Рішення

від 13.07.2011 по справі 13/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/202

13.07.11

за позовом  Науково - виробничої компанії "Символ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія"    

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

                                                                                            Суддя  Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача       ОСОБА_1 –дов. № б/н від 11.05.2011 р.

від відповідача   не з’явився

   в судовому засіданні 13.07.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ :

Науково - виробнича компанія "Символ" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія" про розірвання договору та стягнення грошових коштів в розмірі 17 400,55 грн.

17.06.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження справі № 13/202, витребувано документи та докази, сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 13.07.2011 року.

13.07.2011 року в судове засідання з’явився представник позивача, на виконання вимог ухвали суду надає витребувані документи по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, поважних причин неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

В судовому засіданні представник позивача повідомив про подання разом із позовною заявою заяву про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача та наполягав на задоволенні зазначеної заяви. Судом розглянуто зазначену заяву та відмовлено у задоволенні через її необґрунтованість.   

В ході розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст. ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

20.09.2010 року між Науково - виробничої компанії "Символ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -  позивач, довіритель) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія" (надалі –відповідач, повірений) був укладений договір доручення № 20/09/10 (надалі - Договір), відповідно до умов якого довіритель доручає, а повірений приймає на себе зобов'язання від імені і за рахунок довірителя здійснити комплекс юридичних дій пов'язаних з отриманням на ім'я довірителя ліцензії на будівельну діяльність, а саме: - підготовка пакета документів; - пропечатка та підписання документів Довірителем; - передача документів у відповідний експертно-технічний центр; - супроводження експертизи документів Довірителя; - передача документів в Держбуд; - розглядання документів (без присутності Довірителя);  - позитивне рішення комісії про видачу будівельної ліцензії; - підписання будівельної ліцензії; - передача будівельної ліцензії Довірителю.

Як передбачено п. 1.2. Договору, довіритель зобов'язується оплатити роботи повіреного в сумі 15 840, 00 грн., при цьому кошти повинні бути сплачені до початку виконання робіт, але не пізніше трьох робочих днів з моменту підписання Договору.

Повірений зобов'язується виконати доручення в термін до 20 робочих днів з моменту надходження передплати на розрахунковий рахунок Повіреного, згідно з п. 1.2. даного Договору, а також отримання всіх необхідних документів згідно з п. 2.2.2. Договору (п. 1.3. Договору).

На виконання умов Договору, 20.09.2010 року позивачем були передані, а відповідачем отримані документи, необхідні для виконання зобов'язання за Договором, що підтверджується складеним актом № 20/09/10 прийму передачі документів (належним чином засвідчена копія долучена до матеріалів справи).

29.09.2010 року позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача, в якості оплати за виконану роботу, грошові кошти у розмірі 15 840,00 грн., про що свідчить виписка по рахунку позивача (належним чином засвідчена копія виписки долучена до матеріалів справи).

Враховуючи термін виконання зобов’язань, передбачений п. 1.3 Договору та зважаючи на те, що всі необхідні документи були отриманні 20.09.2010 року, а оплата здійснена 29.09.2010 року, відповідач зобов’язаний був виконати передбачені Договором зобов’язання в термін не пізніше  27.10.2010 року.

Проте, відповідач в порушення умов Договору, покладені на нього зобов’язання в строки, передбачені Договором, не виконав.  

28.10.2010 року позивачем було отримано гарантійний лист, в якому відповідач  зазначає, що всі документи, пов'язані з отриманням ліцензії в сфері будівельної діяльності для НПК «СИМВОЛ»знаходяться на розгляді в Держархбудінспекції України. У зв’язку з тим, що планується зміна ліцензійних умов в сфері будівництва, строк отримання ліцензії продовжується.

17.03.2011 року позивачем було направлено відповідачу лист № 11 від 17.032011 року з вимогою щодо повернення грошових коштів, сплачених за Договором, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань.

Проте на зазначену вимогу позивач відповіді не отримав, перераховані грошові кошти з урахуванням штрафних санкцій відповідачем сплачено не було.

З метою захисту порушених прав, позивач звернувся до суду з позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази та надані пояснення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Проаналізувавши надані сторонами документи і докази, господарський суд дійшов висновку, що Договір про надання адвокатської допомоги від 22.04.09 за своєю правовою природою є змішаним договором надання послуг, представництва та доручення.  

