Рішення

від 20.07.2011 по справі 13/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа №  13/230

20.07.11

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Вейрон - Амробуд"

третя оосба -1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача КП "Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві

про визнання права власності та зобов’язання усунути перешкоди у здійсненні права користування

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача       ОСОБА_1 –дов. № б/н від 24.06.2011 р.

від відповідача  не зявився

від третьої особи-1 не зявився

від третьої особи-2 не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейрон-Амробуд»про визнання права власності на майновий комплекс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд. 6, загальною площею 22 536,4 кв. м.), що складається з наступних об‘єктів: - ЛІТЕРА «А»загальною площею 11967,1 кв. м;  - ЛІТЕРА «Б»загальною площею 1794,3 кв. м;  - ЛІТЕРА «В»загальною площею 3592,8 кв. м;  - ЛІТЕРА «Г»загальною площею 3011,5 кв. м;  - ЛІТЕРА «Д»загальною площею 508,5 кв. м; - ЛІТЕРА «Е»загальною площею 803,6 кв. м;  - ЛІТЕРА «Ж»загальною площею 169,7 кв. м;  - ЛІТЕРА «З»загальною площею 202,5 кв. м;  - ЛІТЕРА «О»загальною площею 201,8 кв. м;  - ЛІТЕРА «Р»загальною площею 16,2 кв. м;  - ЛІТЕРА «Л»загальною площею 11,0 кв. м;  - ЛІТЕРА «Н»загальною площею 115,9 кв. м;  - ЛІТЕРА «И»загальною площею 12,6 кв. м;  - ЛІТЕРА «К»загальною площею 128,9 кв.  м., а також про зобов‘язання усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування й розпорядження зазначеним майновим комплексом; зобов‘язання передати виконані роботи відповідно до Договору № 11/01/2011 від 11.01.2011 шляхом підписання Актів за формою КБ-2 № 2 за лютий 2011 року та № 3 за березень 2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено Договір № 11/012011 від 11.01.2011, згідно з умовами якого  відповідач в строк до 20.03.2011 зобов‘язувався виконати за завданням позивача модернізацію виробничих потужностей за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6, та передати виконані роботи у передбаченому договором порядку.

Закінчивши роботи, відповідач їх не передав, мотивуючи відмову тим, що позивач не є належним власником майнового комплексу, оскільки не передав у встановлений договором строк належним чином оформленої проектної та технічної документації (що підтверджує право власності на майновий комплекс).

Наведене позивач вважає невизнанням права власності на майновий комплекс, вчинення перешкод в реалізації права користування та розпорядження майновим комплексом, а також порушення визначеного у договорі порядку передачі виконаних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.11 порушено провадження у справі № 13/230 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача КП "Бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві , та призначено її до розгляду на 20.07.11.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейрон-Амробуд»через канцелярію господарського суду м. Києва надійшли заяви про не знання позову та про часткове визнання позову ПрАТ «КЗБН «Росинка»в частині вимог про визнання права власності на майновий комплекс, зобов‘язання передати виконані роботи за Договором № 11/01/2011.

Також через канцелярію суду відповідачем подано відзив, в якому ТОВ «Вейрон-Амробуд» заперечує проти задоволення вимоги про зобов‘язання усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження майновим комплексом. Свою позицію обґрунтовує тим, що зміст спірних правовідносин, зобов‘язання відповідача за Договором  не створюють передумов,  що перешкоджають позивачеві  реалізовувати права користування та розпорядження майновим комплексом. Також зазначає, що наведена позовна вимога не підтверджується належними та допустимими доказами, що унеможливлює її задоволення. Просить в задоволенні цієї вимоги відмовити, розгляд справи проводити за його відсутності.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.07.2011 року представник позивача позов підтримав повністю надав технічний паспорт на спірні об’єкти.

Відповідач та треті особи  в судове засідання не з‘явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, поважних причин неявки суду не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

18.02.1993 між Організацією орендарів Київського заводу безалкогольних напоїв «Росинка»та Фондом державного майна України укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6.

Частиною 1 ст. 5 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”(в редакції на момент приватизації) встановлено, що до об’єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств” дія цього Закону не поширюється, зокрема на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Договір посвідчено першою Київською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 11-404, зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації  - запис в реєстровій книзі № 463-«з»; реєстраційне посвідчення від 04.12.1998.

