Постанова

від 24.06.2008 по справі 13/13

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/13

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.06.2008  року                                                                      Справа № 13/13

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                                        Семендяєвої І.В.

суддів                                                            Бойченка К.І.

                                                            Єжової С.С.

за присутністю секретаря

судового засідання                                        Антонової І.В.

та представників сторін:

від прокуратури                                        - Шидлаускас П.В., посвідчення № 129 від 09.10.06,                               прокурор відділу представництва інтересів                                                   громадян та держави в судах,

від позивача                                         - Торбенко Є.В., довіреність № 4447-01/16 від                                         27.12.07, головний спеціаліст відділу земельних                                         відносин УФЕАтаП Лисичанської міської ради;

від відповідача                                        - Білоцерківський Д.В., довіреність б/н від 01.05.08,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу                                         Товариства з обмеженою відповідальністю                                         „Євразія”, м. Лисичанськ Луганської області

на рішення           

господарського суду                               Луганської області

від                                                             07.04.08 (підписано 14.04.08)

у справі                                                  № 13/13 (суддя Яресько Б.В.)

за позовом                                                  Прокурора м. Лисичанська Луганської області в                               інтересах держави в особі Лисичанської міської                               ради, м. Лисичанськ Луганської області

до відповідача                                        Товариства з обмеженою відповідальністю                                         „Євразія”, м. Лисичанськ Луганської області

про                                                            стягнення 102106 грн. 53 коп.

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2008 року прокурор м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія”, м. Лисичанськ Луганської області (далі за текстом –ТОВ „Євразія”, відповідач) збитків в сумі 102106 грн. 53 коп. за період з 21.09.04 до теперішнього часу, заподіяні позивачу у вигляді неотриманих доходів.

Заявник позову надав суду першої інстанції уточнення позовних вимог № 654-08 від 28.03.08, згідно якого він просив суд стягнути з відповідача збитки у вигляді неодержаних доходів у розмірі 102106 грн. 53 коп., які заподіяні відповідачем позивачу внаслідок використання земельної ділянки без достатньої правової підстави, що зумовлює невиконання господарських зобов'язань.

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.04.08 у справі № 13/13 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 102106 грн. 53 коп., на користь державного бюджету України державне мито в сумі 1021 грн. 06 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 24.04.08, якою просить скасувати рішення суду повністю та залишити позов без розгляду.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права (ст. 2 Господарського процесуального кодексу України), оскільки Лисичанська міська рада не є органом державної влади та органом, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а тому прокурор м. Лисичанська не має процесуального права звертатися до місцевого господарського суду в інтересах Лисичанської міської ради; в такому випадку позов слід залишити без розгляду згідно п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України; у зв'язку з тим, що відносини з приводу сплати оплати за землю (обов'язкового платежу) є податковими відносинами і регулюються виключно податковим законодавством, то місцевий господарський суд неправильно застосував норми господарського та цивільного законодавства; що не доведено документально ні прокурором, ні позивачем фактичне користування відповідачем земельної ділянки площею 3234 кв. м. та відповідні докази відсутні в матеріалах цієї справи.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 12.05.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача.

Розпорядженням першого заступника голови суду від 12.05.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя –Бойченко К.І., судді –Єжова С.С., Парамонова Т.Ф.

У зв'язку з відпусткою розпорядженням голови суду від 02.06.08 виключено із складу колегії суддю Парамонову Т.Ф., введено до складу колегії головуючого суддю Семендяєву І.В. та призначено суддю Бойченка К.І.

Відзивом № 2884-08 від 29.05.08 прокурор не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача.

Лисичанська міська рада (позивач) відзивом № 2067-01/16 від 30.05.08 відхилила доводи апеляційної скарги та вважає, що оскаржуване рішення є законним.

Апеляційна скарга розглядалась 03.06.08. У судовому засіданні розгляд скарги було відкладено до 17.06.08, після цього оголошено перерву до 24.06.08. Постанова приймається 24.06.08.

За клопотанням відповідача 24.06.08 здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Місцевий господарський суд вірно встановив обставини справи, які призвели до понесення позивачем збитків у вигляді неодержаних доходів, які повинен відшкодувати відповідач згідно діючому законодавству, але не у розмірі 102106 грн. 53 коп., а у встановленому судом апеляційної інстанції розмірі 31857 грн. 24 коп.

Так, 26 серпня 2004 року відповідач придбав нерухоме майно, яке складається з будівлі складських і ремонтних приміщень з підвалом літер „М”м-м2Пд загальною площею 922,80 кв. м., частини огорожі літер „1-4”, частини замощення літер „І”, та яке знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Павлика Морозова, 39, площа забудови 935 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Лисичанської міської ради від 21.09.04 № 654 будівлі ремонтних майстерень по вул. Павлика Морозова, був присвоєний номер 39-б.