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Також згідно до ст.1001 цього кодексу договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Повірений, відповідно до ст .1022 Цивільного кодексу України,  має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст.1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Стаття 1004. Виконання доручення

Згідно до положень ст.1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Приписи ст.1006 названого кодексу визначають обов'язки повіреного. Так, повірений зобов'язаний:  1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;  2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення;  3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Згідно до ст. 1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Крім того, довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення.  Довіритель зобов'язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв'язку з виконанням доручення та виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно до ст. 238 цього кодексу представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно до ст. 239 кодексу правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Відповідно до ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Стаття 246 ЦК України встановлює, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Представництво за довіреністю, відповідно до припису ст.248 ЦК України припиняється, зокрема, у разі скасування довіреності особою, яка її видала.

Положення ст. 249 ЦК України визначають, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність.  Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Норма ст.250 ЦК визначає, що представник не може відмовитися від вчинення дій, які були визначені довіреністю, якщо ці дії були невідкладними або такими, що спрямовані на запобігання завданню збитків особі, яку він представляє, чи іншим особам. Представник відповідає перед особою, яка видала довіреність, за завдані їй збитки у разі недодержання ним вимог, встановлених частинами другою та третьою цієї статті.

Згідно до положень ст. 1008 цього кодексу договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також, зокрема, у разі: 1) відмови довірителя або повіреного від договору; Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною.

В силу ст.1009 ЦК України якщо договір доручення припинений до того, як доручення було повністю виконане повіреним, довіритель повинен відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення, а якщо повіреному належить плата - також виплатити йому плату пропорційно виконаній ним роботі. Це положення не застосовується до виконання повіреним доручення після того, як він довідався або міг довідатися про припинення договору доручення. Відмова довірителя від договору доручення не є підставою для відшкодування збитків, завданих повіреному припиненням договору, крім випадку припинення договору, за яким повірений діяв як комерційний представник.

Згідно до ст.651 ЦК України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним.

В силу ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.

Згідно з ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за змістом ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає невиконання відповідачем зобов’язань, передбачених Договором, істотним порушенням Договору та вважає позовні вимоги в частині розірвання  Договору доручення № 20/09/10 від 20.09.2010 року та стягнення перерахованих відповідачу в якості оплати за роботу 15 840,00 грн.,  обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами.

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що повірений відповідає перед довірителем у випадку несвоєчасного або неналежного виконання доручення у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що розраховується від фактично сплаченої суми по Договору та нараховується за кожен день прострочення.

У зв’язку з неналежним виконання відповідачем зобов’язань, передбачених Договором, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 560,55 грн. пені.

З розрахунком розміру пені в сумі 1 560,55 грн., наданим позивачем, суд погоджується та вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.   

Крім того, позивач просив стягнути відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 1 000,00 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Згідно з ст. 12 Закону  України  "Про адвокатуру”, оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

В обґрунтування вимоги про стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 1 000,00 грн., позивач надає в якості доказів Договір про надання адвокатських послуг від 04.05.2011 року, укладений між позивачем та адвокатом Жековою Юлією Юріївною, свідоцтво Жекової Ю.Ю. про право на заняття адвокатською діяльністю № 1412 від 23.12.2005 року.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо  стягнення витрат на послуги адвоката є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про розірвання  Договору доручення № 20/09/10 від 20.09.2010 року, стягнення перерахованих відповідачу в якості оплати за роботу грошових коштів в розмірі 15 840,00 грн. та пені в сумі 1 560,55 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати на послуги адвоката, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 32-34, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір доручення №20/09/10 укладений 20.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія" та Науково - виробничою компанією "Символ" у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія" (03115. м.Київ, пр-т Перемоги,104, код ЄДРПОУ 36620572) з будь-якого виявленого під час примусового виконання рішення державним виконавцем рахунку на користь Науково - виробничої компанії "Символ" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65125, м.Одеса, вул.Успенська, 40, код ЄДРПОУ 25053405) 15 840 (пятнадцять тисяч вісімсот сорок),00 грн.перерахованих позивачем грошових коштів, 1 560 (одна тисяча пятсот шістдесят),55 грн. пені, 26 (двісті п'ятдесят),00 грн. державного мита , 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     І.Д. Курдельчук

дата складення 18.07.11