Постанова
від 25.09.2006 по справі 3/69-877
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

3/69-877

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81


                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

25.09.06                                                                                           Справа  № 3/69-877

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Духа Я.В.    

                                                                                                            Зданкевича З.І.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Охорона” від 11.04.2006 р. № 69

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2006 р.

у справі № 3/69-877

за позовом ЗАТ “Молоко”, с.Білокриниця Кременецького р-ну Тернопільської обл.

до ТзОВ “Охорона”, м.Тернопіль

про відшкодування 114 962 грн. збитків, визнання недійсним частково договору про охорону об”єктів (з врахуванням доповнення до позовних вимог, а.с.а.с.38, 54)

За участю представників сторін:

від позивача –Трачук І.В. (адвокат, доручення № 177 від 24.07.2006 р. в матеріалах справи);

від відповідача –Панасюк А.М. (директор),

                           Мельник Ю.О. (адвокат, довіреність без номера від 01.06.2006 р. в матеріалах справи)

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу сторони відмовилися.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2006 р. у справі № 3/69-877 (суддя Турецький І.М.) позов задоволено повністю; крім того, в задоволенні клопотань відповідача про скасування забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок і на рух готівкових коштів по касі ТзОВ “Охорона” та про зупинення провадження у справі № 3/69-877 до винесення і набрання чинності вироку по кримінальній справі за фактом крадіжки коштів із каси ЗАТ “Молоко” відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що відповідач надавав послуги по охороні об”єкту за плату, надання послуг здійснювалося суб”єктом підприємницької діяльності на професійній основі на виконання статутних завдань. Згідно з представленими документальними доказами (поясненнями працівників охорони, протоколом огляду місця вчинення злочину) відповідач відповідно до ст.610 ЦК України допустив порушення зобов”язання, яка полягає у його невиконанні чи виконанні з порушенням умов, визначених змістом зобов”язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Оскільки позовні вимоги в частині стягнення 114 962 грн. збитків документально обгрунтовані, то підлягають задоволенню.

          Крім цього, господарський суд задоволив позовні вимоги в частині визнання недійсним п.8.4 договору, згідно з яким відшкодування власнику (позивач у справі) заподіяних з вини охорони (відповідач у справі) збитків здійснюються в обов”язковій присутності представників охорони за поданням власника охороні вироку суду, який встановив факт крадіжки, грабежу, а також знищення або пошкодження майна сторонніми особами, котрі проникли на об”єкт, що охороняється в період здійснення охорони згідно з дослокацією –розрахунком, або в силу інших причин з вини працівників, які здійснюють охорону об”єкта. Оскільки вироком суду може бути встановлена вина фізичної, а не юридичної особи, то вирок суду може мати суттєве значення для відповідача щодо відшкодування збитків з особи, яка вчинила злочин.

          Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а також скасувати арешт на розрахунковий рахунок і касу відповідача з підстав неповного з”ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що з врахуванням п.6.1 договору ні каса, ні адмінбудинок під охорону не приймалися, а тому відсутні будь-які договірні зобов”язання щодо охорони останніх; частиною 2 пункту 9.7 договору передбачено, що охорона не несе відповідальності за цілісність приміщень і цінності, що в них зберігаються, якщо вони не внесені до дислокації даного договору; в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі об”єктів під охорону; відповідачу невідомо про встановлення вини працівників охорони компетентними органами, а саме: органами дізнання, досудового слідства чи судом; у рішенні господарського суду не вказано  підстави визнання частково недійсним договору, відсутнє будь-яке посилання на норму матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених в ньому.

