Рішення

від 19.07.2011 по справі 30/167

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/167

19.07.11

За позовом   Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

До                   Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»

Про                внесення змін до кредитного договору

Суддя   Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача          не з’явився     

Від відповідача     ОСОБА_2. –представник за довіреністю № б/н від 18.01.11

                                           ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк»про внесення змін до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL69 від 31.10.07., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме:

- провести реструктуризацію простроченої заборгованості за Договором на один рік;

- надати відстрочку по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування ним на один рік з забороною нарахування пені чи інших штрафних санкцій протягом цього періоду;

- надати можливість здійснювати часткове погашення тіла кредиту в період кредитних канікул в межах наявних коштів;

- накласти мораторій на відчуження заставного майна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в зв’язку з істотною, на думку позивача, зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні кредитного договору, він звернувся до відповідача з проханням внести зміни в кредитний договір, але Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»не надало будь-якої відповіді на зазначену вище  пропозицію та не уклало з позивачем додаткової угоди до кредитного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.11. порушено провадження у справі № 30/167 розгляд справи було призначено на 07.07.11. о 11-30.

Представник позивача в судове засідання 07.07.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.11. про порушення провадження у справі № 30/167 не виконав, але 04.07.11. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з перебуванням позивача у відрядженні.

Представник відповідача в судове засідання 07.07.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 14.06.11. про порушення провадження у справі № 30/167 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.11. розгляд справи № 30/167 на підставі ст. 77 Господарського процесуального  кодексу України відкладено на 19.07.11. о 11-30.

Позивач в судове засідання 19.07.11. не з’явився, але до канцелярії Господарського суду міста Києва 18.07.11. ним надіслано заяву про відкладення розгляду справи, в зв’язку з хворобою Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1.

Розглянувши зазначене клопотання позивача про відкладення розгляду справи № 30/167, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з урахуванням наступного.

До клопотання позивачем не додано належних доказів, що підтверджують викладені у ньому обставини, і на які позивач посилається як на підставу відкладення розгляду справи. Також судом береться до уваги те, що на підставі клопотання позивача від 04.07.11. розгляд справи був відкладений ухвалою суду від 07.07.11.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

За таких обставин,  клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 19.07.11. представником відповідача подано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог повністю. Відповідач вказує на те, що коливання курсів валют не є непередбачуваним явищем для економіки України, в зв’язку з чим сторони, укладаючи кредитний договір в іноземній валюті розумно прийняли на себе ризики можливої девальвації та ревальвації національної валюти.

Відповідач також зазначає, що кредитним договором передбачено, що ризик зміни обставин (курсові ризики) несе позичальник, отже посилання позивача на істотну зміну обставин, як на підставу для внесення змін до договору не відповідає ст. 652 Цивільного кодексу України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/167.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

31.10.07. між Відкритим акціонерним товариством «Банк Універсальний»(правонаступником якого є відповідач) (Банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № ВL69 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Банк зобов'язався надавати Позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому Договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 247 000,00 доларів США (далі - ліміт Договору), у порядку і на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Згідно п. 1.1.3 Договору визначено, що Базовою валютою за даним Договором є долар США. Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах даного Договору, для розрахунку ліміту Договору.

У відповідності до п. 1.2.1 Договору встановлено, що Позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим Договором не пізніше 01.10.27., і виконати всі зобов'язання, передбачені Індивідуальними угодами в терміни, встановлені Індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань Позичальника за Індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом Договору, якщо тільки не застосовується інший коротший термін виконання зобов'язань, встановлений цим Договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що за надання кредитних послуг Позичальник сплачує Банку плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних Індивідуальних угодах, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаним Договором, відповідно до Договору іпотеки від 12.06.08. № 3146, позивачем було передано в іпотеку нежиле приміщення, казарма, під літерою А з цегли, загальною площею 2 403, 6 кв. м, приміщення підвалу, загальною площею 583,7 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв'язку з розгортанням світової фінансово - економічної кризи, відбулась істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке знецінення національної валюти по відношенню до іноземних валют. Позивач зазначає, що значне погіршення фінансово - економічної ситуації в країні призвело до виникнення у нього фінансових труднощів, внаслідок ускладнення функціонування на ринку товарів та послуг, підвищенні кількості неплатоспроможних дебіторів, унеможливленні отримання нових кредитних ресурсів та освоєнні нових сфер виробництва та видів підприємницької діяльності.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 вказує на те, що в результаті економічної ситуації, що склалася в країні, порушилось майнове співвідношення інтересів сторін Договору, що підтверджується процентом зростання курсу долара США. Згідно даних офіційного сайту Національного банку України, на момент отримання кредиту офіційний курс долара США до гривні становив 505 грн. -100 доларів США, а на момент подання позову - 797,15 грн. - 100 доларів США. Таким чином, позивач вказує на те, що Банк отримує значно більше первісно очікуваної суми і тією ж мірою кредит подорожчав для нього.

