Ухвала

від 31.03.2011 по справі 18/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/200-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

УХВАЛА

"31" березня 2011 р.                                                                  Справа № 18/200-10

 У справі за позовом Головного управління статистики у Київській області, м. Київ

до  Приватного підприємства «Ай –Ті –Ел», м. Біла Церква

третя особа Регіональне відділення Фонду державного майна України

про стягнення 11305,43  грн.,

Суддя А.Ю. Кошик

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом  Київської області розглянуто позовну заяву Головного управління статистики у Київській області (далі –позивач) до Приватного підприємства «Ай –Ті –Ел» (далі –відповідач) про стягнення 11305,43 грн.

В ході вирішення спору судом виявлено  недоліки в діяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, якого залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.  

Зокрема, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області залучено до участі у справі ухвалою суду від 13.01.2011 року  у зв'язку з тим, що під час розгляду справи виник спір щодо умов Договору оренди в частині розміру орендної плати, і орендодавцем є саме Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області. Розгляд справи призначався на 15.02.2011 року та було зобов'язано третю особу  надати суду письмові пояснення  по суті спору.

У судове засідання 15.02.2011 року третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, належним чином повідомлена про час і місце розгляду спору, не з‘явилась, вимоги ухвали суду не виконала. Розгляд справи відкладався на 24.02.2011 року.

У судове засідання 24.02.2011 року третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області повторно не з‘явилась, витребувані судом письмові пояснення не надала. Розгляд справи відкладався до 10.03.2011 року.

При цьому, сторони в ухвалах суду викликались в судові засідання та попереджались про відповідальність за нез'явлення в судові засідання та невиконання вимог суду.

Відповідно до ухвали від 24.02.2011 року на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області накладено штраф за ухилення від виконання вимог суду.

Після чого, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області надало в судове засідання 10.03.2011 року письмові пояснення по суті спору, однак без обґрунтованого розрахунку. При цьому, представник третьої особи з матеріалами справи жодного разу не знайомився.

Після прийняття рішення у справі, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області подало апеляційну скаргу на рішення суду, посилаючись, що судом  не враховано вимоги Постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 та від 16.06.2010 року № 440 щодо застосування знижених ставок орендної плати, а стягнення з відповідача 10245,13 грн.  складає 100% заборгованості.

Наведені в апеляційній скарзі обставини не відповідають дійсності, зокрема, згідно уточнених позовних вимог (від 22.02.2011 року № 14/1-13/962), позивач просив стягнути з відповідача заборгованість станом на 14.02.2011 року в сумі 12920,60 грн. за період по лютий 2011 року.

При вирішенні спору судом були враховані пояснення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та застосовано орендні ставки, передбачені п. 1 Постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 та від 16.06.2010 року № 440,  однак судом здійснено власний розрахунок суми позову, оскільки ані позивач, ані третя особа не надали суду розрахунок належних до стягнення сум з врахуванням вимог Постанов.

 За наслідками розгляду спору судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати згідно розрахунку позивача, однак з застосування  45% ставки за період з травня по грудень 2009 року (нараховано з ПДВ 3748,52 грн., судом присуджено до стягнення 45%, що складає 1686,83 грн.) та з застосуванням 80% ставки за період з  липня 2010 року по січень 2011 року (нараховано до стягнення 3596,81 грн., присуджено до стягнення 80%, що складає 2877,44 грн.), у зв'язку з чим, за заявлений в позові період з відповідача підлягає стягненню всього 10139,54 грн. (з врахуванням ухвали від 24.03.2011 року про виправлення арифметичної помилки).  

Позов задоволено частково саме у зв'язку з перерахунком судом заявлених до стягнення сум, заявлені позовні вимоги в сумі 12920,60 грн. задоволені в сумі 10139,54 грн.,  в частині стягнення 2781,06 грн. відмовлено, з яких  2061,69 грн., складають 55% зайво нарахованої  орендної плати за період з травня по грудень 2009 року та 719,37 грн., що складає  20% зайво нарахованих   за період з  липня 2010 року по січень 2011 року. Судом прийнято до уваги, що спір виник саме у зв'язку з застосуванням Постанов Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року № 316 та від 16.06.2010 року № 440,  при цьому нараховані суми орендної плати  в ході розгляду спору не заперечувались сторонами.

Таким чином,  посилання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, що стягнута за рішенням суду сума складає 100% заявленої в позові заборгованості, що представник Фонду не спромігся обґрунтувати жодним розрахунком, є безпідставними та не відповідають дійсності.

При цьому, суд був змушений провести власний розрахунок позовних вимог, оскільки ані балансоутримувач, ані Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області правильний розрахунок позову  всупереч вимогам суду не надали.

Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області не розібравшись в суті спору, оскільки в судові засідання не з'являвся, з матеріалами справи не знайомився, про подані  позивачем уточнення та розрахунки не знав, надав керівництву Фонду неправдиві відомості, що призвело до подання необґрунтованої та безпідставної апеляційної скарги.