При укладенні договору було складено Перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цмк згідно з договором від 18.02.1993 №КП-23,  а саме: будівля цеху №2, Будівля заводської котельні, Головний корпус, цех № 1 квасцех, Допоміжний корпус, Будівля артезіанської свердловини, Будівля трансформаторної підстанції, Будівля насосної станції ІІІ підйому, Компресорна Склад сировини і тари Побутовий будинок Виробничий корпус, цех №3, зарядна станція Експериментальна дільниця, Модульний склад Фінський модуль Навіс розливу квасу Будівля цеху № 4 Будівля сиропо-варочного відділення Будівля гаражу залізна огорожа Димова труба Арт. свердловина Арт. свердловина 2 Градільня, Бункер для склобою Навіс безбалонного зберігання вуглекислоти Водопровід на території промплощадки Зливнева каналізація Навіс розливу квасу Позаплощадочна каналізаційна мережа Внутрішня каналізаційна мережа, Газопровід Майданчики і доріжки Підпірна стіна і відкоси Перенос кабельної лінії Комплектна трансфор маторна підстанція зовнішня Теплотраса Огорожа Внутрішня каналізаційна мережа Водорозподільна мережа Зовнішня каналізаційна мережа турнікет Градірня.

У травні 2008 року між позивачем та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київміськради та Київською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд підприємства на вул. Ежена Потьє, 6 у Шевченківському районі м. Києва , що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до статей 41, 42, 48 ЦК УРСР цивільно-правова угода є дійсною, тобто такою, що має юридичну силу, якщо вона за формою, змістом, складом сторін відповідає вимогам закону.

Згідно зі ст. 224 Цивільного кодексу УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 225 Цивільного кодексу УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

У відповідності до ст. 153 ЦК УРСР, Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

На момент укладення договору № 1 Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. за № 56, зареєстрованого в Мінюсті 19.01.1996р за №31/1056 було затверджено Правила державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб”було встановлено обов’язковий порядок державної реєстрації об’єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, який був обов’язковий до виконання на всій території України.

Як встановлено судом, на момент укладення договору та відчуження об’єктів нерухомого майна, їх державна реєстрація була проведена, з дотриманням вказаного наказу.

Нерухоме майно, за своєю суттю, є річчю з визначеними індивідуалізуючими ознаками, тобто, такими, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей. Індивідуалізуючою ознакою нерухомого майна є його місцезнаходження (визначення адміністративно-територіальної одиниці, вулиці, номеру, або земельної ділянки), оскільки інші ознаки (назва, розмір, тощо) можуть співпадати, що унеможливить визначення, яке саме нерухоме майно є  предметом договору.

Так,  за ЦК УРСР, житловий  будинок, інша  будівля, промислова самостійними об'єктами права власності. Спільною рисою таких об'єктів є їх невіддільні від  земельної ділянки, на якій вони розташовані, оскільки таке відділення призведе до втрати  ними корисних якостей, призначення. Таким чином, розташування нерухомої речі на конкретній земельній ділянці є не лише ознакою такої речі, а й умовою її належного функціонування, місцезнаходження такого об'єкту є його першою індивідуалізуючою ознакою інших речей, що дозволяє виокремити її з-поміж решти об'єктів нерухомості.

Відтак, оскільки місцезнаходження є найголовнішою індивідуалізуючою ознакою нерухомої речі, то об'єктом купівлі-нерухомої речі може бути лише така нерухома річ, місцезнаходження якої погоджено сторонами при укладенні договору купівлі продажу.

Доказів визнання договору недійсним, не укладеним, розірваним у встановленому законом порядку суду не надано.

У відповідності до ст. 225 Цивільного кодексу УРСР право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.

Судом встановлено, що право власності на передбачених законом підставах перейшло до Організації Орендарів Київського заводу безалкогольних напоїв «Росинка».

Приватне акціонерне товариство «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»є правонаступником всіх прав та обов‘язків Відкритого акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка», яке в свою чергу було правонаступником всіх прав та обов‘язків Організації Орендарів Київського заводу безалкогольних напоїв «Росинка», що підтверджується відповідними положеннями статутних документів.

11.01.2011 між Приватним акціонерним товариством «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»(Замовник, позивач)  та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вейрон-Амробуд»(Підрядник, відповідач) укладено Договір № 11/01/2011, згідно з умовами якого відповідач  зобов‘язувався до 20.03.2011 на власний ризик, власними та залученими силами, засобами, устаткуванням, матеріалами виконати за завданням позивача відповідно до умов Договору та проектної документації модернізацію виробничих потужностей на об‘єкті позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6.

По закінченню виконання робіт, передбачених договором, відповідач роботи не передав, зокрема,  в порушення умов Договору не підписав акти виконаних робіт.

У зв‘язку з цим, позивач  листом від 04.04.2011 № 261/1 звернувся до відповідача, в якому зазначив про вищенаведені порушення відповідачем умов договору та вимагав надати письмову відповідь про причини відмови передати фактично виконані за Договором роботи.

