Рішення

від 11.08.2011 по справі 40/222

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  40/222

11.08.11

За первісним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр"

до                                      Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Україна"    

про                                    стягнення заборгованості 9 150,32 грн.

За зустрічним позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст Україна” 

до                                        Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський республіканський автоцентр”

про                                      стягнення 8 440,56 грн

Суддя  Пукшин Л.Г.  

Представники сторін:

від позивача за первісним (відповідача за зустрічним): ОСОБА_1. –за довіреністю від 04.08.11.       

від відповідача за первісним (позивача за зустрічним): ОСОБА_2. - за довіреністю № 07/04 від 07.04.11.

В судовому засіданні 11.08.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.                                        

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Україна" про  стягнення заборгованості 9 150,32 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що за договором № ТЕО/ЄП-11/1U від 01.01.2009 р. у відповідача існує часткова заборгованість перед позивачем у сумі 8 444,56 грн за наданні послуги по міжнародному перевезенню, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № SVA 7161359 та актом приймання-передачі послуг № 358/1 від 01.08.2010 р.  

Ухвалою суду від 29.06.11 порушено провадження у справі № 40/222 та призначено до розгляду на 21.07.11.

15.07.2011 р. до канцелярії суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Іст Україна” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський республіканський автоцентр” про стягнення 8 440,56 грн збитків внаслідок пошкодження вантажу за договором № ТЕО/ЄП-11/1U від 01.01.2009 р .

Ухвалою суду від 15.07.11  прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський республіканський автоцентр” про стягнення 8 440,56 грн та призначено до розгляду на 21.07.11.

У судове засідання 21.07.11, представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) з'явився, вимоги ухвали суду виконав.

Представник позивача за первісним (відповідача за зустрічним) через службу діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості належним чином ознайомитися з зустрічною позовною заявою  та надати свої заперечення.

Розглянувши клопотання представника позивача за первісним (відповідача за зустрічним) у судовому засіданні суд вирішив його задовольнити та керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України відклав розгляд справи на 04.08.11.

У судове засідання представники сторін з’явились, надали додаткові пояснення по суті спору. Представник позивача за первісним позовом подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з можливістю врегулювання спору.

Суд задовольнив клопотання представника позивача за первісним позовом та оголосив перерву в судовому засіданні до 11.08.11.

У судове засідання 11.08.11 представники сторін з’явились, представник позивача первісний позов підтримав та заперечував проти задоволення зустрічного позову. Представник відповідача визнав первісний позов в частині стягнення суми основного боргу, заперечував проти задоволення первісних позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зустрічний позов підтримав.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

01.01.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр"  (позивач за первісним позовом, перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю „ІСТ Україна” (відповідач за первісним позовом, експедитор) було укладено договір № ТЕО/ЭП-11/1-U, предметом якого є відносини сторін, що виникають при транспортуванні в міжнародному сполученні вантажів, які надає експедитор для перевезення транспортом перевізника (або його субпідрядників).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2, 2.3 експедитор зобов’язаний завчасно інформувати перевізника про графік готовості вантажів до відправлення, забезпечувати завантаження (відвантаження) транспортного засобу протягом 24 годин з моменту прибуття автомобіля під завантаження (відвантаження), забезпечувати своєчасне оформлення товарно-транспортних документів, необхідних для перевезення та передачі вантажу отримувачу.

Згідно з п.п. 2.7, 2.10, 2.11, 2.12 перевізник зобов’язаний при завантаженні звірити кількість та стан вантажу, який завантажено на транспортний засіб з кількістю та станом вантажу, визначеним у товарно-транспортній накладній, доставити наданий ватажовідправником вантаж в обумовлений строк в пункт призначення та видати його отримувачу, зазначеному в  товарно-транспортній накладній, дотримуватись інструкцій експедитора, стосовно перевезення вантажів, негайно інформувати експедитора про будь-які затримки та проблеми, що виникли три перевезенні вантажу.

Розділом 3 договору встановлено, що ціни за конкретне перевезення (групу однорідних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень).

