Рішення

від 02.08.2011 по справі 8/195-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р.                                                                  Справа № 8/195-10

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі                  Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за первісним позовом відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод», ідентифікаційний код: 35251822, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38,  

до відповідача за первісним позовом: товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3,

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3, (Позивач за зустрічним позовом)

до відповідача за зустрічним позовом: відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод», ідентифікаційний код: 35251822, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38, (Відповідач за зустрічним позовом),

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін

від позивача за первісним позовом (Відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 11.10.2010 року;

від відповідача за первісним позовом (Позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 09.02.2011 року, ОСОБА_3., який діє на підставі довіреності від 05.01.2011 року за №2/22, та ОСОБА_4., який діє на підставі довіреності від 03.01.2011 року за №2/3, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

відкрите акціонерне товариство «Київський вітамінний завод»(далі за текстом: Позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі за текстом: Відповідач за первісним позовом) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 18.08.2010 року за № 43 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 2583558,86 грн. (два мільйони п’ятсот вісімдесят три тисячі п’ятсот п’ятдесят вісім гривень 86 коп.).

Позивач за первісним позовом свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач за первісним позовом порушуючи умови Договору поставки від 18.08.2010 року за № 43 не повністю здійснив оплату придбаних у Позивача за первісним позовом товарів, в зв’язку з чим у Відповідача за первісним позовом виникла заборгованість за Договором перед Позивачем за первісним позовом на загальну суму 2583558,86 грн. (два мільйони п’ятсот вісімдесят три тисячі п’ятсот п’ятдесят вісім гривень 86 коп.), яка включає в себе станом на 20.12.2010 року основний борг у сумі 2552566,01 грн. (два мільйони п’ятсот п’ятдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят шість гривень 01 коп.), пеню у сумі 25971,98 грн. (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят одна гривня 98 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 5020,87 грн. (п’ять тисяч двадцять гривень 87 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.12.2010 року порушено провадження у справі №8/195-10 та призначено останню до розгляду на 12.01.2011 року.

12.01.2011 року в судове засідання Позивач за первісним позовом не з’явився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 22.12.2010 року не виконав. В судове засідання з’явився Відповідач за первісним позовом, який виконав вимоги ухвали суду від 22.12.2010 року, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити в  повному обсязі. У судове засідання 12.01.2011 року представник Відповідача за первісним позовом подав зустрічний позов, зареєстрований канцелярією суду за вхідним №312, до ВАТ “Київський вітамінний завод” про визнання договору поставки від 18.08.2010 року за № 43 недійсним. Позивач за первісним позовом обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Відповідач за первісним позовом не виконав належним чином взятих на себе зобов’язань за договором поставки від 18.08.2010 року №43. Позивач за зустрічним позовом ставить під сумнів дійсність договору поставки від 18.08.2010 року №43 та просить суд визнати зазначений договір у судовому порядку недійсним. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зазначені позови –первісний та зустрічний –взаємно пов’язані, оскільки задоволення зустрічного позову виключатиме повністю задоволення первісного позову. Дослідивши матеріали зустрічного позову суд встановив, що останній відповідає вимогам Розділу ІХ Господарського процесуального кодексу України та взаємно пов'язаний із первісним позовом, а отже, ухвалою суду від 12.01.2011 року прийнято до розгляду зустрічний позов ТОВ “ВВС-ЛТД” до ВАТ “Київський вітамінний завод” про визнання договору поставки недійсним. В судовому засіданні 12.01.2011 року суд вивчивши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та відкритого акціонерного товариства “Київський вітамінний завод” про часткове визнання недійсним договору поставки, який надійшов через канцелярію суду 12.01.2011 року та в якому останній просить залучити ТОВ «Аптека ВВС»до участі у справі у якості третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору та визнати договір поставки від 18.08.2010 року № 43 частково недійсним у частині умов договору, які містять посилання на погодження кількості, асортименту та ціни продукції у товарно-транспортних накладних, прийшов до висновку, що даний позов не стосується предмета спору за первісним позовом у справі №8/195-10, в зв’язку з чим ухвалою суду від 12.01.2011 року відмовлено в його прийнятті для спільного розгляду із первісним позовом у справі №8/195-10 та залученні товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»в якості 3-ї особи із самостійними вимогами на предмет спору у справі №8/195-10. Однак, суд  дослідивши матеріали поданої позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС” до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та відкритого акціонерного товариства “Київський вітамінний завод” про часткове визнання недійсним договору поставки від 18.08.2010 року №43, встановив, що остання відповідає вимогами Розділу ІХ, а тому може бути прийнята судом до провадження в якості окремого позову. У зв’язку з цим ухвалою господарського суду Київської області від 12.01.2011 року порушено провадження у справі №8/010-11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека ВВС” до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та відкритого акціонерного товариства “Київський вітамінний завод” про часткове визнання недійсним договору поставки від 18.08.2010 року №43 та призначено останню до розгляду на 18.01.2011 року. Беручи до уваги те, що рішення у справі №8/010-11 може вплинути на вирішення справи №8/195-10 за позовом відкритого акціонерного товариства “Київський вітамінний завод” до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення заборгованості по суті, керуючись  приписами ст. 79 ГПК України, якими встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається судом, ухвалою суду від 12.01.2011 року зупинено провадження у справі №8/195-10 за позовом відкритого акціонерного товариства “Київський вітамінний завод” до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” про стягнення заборгованості до вирішення по суті справи №8/010-11.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2011 року у справі № 8/010-11 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та до відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» про часткове визнання недійсним договору поставки від 18.08.2010 року за № 43, –відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2011 року у справі №8/010-11 оскаржило останнє до суду апеляційної інстанції.

