Постанова

від 24.09.2009 по справі 2-а-634/09

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-634/09

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

 Іменем України

24 вересня 2009 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі головуючого судді -ДУДЧЕНКО В.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноградського району про визнання неправомірними його дій по нарахуванню і виплаті належних коштів на оздоровлення, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплати разової допомоги до 5-го травня, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в яком прохає зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення в Красноградському районі провести перерахунок та виплатити належні кошти на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС у відповідності до положення ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме за 2009р. та одноразову виплату до 5-го травня у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни...».

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Відповідно до листа начальника відділу з питань праці та зайнятості населення, заступника начальника управління праці та соціального захисту населення Красноградської РДА, вона просить розглянути справу у відсутність їх представника, позов не визнає з наступних підстав.

В запереченнях зазначають, що позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була встановлена щорічна допомога на оздоровлення, як учаснику ліквідації наслідків аварії на саме згідно вказаної постанови. Компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України, виконуючи Закон України про Державний Бюджет на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України, що в даному випадку Управлінням праці та соціального захисту населення в Красноградському районі і було зроблено. Що стосується разової щорічної грошової допомоги інвалідам війни до 5-го травня, то вона дійсно встановлена інвалідам 3-ї групи в розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, однак при виплаті вказаної допомоги вони керуються постановою Кабінету Міністрів України від 18.03.09р. за №211 де вказаний розмір передбачений в сумі 380грн.

Позивач в судове засідання не з’явилась, про день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до заяви в самому позові він прохає справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує.

Належно повідомлений відповідач в судове засідання також не з’явився, відповідно до поданої ним заяви, він просить розглядати справу буз участі їхнього представника з урахуванням наданих ними заперечення.

За таких обставин суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів в порядку письмового провадження, відповідно до ч.3 ст.122 КАС України.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Щодо вимог позивача, стосовно права на отримання щорічно грошової допомоги на оздоровлення, як ліквідатору на ЧАЄС.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та є учасником ліквідації наслідків даної аварії, який віднесений до 1 категорії та має 3-тю групу інвалідності, що підтверджується відповідним посвідченням(а.с.5, 6), як ліквідатор наслідків на ЧАЕС, про що відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.4 ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-11, щорічна допомога на оздоровлення постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС 3-ї групи інвалідності щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. Згідно із ч.7 ст. 48 цього ж Закону, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а саме п.п.11 п.28 розділу 2, стаття 48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо розміру та порядку виплати щорічної допомоги на оздоровлення викладена в новій редакції.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зазначене положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було визнано неконституційним.

Таким чином, виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України, в 2008 році органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, визначених базовим законом, редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

На 2009 рік ніяких змін у вказаний закон не вносилось і він залишився в тій же редакції.

При цьому суд приходить до висновку, що встановлений у 2005 році Постановою КМУ №562 розмір щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до якої позивачу і проводились відповідні виплати, не відповідав розміру, встановленому законом.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встановлені цим законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема, допомоги на оздоровлення. Навпаки, частиною 1 ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що конкретні розміри усіх доплат, пенсій і компенсацій передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.5 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Зі змісту Закону України «Про Державний бюджет України на відповідні роки та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначений мінімальний розмір заробітної плати, а тому не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

При цьому суд приймає до уваги, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов’язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов’язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб’єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд вважає за необхідне застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.

Особам, яким така допомога була сплачена після 22.05.2008 року, мають право на її отримання у розмірах, встановлених базовими законами, а саме статтею 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Така позиція ґрунтується на приписах ч.2 ст.152 Конституції України та Рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

Після рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року положення ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залишилося в редакції базового закону, тобто учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС 2-ї групи інвалідності щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Таке ж положення закону діяло і на момент проведення відповідних виплат позивачеві.

Враховуючи зазначені рішення, якими визнано неконституційними положення Закону України «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Держаний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни або зупинено на відповідний рік дію статті 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з моменту їх ухвалення, а саме з 22.05.2008 року, органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційний діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення.

Як вбачається з матеріалів справи та заперечень відповідача щорічна грошова допомога на оздоровлення, ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС 1-ї категорії 3-ї групи інвалідності, була виплачена за 2009р. - 90грн. у 2009р., тобто після 22.05.2008р., а отже органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституціними діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача, стосовно права на отримання щорічно до 05 травня разової грошової допомоги у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу, як інваліду війни 3-ї групи, щорічно, до 05 травня була передбачена виплата разової грошової допомоги у розмірі 7-ми мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 17 цього ж Закону, фінансування витрат, пов’язаних з його (закону) реалізацією, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, в тому числі і виплата щорічної разової допомоги.

Порядок виплати вказаної допомоги врегульовано статтею 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - «Виплата разової грошової допомоги». Головним розпорядником бюджетних коштів з питання виплати щорічної допомоги до 05 травня є органи праці та соціального захисту населення, які здійснюють виплату до 30 вересня відповідного року.

Постановою КМУ № 279 від 13.03.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» мінімальна пенсія за віком та мінімальні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», № 1058-IV від 09.07.2003 року із змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законами № 2291-IV від 23.12.2004 та № 2505-IV від 25.03.2005 p.p., встановлено, що мінімальні пенсії за віком - це пенсії, виплата яких здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Пунктом 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (із змінами та доповненнями), визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 ст. 28 застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом.

03 січня 2002 року КМУ було прийнято постанову № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів», фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, до якої вносили зміни згідно з постановами КМУ № 279 від 13.03.2002 року, № 1350 від 27.08.2003, № 895 від 13.07.2004 року, № 996 від 04.08.2004 року, яка чинна на сьогоднішній день. Пункт 2 вказаної постанови визначає, що виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., проводиться розрахунок підвищень, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». При підвищенні розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», які були урегульовані постановами КМУ від 13 березня 2002 року № 279, від 15 квітня 2003 року № 544, визначалось, що збільшення мінімального розміру пенсій, передбачених цими постановами, не застосовується для визначення розмірів надбавок, підвищень та інших доплат до пенсій.

Рішенням Конституційного Суду України № 10—рп/2008 року від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет «України на 2008 рік» в частині соціальних виплат було визнано неконституційним, але до зазначеного Закону зміни внесені не були. Механізм та порядок виплати щорічної разової допомоги не визначено.

Позивачу, згідно довідки УПСЗН Красноградської РДА № 08-23/3773 від 05.07.2009 року, у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», як інваліду війни 3-ї групи виплачено за 2009 рік - 380 грн, у 2009р. тобто після 22.05.2008 року., а отже органи соціального захисту населення, застосовуючи положення законів, що визнані неконституційний діяли протиправно, всупереч приписам базових законів, які підлягали застосуванню при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення, в зв’язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, задовольняючи позов частково, суд враховує, що виходячи із способів захисту порушеного права, визначених ч.3 ст.105 КАС України, адміністративний суд, встановивши наявність протиправної поведінки суб’єкту владних повноважень має зобов’язати його до правової поведінки, шляхом покладення певного обов’язку, в даному випадку здійснення нарахування та виплати недоплачених сум допомоги, встановлених базовим законом, з урахуванням фактично здійснених виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, ст.152 Конституції України, ст.48, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області щодо неповної невиплати щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної допомоги до 5 травня ОСОБА_1 за 2009р.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Красноградської районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок та провести відповідні виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2009р., у відповідності до положення ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та одноразову виплату до 5-го травня у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції законів станом на 22.05.2008р. у відношенні до розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням фактично виплачених сум у 2009 році.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Харківської області через Красноградський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.5 ст.18б КАС України.