оскільки в процесі судового розгляду не знайшли свого підтвердження вимоги позивача про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, у зв’язку з тим, що в  даному випадку має місце виключення із страхових ризиків, тобто правові підстави для виплати страхового відшкодування відсутні, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення решти позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих позивачем, з огляду на те, що вказані вимоги по суті є формою відповідальності за порушення (прострочення) договірних зобов’язань, натомість прострочення відповідача не відбулось.  

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак, в порушення вищенаведених правових норм, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин, тому позов задоволенню не підлягає.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги  відсутні.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Регіональний шинний склад” залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2011р. у справі №30/27 – без змін.

2. Матеріали справи №30/27 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Лосєв  А.М.

Судді                                                                                          Разіна  Т.І.

                                                                                          Шипко  В.В.

13.07.11 (відправлено)