Київський апеляційний господарський суд розглянувши доводи апелянта своєю постановою від 22.06.2011 року у справі №8/010-11 апеляційну скаргу залишив без задоволення та рішення господарського суду Київської області від 22.04.2011 року у справі №8/010-11 без змін.

За таких обставин ухвалою суду від 11.07.2011 року поновлено провадження у справі №8/195-10 та призначено останню до розгляду на 02.08.2011 року.

02.08.2011 року в судове засідання з’явився Позивач за первісним позовом, який дав пояснення, первісний позов підтримав та просив задовольнити, проти зустрічного позову заперечував і просив в його задоволенні відмовити. В судове засідання з’явився Відповідач за первісним позовом, який дав пояснення проти первісного позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити, підтримав зустрічний позов та просив зустрічний позов задовольнити. У зв’язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача за первісним позовом і Відповідача за первісним позовом, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 02.08.2011 року.   

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи раніше надані Позивачем за первісним позовом і Відповідачем за первісним позовом пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача за первісним позовом та Відповідача за первісним позовом, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Київської області перебувала справа №8/010-11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та до відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» про часткове визнання недійсним договору поставки від 18.08.2010 року за № 43.

Рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2011 року у справі № 8/010-11 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»до товариства з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” та відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод» про часткове визнання недійсним договору поставки від 18.08.2010 року за № 43, –відмовлено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека ВВС»не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2011 року у справі №8/010-11 оскаржило останнє до суду апеляційної інстанції.

Київський апеляційний господарський суд розглянувши доводи апелянта своєю постановою від 22.06.2011 року у справі №8/010-11 апеляційну скаргу залишив без задоволення та рішення господарського суду Київської області від 22.04.2011 року у справі №8/010-11 без змін.

Господарський процесуальний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. ст. 35 передбачає, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин суд приходить до висновку, що факти обставин укладення і послідуючого виконання Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом у справі № 8/195-10 договору поставки від 18.08.2010 року за № 43, які встановленні рішенням господарського суду Київської області від 22.04.2011 року у справі № 8/010-11, доведенню та встановленню знову при розгляді справи № 8/195-10 не підлягають.