Відповідач листом від 18.04.2011 № 18/05-1 повідомив, що причиною відмови передати виконані з договором роботи є ненадання позивачем належним чином оформленої проектної та технічної документації, що підтверджує право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6 (який є предметом договору). На думку відповідача ці обставини є порушенням договірних умов і вказують на те, що позивач не є власником майнового комплексу, що в свою чергу, унеможливлює підписання акту виконаних робіт з неналежним власником.

Невизнання відповідачем права власності позивача на майновий комплекс і саме на цій підставі невиконання своїх договірних зобов‘язань зумовило звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності та зобов‘язання вчинити дії.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред‘явити позов про визнання його права власності, якщо воно не визнається іншою особою.

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 16 ЦК, ч. 2 ст. 20 ГК України  одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Як вбачається з пояснень позивача та наявних в матеріалах справи доказів у вказаному договорі та реєстраційному посвідченні бюро технічної інвентаризації не вказано технічні характеристики майнового комплексу, що і стало причиною їх відсутності при проведенні технічної інвентаризації.

З технічного паспорту виготовленого БТІ 14.03.11 вбачається , що за адресою м.Київ, вул.Ежена Потьє, 6 наявні споруди ЛІТЕРА «А»загальною площею 11967,1 кв. м; ЛІТЕРА «Б»загальною площею 1794,3 кв. м; ЛІТЕРА «В»загальною площею 3592,8 кв. м; ЛІТЕРА «Г»загальною площею ЗОЇ 1,5 кв. м; ЛІТЕРА «Д»загальною площею 508,5 кв. м; ЛІТЕРА «Е»загальною площею 803,6 кв. м; ЛІТЕРА «Ж»загальною площею 169,7 кв. м; ЛІТЕРА «З»загальною площею 202,5 кв. м; ЛІТЕРА «О» загальною площею 201,8 кв. м; ЛІТЕРА «Р»загальною площею 16,2 кв. м; ЛІТЕРА «Л»загальною площею 11,0 кв. м; ЛІТЕРА «Н»загальною площею 115,9 кв. м; ЛІТЕРА «И»загальною площею 12,6 кв. м; ЛІТЕРА «К»загальною площею 128,9 кв. м., які відповідають Переліку нерухомого майна, яке приватизоване у складі цмк згідно з договором від 18.02.1993 №КП-23.

Наведені обставини та зібрані в матеріалах справи докази підтверджують, що позивач є власником майнового комплексу.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, про правові підстави –наявність належних правовстановлюючих документів, які свідчать про набуття права власності на об’єкти нерухомості за позивачем ПрАТ «КЗБН «Росинка»

Суд також бере до уваги на заяву ТОВ «Вейрон-Амробуд»про зобов‘язання передати виконані роботи відповідно до Договору № 11/01/2011 від 11.01.2011 шляхом підписання Актів за формою КБ2 № 2 за лютий 2011 року та № 3 за березень 2011 року.

Згідно з ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов частково, про що повідомляє суд у письмовій заяві. Господарський суд не приймає визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

У відповідності до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Як вбачається з поданої заяви, відповідач обізнаний з правовими наслідками визнання позову та усвідомлює їх настання.

Повноваження представника відповідача на визнання позову підтверджуються наявною в матеріалах справи довіреністю, виданою ТОВ «Вейрон-Амробуд».

За таких обставин суд приходить до висновку, що дії відповідача не суперечать законодавству. З урахуванням обставин справи, суб‘єктного складу та характеру спірних правовідносин суд вважає, що визнання позову відповідачем не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а відтак –підстави для неприйняття поданої заяви відсутні, наслідком чого є прийняття рішення про задоволення позову в частині визнаних відповідачем вимог.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заявлена позовна вимога про зобов‘язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження майновим комплексом задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Згідно ст. 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що припинення дії, яка порушує право є одним із способів захисту права власності.

Стаття 392 Цивільного кодексу України передбачає, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв’язку з наявністю щодо цього права сумнів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майно, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором   або законом.