У судовому засіданні відповідач наполягає на задоволенні вимог апеляційної скарги, при цьому пояснивши, що він не викликався на проведення інвентаризації каси після вчинення крадіжки, що суперечить вимогам п.8.3 спірного договору, яким передбачено, що при наявності заяви власника - ЗАТ “Молоко” (письмово) про заподіяні збитки відповідальні представники ТзОВ “Охорона” зобов”язані брати участь у визначеннні розміру цих збитків та знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з даними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути проведене терміново по прибутті представників сторін на місце події.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 р., 24.07.2006 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.07.2005 р. між ТзОВ “Охорона” (охорона за договором, відповідач у справі) і ЗАТ “Молоко” (власник за договором, позивач у справі) був укладений договір № 6 про охорону об”єктів, за яким позивач передає, а відповідач приймає під охорону об”єкти, перераховані в дислокації-рахунку (додаток № 1 до договору), вид охорони –фізична (а.с.5-7). Одним із обов”язків ТзОВ “Охорона” є забезпечення охорони товаро-матеріальних цінностей і грошових коштів власника, прийнятих під охорону (п.6.1).

У ніч з 12 по 13 грудня 2005 року з приміщення каси, яка знаходиться в адмінбудинку власника, невідомими особами було вчинено крадіжку грошових коштів на суму 108 109, 52 грн. та пошкоджено інші матеріальні цінності (двері, сейф, замки і ін.) на суму 6 852, 5 грн., всього на суму 114 962 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ “Охорона” слід задоволити частково, рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2006 р. у справі № 3/69-877 скасувати в частині відшкодування 114 962 грн. збитків, стягнення 5 000 грн. витрат, пов”язаних з оплатою послуг адвоката, та 1 149, 62 грн. державного мита та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Позовні вимоги ЗАТ “Молоко” в частині відшкодування 114 962 грн. збитків грунтуються на неналежному виконанні скаржником своїх договірних зобов”язань, що спричинило до проникнення невідомих осіб на об”єкт, який прийнятий під охорону, у результаті чого з його вини і були заподіяні зазначені збитки. З даними доводами  погодився і господарський суд, задоволивши позовні вимоги.

Проте, як вбачається з тексту договору та його невід”ємної частини –дислокації (а.с.7), в останній відсутні будь-які дані, які б підтверджували факт прийняття адмінбудинку (в т.ч. і касу) й інших об”єктів під охорону, лише вказано пост № № 1, 2, тобто без зазначення конкретних об”єктів. Такі ж дані відсутні і в розрахунку як додатку № 2 до договору, які підписані належними представниками обох сторін.

Посилання позивача на схему території об”єкта, який  знаходиться під охороною (а.с.8), як на доказ перебування каси під охороною судом апеляційної інстанції до уваги не приймається, оскільки вона не підписана зі сторони відповідача. Як зазначено скаржником в апеляційній скарзі та його представником у судових засіданнях, об”єкт “каса”, яка розташована в адмінбудинку, і сам адмінбудинок під охорону не передавалися і охороною не приймалися. У матеріалах справи відсутні такі докази та позивачем як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не представлені.

Що стосується поняття “пост № 1”, то ним є прохідна підприємства, через яку здійснюється в”їзд-виїзд на територію, а пост № 2 –охорона громадського порядку на всій території під час завантаження чи розвантаження товарно-матеріальних цінностей. У судовому засіданні колегією суддів оглянено оригінал журналу обліку прийому здачі поста та перевірки несення служби від 08.06.2005 р. до 11.12.2005 р., в якому відсутні записи, котрі б підтвердили факт прийняття під охорону будь-яких об”єктів на території ЗАТ “Молоко”, в т.ч. і адмінбудинку, та каси.

В обгрунтування розміру заподіяних збитків позивач покликається на акт без номера інвентаризації наявності в касі грошових коштів –розписку від 13.12.2005 р., складений тільки матеріально-відповідальними особами позивача: касиром Трачук С.Р., головою комісії –головним бухгалтером Кулик Г.М. та бухгалтером Виштикалюк С.О. (а.с.43). Хоча відповідно до підпункту “г” пункту 3 Інструкції  по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994 року N 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 серпня 1994 року за N 202/412, з наступними змінами та доповненнями проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (на день встановлення таких фактів). Тому належним доказом може бути лише такий акт, який складений за участю і представника охорони, чого немає в даному випадку. В матеріалах справи відсутні докази виклику представників охорони для участі в проведенні інвентаризації чи їх відмови у цьому, що і не заперечували представники обох сторін у судовому засіданні.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Згідно з ч.2 ст.218 ГК України у сфері господарювання відшкодування збитків застосовується як один із видів господарських санкцій, а відповідно до норм ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, який відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, відповідно до положень ГК України сторона договірних зобов”язань має право застосувати господарську санкцію у вигляді відшкодування збитків за умови наявності порушення зобов”язань з боку другої сторони.