В ході розгляду справи № 8/010-11 встановленні наступні факти обставин укладення і послідуючого виконання Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом у справі № 8/195-10 договору поставки від 18.08.2010 року за № 43.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

18.08.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Київський вітамінний завод»(далі за текстом: Постачальник/Відповідач –2 або Позивач за первісним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі за текстом: Покупець/Відповідач –1 або Відповідач за первісним Позовом) з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України укладено Договір поставки від 18.08.2010 року за № 43 (далі за текстом: Договір), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, Постачальник зобов’язався передавати у власність Покупця продукцію у вигляді харчових добавок або лікарських засобів згідно діючих прайсів, кількість, асортимент та ціна якої визначаються у товарно-транспортних накладних, які є невід’ємними частинами цього Договору та вважаються специфікаціями до Договору, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити таку продукцію на умовах, передбачених договором.

Відповідно до вимог п.2.1. Договору, Постачальник здійснює відпуск продукції Покупцю окремими партіями на підставі заявок Покупця.

Згідно із вимогами п.2.3. Договору, доказом передачі продукції Покупцю є товарно-транспортні накладні, оформленні належним чином з підписом уповноваженої особи Покупця, відтиском печатки Покупця та довіреність на тримання продукції, з посиланням на номер та дату товарно-транспортної накладної.  

Договір у п.п.3.1., 3.2. передбачає, що кількість та асортимент продукції зазначається у товарно-транспортній накладній (-них) на кожну партію продукції. Якість продукції повинна відповідати діючим на момент виробництва вимогам нормативної та аналітичної документації, має бути підтверджена сертифікатом якості заводу виробника.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 08.09.2010 року по 28.10.2010 року Відповідач-2 (Позивач за первісним позовом) з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач-1 (Відповідач за первісним позовом) прийняв товар на загальну суму 6016424,01 грн. (шість мільйонів шістнадцять тисяч чотириста двадцять чотири гривні 01 коп.), що підтверджено товарно-транспортними накладними  від 08.09.2010 року за № 2846, від 15.09.2010 року за № 2967, від 15.09.2010 року за № 2969, від 22.09.2010 року за № 3096, від 22.09.2010 року за № 3097, від 29.09.2010 року за № 3215, від 29.09.2010 року за № 3216, від 29.09.2010 року за № 3217, від 30.09.2010 року за № 3236, від 30.09.2010 року за № 3237, від 06.10.2010 року за № 3336, від 06.10.2010 року за № 3337, від 06.10.2010 року за № 3338, від 13.10.2010 року за № 3454, від 13.10.2010 року за № 3455, від 136.10.2010 року за № 3456, від 20.10.2010 року за № 3602, від 20.10.2010 року за № 3603, від 20.10.2010 року за № 3604, від 28.10.2010 року за № 3744, довіреностями від 15.09.2010 року за № 14177, від 22.09.2010 року за № 14320,  від 02.10.2010 року за № 2823, від 01.10.2010 року за № 14589, від 06.10.2010 року за № 14656, від 13.10.2010 року за № 14830, від 20.10.2010 року за № 14967, від 28.10.2010 року за № 15115, актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року, випискою з розрахункового рахунку ВАТ «Київський вітамінний завод»у ПАТ «БАНК ФОРУМ»за 08.11.2010 року, 15.11.2010 року, 17.11.2010 року, 18.11.2010 року, 22.11.2010 року, 21.12.2010 року, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період 18.09.2010 року по 11.03.2011 року та актами за № 1 розрахунку знижки у вересні місяці 2010 року від 01.10.2010 року та за № 2 розрахунку знижки у жовтні місяці 2010 року від 01.12.2010 року.