Платежі за надані послуги, відповідно до цього договору, здійснюються шляхом банківського переказу після виставлення перевізником рахунку. Порядок та строки оплати визначаються в разовій заявці, що направляється перевізнику перед конкретним перевезенням (групою однорідних перевезень). Підставою для оплати є рахунок перевізника за виконане перевезення, податкова накладна, оригінал ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт (розділ 4 договору).

Згідно з розділом 9 договору строк дії цього договору до 31.12.09. Якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, термін його дії буде автоматично пролонговано на тих же умовах на наступний календарний рік.

На підстав замовлення на транспортування № 4501038571, перевізником було здійснено перевезення вантажу за маршрутом м. Мерелбек (Бельгія) –м. Кременчук (Україна), що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR № 71661359 та актом прийомки-передачі виконаних послуг № 358/1 від 01.10.10.

Ціна за перевезення згідно замовлення на транспортування № 4501038571 склала 3500 євро, що по курсу НБУ на день завантаження становило 37041,0 грн. без ПДВ, вказана сума була зазначена в рахунку-фактурі № 344/1 від 23.09.10.

В замовленні на транспортування № 4501038571 сторони погодили, що оплата має бути здійснена в гривні в безготівковій формі, протягом 15 банківських днів при наданні оригіналів рахунку, податкової накладної, акта виконаних робіт ( 2 прим.) та копії CМR.

Таким чином, судом встановлено, та сторонами не заперечується, що позивачем за первісним позовом надано відповідачу послуги з організації перевезення вантажу на загальну суму 37041,00 грн., а відповідачем 01.11.10 в свою чергу було перераховано на рахунок позивача оплату за надані послуги в сумі 28600,44 грн. (довідка ПАТ „ВТБ банк” № 110-08-2 від 02.08.11).

За таких обставин суд вважає, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно ухиляється від сплати наданих послуг в сумі 8 440,56 грн (37 041,0 грн - 28600,44 грн), чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положення ст. 909 цього Кодексу встановлюють, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Позивачем виконані зобов’язання за заявкою, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 71661359 та актом прийомки-передачі виконаних послуг № 358/1 від 01.10.10, копії яких належним чином засвідчені, наявні у матеріалах справи.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 8 440,56 грн. Суд зазначає, що в тексті позовної заяви позивач за первісним позовом вказує на суму основного боргу в розмірі 8 440,56 грн., проте в прохальній частині помилково вказано суму заборгованості 8 444,56 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 156,86 грн за період з 02.11.10 по 15.06.11 та інфляційні втрати в розмірі 548,90 грн, що нараховані позивачем за первісним позовом за період з 02.11.10 по 31.05.11.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 договору підставою для оплати є рахунок перевізника за виконане перевезення, податкова накладна, оригінал ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт. Позивач за первісним позовом на підтвердження  направлення відповідачеві вказаних документів надає повідомлення про вручення поштового відправлення, яке датоване 11.10.10, проте з вказаного повідомлення неможливо дійти беззаперечного висновку про направлення відповідачу за первісним позов саме вказаних документів, що також заперечується і відповідачем за первісним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що рахунок перевізника за виконане перевезення, податкова накладна, оригінал ТТН з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, акт виконаних робіт були направлені позивачем відповідачу за первісним позовом разом з претензією від 05.04.11 № 121.

Крім того, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом було здійснено розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат виходячи із суми основної заборгованості - 8 444,56 грн, в той час як судом встановлено, що дійсна сума основної заборгованості відповідача складає - 8440,56 грн.

Відповідно до п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем за первісним позовом не доведено факту прострочення відповідачем виконання зобов’язання щодо сплати за надані послуги з перевезення вантажу саме з 02.11.10, у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 156,86 грн. та інфляційних втрат в розмірі 548,90 грн.

Стосовно вимог за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, під час розвантаження автомобіля після здійснення перевезення за замовленням на транспортування № 4501038571 було виявлено пошкодження вантажу під час тарнспортування на суму 7360,56 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи Експертним висновком Торгово-промислової палати України № В-291 від 06.10.10 та відміткою в  CMR  № 71661359.

Замовник –ЗАТ „Джей Ті Інтернешнл Україна” звернулось з претензією № 1/10 від 08.10.10  на суму 7360,56 грн. до позивача за зустрічним позовом. Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 3313 від 01.11.10 позивач за зустрічним позовом задовольнив претензію замовника в повному обсязі.

