Рішення

від 19.07.2011 по справі 13/211

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/211

19.07.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна"    

про стягнення заборгованості

                                                                                          Суддя   Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1 –дов. № 205 від 21.03.2011 р.

від відповідача   не з’явився

В судовому засіданні 19.07.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України  оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" про стягнення заборгованості в розмірі 133 508,50 грн.

30.06.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/211, витребувано документи та докази і сторін зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 19.07.2011 року.

У судове засідання, призначене на 19.07.2011 року, з’явився представник позивача, на виконання вимог суду надав витребувані  документи по справі. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, поважних причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Учасники судового процесу належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою господарського суду за місцезнаходженням відповідно до довідок ЄДРПОУ, про що свідчить повідомлення про вручення з відміткою Укрпошти про отримання.

Відповідно до положень ст.ст. 64, 77, 87 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі (про відкладення розгляду справи) надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Господарський суд визнав представлені позивачем документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судових засіданнях складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд -    

ВСТАНОВИВ:

01.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (надалі –позивач, постачальник) та  Товариством з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна"  (надалі –відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 31/Р від 01.01.2011 року (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених Договором, передати партіями у власність покупцеві картон гофрований та ящики власного виробництва з гофрокартону, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити продукцію.

Як встановлено судом, позивач свої зобов’язання за Договором виконав вчасно та в повному обсязі, поставивши відповідачу станом на 26.04.2011 року продукцію на загальну суму 109 953,06 грн. Зазначена продукція була прийнята відповідачем, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № 0-00000089 від 13.01.2011 року,  № 0-00000189 від 24.01.2011 року, № 0-00000247 від 28.01.2011 року.

Пунктом 3.2. Договору, сторони передбачили порядок та строки розрахунків, згідно якого за кожну одержану партію продукції покупець здійснює безпосередньо з постачальником, безготівково, шляхом перерахування грошових коштів на його розрахунковий рахунок, у терміни: 100% вартості кожної партії продукції згідно рахунку-фактури або видаткової накладної –протягом 14 днів з моменту поставки продукції.

Проте відповідач, в порушення умов Договору, поставлений позивачем товар не оплатив, у зв’язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 109 953,06 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 109 953,06 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за Договором, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 6 181,38 грн. пені та 120 995,30 грн. штрафу.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного чи неналежним чином виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.5.Договору сторони передбачили, що покупець несе відповідальність за своєчасність оплати продукції за умовами Договору. У випадку несвоєчасної оплати поставленої продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення. У разі, якщо таке прострочення становитиме більше, ніж 15 календарних днів, постачальник має право додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченої продукції.  

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З розрахунком розміру пені в сумі 6 181,38 грн. та штрафу в сумі 10 995,30 грн., наданим позивачем, суд погоджується та вважає його обґрунтованим.

Крім суми основного боргу та пені позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 1 196,40 грн. 3% річних та 5 182,36 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку суду, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 1 196,40 грн. та  інфляційних втрат в розмірі 5 182,36 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Отже, оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення 109 953,06 грн. основного боргу, 6 181,38 грн. пені, 10 995,30 грн. штрафу, 1 196,40 грн. 3% річних та 5 182,36 грн. інфляційних втрат, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофропак Україна" (03058, м. Київ, вул.. Борщагівська, 182-в, кв. 69; 02099, м. Київ, а/с 112; м. Київ, вул.. Бориспільська, 9 с, оф. 405, код ЄДРПОУ 33591853) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирський картонний комбінат" (10019, м. Житомир, м-н. Станишівський, 7, код ЄДРПОУ 33644098) 109 953 (сто дев’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят три),06 грн. основного боргу, 6 181 (шість тисяч сто вісімдесят одна),38 грн. пені, 10 995 (десять тисяч дев’ятсот дев’яносто п’ять),30 грн. штрафу, 1 196 (одна тисяча сто дев’яносто шість),40 грн. 3% річних, 5 182 (п’ять тисяч сто вісімдесят дві),36 грн. інфляційних втрат, 1 336 (одна тисяча триста тридцять шість),00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість),00 грн. витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                    І.Д. Курдельчук

дата складення  22.07.2011