Вказані товарно-транспортні накладні підписані Відповідачем-1 (Відповідачем за первісним позовом) та Відповідачем-2 (Позивачем за первісним позовом), на виконання вимог п.2.5, 2.7. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості поставлених товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем-1 (Відповідачем за первісним позовом) поставлених товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих товарно-транспортних накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач-1 не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем-1 (Відповідачем  за первісним позовом) товарно-транспортні накладні та довіреності на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем-1 (Відповідачем за первісним позовом) про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Відповідачем-2 (Позивачем за первісним позовом) товарів свідчать про належне виконання Відповідачем-2 (Позивачем за первісним позовом) своїх зобов’язань за Договором.

Висновком судової економічної експертизи від 18.03.2011 року за №1890/2522/11-19, проведеної в ході розгляду справи № 8/010-11, поясненнями  Відповідачів -1, - 2, які вони дали в судовому засіданні 22.04.2011 року під час розгляду справи №8/010-11, підтверджується, що Відповідач –1 (Відповідач за первісним позовом) в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 5.2., 5.3 Договору частково оплатив поставленні Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) товари, внаслідок чого у Відповідача –1 (Відповідача за первісним позовом) перед Відповідачем –2 (Позивача за первісним позовом) станом на 11.01.2011 року за Договором наявна заборгованість у сумі 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

За таких обставин справи судом під час розгляду справи №8/010-11 взято до уваги те, що Відповідачу –2 (Позивачу за первісним позовом) від Відповідача –1 (Відповідача за первісним позовом) станом на 22.04.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем –1 (Відповідачем за первісним позовом) та Позивачем суду не надано.   

Суд на підставі вищенаведеного за наслідками розгляду справи №8/010-11 прийшов до висновку, що факт належного виконання Відповідачем –2 (Позивач за первісним позовом) умов Договору поставки товарів є встановленим та доведеним. Відповідачем –1 (Відповідачем за первісним позовом) та Позивачем факти своєчасного та належного здійснення Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

В ході розгляду справи №8/010-11 судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Відповідачем – 2 (Позивачем за первісним позовом) суми 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.) в якості основного боргу Відповідача –1 (Відповідача за первісним позовом) перед Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) станом на 11.01.2011 року, за наслідками чого суд погодився  з позицією Відповідача –2 (Позивача за первісним позовом) щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача –1 (Відповідача за первісним позовом) перед Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом).

Перевіривши достовірність та правильність зазначеного розрахунку суд прийшов до  висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно в ході розгляду справи №8/010-11 встановлено, що Відповідач –1 (Відповідач за первісним позовом) не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчить рішення господарського суду Київської області від 22.04.2011 року у справі №8/010-11, основна заборгованість Відповідача –1 (Відповідача за первісним позовом) перед Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) за Договором станом на 22.04.2011 року складає 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

Таким чином, станом на 22.04.2011 року за Відповідачем –1 (Відповідачем за первісним позовом) рахується перед Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем –1 (Відповідачем за первісним позовом) поставлених Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) товарів за Договором суду в ході розгляду справи №8/010-11 не надано.

Станом на 22.04.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.) Відповідачем - 1 (Відповідачем за зустрічним позовом) не погашена.

В ході розгляду справи №8/010-11 судом призначалась судово-економічна експертиза з приводу дотримання вимог фінансової дисципліни при укладені Договору поставки від 18.08.2010 року за № 43 між Відповідачем –1 (Відповідачем за первісним позовом) та Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) та визначення суми заборгованості Відповідача –1 (Відповідача за первісним позовом) перед Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) за Договором поставки від 18.08.2010 року за №43, проведення якої доручалось Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції.

За наслідками судово-економічної експертизи у справі №8/010-11, результати якої викладенні у висновку судово-економічної експертизи від 18.03.2011 року за №1890/2522/11-19, визначено, що будь-яких порушень фінансової дисципліни при укладенні та виконанні Договору поставки від 18.08.2010 року за №43 або порушення прав 3-х осіб не виявлено та встановлено заборгованість Відповідача –1 (Відповідача за первісним позовом) перед Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом) у сумі 2321166,47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

За результатами розгляду справи №8/010-11 суд прийшов до висновку про відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для часткового визнання недійсним Договору поставки від 18.08.2010 року за №43.

Крім того, за таких обставин за наслідками розгляду справи №8/010-11 суд прийшов до висновку щодо безпідставності та необґрунтованості позиції Позивача з приводу того, що Договір поставки від 18.08.2010 року за №43, який укладений між Відповідачем –1 (Відповідачем за первісним позовом) та Відповідачем –2 (Позивачем за первісним позовом), порушує вищевказані вимоги Господарського і Цивільного кодексів України та права Позивача, в зв’язку з тим, що Позивачем не доведено протиправний і незаконний характер Договору поставки від 18.08.2010 року за №43, внаслідок чого в задоволенні позову суд відмовив повністю, через те, що суд вважав доведеним фактом законності та правомірності Договору поставки від 18.08.2010 року за №43, що призвело до відсутності підстав визнання останнього частково недійсним.

Судом береться до уваги, що Позивач за первісним позовом та Відповідач за первісним позовом свої доводи та заперечення при розгляді справи № 8/195-10 обґрунтовують тими ж письмовими доказами, якими обґрунтовували свою позицію при розгляді справи № 8/010-11.

Позивач за первісним позовом та Відповідач за первісним позовом будь-яких нових доказів у справі №8/195-10, які б вони не надавали суду при розгляді справи № 8/010-11, суду не надали.

Крім того, в ході розгляду справи №8/195-10 судом встановлено, що 18.08.2010 року між Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом укладено Договір поставки від 18.08.2010 року за № 43 (далі за текстом: Договір), відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого Постачальник (Позивач за первісним позовом) зобов’язався передавати у власність Покупця (Відповідача за первісним позовом) продукцію, кількість, асортимент та ціна якої визначаються у товарно-транспортних накладних, а Покупець (Відповідач за первісним позовом) зобов’язується прийняти та оплатити таку продукцію на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п. 2.3. Договору, доказом передачі продукції є товарно-транспортна накладна, підписана представником Покупця (Відповідача за первісним позовом), завірена його печаткою із наданням довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно із п. 5.2. Договору, Покупець (Відповідач за первісним позовом) зобов’язаний здійснити повну оплату вартості продукції протягом:

- 45 календарних днів з дати фактичної передачі продукції згідно з товарно-транспортними накладними в період, починаючи з дати укладення договору до 31.11.2010 року.;

- 30 календарних днів з дати фактичної передачі продукції згідно з товарно-транспортними накладними в період, починаючи з 01.12.2010 року до дати закінчення Договору.

Виконуючи зобов’язання за Договором Позивачем за первісним позовом поставлено Відповідачу за первісним позовом продукцію згідно товарно-транспортних накладних від 06.10.2010 року за № 3336 на суму 879 820,03 грн., від 06.10.2010 року за № 3337 на суму 8 517,88 грн., від 06.10.2010 року за № 3338 на суму 31 720,50 грн., від 13.10.2010 року за № 3454 на суму 10 253,63 грн., від 13.10.2010 року за № 3455 на суму 4 5291,25 грн., від 13.10.2010 року за № 3456 на суму 820 464,95 грн., від 20.10.2010 року за № 3602 на суму 6 786,50 грн., від 20.10.2010 року за № 3603 на суму 18 582,00 грн., від 20.10.2010 року за № 3604 на суму 613 168,05 грн., від 28.10.2010 року за № 3744 на суму 127 422,98 грн., загальна вартість якого становить 2 562 027 (два мільйони п’ятсот шістдесят дві тисячі двадцять сім гривень 77 коп.).

Для отримання товару Відповідачем за первісним позовом видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від 06.10.2010 року за № 14656, від 13.10.2010 року за № 14830, від 20.10.2010 року за № 14967, від 28.10.2010 року за № 15115 на ім’я ОСОБА_5.   

