Рішення

від 26.06.2009 по справі 53/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/299

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/299

26.06.09

За позовом  Українсько-Латвійського Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Екстра Пластик»   

до Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»

про стягнення 262 661,15 грн.

                                                                                          Суддя         Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Коротюк М.Г. –предст. по дов. від 07.05.2009р.  

від відповідача:  Глоба К.В. –предст. по дов. № 1579-Ню від 10.06.2009р.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» заборгованості за Договором поставки № ПЗ/НХ-081781/Ню  від 11.06.2008р. в розмірі 262 661,15 грн., в тому числі: сума основного боргу –216 602,28 грн., пеня –23 220,68 грн., збитки від інфляції –19 935,61 грн., 3% річних –2 902,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2009р. порушено провадження по справі № 53/299, розгляд справи призначено на 05.06.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.06.2009р. прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог та у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 26.06.2009р.

Представник позивача в судовому засіданні 26.06.2009р. надав пояснення по суті позовних вимог, документи на виконання вимог ухвали суду від 19.05.2009р., а також заяву про збільшення розміру позовних вимог до 266 443,84 грн., в тому числі: 216 602,28 грн. основного боргу, 25 056,16 грн. пені, 3 667,12 грн. 3% річних, 21 118,28 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог.   

          Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти стягнення пені та надав контррозрахунок пені.  

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.06.2009р. за згодою представників сторін, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1  ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.06.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № ПЗ/НХ-081781/НЮ (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідач) певну продукцію (мішки для сміття 2008-р. випуску) відповідно до Специфікації, а Покупець  зобов'язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного Договору  (п. 1.1 Договору).

           Кількість та асортимент товару визначається у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору (п. 3.1 Договору).

           Відповідно до специфікації сторони погодили поставку мішків для сміття 25мкр. 600*1000мм. (упаковка 1000шт.) ТУ У 24603571.001-98 в кількості 1100 уп. Загальною вартістю 418 004,40 грн.

           На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу по справі товар на загальну суму 216 602,28 грн., що  підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних:  № РН-0000995 від 28.08.2008р. (довіреність Серія НБП № 138778 від 28.08.2008р.), № 2795/10 від 24.10.2008р. (довіреність Серія НБП № 439066 від 24.10.2008р.), № РН-0001459 від 16.12.2008р. (довіреність Серія НБП № 2439152 від 16.12.2008р.) з відмітками відповідача про отримання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

          Відповідно до п. 7.1 Договору покупець здійснює оплату поставленого товару протягом 14 банківських днів з дня його отримання.

          Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою відповідача.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Матеріали справи свідчать що відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався, про що не заперечує відповідач, що підтверджується підтверджується підписаним та погодженим у двосторонньому порядку актом звірки взаємних розрахунків.

          Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 583 від 09.01.2009р., № 591 від 20.02.2009р. На доказ направлення вказаних претензій відповідачу позивач надав належним чином завірені копії повідомлення про вручення з відмітками відповідача про отримання та фіскальні чеки.

          Таким чином на день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача за неналежне виконання умов Договору становить 216 602,28 грн., що підтверджується довідкою за підписами директора та головного бухгалтера позивача.           

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати за поставлений товар, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі  216 602,28 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 11.2 Договору покупець за даним договором несе відповідальність у разі порушення строків оплати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.  

Позивач надав суду розрахунок пені на суму 26 056,16 грн., який здійснений відповідно до Договору та згідно з чинним законодавством України.

Однак, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку пені по накладній № РН-0001459 від 16.12.2008р. на суму 116 281,22 грн. позивач допустив арифметичну помилку, внаслідок чого розмір пені по вказаній накладній становить суму в розмірі 13 038,74 грн., а не 13 074,46 грн. як зазначив позивач.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 25 020,44 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

Судом встановлено, що при розрахунку 3% річних по накладній № РН-0001459 від 16.12.2008р. на суму 116 281,22 грн. позивач допустив арифметичну помилку, внаслідок чого розмір 3% річних по вказаній накладній становить суму в розмірі 1 629,84 грн., а не 1 634,30 грн. як зазначив позивач.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 3 662,66 грн. та збитків від інфляції в сумі 21 118,28 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

          2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул.. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Українсько-Латвійського Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Екстра Пластик»(49000, м. Дніпропетровськ, проспект Кірова, 110, кв. 5; ідентифікаційний код 24603571) основний борг в сумі 216 602 (двісті шістнадцять тисяч шістсот дві) грн. 28 коп., пеню в сумі 25 020 (двадцять п'ять тисяч двадцять) грн.. 44 коп., 3% річних в сумі 3 662 (три тисячі шістсот шістдесят дві) грн.. 66 коп., збитки від інфляції в сумі 21 118 (двадцять одна тисяча сто вісімнадцять) грн. 28 коп., державне мито в сумі 2 664 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 03 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 45 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                          Грєхова О.А.