Позивач вказує на те, що у нього в подальшому відсутня можливість виконувати свої зобов’язання за Договором належним чином, в зв’язку з чим він звернувся до відповідача з листом-пропозицією від 12.05.11., відповідно до якого заявник просив Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»укласти додаткову угоду до Договору, якою передбачити:

- провести реструктуризацію простроченої заборгованості за Договором на один рік;

- надати відстрочку по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування ним на один рік з забороною нарахування пені чи інших штрафних санкцій протягом цього періоду;

- надати можливість здійснювати часткове погашення тіла кредиту в період кредитних канікул в межах наявних коштів;

- накласти мораторій на відчуження заставного майна.

Але як зазначає позивач, Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк»не надало відповіді на зазначений вище лист від 12.05.11, та не уклало відповідно додаткової угоди до Договору.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Слід зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.

Згідно ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодекс України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.05.11.  з огляду на складне фінансове становище, в зв’язку з негативним впливом фінансово-економічної кризи, позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до Договору та провести реструктуризацію простроченої заборгованості за Договором на один рік; надати відстрочку по сплаті тіла кредиту та відсотків за користування ним на один рік з забороною нарахування пені чи інших штрафних санкцій протягом цього періоду; надати можливість здійснювати часткове погашення тіла кредиту в період кредитних канікул в межах наявних коштів; накласти мораторій на відчуження заставного майна.

Вищевказаний лист позивача від 12.05.11. був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України  визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частиною 3 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Будь-яких додаткових угод позивач на адресу відповідача не надсилав.

Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Слід зазначити, що фінансова криза, на думку суду, не може бути віднесена до істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору і тим більше не є винятковим випадком, оскільки ситуація, яка склалася в країні, є типовою для всієї світової фінансової системи.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що позивачем не наведено доказів наявності всіх вимог, передбачених вищезазначеною статтею, що є необхідним для зміни умов договору за рішенням суду.

Посилання позивача на такі обставини, як зміна курсу гривні по відношенню до долара США не можуть бути достатньою правовою підставою для зміни умов кредитного договору, оскільки за приписами п. 1 Постанови Національного банку України від 12.11.03. № 496 «Про затвердження Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів»вбачається, що Національний банк України установлює офіційний курс гривні до іноземних валют, міжнародних рахункових та тимчасових грошових одиниць, а також офіційний (обліковий) курс банківських металів (далі - офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів)”.

Абзацом 1 п. 2 вищевказаної постанови визначено, що офіційний курс гривні до іноземних валют та банківських металів установлюється щоденно - для вільно конвертованих валют (1-ша група Класифікатора іноземних валют та банківських металів.

Згідно постанови Національного банку України від 04.02.98. № 34 «Про затвердження Класифікатора іноземних валют»вбачається, що долар США відноситься до 1-ї групи Класифікатора.

Отже, чинним законодавством України не передбачено стабільного курсу долара США до гривні, оскільки офіційний курс гривні до долара США встановлюється щоденно, а тому твердження позивача про те, що він не міг передбачити зміну курсу валюти є необґрунтованим, оскільки останній повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому позивач міг передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за укладеним кредитним договором.

Обов‘язок доведення покладається законом на позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи вищевикладене, з наведеного вбачається, що до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи –позивача у справі.

Таким чином, враховуючи той факт, що позивачем не доведено суду,  що настали істотні зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, в зв’язку з чим вимога позивача щодо внесення змін до Генерального договору про надання кредитних послуг № BL69 від 31.10.07., укладеного між позивачем та відповідачем, є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу  України,  покладаються на позивача.  

Враховуючи наведене та керуючись  ст. ст. 1, 2, 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 відмовити.

2.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 21.07.11.