Крім того, матеріали справи містять накладні на повернення від 02.12.2010 року за № 477502 –О на суму 9 348,73 грн., від 06.12.2010 року за № 479884 –О на суму 80,75 грн.,  від 10.12.2010 року за № 486246 –О на суму 32,28 грн., від 25.01.2011 року за № 16590-О на суму 515,02 грн., відповідно до яких Відповідачем за первісним позовом повернуто Позивачу за первісним позовом, яким прийнято раніше поставлену продукцію в рамках договору на загальну суму 10 012, 78 грн.

Також, судом встановлено, що Позивачем за первісним позовом надано Відповідачу за первісним позовом додаткову знижку згідно наступних документів: - акти знижки за вересень та жовтень  від 01.10.2010 року за № 1 на суму 14 129,69 грн. та від 01.12.2010 року за № 2  на суму 64 233, 85 грн. та Відповідач 21.12.2010 року було здійснено часткове погашення заборгованості в розмірі 150 000,00 грн.

Отже, позовні вимоги Позивача за первісним позовом на день подання первісного позову частково погашені Відповідачем за первісним позовом у сумі 231 399,54 грн. (двісті тридцять одна тисяча триста дев’яносто дев’ять гривень 54 коп.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сума основного боргу Відповідача за первісним позовом перед Позивачем за первісним позовом за поставлену продукцію в рамках договору з урахуванням часткової оплати суми заборгованості Відповідачем за первісним позовом, поверненої Відповідачем за первісним позовом продукції та зарахуванням знижки за поставлений товар на умовах Договору, становить 2 321 166, 47 грн.

Такий висновок також підтверджується Висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 1890/2522/11-19 від 18 березня 2011 року, яка проведена у справі № 8/010-11.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 626 передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Господарський кодекс України у ст. 193 передбачає, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги Позивача за первісним позовом щодо стягнення з Відповідача за первісним позовом основного боргу у сумі 2552566,01 грн. (два мільйони п’ятсот п’ятдесят дві тисячі п’ятсот шістдесят шість гривень 01 коп.) є обґрунтованими та доведеними частково в зв’язку з тим, що Позивачем за первісним позовом доведено суду наявність у Відповідача за первісним позовом суму основного боргу за Договором у розмірі на день подання первісного позову 2 321 166, 47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.), внаслідок чого дані вимоги Позивача за первісним позовом судом задовольняються частково у сумі 2 321 166, 47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.).

Станом на 02.08.2011 року Відповідачем за первісним позовом не надано суду доказів повного погашення або погашення інших частин основного боргу за Договором.

Крім суми основного боргу Позивач за первісним позовом просить стягнути з Відповідача за первісним позовом пеню у сумі 25971,98 грн. (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят одна гривня 98 коп.) та 3-ри проценти річних у сумі 5020,87 грн. (п’ять тисяч двадцять гривень 87 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Договір у п.8.3. передбачає, що у разі порушення покупцем, передбачених п. 5.2 договору строків оплати продукції, покупець зобов’язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день затримки оплати. Нарахування пені згідно даного пункту Договору здійснюється до моменту фактичного повернення Покупцем (Відповідачем за первісним позовом) Постачальнику (Позивачу за первісним позовом) неоплаченої продукції або погашення простроченої заборгованості перед Постачальником (Позивачем за первісним позовом) за поставлену продукцію.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських  відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання  чи  порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов’язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача за первісним позовом по неповній оплаті поставлених Позивачем за первісним позовом товарів станом на 02.08.2011 року у сумі 2 321 166, 47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов’язань, тому Відповідач за первісним позовом вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов’язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За розрахунком Позивача за первісним позовом розмір пені становить 25971,98 грн. (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят одна гривня 98 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 5020,87 грн. (п’ять тисяч двадцять гривень 87 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору та періоду нарахування з врахуванням розміру сум основного боргу за такі періоди нарахування та суми основного боргу, яка задовольняється судом.