Господарсько-правова відповідальність як і будь-яка інша юридична відповідальність є наслідком вчинення винною особою правопорушення. Така відповідальність настає за наявності таких умов: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків); причинного зв”язку між протиправною поведінкою та шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.

Такі ж умови містяться і в ЦК України, зокрема, статтею 611 ЦК України передбачено настання таких ж правових наслідків як відшкодування збитків, які можуть бути застосовані в разі порушення зобов”язань.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, жодних порушень з боку відповідача щодо виконання взятих на себе зобов”язань згідно з умовами договору № 6 від 01.07.2005 р. не було з огляду на наступне.

          Згідно з ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          У матеріалах справи відсутні і позивачем не подано належних доказів передачі приміщення каси та адмінбудинку під охорону. Позивач при наданих йому можливостях не довів, в чому саме полягала протиправна поведінка відповідача, яка привела до вчинення крадіжки.

          Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області в частині задоволення позову про відшкодування 114 962 грн. збитків не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.

          Що стосується позовних вимог про визнання недійсним п.8.4 договору № 6 про охорону об”єктів від 01.07.2005 р., то в цій частині рішення суду слід залишити без змін, оскільки сторони при його укладенні передбачили настання певних наслідків з виникненям відповідних обставин –постановлення та подання вироку суду, яким буде встановлена вина та факт заподіяння збитків. Однак такий вирок може і не буде постановлено.

          Оскільки при поданні доповнення до позовної заяви про визнання недійсним п.8.4 спірного договору позивачем у порушення вимог ст.57 ГПК України не сплачено державне мито, то колегія суддів вважає, що державне мито в сумі 85 грн. слід стягнути з останнього.  

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Скасувати арешт на розрахунковий рахунок, а також на рух готівкових коштів по касі відповідача - ТзОВ “Охорона”.

          2. Апеляційну скаргу ТзОВ “Охорона” задоволити частково.

3. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 27.03.2006 р. у справі № 3/69-877 скасувати в частині відшкодування 114 962 грн. збитків, стягнення 5 000 грн. витрат, пов”язаних з оплатою послуг адвоката, та 1 149, 62 грн. державного мита та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

4. Стягнути з ЗАТ “Молоко” (47013, Тернопільська обл., Кременецький р-н, с.Білокриниця; р/р 260012409 в АППБ “Аваль” м.Тернополя, МФО 338501, код 30917423) 85 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з ТзОВ “Охорона” (46002, м.Тернопіль, вул.Лозовецька, 13; р/р 260044765 в АППБ “Аваль” м.Тернополя, МФО 338501, код 32295212) 85 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

8. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                      М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                        Я.В.Дух                                                                        

Суддя                                                                                                      З.І.Зданкевич

СудЛьвівський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення25.09.2006
Оприлюднено03.09.2007
Номер документу177554
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —3/69-877

Постанова від 13.02.2007

Господарське

Вищий господарський суд України

Рогач Л.I.

Ухвала від 15.01.2007

Господарське

Вищий господарський суд України

Рогач Л.I.

Ухвала від 24.11.2006

Господарське

Вищий господарський суд України

Рогач Л.I.

Постанова від 25.09.2006

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Краєвська М.В.

Ухвала від 24.07.2006

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Краєвська М.В.

Ухвала від 08.06.2006

Господарське

Львівський апеляційний господарський суд

Зданкевич З.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні