Рішення

від 20.06.2011 по справі 17/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/226

20.06.11

За позовом          фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  

До                    приватного підприємства «Розмарин»

Про                    стягнення 10548,38 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача           ОСОБА_2. (за дов.)  

Від відповідача           не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про стягнення з закритого акціонерного товариства «Розмарин»10 548,38 грн. заборгованості за поставлений товар за договором № 676 від 29.01.2007 р..

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлений товар.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2011 р. порушено провадження у справі № 17/226 та призначено її до розгляду на 30.05.2011 р..

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2011 р. на підставі статті 25 ГПК України було здійснено заміну відповідача його правонаступником приватним підприємством «Розмарин»та на підставі статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 20.06.2011 р..

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

29.01.2007 р. між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (продавцем) та закритим акціонерним товариством «Размарин»(правонаступником якого є відповідач) (покупцем) було укладено договір № 676 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору (п. 1.1) продавець зобов’язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов’язаний прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару.

Згідно з п. 3.7 Договору товар вважається переданим продавцем і прийнятий покупцем в момент підписання видаткової накладної: по кількості –згідно з кількістю та/або вагою, вказаною у видаткових накладних: по якості згідно ДСТУ та ТУ.

Відповідно до пункту 3.6. Договору датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця.  

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата за придбаний товар, який передається по Договору, проводиться покупцем у національній валюті України протягом п’яти банківських днів з моменту отримання товару покупцем.

На виконання умов Договору позивачем у період з лютого по травень 2009 року було поставлено відповідачу товару на загальну суму 10548,38 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, оригінали судом оглянуті в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач порушив зобов'язання, у встановлений строк за поставлений товар не розрахувався.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 10548,38 грн., тому позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов‘язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита в сумі 105,48 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з приватного підприємства «Розмарин»(02002, м. Київ, вул. Каховська, буд. 64, рахунок 26008301331205 в КФ «Промінвестбанк», МФО 322142, код 25397777) на користь фізичної особи-підприємця Бережного Євгена Володимировича (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, буд. 5, кв. 53, рахунок 26003101305799 в філії ЗАТ «ОТП Банк»м. Київ, МФО 300528, код 2710513190) 10548 (десять тисяч п’ятсот сорок вісім) грн. 38 коп. основного боргу, 105 (сто п’ять) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

          Рішення підписано 07.07.2011 р.