Враховуючи несвоєчасну та неповну сплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п. 8.3. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача за первісним позовом про стягнення з Відповідача за первісним позовом пені у сумі  25971,98 грн. (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят одна гривня 98 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 5020,87 грн. (п’ять тисяч двадцять гривень 87 коп.), в зв’язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, суд, розглянувши зустрічну позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про визнання недійсним договору поставки від 18.08.2010 року за № 43, вважає, що даний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач за зустрічним позовом мотивує свої вимоги тим, що в договорі поставки від 18.08.2010 року за № 43 відсутні істотні умови у вигляді інформації щодо предмету договору, а саме асортименту товару і його кількості.

Проте, дослідженням Договору встановлено, що вказана позиція Позивача за зустрічним позовом не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи.

Так, 18.08.2010 року між відкритим акціонерним товариством «Київський вітамінний завод»(далі за текстом: Постачальник/Відповідач –2 або Позивач за первісним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі за текстом: Покупець/Відповідач –1 або Відповідач за первісним Позовом) з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України укладено Договір поставки від 18.08.2010 року за № 43 (далі за текстом: Договір), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, Постачальник зобов’язався передавати у власність Покупця продукцію у вигляді харчових добавок або лікарських засобів згідно діючих прайсів, кількість, асортимент та ціна якої визначаються у товарно-транспортних накладних, які є невід’ємними частинами цього Договору та вважаються специфікаціями до Договору, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити таку продукцію на умовах, передбачених договором.

Відповідно до вимог п.2.1. Договору, Постачальник здійснює відпуск продукції Покупцю окремими партіями на підставі заявок Покупця.

Згідно із вимогами п.2.3. Договору, доказом передачі продукції Покупцю є товарно-транспортні накладні, оформленні належним чином з підписом уповноваженої особи Покупця, відтиском печатки Покупця та довіреність на тримання продукції, з посиланням на номер та дату товарно-транспортної накладної.  

Договір у п.п.3.1., 3.2. передбачає, що кількість та асортимент продукції зазначається у товарно-транспортній накладній (-них) на кожну партію продукції. Якість продукції повинна відповідати діючим на момент виробництва вимогам нормативної та аналітичної документації, має бути підтверджена сертифікатом якості заводу виробника.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання недійсним Договору поставки від 18.08.2010 року за №43, в зв’язку з тим, що в ході розгляду справи Позивачем за первісним позовом доведено та Відповідачем за первісним позовом не спростовано факт законності та правомірності Договору поставки від 18.08.2010 року за №43, що призводить до відсутності підстав визнання останнього недійсним. У зв’язку з цим суд вважає зустрічний позов безпідставним та необґрунтованим у зв’язку з тим, що вимоги, викладені у зустрічному позові, не ґрунтуються на вимогах чинного Цивільного та Господарського законодавства України, внаслідок чого не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем за первісним позовом та Відповідачем за первісним позовом суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні надані Позивачем за первісним позовом докази не спростовані та заперечувались Відповідачем за первісним позовом по суду.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.          

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу  України, покладаються на Відповідача за первісним позовом, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, та на Позивача за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Первісний позов відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод»до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3, на користь відкритого акціонерного товариства «Київський вітамінний завод», ідентифікаційний код: 35251822, місцезнаходження: 04073, м. Київ, вул. Копилівська, 38, заборгованість за договором поставки від 18.08.2010 року за № 43 у вигляді основного боргу у сумі 2 321 166, 47 грн. (два мільйони триста двадцять одна тисяча сто шістдесят шість гривень 47 коп.), пені у сумі 25971,98 грн. (двадцять п’ять тисяч дев’ятсот сімдесят одна гривня 98 коп.), 3-х процентів річних у сумі 5020,87 грн. (п’ять тисяч двадцять гривень 87 коп.), державне мито у сумі 25500,00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятсот гривень 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.). В іншій частині первісного позову відмовити.

3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4.          В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                         П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 02.08.2011 року