Рішення

від 25.07.2011 по справі 22/208

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/208

25.07.11

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна»

до                  Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-

                     інвестиційний банк»

в особі          філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»

третя особа  Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод напівфабрикатів»

про                визнання недійсним договору іпотеки   

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:           не з’явились;

від відповідача :     ОСОБА_1 (довіреність № 09-32/212 від 16.06.2010р.);

25.07.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна»(надалі ТОВ «Дюна», позивач), звернулось до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки № 09-08 ІП від 11.09.2008р..

У позовній заяві зазначено, що спірний договір не відповідає вимогам закону та є недійсним.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені у відзиві на позов, який залучено  до матеріалів справи.

Позивач в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином –ухвалу суду про прийняття справи до провадження та призначення розгляду на 25.07.2011р. отримано товариством 13.07.2011р. завчасно до судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Заяв щодо відмови від позову судом не отримувалось, а докази, наявні в матеріалах справи є достатніми для прийняття рішення у справі.

Ухвалою суду від 06.07.2011р. до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький завод напівфабрикатів», яке є боржником за кредитним договором № 42-08К від 11.09.2008р.  вимоги відповідача за яким, забезпечені спірним договором.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та ТОВ «Дюна»укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя № 09-08 ІІІ, предмет якого погоджений сторонами у п. 1.2 договору, та передбачає передання іпотекодавцем (позивач) в іпотеку іпотекодержателю (відповідачу) визначеного нерухомого майна.

Нежитлова будівля, що є предметом іпотеки передана в іпотеку як забезпечення повернення кредиту, наданого боржнику (третя особа у справі) за кредитним договором № 42-08К від 11.09.2008р. (а також окремих договорів про внесення змін до нього), за умовами якого боржник зобов’язаний в порядку та терміни, передбачені кредитним договором, повернути іпотекодержателю за графіком з кінцевим терміном повернення 07 вересня 2009 року, всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту у розмірі 2 000 000 грн., а також проценти за користування ним, проценти за неправомірне користування кредитом та сплатити неустойку (пеню, штрафи, комісійні), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки понесені ним внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору, в порядку, в терміни та в розмірах, передбачених кредитним договором (п. 1.1 договору).

Іпотечний договір нотаріально посвідчений 11.09.2008р. за номером 4683.

Згідно ст. 202, ст. 203, 205, 207  ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин може вчинятися  усно або в письмовій формі; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Підставою недійсності договору є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) істотних умов встановлених законом. Істотними вважаються насамперед ті умови, що визнані такими за законом та потрібні для договору відповідного виду, а отже коло таких умов можна визначити проаналізувавши норми діючих на момент укладення договору, чи вчинення іншого правочину, нормативних актів, у звязку з чим при вирішенні спору підлягають застосуванню норми ЦК України та ГК України, які набрали чинності з 01.01.2004р..

          Частиною 1 ст. 548 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пунктом 3.8 укладеного відповідачем з ТОВ «Запорізький завод напівфабрикатів»кредитного договору № 42-08 К від 11.09.2008р., на забезпечення виконання якого сторонами укладено спірний іпотечний договір, визначено, що зобовязання банку з надання кредиту виникає після оформлення договорів забезпечення на суму 15 500 000 грн., в тому числі: 1 наступна іпотека –будівля цеху по виробництву харчових напівфабрикатів літ. З інв. № 1100103001, реєстраційний номер 22837872, загальна площа об’єкту –5 190, 4 кв. м.), майнового поручителя ТОВ «Дюна»на суму 10 500, 0 тис. грн..

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

В силу ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку»є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею ст. 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 18 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Істотні умови іпотечного договору визначені названою статтею, якою передбачено, що істотною умовою договору іпотеки для іпотекодавця та іпотекодержателя (резидентів) - юридичних осіб  є найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; посилання на видачу заставної або її відсутність.

У спірному іпотечному договорі зазначені всі істотні умови договору іпотеки, що передбачені чинним законодавством України.