Відповідач 25.01.05 звернувся до позивача з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Павлика Морозова, 39-б для розміщення ремонтних майстерень та відкритого майданчику для торгівлі автомобілями; такий дозвіл був наданий рішенням Лисичанської міської ради від 28.01.05 № 849.

09.12.05 відповідач звернувся до позивача з заявою про надання йому в тимчасове користування на умовах оренди строком на 50 років земельної ділянки площею 0,3234 га за адресою: м. Лисичанськ, вул. Павлика Морозова, 39-б під розміщення та експлуатацію ремонтних майстерень та відкритого майданчику для торгівлі автомобілями; рішенням Лисичанської міської ради 22.12.05 був затверджений проект відведення та надання відповідачу строком на 50 років земельної ділянки площею 0, 3234 га для розміщення та експлуатації ремонтних майстерень та відкритого майданчику для торгівлі автомобілями за адресою: м. Лисичанськ, вул. Павлика Морозова, 39-б.

Пунктом 6.2.1 цього рішення рада зобов'язала відповідача в місячний термін після прийняття рішення укласти договір оренди земельної ділянки, але відповідач договір оренди не уклав, використовує земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів.

Прокурор у позові вказує на те, що відповідач ухиляється від укладання договору оренди земельної ділянки під розміщення та експлуатацію ремонтних майстерень та відкритого майданчику для торгівлі автомобілями, у зв'язку з чим у позивача виникло право щодо стягнення з відповідача збитків за період безоплатного користування землею ( за період з 22.12.05 по 01.02.08 сума збитків склала 102106 грн. 53 коп. згідно розрахунку, який міститься на а. с. 9).

З даним розрахунком суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про плату за землю” та Закону України „Про оренду землі” та інших актів, що регулюють дані правовідносини; до даних правовідносин неможливо застосувати господарське законодавство та правові норми, які регулюють податкові відносини.

Стаття 15 Цивільного кодексу України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких віднесено і відшкодування збитків.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України до збитків, зокрема, віднесені і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 26.08.04 набув право власності на нерухоме майно, яке розташоване у м. Лисичанську по вул. Павлика Морозова, 39, на земельній ділянці загальною площею 935 кв. м.

Відповідно до норм Земельного кодексу України відповідач повинний був належним чином оформити право на користування земельною ділянкою, що останнім зроблено не було.

Стаття 116 Земельного кодексу України встановлює підстави набуття права власності на землю і це право власності на землю посвідчується відповідними документами (договором купівлі-продажу, свідоцтвом на спадщину, державним актом про право власності на землю, рішенням суду тощо) і набуває чинності після державної реєстрації земельної ділянки.

Стаття 120 Земельного кодексу України встановлює, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування –на підставі договору оренди.

Відповідачем не надано доказів переходу права власності на земельну ділянку відповідно до приписів ст. 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про плату за землю” та ст. 206 Земельного кодексу України обов'язок сплачувати плату за користування землею в Україні покладається на землекористувача.

Стаття 92 Земельного кодексу України передбачає право постійного користування земельною ділянкою, але у п. 2 цієї статті визначено виключне коло суб'єктів, які можуть набувати право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності –це підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Суб'єктами плати за землю є власники землі, землекористувачі, у тому числі орендарі. При цьому власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, орендарі –орендну плату.

Відповідач не є власником земельної ділянки і не є землекористувачем відповідно до п. 2 ст. 92 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, Лисичанська міська рада є належним учасником правовідносин, які регулюються господарським законодавством.

Законом України „Про місцеве самоврядування в Україні” (ст. 60) органам місцевого самоврядування надано право від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснювати правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі виконувати усі майнові операції, передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду та інше.

Враховуючи те, що відповідач як власник нерухомого майна використовує землі територіальної громади м. Лисичанська, а отже є землекористувачем, то він повинний був у встановленому законом порядку оформити своє право на користування земельною ділянкою договором оренди землі.

У зв'язку з тим, що названі вище обов'язки не були своєчасно виконані відповідачем, територіальній громаді м. Лисичанська було спричинено збитки у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди), передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, згідно якого збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Приписи вказаної статті узгоджуються з приписами п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За захистом порушених прав позивача –Лисичанської міської ради правомірно звернувся прокурор м. Лисичанська в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про прокуратуру” прокурор має право звертатися в суд із заявою про захист прав і законних інтересів громадян і держави.

Зі змісту ст. 36-1 вказаного Закону вбачається, що підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем норм земельного законодавства, порушуються державні інтереси, тому на підставі ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” маються підстави для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.

