Рішення

від 18.07.2011 по справі 53/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/299

18.07.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Консалтінг"

до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)    

про стягнення заборгованості 38 517,00 грн.

Суддя           Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Руденюк С.Б. –директор.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчий орган Київської міської рад (Київська міська державна адміністрація) заборгованості за Договорами № 851 та № 854 від 07.05.2009 в розмірі 38 517,00 грн., 29 000,00 грн. основного боргу, збитків від інфляції в розмірі 4118,00 грн., 3% річних в розмірі 1156,00 грн., 2030,00 грн. штрафу, 2213,00 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 порушено провадження по справі № 53/299, розгляд справи призначено на 27.06.2011.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 27.06.2011 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 18.07.2011.

Представник позивача в судове засідання 18.07.2011 з'явився та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в т.ч. вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.  

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат за зазначеною адресою не проживає” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 18.07.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ :

07.05.2009 між сторонами у справі було укладено Договір на проведення оцінки майна № 851, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Суб'єкт оціночної діяльності (позивач) приймає на себе зобов'язання по проведенню оцінки пакету акцій ВАТ «Київгаз»у кількості 1 614 144 шт. (28,5%), що належить територіальній громаді м. Києва з метою продажу на аукціоні. (п. 1.1 Договору).

07.05.2009 між сторонами у справі було укладено Договір на проведення оцінки майна № 854, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Суб'єкт оціночної діяльності (позивач) приймає на себе зобов'язання по проведенню оцінки пакету акцій ВАТ АК «Київводоканал»у кількості 178 748 500 шт. (25,5%), що належить територіальній громаді м. Києва з метою продажу на аукціоні. (п. 1.1 Договору).

18.05.2009 сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 851, а саме виклали а. 1.1 Договору в наступній редакції –«Замовник (відповідач) доручає, а Суб'єкт оціночної діяльності (позивач) приймає на себе зобов'язання по проведенню оцінки пакету акцій ВАТ «Київгаз»у кількості 1 614 144 шт. (28,46%), що належить територіальній громаді м. Києва з метою продажу на аукціоні».

18.05.2009 сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 854, а саме виклали а. 1.1 Договору в наступній редакції - Замовник (відповідач) доручає, а Суб'єкт оціночної діяльності (позивач) приймає на себе зобов'язання по проведенню оцінки пакету акцій ВАТ АК «Київводоканал»у кількості 178 748 500 шт. (25,464%), що належить територіальній громаді м. Києва з метою продажу на аукціоні».

На виконання умов Договорів позивач виконав роботи на суму 29 000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями акту прийому-передачі робіт № 827 від 19.11.2009 та акту прийому-передачі робіт № 826 від 19.11.2009. (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

При дослідженні наданих позивачем актів прийому-передачі робіт, судом встановлено, що вони належним чином оформлені та підписані обома сторонами у справі.

Розрахунок за виконані роботи провадиться не пізніше 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі робіт. (п. 2.2 Договору № 851 та Договору № 854).

Однак, відповідач свої зобов'язання з оплати за виконані роботи не виконав.

Таким чином, заборгованість відповідача складає 29 000,00 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості, позивач  звертався до  відповідача з претензією № 1 від 14.01.2010. На доказ отримання претензії відповідачем позивач надав суду належним чином завірену копію повідомлення про вручення поштового відправлення та фіскальний чек.

У відповідь на претензію відповідача направив листа № 042/2/1-256 від 21.01.2010 в якому зобов'язався сплатити заборгованість.  

Позивач повторно звертався до відповідача з досудовою вимогою № 08/08-1 від 08.09.2010.

У відповідь на претензію відповідача направив листа № 042/2/1-6939 від 21.09.2010 в якому зобов'язався сплатити заборгованість за умови наявності бюджетного фінансування.

Проте, станом на день слухання справи відповідач свого обов'язку по сплаті заборгованості перед позивачем за Договорами № 851 та № 854 не виконав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то  воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів законодавства.

Отже, факт порушення відповідачем обов'язку щодо оплати за виконані роботи судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договорам № 851 та № 854 в розмірі 29000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач просить стягнути з відповідача 2213,00 грн. пені та 2030,00 грн. штрафу.

Як вбачається з пункту 5.1 Договорів № 851 та № 854  за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Позивачем було здійснено розрахунок пені та штрафу у відповідності до вимог Договору та чинного законодавства України.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 2213,00 грн. пені та 2030,00 грн. штрафу, відповідно до розрахунку позивача.

Крім того, згідно з позовними вимогами, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в розмірі 4118,00 грн. та 3% річних в розмірі 1156,00 грн.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з'явився та заявлених до нього позовних вимог не спростував.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та наявні у справі матеріали є достатніми для вирішення спору по суті, суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В зв'язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов  задовольнити повністю.

2. Стягнути з Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код 19020407 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват - Консалтінг" (02099, м. Київ, вул. Російська, 82, квартира 10, код 21603895) 29000,00 (двадцять дев'ять тисяч) грн. основного боргу, 2213,00 (дві тисячі двісті тринадцять) грн. пені, 2030,00 (дві тисяч тридцять) грн. штрафу, 4118,00 (чотири тисячі сто вісімнадцять) грн. збитків від інфляції, 1156,00 (одна тисяча сто п'ятдесят шість) грн. 3% річних, 385,17 (триста вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Суддя                                                                                                     О.А.Грєхова

Повне рішення складено 25.07.11