Крім того, намагаючись виправдати невиконання вимог суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській піддає сумніву правомірність застосованої судом відповідальності  у вигляді штрафу, безпідставно посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Викладені в апеляційній скарзі обставини свідчать про юридичну безграмотність та недбале відношення до своїх посадових обов'язків працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, які приймали участь у справі, їх необізнаність з нормами Господарського процесуального кодексу України та Роз'ясненнями Вищого господарського суду.

Зокрема, відповідно до ч. 4 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову або визнання позову.

Таким чином, на третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору розповсюджуються обов'язки сторін у справі.

Крім того, не враховано, що згідно Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами), зокрема, п. 3.7.1., неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи може тягти за собою, зокрема, такі наслідки:

- стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України (пункт 5 статті 83 ГПК);

- винесення у встановленому порядку окремих ухвал (статті 90 ГПК).

При цьому слід мати на увазі, що передбачене пунктом 5 статті 83 ГПК право господарського суду у прийнятті рішення стягнути з винної сторони штраф у доход Державного бюджету України стосується не лише рішень, прийнятих по суті справи, а й ухвал, у тому числі тих, якими розгляд справи не закінчується (наприклад, ухвали про відкладення розгляду справи у зв'язку з неявкою в судове засідання представника учасника судового процесу та/або неподанням ним витребуваних судом матеріалів тощо).

Крім того, п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 02.12.1992 № 01-6/1444 «Про практику застосування статті 90 Господарського процесуального кодексу України»передбачено, що згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Отже, недопустимими є дії деяких сторін, третіх осіб у справах, спрямовані на зловживання своїми процесуальними правами. Такі дії можуть полягати у заявленні численних безпідставних відводів суддям, нез'явленні представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, поданні не заснованих на законі клопотань про вчинення судом процесуальних дій, поданні зустрічних позовів без дотримання вимог ГПК, одночасному оскарженні судових рішень в апеляційному і в касаційному порядку, поданні апеляційних та касаційних скарг на судові акти, які не можуть бути оскаржені, тощо.

Подібна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Відтак у будь-яких випадках зловживання процесуальними правами господарським судам належить реагувати на відповідні порушення у спосіб, передбачений статтею 90 ГПК, - шляхом винесення окремих ухвал, а за наявності підстав також і надіслання повідомлень органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Також п.п. 5, 6 відповідного Роз'яснення визначено, що при виявленні під час розгляду справи порушень законності чи недоліків у діяльності підприємства, організації або посадових осіб господарський суд виносить на їх адресу окрему ухвалу незалежно від того, чи є вони учасниками господарського процесу.

Окрема ухвала надсилається посадовій особі або органу, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені господарським судом недоліки чи порушення.

Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи судом встановлено недоліки в роботі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, які  свідчать про недбале відношення працівників Фонду до своїх посадових обов'язків та ігнорування вимог суду, юридична безграмотність відповідних працівників призвела до подання недостовірної інформації щодо ходу розгляду спору керівництву, суд вважає за необхідне винести окрему ухвалу для виправлення відповідних недоліків, з метою більш ретельної підготовки до  судових справ та посилення відповідальності за порушення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з чим, керівництву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та вищестоящому органу –Фонду державного майна України  необхідно розглянути відповідну окрему ухвалу  та вжити заходів щодо впливу на  працівників, які приймали участь у справі № 18/200-10 з метою недопущення  в майбутньому порушень норм Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, суд наголошує на необхідності ретельного ознайомлення з матеріалами справи, з'ясування фактичних обставин спору та вивчення змісту судового рішення для відповідного надання правової оцінки щодо законності останнього.

Крім того, ст. 32 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що контроль за використанням майна, переданого в оренду (крім іншого окремого індивідуально визначеного майна), покладається на органи, які відповідно до цього Закону здійснюють державну політику у сфері оренди. Контроль за використанням іншого окремого індивідуально визначеного майна, переданого в оренду, здійснюють органи, уповноважені управляти підприємством, яке є орендодавцем цього майна.

Згідно ст. 2  зазначеного Закону державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Неналежне виконання вимог суду та безвідповідальне ставлення працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до своїх посадових обов'язків призвели до спотворення фактичних обставини справи та ненабранням судовим рішенням законної сили (у зв'язку з поданням апеляційної скарги), що має наслідком відтермінування стягнення заборгованості з орендної плати на користь балансоутримувача.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 86, 90 Господарського процесуального кодексу України,  суд

ухвалив:

1. Довести до відома керівництва Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Фонду державного майна України  виявлені в ході розгляду спору у справі № 18/200-10 недоліки в роботі працівників  Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, відповідальних за ведення відповідної судової справи  з метою вжиття заходів щодо забезпечення їх належної підготовки до участі  в судових справах та попередження в майбутньому спотворення та порушення норм Господарського процесуального кодексу України.

2. Наголосити на необхідності ретельного ознайомлення з матеріалами справи № 18/200-10, з'ясування фактичних обставин спору та вивчення змісту судового рішення.

3. Про результати розгляду даної окремої ухвали  та вжиті заходи просимо повідомити суд.

 Суддя                                                                                Кошик А. Ю.