Стаття 18 названого Закону імперативно передбачає перелік істотних умов, які повинен містити іпотечний договір, і відповідно до частини другої, у разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних у частині першій ст. 18 Закону істотних умов, він вважається неукладеним. Всі положення названої статті спірний іпотечний договір містить.

Так, у договорі зазначено найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців сторін (преамбула договору);  зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання (ст. п.1.1 договору), опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані (п. 1.2, 1.3 договору), посилання на випуск заставної або її відсутність (п. 1.8 договору).

Посилання позивача на те, що договір містить положення які містять непропорційно великі за розміром санкції і не встановлює аналогічних санкцій для відповідача, в будь-якому випадку не свідчать про недійсність укладеного правочину, виходячи з наступного.

Питання відповідальності сторін за договором визначені у розділі 6 договору, та зокрема, згідно з п. 6.1 договору, в разі невиконання чи неналежного виконання зобов’язань, передбачених договором, винна сторона відшкодовує іншій стороні всі завдані у зв’язку з цим збитки; при цьому збитки відшкодовуються винною стороною понад неустойку, передбачену договором.

В силу положень п. 7.7 договору, з усіх питань, що стосуються предмета, умов та/або процесу виконання договору, але прямо не врегульовані положеннями договору, сторони мають керуватися чинним законодавством України.

Положення Цивільного та Господарського кодексу України не пов’язують факт наявності в договорі відповідних положень з можливістю передбачити в його умовах посилання на норми чинного законодавства, а питання відповідальності сторін при укладенні договору погоджувались, зокрема у розділі 6 (тобто в цьому питанні сторонами досягнуто згоди на їх врегулювання шляхом викладення в договорі саме таких положень, а при виконанні договору сторони керуються нормами закону). Відсутні в законі норми, що передбачають обов’язкове визначення розміру іпотекодержателя аналогічно розміру відповідальності іпотекодавця.

Посилання позивача щодо наявності у п. 5.2.1 способів позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, які не передбачені Законом «Про іпотеку»та протирічать загальним засадам цивільного законодавства суд відхиляє, як такі що не відповідають дійсності.

Положення договору повністю узгоджуються з нормами Закону «Про іпотеку», в тому числі ст. 36, 37, 38, а в чому полягає суперечність загальним засадам цивільного законодавства, яким саме засадам позивач у позові не наводить.

За змістом ст. 638 ЦК України, відсутність домовленості сторін щодо істотних умов договору є підставою для твердження про відсутність факту укладення відповідного договору, натомість, якщо сторонами щодо цієї умови досягнуто згоди і договір є дійсним, він підлягає виконанню у відповідності з погодженими умовами, його не можна вважати неукладеним.

          В даному випадку, усі заяви позивача свідчать про незгоду з раніше досягнутими домовленостями по договору, що не може бути підставою недійсності договору, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Господарський кодекс України, його норми не пов’язують факт неможливості виконання певних зобовязань за договором з можливістю передбачити сторонами договору іпотеки в його умовах відповідних положень, а наполягання позивача на недійсності договору за обставин можливого невиконання договору, свідчить лише про ухилення від його виконання  тощо.

Таким чином обставини які наводяться позивачем у позовній заяві не відповідають дійсності, оскільки при укладенні договору сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах, а питання щодо виконання умов договору сторонами не свідчить про недійсність договору, не є предметом оцінки при вирішенні даного спору.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Позивач у своїй позовній заяві не вказує та не конкретизує у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, пов’язане із відповідним викладенням конкретних умов договору, непогодженням станом на час розгляду справи з умовами договору по яким досягнуто згоди при його укладенні тощо.

В даному випадку метою звернення позивача з позовом до суду є не захист порушених прав, а необхідність вирішення певних питань (в тому числі і можливість уникнення виконання договору тощо) шляхом створення судового процесу, що не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі,  оскільки, відсутні визначені законом підстави для визнання його недійсним з тих підстав про які зазначає позивач.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 27.07.2011