Крім того, для визначення стану пошкодженого вантажу було залучено Кременчугське відділення Полтавської Торгово-промислової палати, яким було виготовлено Експертний висновок № В-291 від 06.10.10. Вартість проведеного експертного дослідження склала 1 080,00 грн, вказана сума була сплачена позивачем за зустрічним позовом, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 2765 від 05.10.10.

Позивач за зустрічним позовом звернувся до відповідача (перевізника) з претензією № 422 від 21.10.10 про сплату понесених ним збитків на загальну суму 8 440,56 грн, а також повідомив відповідача, що його рахунок-фактура № 344/1 від 23.09.10 на суму 37041,00 грн буде сплачено за вирахуванням 8440,56 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також: витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Матеріалами справи (платіжні доручення № 2765 від 05.10.10, № 3313 від 01.11.10) підтверджується понесення позивачем за зустрічним позовом матеріальних витрат на загальну суму 8 440,56 грн.

Такі матеріальні витрати є реальними збитками позивача, оскільки вони пов’язані із втратами, яких позивач зазначав у зв’язку із пошкодженням речі (вантажу) згідно із п.1  ч.2 ст. 22 ЦК України. Відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки на підставі п.4.ст. 611 ЦК України (у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Оскільки спір виник з правовідносин надання послуг з міжнародного автомобільного перевезення вантажу, ці правовідносини регулюються положеннями Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів (КДПВ) від 19.05.56, яка для України вступила в силу 17.05.2007, за приписами якої дана Конвенція застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, коли зазначені в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких, принаймні, одна є учасником Конвенції (ст. 1 глави 1 Конвенції), договір перевезення встановлюється накладною (ст. 4 Конвенції), при цьому, саме транспортер (перевізник) відповідає як за власні дії, так і за дії своїх агентів та інших осіб, коли вони виконують покладені на них обов'язки (ст. 3 Конвенції), а накладна, оскільки не доведено іншого, слугує доказом умов договору і засвідчує прийняття вантажу транспортером (п. 1 ст. 9 Конвенції).

Згідно пункту 1 статті 17 Конвенції транспортер несе відповідальність за повну чи часткову втрату та пошкодження вантажу в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здачею, а згідно пункту 2 цієї статті він звільняється від цієї відповідальності, якщо втрата вантажу або його пошкодження сталися з вини правомочної по договору особи, будь-яким дефектом самого вантажу або обставинами, запобігти яким транспортер не міг і наслідки яких він не міг передбачити, при цьому, саме на транспортері лежить тягар доказування, що втрата чи пошкодження вантажу викликані обставинами, зазначеними в п. 2 ст. 17 (п. 1 ст. 18 Конвенції).

Суд зазначає, що відповідач за зустрічним позовом не довів за допомогою належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у пошкодженні товару під час перевезення і до моменту його здачі вантажоотримувачу.

За таких обставин позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача за первісним позовом в сумі 110,16 грн., на відповідача за первісним позовом – 93,84 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача за первісним позовом в розмірі 254,88 грн, на відповідача за первісним позовом – 217,12 грн.  

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ Україна” (03036 м. Київ, пр. Повітрофлотський, 92-А, ідентифікаційний код 36309155) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський республіканський автоцентр” (02105 м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 21457519) 8440 (всім тисяч чотириста сорок) грн 56 коп. основного боргу, 93 (дев’яноста три) грн 84 коп. витрат по сплаті держмита та 217 (двісті сімнадцять) грн 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині первісних позовних вимог про стягнення 156,86 грн – 3 % річних, 548,90 грн – індекс інфляції  відмовити.

4.  Зустрічний позов задовольнити повністю.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київський республіканський автоцентр” (02105 м. Київ, вул. Павла Усенка, 8, ідентифікаційний код 21457519) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІСТ Україна” (03036 м. Київ, пр. Повітрофлотський, 92-А, ідентифікаційний код 36309155) 8 440 (вісім тисяч чотириста сорок) грн збитків, 102 (сто дві) грн 00 коп. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                            Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 16.08.2011 р.