Крім того, згідно ст. 375 ЦК України, саме власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойоми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Не передання виконаних робіт за актами передачі виконаних робіт позбавляють позивача в повній мірі реалізувати і здійснювати права користування та розпорядження своїм майном., що є підставою для задоволення вимоги ПрАТ «КЗБН «Росинка»до ТОВ «Вейрон-Амробуд»про зобов‘язання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майновим комплексом, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ежена Потьє,6, загальною площею 22 536,4 кв. м.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем не доведено, у спосіб, встановлений ст.34 цього ж кодексу, законних підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги про визнання права власності на майновий комплекс (місцезнаходження: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд. 6, загальною площею 22 536,4 кв. м.), що складається з наступних об‘єктів: - ЛІТЕРА «А»загальною площею 11967,1 кв. м;  - ЛІТЕРА «Б»загальною площею 1794,3 кв. м;  - ЛІТЕРА «В»загальною площею 3592,8 кв. м;  - ЛІТЕРА «Г» загальною площею 3011,5 кв. м;  - ЛІТЕРА «Д»загальною площею 508,5 кв. м; - ЛІТЕРА «Е»загальною площею 803,6 кв. м;  - ЛІТЕРА «Ж»загальною площею 169,7 кв. м;  - ЛІТЕРА «З»загальною площею 202,5 кв. м;  - ЛІТЕРА «О»загальною площею 201,8 кв. м;  - ЛІТЕРА «Р»загальною площею 16,2 кв. м;  - ЛІТЕРА «Л»загальною площею 11,0 кв. м;  - ЛІТЕРА «Н»загальною площею 115,9 кв. м;  - ЛІТЕРА «И»загальною площею 12,6 кв. м;  - ЛІТЕРА «К»загальною площею 128,9 кв.  м., а також про зобов‘язання усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування й розпорядження зазначеним майновим комплексом; зобов‘язання передати виконані роботи відповідно до Договору № 11/01/2011 від 11.01.2011 шляхом підписання Актів за формою КБ-2 № 2 за лютий 2011 року та № 3 за березень 2011 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд розяснює, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.

Систему органів державної реєстрації прав становить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та його територіальні органи, які є органами державної реєстрації прав. (ч. 1 ст. 6 вказаного Закону).

Пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

У пункті 18 Листа Вищого арбітражного суду України від 31.01.2001 № 01-8/98 “Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом” зазначено, що названі у Законі України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про офіційне визнання права власності на об'єкт нерухомого майна. Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V “Прикінцеві положення”Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах.

Згідно з пунктом 10 Додатку 2 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, який визначає перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, такими документами, зокрема є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Відповідно до п. 2 рішення Київської міської ради від 20.06.2002 № 74/74 “Про затвердження Тимчасового положення про державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві”державну реєстрацію об`єктів нерухомого майна та прав власності на них в місті Києві здійснює комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна”.

Враховуючи, що об’єкт нерухомого майна знаходиться в межах міста Києва, державну реєстрацію права власності на нього має здійснювати Комунальне підприємство “Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна”.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 27, 32-34, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати право власності Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»(03057, Україна, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6, код ЄДРПОУ: 00382496) на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд.6, загальною площею 22536,4 кв. м., який складається з наступних об'єктів: ЛІТЕРА «А»загальною площею 11967,1 кв. м; ЛІТЕРА «Б»загальною площею 1794,3 кв. м; ЛІТЕРА «В»загальною площею 3592,8 кв. м; ЛІТЕРА «Г»загальною площею ЗОЇ 1,5 кв. м; ЛІТЕРА «Д»загальною площею 508,5 кв. м; ЛІТЕРА «Е»загальною площею 803,6 кв. м; ЛІТЕРА «Ж»загальною площею 169,7 кв. м; ЛІТЕРА «З»загальною площею 202,5 кв. м; ЛІТЕРА «О»загальною площею 201,8 кв. м; ЛІТЕРА «Р»загальною площею 16,2 кв. м; ЛІТЕРА «Л»загальною площею 11,0 кв. м; ЛІТЕРА «Н»загальною площею 115,9 кв. м; ЛІТЕРА «И»загальною площею 12,6 кв. м; ЛІТЕРА «К»загальною площею 128,9 кв. м.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вейрон -Амробуд»(03150, Україна, м. Київ, пров. Червоноармійський, З, код ЄДРПОУ: 33629860) усунути перешкоди у здійсненні Приватним акціонерним товариством «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»(03057, Україна, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6, код ЄДРПОУ: 00382496) права користування та розпорядження Майновим комплексом, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Потьє Ежена, буд. 6, загальною площею 22536,4 кв. м.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Вейрон -Амробуд»(03150, Україна, м. Київ, пров. Червоноармійський, З, код ЄДРПОУ: 33629860) передати виконані роботи відповідно до Договору № 11/01/2011 від 11 січня 2011 року шляхом підписання Актів за формою КБ-2 № 2 за лютий 2011 року та № З за березень 2011 року.

5 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вейрон -Амробуд»(03150, Україна, м. Київ, пров. Червоноармійський, З, код ЄДРПОУ: 33629860) на користь Приватного акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв «Росинка»(03057, Україна, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 6, код ЄДРПОУ: 00382496) державне мито в розмірі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

6. Після набрання рішенням законної сили видати  наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

        Суддя                                                                              Курдельчук І.Д.