Рішення

від 19.06.2008 по справі 4/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/161

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "19" червня 2008 р.Справа №  4/161

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.,розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 4/161

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС", 65029, м. Одеса, вул. Ковалевського, 30а,

до відповідача: комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 5, м. Кіровоград, вул. Пацаєва, 6,

про стягнення 105 505, 28 грн.

Представники сторін:

ввід позивача - Коренчук А.Ю., довіреність № 297 від 02.06.2008 року;

від відповідача - участі не брав. Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені, поштове відправлення № 3084547 вручене відповідачу за вказаною в довідці Головного управління статистики у Кіровоградській області адресою м. Кіровоград вул. Пацаєва 6, 30.04.2008 року. Господарський суд вважає, що відповідач не виявив бажання реалізувати своє процесуальне право на участь в судовому засіданні.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення 164 616, 38 грн. боргу за виконані роботи по видаленню твердих побутових відходів, з яких 152 292 грн. 02 коп. сума основного боргу, пеня за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 5 889 грн. 21 коп., втрати від інфляції в розмірі 4 908 грн. 87 коп. та 3% річних в розмірі 1 516 грн. 28 коп.

У судовому засідання 19.06.2008 року представник відповідача подав заяву про зменшення позовних вимог та просить стягнути 105 505 грн. 28 коп. заборгованості за виконані роботи, з яких 93 683 грн. 96 коп. сума основного боргу, пеня за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 5 507 грн. 21 коп., втрати від інфляції в розмірі 4 908 грн. 87 коп.. та 3% річних в розмірі 1 405 грн. 24 коп.

Відповідач відзив на позов не подав, вимоги не заперечив. Клопотань про зменшення розміру пені до суду не надавав.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній доказами та матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

                                                ВСТАНОВИВ:

14.09.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 5К на видалення твердих побутових відходів (в подальшому договір). Відповідно до умов договору позивач зобов'язався виконувати роботи по видаленню твердих побутових відходів з об'єктів відповідача, а відповідач провести оплату виконаних робіт. В період з 14 вересня 2006 року по 29 лютого 2008 року включно позивачем на виконання умов договору надано відповідачу послуги на загальну суму 152 292 грн. 02 коп., що повністю підтверджено підписаними представниками сторін без зауважень та заперечень актами виконаних робіт. За виконані роботи відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача 58 608 грн. 06 коп., а різниця в сумі вартості наданих послуг і проведеної відповідачем оплати склала заборгованість в розмірі 93 683 грн. 96 коп. Відповідно до п. 6.2 договору відповідач повинен здійснювати оплату за фактично надані послуги один раз на дві неділі, але не пізніше 15 та 30 числа поточного місяця. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 93 683 грн. 96 коп.

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають до повного задоволення. Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Суд вважає, що між сторонами укладено договір про надання послуг. За приписом ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідачем не виконано зобов'язання по договору, що передбачено ст. 610 Цивільного кодексу України, і тим самим порушено право позивача на отримання оплати (доходу) за виконану роботу.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 218 ГК України передбачається, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином судом встановлено, що на час розгляду справи судом заборгованість відповідача складає 93 683 грн. 96 коп., та підлягає стягненню на користь позивача. Виконання робіт по видаленню твердих побутових відходів підтверджується актами приймання - передачі робіт (а.с. 28-44).

Проаналізувавши обґрунтованість вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг, господарський суд визнає вимоги правомірними та вважає за необхідне стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 507 грн. 21 коп. Розрахунок пені проведено правильно, а період стягнення у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України перебуває в межах шестимісячного строку з часу коли зобов'язання мало бути виконане.

Господарський суд приймає до уваги, що при нарахуванні пені позивач врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України про порядок застосування штрафних санкцій за приписом якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, на думку господарського суду до стягнення може бути визначена лише пеня, яка нарахована у відповідності до вимог вказаних нормативних актів, тобто виходячи з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку НБУ, тобто 17% та 16% річних у відповідні періоди.

При цьому господарський суд враховує, що в період коли позивачем заявлено вимоги про стягнення пені згідно до Постанови НБУ від 06.06.2006 року №14-011/1373-6039 була визначена облікова ставка в розмірі 8%.

Натомість, господарським судом не вбачається підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки належні до сплати штрафні санкції у вигляді пені не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем не подано до суду доказів про майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та про наявність не лише майнових але й інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій.

Поряд з цим, за приписом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення а також три відсотки річних від простроченої суми, а виходячи з проведених розрахунків та враховуючи встановлені розміри інфляції за жовтень 2007 року - березень 2008 року втрати від інфляції складають 4 908 грн. 87 коп. а розмір заборгованості з урахуванням втрат від  інфляції складає 98 592 грн. 83 коп. та підлягає до стягнення з відповідача повністю.

Крім того, господарським судом визнається в повному обсязі сума трьох процентів річних за окремі періоди прострочення платежу за надані послуги. Розрахунок 3% річних проведено правильно, вимоги в цій частині обґрунтовані, до стягнення належить 1 405 грн. 24 коп.

Загальна сума заборгованості враховуючи розмір основного боргу, втрат від інфляції, 3% річних та пені складає 105 505 грн. 25 коп. та підлягає до стягнення з відповідача повністю.

На підставі статті 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 901, 903, 509 Цивільного кодексу України, ст., ст.ст. 33, 36, 43, 49, 66, 75, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд, -

                                                В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 5,        м. Кіровоград, вул. Пацаєва, 6, (р/р 26001143 у КФ ВАТ “Мегабанк”, МФО 323721, код ЄДРПОУ 24716006) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАФ-ПЛЮС", м. Одеса, вул. Ковалевського, 30 а (п/р 26001320371701 в АБ “Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 31185987) заборгованість по оплаті за надані послуги в розмірі 105 505 грн. 28 коп., з яких 93 683 грн. 96 коп. сума основного боргу, пеня за несвоєчасне виконання умов договору в розмірі 5 507 грн. 21 коп., втрати від інфляції в розмірі 4 908 грн. 87 коп. та 3% річних в розмірі 1 405 грн. 24 коп. суму сплаченого державного мита в розмірі 1 055 грн. 05 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                  Ю. І. Хилько