Але в матеріалах справи відсутні документальні докази того, що з 22.12.05 відповідач фактично користувався земельною ділянкою площею 3234 кв. м., а не площею 935 кв. м., яка знаходиться під будівлею, яку відповідач придбав 26.08.04.

Заява директора ТОВ „Євразія” про надання у тимчасове користування строком на 50 років земельної ділянки розміром 0, 3234 га від 05.12.05 та акт встановлення меж земельної ділянки, засвідчений підписами та печатками директора ТОВ „Євразія”, начальника Лисичанського міського управління земельними ресурсами, директора ЛЦІЗ „Агропроект” та суміжного землекористувача –голови правління ВАТ „Лисичанське АТП 10191”, не є тими документами, якими було б доведено, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою після складання цих документів.

Наданий позивачем суду апеляційної інстанції акт № 6/23-32909257 від 30.01.08, який був складений Державною податковою інспекцією у м. Лисичанську, про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія” також не може бути прийнятий у якості доказу фактичного використання відповідачем земельної ділянки саме у розмірі 3234 кв. м., оскільки ДПІ здійснювала саме документальну перевірку за період з 01.10.05 по 30.09.07 у січні 2008 року; вищевказаним актом зафіксовано, що відповідач у періоді, що перевірявся, здійснював продаж автомобілів, поточний гарантійний ремонт автомобілів, технічне обслуговування автомобілів, але встановлення факту здійснення такої діяльності не є свідченням того, що таку діяльність проводив відповідач саме на земельній ділянці розміром 3234 кв. м. Фактичне місцезнаходження позивача (м. Лисичанськ, вул. Павлика Морозова, 39-б) встановлене у січні 2008 року (з 09 по 26 січня); при цьому розмір земельної ділянки, якою користувався відповідач на вказану дату, у акті не зазначений.

Є безспірним факт користування відповідачем земельною ділянкою, яка знаходиться під придбаного ним нерухомістю; за довідкою Лисичанського комунального підприємства „БТІ” № 77 від 01.02.08 (а. с. 61) площа забудови складає 935 кв. м.

За розрахунком позивача, який він надав на вимогу суду апеляційної інстанції 24.06.08, розмір збитків, які відповідач спричинив безпідставним користуванням земельною ділянкою площею 935 кв. м., складає 31857 грн. 24 коп., що підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, підлягає частковому скасуванню шляхом викладення п. 1 резолютивної частини рішення від 07.04.08 по справі № 13/13 у редакції: „Позов задовольнити частково”; п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області у такій редакції „Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія”, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Павлика Морозова, 39-б, ідентифікаційний код 32909257 на користь Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ, вул. Комсомольська, 7, ідентифікаційний код 24180679, збитки в сумі 31857 грн. 24 коп., наказ видати; в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 318 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 36 грн. 82 коп., наказ видати”, та шляхом доповнення резолютивної частини зазначеного вище рішення п. 3 наступного змісту: „В решті позовних вимог відмовити”.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою в сумі 351 грн. 25 коп. слід покласти на позивача. Зайве сплачене державне мито у розмірі 0 грн. 47 коп. слід повернути заявнику із Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 85, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія” від 24.04.08, м. Лисичанськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.04.08 по справі № 13/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.04.08 у справі № 13/13 скасувати частково.

3. Пункт 1 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 07.04.08 по справі № 13/13 викласти у наступній редакції:

„Позов задовольнити частково”.

4. Пункт 2 резолютивної частини рішення господарського суду Луганської області від 07.04.08 по справі № 13/13 викласти у наступній редакції:

„Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія”, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Павлика Морозова, 39-б, ідентифікаційний код 32909257 на користь Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ, вул. Комсомольська, 7, ідентифікаційний код 24180679, збитки в сумі 31857 грн. 24 коп., наказ видати; в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 318 грн. 57 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 36 грн. 82 коп., наказ видати”.

5. Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду Луганської області від 07.04.08 по справі № 13/13 пунктом 3 наступного змісту:

„В решті позовних вимог відмовити”.

6. Стягнути з Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Комсомольська, 7, ідентифікаційний код 24180679, на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Євразія”, м. Лисичанськ Луганської області, вул. Павлика Морозова, 39-б, ідентифікаційний код 32909257, державне мито за апеляційною скаргою в сумі 351 грн. 25 коп.

Доручити місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

7. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Євразія”, м. Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 32909257, із Державного бюджету України, рахунок 31118095700006, код бюджетної класифікації 22090200, МФО 804013, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 0 грн. 47 коп. згідно оригіналу платіжного доручення № 93 від 23.04.08, який знаходиться в матеріалах справи, на підставі даної постанови, що скріплена гербовою печаткою суду.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                            І.В. Семендяєва

Суддя                                                                                 К.І. Бойченко

Суддя                                                                                С.С. Єжова